ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
08.11.2023м. ДніпроСправа № 904/5644/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол", м. Запоріжжя
до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро
про визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу
Суддя Красота О.І.
без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України і просить суд:
- визнати недійсним рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/57-р/к від 28.09.2023 в частині визнання порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Крім того, в порядку забезпечення позову, Позивач просить суд зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/57-р/к від 28.09.2023 в частині визнання порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу до вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 30.10.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол"; належні докази сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн.
03.11.2023 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.12.2023 об 11:00 год.
Щодо заяви Позивача про забезпечення позову, викладеної у позовній заяві.
Заява обґрунтована тим, що дія оскаржуваного рішення фактично позбавляє Позивача можливості брати участь у майбутніх процедурах публічних закупівель на час розгляду справи про визнання недійсним оскаржуваного рішення, чим ставить під загрозу господарську діяльність Позивача, адже замовники торгів будуть зобов'язані приймати рішення про відмову Позивачу в участі у процедурі закупівель з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Частиною 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМКУ, прийнятого згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 вказаної статті Закону незалежно від положень ч. 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМКУ.
Позивач зазначає, що, виходячи із вказаного припису Закону, дія оскаржуваного рішення Відповідача повинна була б зупинитись автоматично.
Разом з тим, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до АМКУ з листом від 07.08.2018 № 3304-04/33947-06, зокрема з питанням: у разі оскарження рішення органу АМКУ у господарському суді чи зупиняється дія рішення органу АМКУ в цілому або зупиняється виконання рішення саме в частині можливості не здійснення оплати штрафу на час розгляду цієї справи?
Листом від 19.06.2018 № 300-29/02-7453 АМКУ повідомив, що відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМКУ не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Частина 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає перелік підстав, за наявності яких можливе зупинення виконання рішення органу АМКУ, якщо органом комітету відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не визначено інше.
При цьому, ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, зокрема прийняття рішення органу АМКУ про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Виконання рішень, тобто вчинення чи утримання від вчинення певних дій Відповідачем у справі можливо у зв'язку із рішеннями органів АМК про припинення порушення, примусовий поділ, накладання штрафу, усунення наслідків порушення.
Рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції є встановленням певного юридичного факту і виконання не передбачає.
У зв'язку з цим норми ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" про зупинення виконання рішення органів АМК не можуть поширюватись на рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Частина 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що незалежно від положень ч. 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити рішення органу АМКУ.
Таким чином, оскарження рішення органів АМКУ до господарського суду не зупиняє його виконання (дію), крім випадків, визначених законом про захист економічної конкуренції.
Крім того, у п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
У свою чергу, Відповідач вніс Позивача у зведені відомості про рішення органів АМКУ щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Позивача.
Позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено ведення АМКУ наведеного реєстру.
Разом з цим, на веб-порталі АМКУ у розділі "Зведені відомості щодо спотворення результатів торгів за 2023 рік" (https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-publichnih-zakupivel/zvedeni-vidomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv/zvedeni-vidomosti-shchodo-porushnikiv-torgiv-za-2023-rik) у викладених після 28.09.2023 файлах Excel міститься інформація про ТОВ "Міроіл" та ТОВ "НВП Агрінол".
Отже, на думку Позивача, враховуючи, що рішення № 54/57-р/к прийнято Відповідачем на підставі статей 48 і 52 Закону і стосується спотворення Позивачем, на думку АМКУ, результатів торгів, після відкриття провадження у справі про визнання недійсним оскаржуваного рішення АМКУ дія останнього повинна була б зупинитись автоматично, проте АМКУ внесено Позивача у зведені відомості про рішення органів АМКУ щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Позивача, а тому він вважає, що є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 54/57-р/к щодо Позивача до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Розглянувши заяву Позивача про забезпечення позову, викладену у позовній заяві, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб'єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.
З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі АМКУ у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель" містяться зведені відомості про рішення органів АМКУ щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону), які стосувались спотворення результатів торгів (тендерів). Після спливання трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.
Разом з тим, відображення відомостей у системі "Прозорро" щодо вчинення суб'єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є результатом ведення Державним підприємством "Прозорро" окремого реєстру щодо вчинення таких дії, а є лише відображенням відомостей, які містяться у Зведених відомостях про рішення органів АМКУ.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення вимоги Позивача зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/57-р/к від 28.09.2023 в частині визнання порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу до вирішення справи по суті, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків АМКУ, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення Товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення АМКУ до прийняття судового рішення є чинним.
Слід зазначити, що Позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення та розміщення інформації про нього у зведених відомостях про рішення органів АМКУ на веб-порталі Антимонопольного комітету України, з огляду на приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).
Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/13451/20.
При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення АМК за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19.
Таким чином, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження Позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).
Крім того, Позивач не позбавлений права самостійно звернутись до АМКУ з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.
Позивач не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.
До того ж, задоволення заяви Позивача жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог рішення Комітету неможливо буде виконати.
У разі задоволення позовних вимог захист порушених прав Позивача буде забезпечено у повному обсязі, оскільки автоматично відновить його порушене право, а тому вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вносити відомості до зведених відомостей рішень органів АМКУ жодним чином не впливає на виконання рішення суду.
Поданими Позивачем доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, звертаючись до суду із цією заявою, Позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить.
Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки Позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення Позивач не позбавлений в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу, що обгрунтування Заявника (Позивача) стосуються іншої юридичної особи, а саме ТОВ "Міроіл", проте, як Заявником є ТОВ "НВП Агрінол".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Позивача.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 08.11.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота