Справа № 485/1120/23
Провадження №2/485/348/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
09 листопада 2023 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №485/1120/23, провадження №2/485/348/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА») звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просить, у рахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43785,00 грн за кредитним договором №5052764 від 11 листопада 2021 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений електронний договір №5052764 про надання споживчого кредиту.Договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті товариства.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору сума кредиту складає 15000,00 грн, строк кредитування - 11 днів, дата повернення кредиту - 22 листопада 2021 року.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу кредит у розмірі 15000,00 грн шляхом зарахування на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 .
22 листопада 2021 року відповідач умови договору не виконала, кредит та відсотки за користування коштами не погасила, а також не було укладено угоду щодо пролонгації строку дії кредиту. У зв'язку з цим, на підставі п.4.3 договору, кредитний договір був автопролонгований, користування кредитом продовжено на 90 днів поспіль. Після сплину цього строку відповідач умови договору не виконала, кредит та відсотки за користування коштами не погасила.
01 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ«ФК «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу №01.12/2022-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право вимоги до відповідачки. Про відступлення права вимоги за кредитним договором відповідачка була повідомлена ТОВ «Авентус Україна» листом на електронну пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору.
До цього часу умови договору відповідачем не виконані, кредит та відсотки за користування коштами не повернутий. Станом на день звернення до суду заборгованість становить 43785,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28785,00 грн - заборгованість за відсоткми.
Виходячи з наведеного, а також невиконання відповідачем умов кредитного договору, просить задовольнити позов.
Відзив на вказану позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 18 вересня 2023 року відкрила провадження у справі, постановила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», позовні вимоги підтримав повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки до суду не повідомив.
За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір №5052764 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору сума кредиту складає 15000,00 грн, строк кредитування - 11 днів, дата повернення кредиту - 22 листопада 2021 року.
На виконання умов договору грошові кошти були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Вказана обставина підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №2780 від 21 грудня 2022 року.
Відповідно до п.1.4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору.
Згідно з п.4.2.2 договору пропозиція (оферта) споживача щодо строку продовження користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.
22 листопада 2021 року відповідач умови договору не виконала, кредит та відсотки за користування коштами не погасила.У зв'язку з цим на підставі п.4.3 договору кредитний договір був автопролонгований строком на 90 днів.Після сплину цього строку відповідач умови договору невиконала, кредит та відсотки за користування коштами не погасила.
01 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу №01.12/2022-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право вимоги до відповідачки.Про відступлення права вимоги за кредитним договором відповідачка була повідомлена ТОВ «Авентус Україна» листом на електронну пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Таким чином, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто, новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №В0000495 від 21.01.2022, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зареєстрована як фінансова установа відповідно до Рішення Національного банку України №21/112-рк від 21 січня 2022 року.
На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 43785,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28785,00 грн - заборгованість за відсоткми.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
З матеріалів справи вбачається, що умови договору позивачем виконані.
В свою чергу, відповідач умови договору не виконує,у зв'язку з чим утворилася заборгованість, приведена позивачем у розрахунку.
Відповідач, не подавши відзив, суму заборгованості не спростувала, свого розрахунку не надала.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відовідачем умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом даної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничудопомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявила вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, на підставі: копії звіту про надання правової допомоги згідно Договору № 10/06-2023 від 10.06.2023 року; копії рахунку на оплату по замовленню №1011/06/09 від 06 вересня 2023; копії платіжної інструкції № 733 від 11.09.2023 року; копії ордеру на надання правничої допомоги, серія АІ № 1423361 від 06.09.2023 року; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серія КС № 9422/10. Допомога полягала у: зборі та аналізі доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості; складанні позовної заяви про стягнення заборгованості; подачі позовної заяви в інтересах клієнта. Загальна вартість 10 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі від повідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, без підставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірнимі з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, який є завищеним.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Також, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Тож відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в загальному розмірі 8147,20 грн. (2147,20 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).
Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 204, 205, 207, 512, 514, 509, 526, 610, 612, 626, 627, 628, 639, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за кредитним договором від 11.11.2021 у розмірі 43785,00 (сорок три тисячі сімсот вісімдесят п'ять гривень двадцять копійок) гривень, 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) гривень понесених судових витрат, а також 6000,00 (шість тисяч) гривень понесених витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне рішення складено 09 листопада 2023 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса: 03150 м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.П.Бодрова