Справа № 761/18963/21
Провадження № 2/761/1394/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання кредитного договору частково недійсним,
ВСТАНОВИВ:
25.05.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «БІ ЕЛДЖИ МІКРОФІНАНС» про визнання кредитного договору частково недійсним, у якому просить визнати недійсними пункти 1.5, 1.6 кредитного договору № 6486691, укладеного 05.04.2021 р. між нею та відповідачем, а також здійснити зарахування грошових коштів, сплачених за цим кредитним договором в рахунок погашення тіла кредиту.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 05.04.2021 р. між сторонами було укладено кредитний договір. На думку позивачки, під час укладення кредитного договору відповідачем було порушено приписи Закону України «Про захист прав споживачів» та її права, як споживача фінансових послуг. Так, внаслідок ненадання відповідачем відомостей, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вона була позбавлена необхідної об'єктивної інформації щодо умов отримання та повернення кредиту. Також позивачка вважає, що умовами вищевказаного кредитного договору передбачена несправедлива в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» відсоткова ставка за користування кредитом, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою від 28.05.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою від 22.10.2021 р. задоволено клопотання позивачки, залучення до участі у справі ТОВ «Вердикт Капітал» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також встановлення йому строки для подання пояснення щодо позову і відзиву.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов, поданому представником відповідача.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду надійшла її письмова заява, зі змісту якої вбачається, що остання позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшов його відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні та розглянути справу за його відсутності
Вислухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 05.04.2021 р. між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6486691, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а позивачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору, встановлено, що відповідач надав позивачці кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн. строком на 7 днів, а саме до 12.04.2021 р. Відповідно до п.1.5 Договору, з 1-го по 7-1 день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1 %. У зв'язку з підвищенням ступеню кредитного ризику в момент повернення фінансового кредиту позичальник зобов'язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредиту, що дорівнює 7 % від суми кредиту, тобто 210,00 грн.
Після продовження строку дії договору, визначеного п.1.4 позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 8-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 кредитного договору).
Позивачка просить суд визнати недійсними вказані п.п.1.5, 1.6 кредитного договору, оскільки вважає, що відповідачем при укладанні цього договору були порушені положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, як вбачається з п.5.1 кредитного договору позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору, а також з Правилами надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, затверджених кредитором та розміщених на сайті кредитора з моменту укладення цього договору. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що йому надана вся інформація згідно з ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Закону України «Про електронну комерцію».
Отже підписанням кредитного договору, позивачка підтвердила, що її було проінформовано про всі умови договору, наслідки їх невиконання, її права та обов'язки пов'язані з цим Договором, які передбачені законодавством України, що регулює правовідносини сторін за Договором.
Крім того, як зазначає відповідач в своєму відзиві ним дотриманий передбачений Законом України «Про захист прав споживачів», обов'язок доведення інформації до позичальника, в тому числі позивачці, шляхом надання можливості ознайомитись з документами та інформацією про відповідача та послуги, які ним надаються, а саме: відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню - розміщенні на офіційному сайті відповідача; перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів - розміщенні на офіційному сайті відповідача та містяться і відкритому доступі у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; перелік послуг, що надаються фінансовою установою - розміщенні на офіційному сайті відповідача та у Куточку споживача у кожному з відокремлених підрозділів; типові правила кредитування, умови кредитування відповідача, типова форма кредитного договору - розміщенні на офіційному сайті відповідача у розділі «Про компанію»; ціну/тарифи фінансових послуг - визначено у Кредитному договорі; іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України - розміщена у Куточку споживача у кожному з відокремлених підрозділів; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги - визначено у Кредитному договорі; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги - розміщений на офіційному сайті відповідача та у Куточку споживача у кожному з відокремлених підрозділів; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів - розміщені у Куточку споживача у кожному з відокремлених підрозділів. Крім того на офіційному сайті відповідача та у Куточку споживача розміщенні типові (примірні) Кредитні договори.
Доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно ч.ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
За положеннями ч.5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачають зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 25.09.2013 р. в справі № 6-80цс13).
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки стороною позивача заявлені вимоги не були доведені належними та допустимими доказами, а також не були спростовані доводи і докази сторони відповідача подані на заперечення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому з відповідача не підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання кредитного договору частково недійсним.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: