ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3582/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В. В.
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, ідентифікаційний код 14360570)
до Фізичної особи-підприємця Беседіна Івана Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 326 715,78 грн. заборгованості за кредитом, 50 280,71 грн. заборгованості за процентами, 326 715,79 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією
Представники:
від позивача: Провоторов Ю.В., довіреність № 7833-К-Н-О від 10.09.2021, адвокат;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 12.06.2023 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Беседіна Івана Юрійовича заборгованості на загальну суму 703 712,28 грн., з яких:
- 326 715,78 грн. заборгованість за кредитом;
- 50 280,71 грн. заборгованість за процентами;
- 326 715,79 грн. заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2021 між сторонами укладено кредитний договір №2875009557-КД-1 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 970 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору та приписів законодавства припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. 02.02.2023 позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору №2875009557-КД-1 з вимогою до 04.03.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі. 07.04.2023 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (Агента) вимога на сплату за гарантією №134 на суму 326 715,79 грн. 05.05.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 326 715,79 грн. 10.04.2023 позивачем було направлено повідомлення до відповідача про надсилання вимоги гаранту №134 від 07.04.2023.
З урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 26.05.2023 становить 376 996,49 грн., з яких: 326 715,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 50 280,71 грн. - заборгованість за процентами. Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить - 326 715,79 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3582/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомлення учасників справи та підготовче засідання призначено на 24.07.2023 о 12:45 год.
На електрону пошту суду 17.07.2023 надійшло клопотання представника відповідача адвоката Андріяшевської М.С. про перенесення розгляду справи на іншу дату для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та зайнятістю представника відповідача в інших судових засіданнях.
Підготовче засідання 24.07.2023 відкладено на 28.08.2023 о 11:30 год.
На електрону пошту суду 25.08.2023 надійшло клопотання представника відповідача адвоката Андріяшевської М.С. про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в інших судових засіданнях.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 25.09.2023 о 10:30 год.
Підготовче засідання 25.09.2023 відкладено на 09.10.2023 о 15:30 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.11.2023 о 15:30год.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, заяви по суті справи до суду не надав. Ухвали суду, які направлялись за адресою відповідача повернулись до суду з поштовими відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі - Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв'язку з відсутністю адресата".
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що про день, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/3582/23, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 06.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
10 березня 2021 року між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Беседіним Іваном Юрійовичем (далі - Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №2875009557-КД-1 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.
КУБ під заставу (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Згідно із п. А.2 кредитного договору ліміт договору: 1 970 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 1 970 000,00 грн. на поповнення обігових коштів;
- у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5, 2.2.12 договору.
Термін повернення кредиту 01.03.2023 (п. А.3 кредитного договору).
Пунктом 4.1 кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно із п. 6.1 кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Додатком № 1 до Кредитного договору є Графік зменшення поточного ліміту.
Сторонами 10.03.2021 укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Пунктом 2.1 Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,42% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) +6% (обмеження встановлюються на дату укладення додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п.2.1 додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Індекс UIRD, який офіційно публікується на офіційному сайті НБУ (посилання на інтернет-сайті НБУ: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial у вигляді ексель-таблиці, починаючи з 2011 року) є загальнодоступною інформацією.
Пунктом 2.7 Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною Додаткової угоди.
Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1 у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору Позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. Додаткової угоди + 5% річних.
До Додаткової угоди № 1 сторонами укладено додаток № 1 "Графік платежів", яким визначено наступні строки погашення заборгованості: на 01 число кожного місяця починаючи з 01.04.2021 до 01.02.2023 включно по 82 083,33 грн., останній платіж до 01.03.2023 - 82 083,41 грн.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди № 1 Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.
Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (далі - Гарант) та АТ КБ "Приватбанк" 31.12.2020 укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 (далі - Договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "Приватбанк") безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до п. 5.1 Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджу вальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
За змістом п. 5.5 Договору гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії Гарантії.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 1 970 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідачем здійснено часткове погашення кредиту внаслідок чого заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 653 431,57 грн.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором Банк надіслав позичальнику поштою 10.02.2023 повідомлення вих.№10310КZP0S00С від 02.02.2023 про розірвання договору з 04.03.2023 та вимагав сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 31.01.2023 склав 692 969,79 грн.
Позивачем на адресу Міністерства фінансів України (Гарант) направлено вимогу від 07.04.2023 №10310КZP0S00С про сплату коштів за гарантією № 134 в розмірі 326 715,79 грн. на рахунок банку.
Листом від 08.05.2023 №00070031174 позивач повідомив Гаранта про отримання коштів та погашення кредиту в сумі 326 715,79 грн. за рахунок коштів державної гарантії.
Залишок несплаченого кредиту на користь банку складає 326 715,79 грн., а сума сплаченого кредиту в розмірі 326 715,79 грн., яка перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред'явлена Банком до стягнення з Позичальника в порядку регресу на умовах договору про надання державної гарантії.
На адресу Позичальника 10.04.2023 Банк надіслав повідомлення вих. №10310КZP0S00С від 10.04.2023 про надсилання вимоги Гаранту.
За період користування кредитом Банком нараховано проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими з урахуванням часткової сплати процентів Позичальником складає 50 280,71 грн., в т.ч. залишок заборгованості за простроченими процентами 3 595,84 грн.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати процентів.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №2875009557-КД-1 від 10.03.2021 в частині своєчасного повернення кредиту.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення кредитного договору, строк дії договору, погоджений кредитний ліміт, наявність заборгованості за кредитним договором, строк користування кредитом, погоджений розмір процентів за кредитом, графік погашення кредиту, наявність заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитний договір, Додаткова угода № 1 та додаток № 1 до неї, договір про внесення змін до кредитного договору підписані сторонами шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додаткової угоди та Додатку до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались. Учасниками справи не поставлено під сумнів відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме на поточний рахунок відповідача Банком перераховано кредитні кошти в розмірі 1 970 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.
Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 відзначила, що позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття "користування кредитом" є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37).
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 326 715,78 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 326 715,78 грн. заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 дійшла наступних висновків.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.
Повідомлення про розірвання Кредитного договору з 04.03.2023 та вимога щодо погашення заборгованості направлена Банком Позичальнику 10.02.2023. Отже, Кредитний договір є розірваним з 04.03.2023, що припиняє нарахування процентів за користування кредитом після розірвання кредитного договору.
Згідно із розрахунком заборгованості за договором №2875009557-КД-1 від 10.03.2021 відповідачу за користування кредитними коштами нараховані проценти у розмірі 50 280,71 грн., які відповідачем не сплачені.
Згідно із ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Пунктом 6.1 Договору гарантії про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2 Договору гарантії про надання державної гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- застосувати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Згідно із п. 6.3 Договору гарантії про надання державної гарантії кошти отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11 цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 10.03.2021 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.
Таким чином, позивач правомірно пред'явив до відповідача вимогу про стягнення з нього простроченої заборгованості за Кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 326 715,79 грн.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 326 715,78 грн., за процентами складає 50 280,71 грн. та заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією складає 326 715,79 грн. Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 10 555,68 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Беседіна Івана Юрійовича про стягнення 326 715,78 грн. заборгованості за кредитом, 50 280,71 грн. заборгованості за процентами, 326 715,79 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Беседіна Івана Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, ідентифікаційний код 14360570) 326 715,78 грн. заборгованості за кредитом, 50 280,71 грн. заборгованості за процентами, 326 715,79 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 10 555,68 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 09.11.2023.
Суддя Е.М. Бондарєв