Рішення від 12.10.2023 по справі 911/2114/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2114/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі»

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції

про стягнення 88 911 129,51 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Драбович Є.С.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Російської Федерації а особі Міністерства юстиції про стягнення 88 911 129,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що орієнтовно 04.03.2022, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків сталась пожежа в складських приміщеннях, що розташовані за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, в яких знаходилось майно позивача на підставі договору транспортного експедирування, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Транс Сервіс». Так позивач зазначає, що внаслідок пожежі було знищено всі товарні запаси позивача, які знаходились на складі, чим порушено право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, передбачене статтею 41 Конституції України та завдано позивачу істотних збитків, які за результатом висновку експертів № 20-02/23 від 20.02.2023 становлять: 81 283 156,07 грн реальних збитків та 7 627 973,44 грн упущеної вигоди. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 81 283 156,07 грн реальних збитків та 7 627 973,44 грн упущеної вигоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2114/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив; призначено підготовче засідання на 09.08.2023.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі № 911/2114/23, яка розглядається, судом враховано наступне.

Предметом позову у справі № 911/2114/23 є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22.06.2022 у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.

З урахування вищенаведеного, а також враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 911/2114/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Виклики відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.07.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

09.08.2023 в підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в підготовче засідання не з'явився. Ухвалою суду від 09.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 14.09.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 09.08.2023, а також розміщено оголошення про виклик від 16.08.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України.

30.08.2023 до суду від позивача надійшла заява вих. № 29-08/23 від 29.08.2023 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію висновку експертів № 15-08/23 від 15.08.2023 року, а також змінити суму позову на 94 971 748,44 грн, з яких 81 283 156,07 грн реальних збитків та 13 688 592,37 грн упущеної вигоди.

14.09.2023 в підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про уточнення позовних вимог, а також усно клопотав про долучення до матеріалів справи нових (додаткових) доказів, а саме висновок експерта; представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

Розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача про уточнення позовних вимог від 29.08.2023, судом встановлено, що у поданій заяві позивач просить суд змінити суму позову на 94 971 748,44 грн, з яких 81 283 156,07 грн реальних збитків та 13 688 592,37 грн упущеної вигоди.

Водночас, при зверненні до суду із даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 81 283 156,07 грн реальних збитків та 7 627 973,44 грн упущеної вигоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Таким чином судом встановлено, що заява про уточнення позовних вимог за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки звертаючись до суду із даним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 7 627 973,44 грн упущеної вигоди, а в розглядуваній заяві - 13 688 592,37 грн упущеної вигоди.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавити пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, яки виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про уточнення (в даному випадку збільшення) позовних вимог із дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України, а також її підписано уповноваженим представником позивача, суд в підготовчому засіданні 14.09.2023 протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Крім того, з огляду на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових (додаткових) доказів, а також те, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом у позивача вказаний доказ був відсутній, суд протокольною ухвалою від 14.09.2023 задовольнив усне клопотання позивача про долучення нових доказів та долучив висновок експерта № 15-08/23 від 15.08.2023 до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/2114/23 до судового розгляду по суті на 12.10.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 14.09.2023, а також розміщено оголошення про виклик від 14.09.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України.

12.10.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

Так позивач зазначає, що внаслідок пожежі було знищено всі товарні запаси позивача, які знаходились на складі, чим порушено право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, передбачене статтею 41 Конституції України та завдано позивачу істотних збитків, які відповідно до заяви про уточнення позовних вимог вих. № 29-08/23 від 29.08.2023 та за результатом висновку експертів № 15-08/23 від 15.08.2023 становлять 81 283 156,07 грн реальних збитків та 13 688 592,37 грн упущеної вигоди. У зв'язку із цим позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 81 283 156,07 грн реальних збитків та 13 688 592,37 грн упущеної вигоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

12.10.2023 представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2023 не виконав, свої процесуальним право на подання відзиву не скористався.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 25.10.2023 до 01.11.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі» (далі - дистриб'ютор, позивач) укладено дистриб'юторську угоду № 1-20, відповідно до п. 1.1 якої постачальник зобов'язується впродовж дії даної угоди постачати і передавати у власність дистриб'ютора продукцію TM Persil, Perwoll, Silan, E, Bref, Clin, Somat (далі - продукція), а дистриб'ютор зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати оплату її вартості на умовах даної угоди.

Відповідно до п. 8.1 дистриб'юторської угоди № 1-20, дана угода набирає чинності від дати її підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020 року.

