Справа № 283/2320/23
Провадження №1-кп/283/195/2023
УХВАЛА
09 листопада 2023 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12023060510000207 від 16.07.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
06 листопада 2023 року від прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні та збуті особливо небезпечних психотропних речовин в місцях масового перебування громадян, вчиненими повторно.
Його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор підтримав клопотання про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Захисник заперечив проти продовження строку тримання під вартою та, у свою чергу, заявив клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, обґрунтовуючи тим, що обвинувачений щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин та наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Прокурор заперечував щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Суд, заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню, клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення обвинуваченим ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченим переховуватися від суду, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Судом встановлено, що строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді утримання під вартою спливає 11.11.2023.
Суд встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Тяжкість покарання може змусити обвинуваченого переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків. Отже, інші види запобіжних заходів, крім тримання під вартою не могли забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Суд не вбачає достовірних підстав для можливості застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню останнім процесуальних обов'язків, також з врахуванням того, що на час розгляду кримінального провадження обвинуваченим та його захисником не надано доказів, які б могли свідчити про можливість застосування до нього іншого запобіжного заходу, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому визначає, що застосування запобіжного заходу щодо нього у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів.
Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд вважає, що такий винятковий захід в цьому випадку є виправданим, оскільки в наявності більш вагомий суспільний інтерес у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до свободи особистості. Також суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. ст. 331, 376 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора задовольнити, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Дата закінчення дії ухвали - 07.01.2023 року.
У задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покладається на прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою до Житомирського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - з дня отримання її копії.
Суддя: ОСОБА_1