Провадження № 2/484/1049/23
Справа № 484/3481/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2023 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Шикері І.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, за ОСОБА_1 на 1/2 її частину, а за ОСОБА_2 на 1/3 її частину, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вони є власниками житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 1/2 його частини, а ОСОБА_2 1/3 частини. Вказаний житловий будинок розташовано на земельній ділянці, площею 0,1 га, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка відповідно до рішення виконкому Первомайської міської ради № 347 від 15.12.1992, без виділу часток, була передана у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рахують, що оскільки вони є власниками житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то і земельна ділянка площею площею 0,1 га, повинна перейти їм у власність.
Позивачі в судове засідання не з'явились, проте надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Суд дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, інвентаризаційну справу на житловий будинок АДРЕСА_1 , дійшов висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого рішенням виконкому Первомайської міської ради № 79 від 20.02.1990, є власником 1/2 частини житового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Позивачці ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 2-ю Первомайською державною нотаріальною конторою 23.12.1992, за реєстровим номером 1-3798, належить 1/3 частина житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10,11).
Відповідачу ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого рішенням виконкому Первомайської міської ради № 79 від 20.02.1990, належить 1/6 частина житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10,11).
Із ксерокопії Державного акту на право приватної власності на землю б/н вбачається, що земельна ділянка площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.7).
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, визначається на підставі цивільно-правових угод (частина перша статті 120 ЗК України).
Встановлено, що при переході права власності на житловим будинок, питання щодо набуття позивачами права власності на земельну ділянку, яка призначена для обслуговування житлового будинку не вирішувалось.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-253цс16, за змістом статті 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно ч.1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Враховуючи, вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідач визнав позов позивачів і визнання відповідачем позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позивачі набувши право власності на житловий будинок, набули також і право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.4, 12, 81,206,263-265, 268 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09.11.2023.
Відомості про сторін:
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
С У Д Д Я: І.А.ШИКЕРЯ