01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі» (дистриб'ютор) укладено дистриб'юторську угоду № 1-21, відповідно до п. 1.1 якої постачальник зобов'язується впродовж дії даної угоди постачати і передавати у власність дистриб'ютора продукцію TM Persil, Losk, Rex, Perwoll, Silan, E, Bref, Clin, Somat (далі - продукція), а дистриб'ютор зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати оплату її вартості на умовах даної угоди.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі» на виконання умов вищезазначених дистриб'юторських угод протягом 2020-2022 року було придбано товарів на загальну суму 312 070 602,99 грн з ПДВ. На підтвердження вказаного позивачем долучено до позовної заяви Реєстр прибуткових накладних, згідно яких ТОВ «Дистрибуційні Мережі» отримало від ТОВ «Хенкель Україна» в період з 01.01.2021 до 23.02.2022 року отримало товар на загальну суму 312 070 602,99 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що Реєстр прибуткових накладних, згідно яких ТОВ «Дистрибуційні Мережі» отримало від ТОВ «Хенкель Україна» в період з 01.01.2021 до 23.02.2022 року товар, складено по складу за адресою м. Буча, вул. М. Залізняка, 5 (том 1, а.с. 40-46).

Згідно пояснень позивача, придбаний товар був повністю оплачений, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2021 до 23.02.2022, копії яких наявні в матеріалах справи (том. 1, а.с. 47-80).

За ствердженням позивача, у зв'язку з відсутністю у позивача власних складських приміщень, придбаний позивачем товар був переданий на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Транс Сервіс» на підставі договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Транс Сервіс» (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № 01/06 (далі - договір), за п. 1.1 якого експедитор зобов'язується за дорученням замовника та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги пов'язані організацією та забезпеченням перевезень вантажу, зберіганням, перепакуванням, навантаженням та розвантаженням та інше відповідно до цього договору).

Відповідно до 1.2 договору, послуги експедирування включать у себе комплекс юридичних фактичних дій рамках цього договору щодо організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом на території України, саме: послуги, пов'язані прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів (п. 1.2.1); відповідного оформлення такого перевезення (п. 1.2.2); забезпечення відправки вантажу із пункту відправлення (навантаження) одержання вантажу пункті призначення (розвантаження) уповноваженою замовником особою (вантажоодержувачем), складування, зберігання, перепакування та розробка оптимального економічно вигідного маршруту урахуванням інтересів замовника (п. 1.2.3); облік надходження та відправлення вантажів складів, терміналів або інших об'єктів (п. 1.2.4); організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання (п. 1.2.5); організація оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю (п. 1.2.6); надання установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження (п. 1.2.7); забезпечення виконання комплексу заходів відправлення вантажів, що надійшли некондиційному стані, браком, пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників (п. 1.2.8); забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від Замовника до вантажоодержувача метою досягнення мінімального рівня витрат (п. 1.2.9.); здійснення розрахунків портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (п. 1.2.10); надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені цим договором і не суперечать законодавству (п. 1.2.11).

Згідно п. 1.3 договору, за домовленістю сторін договору експедитор також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи та інше).

Відповідно до п. 8.1 договору, договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов'язків згідно договору та діє до 31 грудня поточного року. За погодженням сторін строк дії договору може бути продовжено.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з укладенням договору 01.06.2016 сторони уклали Додаток № 2 до договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016, в п. 1 якого визначено місцезнаходження складів можливого зберігання вантажу замовника: 1.1. Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5; 1.2. Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 178; 1.3. Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 5а; 1.4. Черкаська область. Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-промислова, 4А; 1.5. м. Чернігів, вул. Підводника Китицина, 15-А (копія додатку наявна в матеріалах справи).

03.10.2016 сторони уклали Додаткову угоду до Додатку № 2 до договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016, в п. 1 якого узгоджено викласти п. 1 Додатку № 2 до договору у наступній редакції: « 1. Місцезнаходження складів можливого зберігання вантажу замовника: 1.1. Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5; 1.2. 09133, Київська область, Білоцерківський район, смт Терезине, вул. Селекційна, буд. 32; 1.3. Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 5а; 1.4. Черкаська область. Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-промислова, 4А; 1.5. м. Чернігів, вул. Підводника Китицина, 15-А (копія наявна в матеріалах справи).

30.12.2016 між сторонами складено та підписано Додаткову угоду № 1 до договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016 р, якою сторони внесли зміни до п. 8.1 договору, виклавши його в наступній редакції: « 8.1. Договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов'язків згідно договору та діє до 31 грудня 2018 року. За погодженням сторін строк дії договору може бути продовжено.».

30.12.2018 між сторонами складено та підписано Додаткову угоду № 3 до договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016 р, якою сторони внесли зміни до п. 8.1 договору, виклавши його в наступній редакції: « 8.1. Договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов'язків згідно договору та діє до 31 травня 2022 року. За погодженням сторін строк дії договору може бути продовжено.».

