Справа № 578/1021/23
провадження № 3/578/541/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року смт.Краснопілля
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Зеря Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проходить службу у ЗСУ, за ч.2 ст. 130 КУпАП,
установила:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 17.06.2023 серії ДПР18 №490485, складеного інспектором СРПП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП Патіотою Олексієм Вікторовичем, 17.06.2023 о 03 год 40 хв на автодорозі Т-1918 2-й кілометр водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніла шкіра обличчя, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.130 КУпАП.
Дата розгляду справи у суді за складеним протоколом - 29.06.2023, була попередньо визначена працівником поліції під час складання протоколу, про що був повідомлений ОСОБА_1 (підпис особи наявний у відповідній графі протоколу).
Водночас у вказану дату гр. ОСОБА_1 до суду не прибув, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений до 20.07.2023.
20.07.2023 на адресу суду від гр. ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні, оскільки він виконує бойові задачі у прикордонних районах Сумської області.
Враховуючи, що нормами КУпАП не передбачено можливості відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану на території України, судовий розгляд адміністративного матеріалу був відкладений до 15.09.2023 та у подальшому до 06.10.2023.
У вказані дати гр. ОСОБА_1 до суду не прибув, водночас 06.10.2023 через канцелярію суду від командира військової частини НОМЕР_2 надійшло повідомлення про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_1 з 14.09.2023 переведений до військової частини НОМЕР_3 і не може прибути на розгляд справи №578/1021/23, оскільки виконує бойові завдання на Донецькому напрямку, приймає участь у бойових діях і не має змоги особисто написати клопотання, на підтвердження чого додані витяги з бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 від 22.09.2023 № 512дск та з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.09.2023 № 263.
Судовий розгляд адміністративного матеріалу, призначений на 06.10.2023, був відкладений до 09.11.2023, водночас у судове засідання гр. ОСОБА_1 не прибув, при цьому про судове засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді у виді смс-повідомлення за письмовою заявкою ОСОБА_1 .
Свідки, які викликались у судове засідання за клопотанням органу, який направив протокол про адміністративне правопорушення, без повідомлення причин до суду не прибули.
Враховуючи, що адміністративний матеріал надійшов на розгляд до суду 21.06.2023, судові засідання неодноразово відкладались, при цьому особа була повідомлена про призначені судові засідання, суддя вважає за можливе розглянути дану справу без участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з урахуванням положень ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суддя дійшла наступних висновків.
За змістом частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Так частиною першою статті 130 КУпАП визначено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина друга статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті і тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до пункту 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто законодавством встановлено, що водій за певних умов зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, в той час як відмова від проходження такого огляду, навіть якщо особа не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 2.5. ПДР відмовився пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП слідує, що оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до пунктів 2-4 Розділу І «Загальні положенні» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У відповідності до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-2794 цього Кодексу.
Згідно зі змістом ст. 251 вказаного Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином в силу вказаних положень обов'язок доведення факту вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, покладено на Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 17.06.2023, до суду подані: рапорт чергового Відділення поліції №2; пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 17.06.2023; копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №310500 від 17.06.2023; копія електронного носія відеозапису з портативного відеореєстратора.
З метою повного та всебічного дослідження обставин справи суддею був досліджений наданий органом поліції у якості доказу відеозапис та встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив, що саме він керував транспортним засобом та підтвердив факт вживання алкогольних напоїв, при цьому погоджувався пройти огляд на стан сп'яніння не у присутності працівників поліції, а за участі органу військової служби правопорядку.
Враховуючи, що у клопотанні заступника начальника ВП № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 19.06.2023 про виклик свідків зазначено, що свідки свідкам відомі обставини справи, водночас дослідженням відеозапису встановлено, що водій не заперечував факт керування транспортним засобом та факт вживання алкогольних напоїх (обставини, які належить з'ясовувати під час розгляду справ за ст. 130 КУпАП), суддя вважає за можливе розглядати справу без виклику і допиту свідків.
При цьому слід зазначити, що подані на розгляд до суду матеріали свідчать, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при цьому доказів на підтвердження правильності кваліфікації вказаного порушення працівниками поліції до суду не подано (відсутні докази на підтвердження притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року).
При ухваленні судового рішення належить враховувати практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема на ті, що передбачені ст. 130 КУпАП.
Так у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція Українивизначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного при вирішенні даної справи суддя виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши та перевіривши у ході розгляду справи усі наявні докази, суддя доходить висновку про відсутність в діях гр. ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, які б підтверджували правильність кваліфікації дій особи, в судовому засіданні встановлено не було. При цьому самостійне збирання під час розгляду справи суддею доказів на підтвердження винуватості особи беззаперечно становитиме порушення права такої особи на справедливий судовий розгляд.
Встановлені судом обставини та досліджені докази, подані до суду на підтвердження вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, свідчать про недоведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Стаття 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 Кодексу).
Відтак суддя доходить висновку на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ст. 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 277, 280, 283-285, 287-291, 294 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області (стаття 294 КУпАП України).
Суддя Ю.О. Зеря