ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2023 Справа № 917/1660/23
Суддя господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича, АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020
про стягнення 76668,59грн.
встановив:
До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича до відповідача Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення 76668,59грн., у т.ч. 66598,55грн. - інфляційні нарахування та 10070,04грн. - 3% річних, нарахованих за неналежне виконання зобов"язань за Договором на розробку проектної документації на об"єкт №3 від 27.03.2020.
Ухвалою суду від 11.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).
25.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11941), який долучений до матеріалів справи.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
27.03.2020 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Суховерховим Юрієм Анатолійовичем (підрядник) укладено договір № 3 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Історична у місті Полтава" за умовами якого, замовник доручив, а підрядник зобов'язався відповідно до діючих державно-будівельних норм та державних стандартів України, законодавчих та нормативно-правових актів розробити проектну документацію на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Історична у місті Полтава", відповідно до вимог чинного законодавства.
Додатковою угодою №1 від 24.12.2020 та додатковою угодою № 2 від 13.09.2021 сторонами були внесені зміни та доповнення до договору № 19 від 27.03.2020 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Історична у місті Полтава".
До додаткової угоди №1 від 24.12.2020 сторонами підписано кошторис на проектні роботи "Капітальний ремонт вулиці Історична у місті Полтава", за яким загальна вартість проектних робіт складає 189 951, 58 грн.
За умовами п. 5.2. договору строк закінчення робіт - 30.12.2020 року. Термін закінчення робіт може бути перенесений за згодою сторін у випадку збільшення строків проходження проектної документації погоджувальних інстанцій з причин, що не залежать від підрядника та замовника (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 12.1. договір набуває чинності строк з дня його підписання і діє по 30.12.2020 року, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.
Додатковою угодою № 1 сторони продовжили термін виконання договору та виклали п. 5.2. в наступній редакції: «закінчення робіт 08.10.2021 року».
Крім того, додатковою угодою № 1 від 24.12.2020 року продовжено термін дії договору №3 від 27.03.2020 року у зв'язку з чим пункт 12.1. виклали в наступній редакції: « 12.1. договір набуває чинності строк з дня його підписання і діє по 08.10.2021 року, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.»
Додатковою угодою № 2 від 13.09.2021 року внесені зміни до п. 5.2. та п. 12.1 в частині зміни строків виконання робіт та строку дії договору, якими їх визначено по 31.12.2021 року.
За умовами пункту 2.3. договору, за розробку проектної документації замовник перерахує кошти підряднику на підставі акту(-ів) здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, рахунку(-ів).
Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.
Згідно з пунктом 4.1. договору, по завершенню робіт з розробки проектної документації підрядник передає замовнику проектну документацію та акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної продукції, рахунок.
Згідно з п. 4.3. договору роботи (їх етапи) вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного акту здачі-приймання робіт. По кожному етапу робіт складається відповідний акт приймання виконаних робіт.
Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що замовник на протязі 10 днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, виконав передбачені в договорі роботи загальною вартістю 189951,58 грн., проте, відповідач за здійснені проектні роботи не розрахувався, у зв'язку з чим ФОП Суховерхов Ю.А. надіслав Управлінню житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради за супровідним листом № 167-11 вимогу про оплату виконаної роботи, до якої додав копію договору № 3 від 27.03.2020 року, копію акту здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 01.07.2021 року, примірник рахунку-фактури № 3.
Відповідач на вимогу жодним чином не відреагував, грошові кошти не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення 189951,58 грн. заборгованості з оплати виконаних проектних робіт за договором №3 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Історична у місті Полтава" від 27.03.2020 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 в справі № 917/382/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича заборгованості з оплати виконаних проектних робіт за договором № 3 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт вулиці Історична у місті Полтава" від 27.03.2020 в розмірі 189951,58 грн., 2849,27 грн. витрат зі сплати судового збору та 3 500,00 грн. витрат на правничу допомогу..
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 рішення Господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 в справі № 917/382/22 залишено без змін.
Відповідно до статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідно до виписки банку грошові кошти по рішенню суду від 28.06.2022 року в справі № 917/382/22 в сумі основного боргу - 189951,58грн. надійшли 21.04.2023 року.
Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині порушення строку оплати виконаних робіт із посиланням частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача 66598,55 грн інфляційних втрат, 10070,04 грн. 3% річних, нарахованих за період липень 2021 року по квітень 2023 включно.