Як зазначає позивач, 24.02.2022 російські окупанти здійснили повномасштабне вторгнення на територію України. Завдано ударів по всій території України, зокрема бойові дії проходять на сході, півдні та центрі України. На території держави Україна запроваджено режим воєнного стану, зокрема, м. Буча Київської області була окупована російськими військами в період з 01.032022 до 01.04.2022 включно, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022.

За ствердженням позивача, станом на 23.02.2022 року на зберіганні у ТОВ «Центр Транс Сервіс» на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5 знаходились належні позивачу товарно-матеріальні цінності в загальній кількості 1 262 256 одиниць (374 номенклатурні одиниці) загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 без урахування ПДВ, які були передані за складськими накладними на прийом ТМЦ.

На підтвердження вказаного, позивачем долучено до матеріалів справи Реєстр складських накладних на прийомку ТМЦ, згідно яких було передано товар на відповідальне зберігання за період з 01.01.2021 до 23.02.2022 за адресою складських приміщень (місце зберігання): Київська область, м. Буча, вул. М. Залізняка, 5. Відповідно до змісту вказаного Реєстру, ТОВ «Центр Транс Сервіс» у період з 01.01.2021 до 23.02.2022 року включно було передано на відповідальне зберігання за переліченими в реєстрі складськими накладними товар в кількості 5 310 364 товарних одиниць на загальну суму 258 751 589,60 грн без ПДВ. Вказаний реєстр підписаний уповноваженими представниками позивача та ТОВ «Центр Транс Сервіс» та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

Також позивачем на підтвердження вказаних обставин справи надано до суду Оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період з 22.02.2022 до 01.05.2022 по складу за адресою: м. Буча, вул. М. Залізняка, 5, відповідно до змісту якого загальна вартість товарно-матеріальних цінностей за вказаною адресу у період з 22.02.2022 до 01.05.2022 склала 59 561 968,49 грн (копія наявна в матеріалах справи).

За ствердженням позивача, 29.04.2022 ТОВ «Центр Транс Сервіс» листом вих. № 29-04 від 29.04.2022 повідомив позивача про повне знищення внаслідок пожежі товарно-матеріальних цінностей, належних позивачу, які зберігалися на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5. До листа були додані наступні копії документів: копія листа ТОВ «Логістик Юкрейн» вих. № 28-04 від 28.04.2022; копія акту про пожежу від 26.04.2022; перелік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання ТОВ «Логістик Юкрейн».

Як зазначає позивач, зі змісту копії листа від ТОВ «Логістик Юкрейн» до ТОВ «Центр Транс Сервіс» вих. № 28-04 від 28.04.2022 випливає, що ТОВ «Логістик Юкрейн» користується зазначеним вище складським приміщенням на підставі договору оренди нерухомого майна № ВС-2021-0714 від 14.07.2021, укладеного між ТОВ «Логістик Юкрейн» та ТОВ «БЦ Регіон», та під час бойових дій по складським приміщенням за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 військовими формуваннями Російської Федерації були здійснені збройні обстріли, які стали причиною пожежі та часткового знищення складських приміщень, в тому числі, й орендованих ТОВ «Логістик Юкрейн» за договором оренди, разом з усім майном, яке знаходилось в таких орендованих приміщеннях, та всіх товарів, які знаходились на відповідальному зберіганні, загальною вартістю 573 329 747,20 грн без ПДВ, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, від 15.04.2022 року та Актом про пожежу від 26.04.2022.

Пізніше, як зазначає позивач, ТОВ «Логістик Юкрейн» надало Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження № 420221122320001203 за ст. 438 ч. 1 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_1 щодо пошкодження майна ТОВ «Логістик Юкрейн», яке знаходилось за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5 та копію договору оренди нерухомого майна № ВС-2021-0714 від 14.07.2021, укладеного між ТОВ «Логістик Юкрейн» та ТОВ «БЦ Регіон».

Зі змісту Акта про пожежу від 26.04.2022 (том 1, а.с. 115-118), складеного комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціями Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Ю.М., заступника директора ТОВ «БЦ Регіон» Тютюкіна О.М., директора з логістики ТОВ «Логістик Юкрейн» Висоцького О.А., співробітника служби безпеки ТОВ «Київлогістикгруп» ОСОБА_2 , представника ТОВ «МКМ Груп» адвоката Юзефовича А.О., представника ФОП Рогатюка В.І. громадянина Бруєва А.М., уповноваженої за дорученням директора ТОВ «Старелектро» Кириченко Ю.П., директора ТОВ «Пегас-СК» Латанського Д.В., директора ТОВ «Стемакс» Гаврилова Є.М., ФОП Литвин В.В., громадянина ОСОБА_3 вбачається, що 04.03.2022 о 15 год 00 хв. на об'єкті виробничо-складських та офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , сталася пожежа.

