ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2319/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зміну способу та порядку виконання рішення у справі
за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави
до відповідача-1 Одеської міської ради
відповідача-2 - Товариства з додатковою відповідальністю “Виробниче будівельно-монтажне об'єднання “ОДЕСБУД”
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
прокуратури - Коломійчук І.
відповідача-1 - Танасійчук Г.М.
відповідача-2 - не прибули
встановив:
До суду надійшла позовна заява заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до відповідачів: Одеської міської ради, Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД", яким прокурор просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3439-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3800 га, присвоєння адреси: місто Одеса, вул. Пестеля 35, та надання її в оренду Товариству з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3800 га за адресою: м.Одеса вул. Пестеля 35, кадастровий номер 5110137300:08:006:0010, укладений 29.08.2018 між Одеською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2154;
- зобов"язати Товариство з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об"єднання "ОДЕСБУД" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку 0,3800 га за адресою: м.Одеса вул. Пестеля 35, кадастровий номер 5110137300:08:006:0010, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.
Рішенням від 14.12.2022, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, позовні вимоги задоволено.
29.05.2023 судом видано накази. Зокрема було видано наказ про стягнення з Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UА.808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 3721,50 грн. судового збору.
29.08.2023 до суду надійшла заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зміну способу та порядку виконання рішення у справі, якою він просить суд стягнути з Одеської міської ради через виконавчий комітет Одеської міської ради на користь Одеської обласної прокуратури 3721,50 грн судового збору.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Оскільки на час надходження заяви, матеріали справи були відсутні в Господарському суді Одеської області, то суд ухвалою від 30.08.2023 відклав вирішення питання про прийняття заяви до повернення матеріалів справи.
Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 скасовано рішення суду та постанову апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, в цій частині відмовлено в задоволенні позову. Матеріали справи повернуто до Господарського суду Одеської області.
З огляду на викладене, суд ухвалою від 25.10.2023 призначив заяву до розгляду в засіданні 08.11.2023.
Відповідач-2 не прибув в засідання, що не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ст. 331 ГПК України.
Відповідач-1 подав заперечення на заяву прокурора.
Розглянувши заяву прокурора, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
29.05.2023 судом на виконання рішення суду було видано наказ про стягнення з Одеської міської ради на користь Одеської обласної прокуратури 3721,50 грн. судового збору.
В обґрунтування даної заяви прокурор зазначив, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, зазначені рішення виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства шляхом безспірного списання коштів та перерахування їх стягувачам.
Прокуратурою зазначений наказ направлено для виконання до управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, але листом від 16.06.2023 № 04-15-08/1267 зазначений наказ повернуто без виконання, оскільки боржник- Одеська міська рада в органах Казначейства не обслуговується, тобто не має рахунків.
Прокурор вказує, що зазначена обставина унеможливлює виконання судового рішення, у зв'язку з чим слід змінити спосіб та порядок виконання рішення у справі, а саме стягнути з Одеської міської ради через виконавчий комітет Одеської міської ради на користь Одеської обласної прокуратури 3721,50 грн судового збору
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Законодавець у ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.
Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15. Аналогічна позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 344/7690/16-ц, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17 та від 05.05.2018 у справі № 537/2235/16.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами другою та четвертою ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).
Так, відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За приписами п.п. 16-21 Порядку №845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів: 1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету; 2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії; 3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами; 4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти; 5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб; 6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Відповідно до п. 24 наведеного Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.
Статтею 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За приписами ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В силу ч. 1 ст. 51 цього ж Закону, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у мiстi (у разi її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Таким чином, Одеська міська рада є власником майна, у тому числі й доходів місцевих бюджетів, інших коштів тощо.
Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що виконавчий комітет міської ради є розпорядником коштів місцевого бюджету, повноваження з виконання якого покладено на нього законом та затверджено обсяг бюджетних видатків місцевою радою у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу на те, що Одеська міська рада (ідентифікаційний код 26597691) та виконавчий комітет Одеської міської ради (ідентифікаційний код 04056919) є різними, самостійними юридичними особами органами місцевого самоврядування, суб'єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.
Як вказують приписи ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Суд зазначає, що прокурором в заяві підміняються поняття інституту заміни сторони інститутом зміни способу і порядку виконання рішення. Виконавчий комітет та Одеська міська рада є різними юридичними особами.
Чинне законодавство України, в тому числі і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить норми про те, що Виконавчий комітет, як окрема юридична особа відповідає за зобов'язаннями ради. Виконавчий комітет не несе відповідальності за зобов'язаннями Одеської міської ради. Окрім того, включення Виконавчого комітету як окремої юридичної особи до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, не може бути підставою для зміни способу та порядку виконання рішення, оскільки в такому випадку будь-які виконавчі органи Одеської міської ради, які є юридичними особами та включені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, можуть бути виконавцями судових рішень (боржниками) у судових справах, де стороною не виступали і жодних зобов'язань не мали. Відсутність в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів одного із боржників не є підставою для переведення боргу на іншу особу, яка є у зазначеному реєстрі.
У випадку задоволення заяви прокурора суд по суті не змінює спосіб та порядок виконання рішення, а залучає до виконання рішення третю особу, яка не була учасником справи, здійснивши, таким чином заміну сторони виконавчого провадження, тоді як юридична особа - Одеська міська рада не є припиненою і не перебуває у стані припинення, жодних рішень про перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої не приймалося.
Запропонований прокурором порядок виконання рішення фактично означає заміну сторони у виконавчому провадженні. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України способів захисту цивільних прав.
Заміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
Таким чином, у заяві прокурора не порушується питання про заміну одного заходу примусового виконання іншим, оскільки таким заходом (способом захисту прав стягувача), навіть у запропонованій прокурором редакції, залишається стягнення судового збору, але пропонується змінити суб'єкта та джерело такого зобов'язання.
Зміна порядку виконання рішення суду також не може полягати у заміні боржника у виконавчому провадженні, про що фактично просить прокурор.
Таким чином, діючі положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають встановлення чи зміну способу або порядок виконання рішення суду шляхом фактичного виконання рішення суду іншою юридичною особою, яка не була стороною при розгляді справи, без визначеної законом правової підстави. При цьому, визначення заявником способу виконання рішення як стягнення заборгованості за виконавчим документом через іншу юридичну особу фактично змінить зміст рішення, замінить боржника у зобов'язанні на особу, яка не залучалася до участі у справі, яка відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями.
Як зазначалося раніше, боржником за наказом Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у справі №916/2319/22 є саме Одеська міська рада, а виконавчий комітет Одеської міської ради не був та не є стороною у даній справі, а отже вказана юридична особа не може виконувати обов'язки за боржника без існування законних на те підстав.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вибуття міської ради із визначених судовим рішенням правовідносин, ані про правонаступництво виконавчого комітету після міської ради. Відсутність у Одеської міської ради рахунків, відкритих у органах казначейства для здійснення примусового виконання рішення, не позбавляє можливості виконати рішення суду у добровільному порядку, оскільки саме міська рада є власником грошових коштів, розпорядником яких виступає її виконавчий комітет.
У відповідності до вимог ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України зміна способу виконання рішення суду можлива лише у випадку наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, заявником мають бути надані докази, які переконливо доводять факти, що ускладнили або зробили би неможливим виконання рішення суду.
Крім того, прокурором не доведено вжиття ним встановлених законодавством заходів, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема - направлення на адресу боржника вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для сплати судового збору за наказом Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у справі № 916/2319/22.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Відмовити в задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зміну способу та порядку виконання рішення.
Ухвала набрала законної сили 08.11.2023 та може бути оскаржена протягом 10 днів до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2023
Суддя В.В. Литвинова