Відповідач у своєму відзив проти позову заперечує, та вказує, що Позивачем не було пред'явлено вимоги про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, що не заперечується самим Позивачем. Таким чином, вимоги частини 2 статті 625 ЦК України, на яку посилається Позивач, не були виконані ним самим (пред'явлення вимоги про сплату), а тому, застосування даного положення не є можливим.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.
Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 в справі № 917/382/22 заборгованість відповідача за Договором становить 189951,58 грн основного боргу.
Відповідно до пункту 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 по справі № 917/382/22 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 4.4. Договору вказано, що Замовник на протязі 10 (десяти) днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи.
За актом здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 06.07.2021 Підрядник виконав, а Замовник прийняв передбачені в Договорі роботи загальною вартістю 189951,58 грн. Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання зі сплати виконаних робіт є 16.07.2021.
Матеріалами справи підтверджено, відповідач перерахував позивачу 189951,58 грн основного боргу 21 квітня 2023 (виписка банку за період з 21.04.2023 по 26.04.2023.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 66598,55 грн. інфляційних втрат за період з липня 2021 року по квітень 2023 включно та 10070,04 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.07.2021 року по 21.04.2023 включно.
Розглянувши зазначений розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що Позивачем неправильно визначений період нарахування річних.
Так, останнім днем виконання зобов'язання оплати виконаних робіт є 16.07.2021, відповідно прострочення виконання такого зобов'язання з боку відповідача мало місце з 17.07.2021.
Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
За наведеного, дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 10038,81 грн за період з 17.07.2021 по 20.04.2023, в іншій частині вимоги щодо стягнення річних відхиляються як завищені щодо розміру.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Позивач заявив до стягнення 66598,55 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2021 року по квітень 2023 включно.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю в сумі 66598,55 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 13 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до договору № 4/інф від 15.05.2023 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (Клієнтом) та адвокатом Сучковою Юлією Олександрівною, сторони домовилися про наступне:
- предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та засобами правової допомоги Клієнту, а саме: опрацювання документів на предмет можливості підготовки, складання та подання позову до Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3 процентів річних з Управління ЖКГ ВК Полтавської області (п. 1.1 Договору);
- Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити юридичні послуги (правову допомогу), вказані у п. 1.1 цього договору. Сторони домовились, що гонорар адвоката складає за надані юридичні послуги 4500 гривень (п. 1.2 Договору);
- до складу наданих юридичних послуг (правової допомоги) адвокатом на виконання цього договору включається: консультування телефоном; аналіз документації, що надається Клієнтом чи направляється засобами електронного, поштового зв'язку; підготовка проектів листів, договорів, процесуальних документів, наказів, рішень тощо; приїзд адвоката до місця розташування (діяльності, юридичної адреси, тощо) Клієнта. При цьому час витрачений на проїзд та перебування адвоката у Клієнта включається у вартість наданих послуг (правової допомоги) по ціні не вищій ніж встановлено законодавством України про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами справ. Час перебування у дорозі визначається (та дорівнює) тривалості маршруту громадського (міжміського) транспорту з м. Полтави (Полтавська область) до місця знаходження Клієнта, з урахуванням часу зупинок та пересадок; участь у переговорах, судових засіданнях, нарадах тощо (п. 1.4 Договору);
- клієнт за надання послуг за цим договором зобов'язується сплатити гонорар адвокату розмір якого становить 4500 грн (п. 2.8 Договору).
В акті надання послуг № 382 від 22.05.2023 сторони підтвердили, що адвокат надав позивачу юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 15.05.2023. В акті підтверджена загальна вартість послуги з надання правничої допомоги в сумі 4500,00 грн.
В підтвердження оплати професійної правничої допомоги позивач надав квитанцію № 18/2 від 18.08.2023, за якою позивач сплатив адвокату Сучковій Ю.О. 4500,00 грн за подання позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 4500,00 грн.
Суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
При зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив 2684,00 грн судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача в сумі2683,00 грн витрат по сплаті судового збору та в сумі 4498,17 грн витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03365854) на користь Фізичної особи підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10038,81 грн 3% річних, 66598,55грн інфляційних втрат, 2683,00 грн витрат по сплаті судового збору та 4498,17 грн витрат на правову допомогу.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено: 09.11.2023
Суддя Кльопов І.Г.