Власник (орендарі) приміщення: власник ТОВ «БЦ Регіон», орендарі: ТОВ «Логістик Юкрейн», ТОВ «Київлогістикгруп», ТОВ «МКМ Груп», ФОП Рогатюк В.І., ТОВ «Старелектро», ТОВ «Пегас-СК», ТОВ «Стемакс», ФОП Литвин В.В. та інші суб'єкти господарювання, з якими були укладені договори.

Відповідно до змісту Акта про пожежу від 26.04.2022, пожежу виявлено 21.04.2022 о 12:20 виїздом за місцем події комісійно у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Ю.М., громадянина ОСОБА_3 , головного інженера ТОВ «БЦ регіон» Журавського П.П..

Актом про пожежу від 26.04.2022 засвідчено, що ймовірна причина пожежі: потрапляння боєприпасів та їх уламків; пожежею знищено, зокрема належні ТОВ «БЦ РЕГІОН» частина основної будівлі А площею приблизно 16000 кв.м, в тому числі з обладнанням, меблями, електроінструментами; належні ТОВ «Логістик Юкрейн» - складське обладнання, офісні меблі, кондиціонери, ноутбуки, принтери та інша комп'ютерна техніка, рокли, електророкли, електроштабеллери, інша складська техніка, товари побутової хімії та гігієни, які знаходились на відповідальному зберіганні в орендованому об'єкті, а також майно інших суб'єктів господарювання, з якими були укладені договори, первинна та бухгалтерська документація. Вказаний акт підписаний членами комісії у кількості 10 осіб.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України про відкриття кримінальне провадження № 420221122320001203, до Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що в період часу з 24.02.2022 по 05.04.2022 військовослужбовцями збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, в порушення законів та звичаїв війни, пошкоджено майно ТОВ «Логістік Юкрейн», що за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Залізняка, 5. (ЄО № 9657 від 16.04.2022).

Судом встановлено, що 10.05.2022 позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із заявкою № 10-05/22-1 про проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом стану майна, зруйнованого внаслідок бойових дій, з фотофіксацією (склад, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, 5).

30.05.2022 Київською торгово-промисловою палатою, за результатами обстеження та на підставі зазначеної заявки позивача, складено експертний висновок № І-259 від 30.05.2022, яким встановлено, що 30.05.2022 за результатами обстеження зовнішнім оглядом попередньо зафіксований стан руйнування складського приміщення ТОВ «Логістик Юкрейн» (секції № 7-№ 12), яке знаходилось в складському комплексі ТОВ «БЦ Регіон» за адресою: вул. Залізняка, 5, м. Буча Київської області, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, про що свідчить Акт про пожежу від 26.04.2022 Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області та Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 15.04,2022 Бучанського РУП. Станом на 23.02.2022 року на відповідальному зберіганні на складі у ТОВ «Центр Транс Сервіс» знаходився товар на загальну вартість 59 561 968,49 грн без ПДВ, прийнятий від компанії ТОВ «Дистрибуційні мережі», згідно із договором транспортного експедирування від 01.06.2016 № 01/06, укладений між ТОВ «Дистрибуційні мережі» (замовник) та ТОВ «Центр Транс Сервіс» (експедитор), а також на підставі інформації у Листі-повідомлення ТОВ «Центр Транс Сервіс» від 29.04.2022 № 29-04 на адресу ТОВ «Дистрибуційні мережі» (копія висновку наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2022 згідно Наказу директора ТОВ «Дистрибуційні мережі» було створено комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5, з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.05.2022 з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів.

01.05.2022 комісією, у складі: керівника відділу логістики О. Бордюка, операційного директора Ю. Мальцевої, комерційного директора О. Клумлі та директора ТОВ «Центр Транс Сервіс» О. Литвин, було проведено інвентаризацію товару на складі за адресою Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, про що складено Інвентаризаційний опис запасів № б/н від 01.05.2022 (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Інвентаризаційного опису запасів № б/н від 01.05.2022 загальна кількість товарно-матеріальних цінностей складає 1 262 256 на загальну суму 59 561 968,49 грн. Вказаний опис підписаний членами комісії без зауважень та заперечень.

Як зазначає позивач, згідно проведеної інвентаризації всі товарно-матеріальні цінності, які знаходились на складі, було знищено пожежею в повному об'ємі, на підтвердження чого надано Звіряльну відомість інвентирізації запасів від 05.05.2022 за змістом якої нестача понад норми природного прибутку склала 1 262 256 на загальну суму 59 561 968,49 грн. Вказана відомість підписана членами комісії без зауважень та заперечень, а копія наявна в матеріалах справи.

У зв'язку із цим, 05.05.2023, на підставі Протоколу інвентаризаційної комісії від 05.05.2022, товар в загальній кількості 1 262 256 (374 номенклатурні одиниці) загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ було списано, що підтверджується Актом списання товарів, які не відповідають критеріям активу № б/н від 05.05.2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Водночас судом встановлено, що позивач, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої майну ТОВ «Дистрибуційні мережі» наслідок збройної агресії Російської Федерації станом на 04.03.2022, звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна експортно-правова група» з проханням щодо проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи.

Суб'єктами оціночної діяльності судовим експертом Гавриловою Катериною Вадимівною, яка діє на підставі свідоцтва № 1917 від 15.12.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, та судовим експертом Пилипенко Валентином Володимировичем, який діє на підставі свідоцтва № 1122 від 29.05.2007, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, було виконано комплексну судову економічну та товарознавчу експертизу.

На вирішення перед експертами були поставлені наступні запитання:

1. Яка ринкова вартість належного ТОВ «Дистрибуційні мережі» майна: товарів та товарно-матеріальних цінностей (згідно Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року), розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, станом на дату знищення ТМЦ (04.03.2022 року)?

2. Чи підтверджується документально наявність за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 належного ТОВ «Дистрибуційні мережі» на момент знищення майна (04.03.2022 року): товарно-матеріальних цінностей, на суму 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ, згідно Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року?

3. Який розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «Дистрибуційні мережі» в результаті знищення належного йому майна, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року, що сталося в результаті збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022 року, станом на дату знищення ТМЦ (04.03.2022 року)?

4. Який розмір упущеної вигоди, що не отримало ТОВ «Дистрибуційні мережі» в результаті знищення належного йому майна, товарів та товарно-матеріальних цінностей, яке було розташовано за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року, станом на дату знищення ТМЦ (04.03.2022 року)?

За результатами проведення експертного дослідження судовими експертами складено висновок експертів № 15-08/23 від 15.08.2023, яким встановлено:

По першому питанню. Відповідно до проведеного дослідження, встановлено, що ринкова вартість знищених в наслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, в логістичному центрі що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, товарно-матеріальних цінностей (перелік яких наведено в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 року), що належали ТОВ «Дистрибуційні мережі» в кількості 374 номенклатурні одиниці, в загальній кількості 1 262 256 одиниць, загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ, до їх знищення, визначена як залишкова вартість відтворення в рамках витратного підходу, станом на 04.03.2022 року становить: 67 735 963,39 грн без урахування податку на додану вартість.

По другому питанню. Документально підтверджується наявність за адресою Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5 на момент знищення ТМЦ (запасів) ТОВ «Дистрибуційні мережі» в загальній кількості 374 номенклатурні одиниці, в загальній кількості 1 262 256 одиниць, загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ. Також, відповідно до проведеного дослідження, встановлено що в наслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок бойових дій, на складі за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, було знищено ТМЦ (запаси), що належать ТОВ «Дистрибуційні мережі» в загальній кількості 374 номенклатурні одиниці, в загальній кількості 1 262 256 одиниць, загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ.

По третьому питанню. Розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «Дистрибуційні мережі» в результаті знищення належного йому майна (перелік якого наведений в Інвентаризаційному описі запасів від 01,05.2022 року), розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося в наслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04.03.2022 року, становить: 81 283 156,07 грн з ПДВ, що становить 2 450 450,43 євро (курс НБУ за 1 євро на 04.03.2022 р. - 33,177 грн).

По четвертому питанню. Розмір упущеної вигоди (розрахований шляхом застосування Методики), що не отримало ТОВ «Дистрибуційні мережі», від дати завдання збитків до дати ймовірного відшкодування збитків у розмірі вартості майна, визначеній з урахуванням стану майна до знищення, що не отримало ТОВ «Дистрибуційні мережі» в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, в логістичний центр, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, та втрати ТМЦ в кількості 374 номенклатурні одиниці, в загальній кількості 1 262 256 одиниць, загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ, які відносяться до запасів ТОВ «Дистрибуційні мережі» складає 13 688 592,37 грн без ПДВ, що становить 412 671,19 євро, курс НБУ на 04.03.2022 р. 1 євро = 33,1707 грн.

З урахуванням наведених вище обставин справи та висновку експертів № 15-08/23 від 15.08.2023, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням збільшення позовних вимог) 81 283 156,07 грн реальних збитків та 13 688 592,37 грн упущеної вигоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.032022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна діяльність відповідача є загальновідомими фактом та доведення не потребує.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбаєчається з мтаеріалів справи та було встановлено судом, ТОВ «Дистрибуційні мережі» є дистриб'ютором продукції ТОВ «Хенкель Україна» на території України на підставі дистриб'юторської угоди № 1-20 від 01.01.2020 та дистриб'юторської угоди № 1-21 від 01.01.2021, укладених між позивачем та ТОВ «Хенкель Україна».

Судом було встановлено, що позивачем, упродовж 2021-2022 року та на виконання дистриб'юторських угод, було придбано товарів на загальну суму 312 070 602,99 грн, що підтверджується Реєстром прибуткових накладних за період з 01.01.2021 до 23.02.2022 року по складу за адресою м. Буча, вул. М. Залізняка, 5.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач оплатив придбаний товар, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2021 до 23.02.2022.

Як зазначив позивач, у зв'язку з відсутністю у позивача власних складських приміщень, придбаний позивачем товар передавався на відповідальне зберігання ТОВ «Центр Транс Сервіс» на підставі договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016 року.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.06.2016 між ТОВ «Дистрибуційні Мережі» (замовник) та ТОВ «Центр Транс Сервіс» (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № 01/06 та додаток № 2 до договору.

Відповідно до п. 1 Додатку № 2 в редакції Додаткової угоди до нього від 03.10.2016, місцезнаходженням складів можливого зберігання вантажу замовника, зокрема є: Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5.

Відповідно до п. 8.1 договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 30.12.2018, договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов'язків згідно договору та діє до 31 травня 2022 року. За погодженням сторін строк дії договору може бути продовжено.

Отже, судом встановлено, що станом на 04.03.2022 (дата виникнення пожежі в складських приміщеннях за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5) договір транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016 року був чинним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016, у період з 01.01.2021 до 23.02.2022, було передано ТОВ «Центр Транс Сервіс» на відповідальне зберігання на склад за адресою: м. Буча, вул. М. залізняка, 5, товар в кількості 5 310 364 товарних одиниць на загальну суму 258 751 589,60 грн без ПДВ, що підтверджується Реєстром складських накладних на прийомку ТМЦ, згідно яких було передано товар ТОВ «Центр Транс Сервіс» на відповідальне зберігання за період з 01.01.2021 до 23.02.2022 за адресою складських приміщень (місце зберігання): Київська область, м. Буча, вул. М. Залізняка, 5. Вказаний реєстр підписаний уповноваженими представниками позивача та ТОВ «Центр Транс Сервіс» та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що між 10.05.2016 між ТОВ «Центр Транс Сервіс» (замовник; особа, на відповідальному зберіганні у якої перебував належний позивачу товару) та ТОВ «Логістик Юкрейн» (виконавець) було укладено договір про надання логістичних послуг № ЛЮ-08.

Згідно наявного в матеріалах справи Переліку товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Логістик Юкрейн», станом на 23.02.2022 на складі виконавця, за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5, на відповідальному зберіганні, за договором про надання логістичних послуг № ЛЮ-08 від 10.05.2016, знаходились товарно-матеріальні цінності в кількості 374 номенклатурні одиниці, в загальній кількості 1 262 256 одиниць. Вказаний документ підписаний представниками ТОВ «Центр Транс Сервіс» та ТОВ «Логістик Юкрейн» та скріплений відтисками печаток підприємств (том 1, а.с. 121-129).

Судом було встановлено, що 29.04.2022 ТОВ «Центр Транс Сервіс» (особа, на відповідальному зберіганні якої перебував належний позивачу товару на складі за адресою: м. Буча, вул. М. Залізняка, 5, на підставі договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016) звернулось до позивача з листом-повідомленням вих. № 29-04 від 29.04.2022, яким повідомив, що станом на 23.02.2022 на відповідальному зберіганні ТОВ «Центр Транс Сервіс» знаходилось товару, прийнятого від ТОВ «Дистрибуційні мережі», на загальну вартість 59 561 968,49 грн без ПДВ. Листом ТОВ «Центр Транс Сервіс» також повідомило позивача, що згідно договору про надання логістичних послуг ЛЮ-08 від 10.05.2016, укладеного між ТОВ «Центр Транс Сервіс» та ТОВ «Логістик Юкрейн», товариство передало ТОВ «Логістик Юкрейн» на відповідальне зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, товари, отриманні від ТОВ «Дистрибуційні мережі», на загальну вартість 59 561 968,49 грн без ПДВ. ТОВ «Центр Транс Сервіс» повідомило позивача, що під час бойових дій по складським приміщенням за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, військовими формуваннями Російської Федерації були здійснені збройні обстріли, які стали причиною пожежі та часткового знищення складських приміщень, в тому числі орендованих ТОВ «Логістик Юкрейн» за договором оренди, разом з усім майном, яке знаходилось в таких орендованих приміщеннях, та всі товари, які знаходились на відповідальному зберіганні, загальною вартістю 59 561 968,49 грн без ПДВ, що підтверджується Протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 15.04.2022 та Актом про пожежу від 26.04.2022. ТОВ «Логістик Юкрейн» в листі зазначило, що ним було подано заяву до правоохоронних органів щодо розслідування вчиненого кримінального правопорушення та наразі правоохоронними органами проводитиметься досудове розслідування кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 258, ст. 2583 Кримінального кодексу України, в якому товариство є потерпілою особою. Разом із листом, ТОВ «Логістик Юкрейн» направило позивачу копію протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке що готується від 15.04.2022, копію Акта про пожежу від 26.04.2022 та копію листа ТОВ «Логістик Юкрейн» № 28-04 від 28.04.2022 р. (том 1, а.с. 11-112).

Судом встановлено, що 28.04.2022 ТОВ «Логістик Юкрейн» направило на адресу ТОВ «Центр Транс Сервіс» (особа, на відповідальному зберіганні якої перебував належний позивачу товару на складі за адресою: м. Буча, вул. М. Залізняка, 5, на підставі договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016) лист-повідомлення № 28-04 від 28.04.2022, яким підтвердило, що у ТОВ «Логістик Юкрейн» станом на 23.02.2022 на відповідальному зберіганні за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 знаходилось товару, прийнятого від ТОВ «Центр Транс Сервіс», на загальну вартість 573 329 747,20 грн без ПДВ (том 1, а.с. 113-114). Вказаним листом повідомлено про обставини спричиненої пожежі та знищення товару. Що знаходилось в складських приміщення, аналогічні обставинам, викладеним ТОВ «Центр Транс Сервіс» у вищезазначеному листі № 29-04 від 29.04.2022, адресованому позивачу.

Таким чином, враховуючи Реєстр складських накладних на прийомку ТМЦ, згідно яких ТОВ «Центр Транс Сервіс» було передано товар на відповідальне зберігання на підставі договору транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016, враховуючи наявний в матеріалах справи договір про надання логістичних послуг № ЛЮ-08 від 10.05.2016, укладений між ТОВ «Центр Транс Сервіс» та ТОВ «Логістик Юкрейн» та Перелік товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Логістик Юкрейн», станом на 23.02.2022 на складі виконавця за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5, а також з урахуванням листа-повідомлення ТОВ «Логістик Юкрейн» № 28-04 від 28.04.2022, адресованого ТОВ «Центр Транс Сервіс», та листа-повідомлення ТОВ «Центр Транс Сервіс» № 29-04 від 29.04.2022, адресованого позивачу, суд дійшов висновку, що станом на 23.02.2022 належний позивачу товар в загальній кількості 1 262 256 одиниць (374 номенклатурні одиниці), загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ, який був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Центр Транс Сервіс», а останнім, у свою чергу, передано на відповідальне зберігання ТОВ «Логістик Юкрейн», знаходилось в складських приміщеннях за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5.

Судом було встановлено, що 04.03.2022 внаслідок пожежі в складських приміщеннях, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, в яких зберігався належний позивачу товар в загальній кількості 1 262 256 одиниць (374 номенклатурні одиниці) загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ, було ушкоджене майно позивача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Акта про пожежу від 26.04.2022, складеного комісією в кількості 10 осіб, орієнтовно 04.03.2022 о 15:00 на об'єкті виробничо-складських та офісних приміщень за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, в якому, в тому числі, зберігалось належне позивачу майно, виникла пожежа.

Актом про пожежу від 26.04.2022 засвідчено, що ймовірна причина пожежі: потрапляння боєприпасів та їх уламків; пожежею знищено, зокрема належні ТОВ «БЦ РЕГІОН» частина основної будівлі А площею приблизно 16000 кв. м, в тому числі з обладнанням, меблями, електроінструментами; належні ТОВ «Логістик Юкрейн» - складське обладнання, офісні меблі, кондиціонери, ноутбуки, принтери та інша комп'ютерна техніка, рокли, електророкли, електроштабеллери, інша складська техніка, товари побутової хімії та гігієни, які знаходились на відповідальному зберіганні в орендованому об'єкті, а також майно інших суб'єктів господарювання, з якими були укладені договори, первинна та бухгалтерська документація. Вказаний акт підписаний членами комісії у кількості 10 осіб.

Крім того, судом було встановлено, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України про відкриття кримінальне провадження № 420221122320001203, до Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що в період часу з 24.02.2022 по 05.04.2022 військовослужбовцями збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, в порушення законів та звичаїв війни, пошкоджено майно ТОВ «Логістік Юкрейн», що за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Залізняка, 5 (ЄО № 9657 від 16.04.2022).

Судом також було встановлено, що 10.05.2022 позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із заявкою № 10-05/22-1 про проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом стану майна, зруйнованого внаслідок бойових дій, з фото фіксацією (склад, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, 5).

З матеріалів справи також вбачається, що 28.04.2022 згідно Наказу директора ТОВ «Дистрибуційні мережі» було створено комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5, з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.05.2022 з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів.

01.05.2022 комісією у складі трьох представників позивача та представника ТОВ «Центр Транс Сервіс» було проведено інвентаризацію товару на складі за адресою Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, про що складено Інвентаризаційний опис запасів № б/н від 01.05.2022.

Таким чином, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що саме внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків з боку російських військ в м. Буча по вул. М. Залізняка, буд. 5 Київської області зазнало пошкодження складське приміщення, в якому знаходилось належне позивачу майно в загальній кількості 1 262 256 (374 номенклатурні одиниці) загальною балансовою вартістю 59 561 968,49 грн без урахування ПДВ.

Суд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:

18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Судом було встановлено, що позивач, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої майну ТОВ «Дистрибуційні мережі» наслідок збройної агресії Російської Федерації станом на 04.03.2022, звернувся до ТОВ «Міжнародна експортно-правова група» з проханням проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи.

Суб'єктами оціночної діяльності було виконано комплексну судову економічну та товарознавчу експертизу. На вирішення перед експертами були поставлені наступні запитання:

Судом встановлено, що під час проведення експертного дослідження судовим експертом використовувалась Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Умовами пп. 1, 2, 5, 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Судом встановлено, що у наданому позивачем висновку експерта, судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд знаходить поданий позивачем висновок експертів № 15-08/23 від 15.08.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи, таким, що не викликає сумніву у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв'язку із чим суд приймає висновок експертів № 15-08/23 від 15.08.2023 як належний доказ у даній справі.

Отже висновком висновок експертів № 15-08/23 від 15.08.2023 встановлено, що розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «Дистрибуційні мережі» в результаті знищення належного йому майна, розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04.03.2022 року, становить: 81 283 156,07 грн з ПДВ, а розмір упущеної вигоди, що не отримало ТОВ «Дистрибуційні мережі», складає 13 688 592,37 грн без ПДВ.

Заперечень з боку відповідача щодо наданого позивачем експертного висновку або щодо суми заявлених матеріальних збитків не висловлено. Протилежного суду не доведено.

Наразі суд зазначає, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З юридичного аналізу вищенаведених норм вбачається, що до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: а) неотримані стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайними обставинами якби її право не було порушено; б) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; в) неодержаний прибуток, який сторона, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України у постанові від 30.09.2021 по справі № 922/3928/20 зазначив, що неодержаний доход (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Суд бере до уваги, що в результаті пожежі, яка була наслідком потрапляння боєприпасів та їх уламків з боку військових формувань Російської Федерації, позивач втратив товар, який був придбаний та призначений для продажу, у зв'язку з чим не отримав прибутку від його реалізації. Крім того, в результаті втрати можливості користуватися складським приміщенням, яке забезпечувало належні умови зберігання продукції, позивач значною був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв'язку з чим є підстави для оцінки та стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків та упущеної вигоди підтверджено, зокрема висновком експертів № 15-08/23 від 15.08.2023, реєстром прибуткових накладних по придбанню товару від ТОВ «Хенкель Україна» та банківських виписок за період з 01.01.2021 до 23.02.2022, договором транспортного експедирування № 01/06 від 01.06.2016, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 281 та реєстром складських накладних на прийом ТМЦ ТОВ «Центр Транс Сервіс» від ТОВ «Дистрибуційні мережі», листами-повідомленнями № 28-04 від 28.04.2022 та № 29-04 від 29.04.2022, актом про пожежу від 26.04.2022, переліком ТМЦ, які знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Логістик Юкрейн», експертним висновком Київської торгово-промислової палати № І-259 від 10.05.2022, інвентирізаційним описом запасів від 01.05.2022 та актом на списання товарів, які не відповідають критеріям активу від 05.05.2022.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Однак, відповідачем не доведено суду відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача реальних збитків та упущеної вигоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 81 283 156,07 грн та в сумі 13 688 592,38 грн відповідно.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 939 400,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції (місцезнаходження: 119991, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14; код органу державного управління 1318000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційні Мережі» (місцезнаходження: провулок Гната Хоткевича, буд. 8. м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 32849497) 81 283 156,07 грн реальних збитків та 13 688 592,37 грн упущеної вигоди.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (місцезнаходження: 119991, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14; код органу державного управління 1318000) на користь Державного бюджету України 939 400,00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

114792014

Наступний документ

114792016

Інформація про рішення:

№ рішення:	114792015
№ справи:	911/2114/23
Дата рішення:	12.10.2023
Дата публікації:	13.11.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.10.2023)
Дата надходження:	11.07.2023
Предмет позову:	Стягнення 88911129,51 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

14.09.2023 15:10	Господарський суд Київської області
12.10.2023 14:30	Господарський суд Київської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СОКУРЕНКО Л В

відповідач (боржник):

Російська Федерація в особі Міністерства юстиції

заявник:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційні мережі"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційні мережі"