Справа № 489/2662/23
Номер провадження 2/489/1371/23
РІШЕННЯ
Іменем України
26 жовтня 2023 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
представника позивача ОСОБА_1 (дистанційно),
представника відповідача Терзі О.С. (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» (далі - відповідач або ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА») про стягнення страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов'язаного зі смертю потерпілого, належного сину загиблої, страхового відшкодування понесених витрат на поховання загиблої
встановив
У травні 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов'язаного зі смертю потерпілого, належного сину загиблої, страхового відшкодування понесених витрат на поховання загиблої. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.07.2022 приблизно о 14:50 год. в Миколаївській області, на автодорозі Н-11 із сполученням «Миколаїв - Дніпро» в районі села Воскресенське, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом марки «Peugeot 107», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , допустив зіткнення із автомобілем «Daewoo Lanos», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля «Daewoo Lanos», з державним номерним знаком НОМЕР_2 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих тілесних ушкоджень померла. Позивач є сином загиблої і у зв'язку зі смертю матері йому спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у понесених витратах на поховання, заподіяній моральній шкоді та втраті годувальника. Станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205862622, який діяв на момент настання ДТП станом на 23.07.2022. За фактом настання даної ДТП було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022150000000175 від 23.07.2022 за ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. 30.12.2022 прокурором Миколаївської обласної прокуратури винесено постанову про закриття кримінального провадження №12022150000000175 від 23.07.2022 у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з його смертю. На дату подачі позовної заяви у представника позивача були відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що позивачу спричинена шкода внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу потерпілого.
Представник позивача зазначає, що загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами. До складу сім'ї загиблої ОСОБА_6 входить її син - позивач у даній справі, а батько, мати та чоловік ОСОБА_6 померли. Тому, загальний розмір страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, який представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача становить 78000,00 грн. (6500,00 грн. х 12). Крім того, позивач є особою, який за життя свої матері був на її утриманні та мав право на утримання, оскільки є інвалідом І групи з 2012 року, а тому підпадає під дію п.3 ч.1 ст. 1200 ЦК України. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Загальний мінімально гарантований законом розмір страхового відшкодування, пов'язаний зі смертю потерпілого, що належить позивачу, становить 234000,00 грн. (6500,00 грн. х 36). Оскільки загальний ліміт страхового відшкодування заподіяної шкоди життю за полісом №205862622 становить 260000,00 грн., враховуючи вимоги позивача (відшкодування моральної шкоди та понесених витрат на поховання), розмір страхового відшкодування, пов'язаний зі смертю потерпілого, становить 109660,00 грн. (260000,00 грн. - 78000,00 грн. - 72340,00 грн.). Також, позивач поніс витрати на поховання матері у розмірі 72340,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 25.07.2022. Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача: 78000,00 грн. - страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди; 109660,00 грн. - мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов'язаного зі смертю потерпілого, належного сину загиблої; 72340,00 грн. - страхового відшкодування понесених витрат на поховання загиблої.
Від представника відповідача надійшов до суду відзив в якому зазначено, що позивач не довів належними та допустимими доказами витрати на поховання. ОСОБА_3 надав товарний чек від 25.07.2022 на суму 72340,00 грн. без будь-якої деталізації переліку наданих послуг та їх вартості. Однак, до позову не додано: договір-замовлення на надання ритуальних послуг та/або на організацію та проведення поховання; відомості про тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності; документи, що підтверджують право зазначеної в товарному чеку особи на надання ритуальних послуг та її статус як суб'єкта господарювання. Крім того, представник відповідача вважає, що наданими позивачем доказами не підтверджується факт перебування на утриманні у загиблої ОСОБА_6 , а відтак у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника. ОСОБА_3 отримує пенсію та забезпечується державою джерелом до існування в розмірі, що відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму. Відтак, позивач, маючи гарантоване державою право на пенсію, має самостійні засоби до існування, окремих від тих, що можливо надавались загиблою ОСОБА_6 . До позовної заяви позивачем не додано документів, які б посвідчували наявність в ОСОБА_6 на день смерті страхового стажу, що в свою чергу, не підтверджує її статус «годувальника». Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Представник відповідача зазначає, що додані до позовної заяви матеріали спростовують твердження позивача щодо його перебування на утриманні у загиблої ОСОБА_6 .
Представник відповідача у відзиві зазначає, що поданню позову про стягнення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника має передувати розгляд справи в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, встановлення факту перебування на утриманні. Таким чином, відсутність рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні в ОСОБА_6 свідчить про передчасність подання позову до ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» та недоведеність позовних вимог вцілому.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.07.2023 було здійснено перехід до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з копією постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2022 кримінальне провадження № 12022150000000175, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2022 закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з його смертю.
Транспортний засіб «Peugeot 107», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , станом на 23.07.2022 був забезпечений діючим полісом №205862622, страхова компанія - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «САЛАМАНДРА».
З копії довідки про причину смерті №2774 від 26.07.2022 вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - тупа поєднана травма тіла з переломами кісток скелета, ушкодженнями внутрішніх органів.
Згідно з копією довідки про причину смерті №2773 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - численні переломи кісток скелету з пошкодженнями внутрішніх органів, тупа поєднана травма тіла.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13.07.1982 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідно до копії довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА №972821 від 13.02.2012 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є інвалідом першої групи безстроково, потребує періодично сторонньої допомоги.
З копії довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1400-0402-8/30877 від 08.09.2022, вбачається, що ОСОБА_6 отримувала пенсію за віком. За період з 01.07.2021 по 31.07.2022 ОСОБА_6 отримала 61593,97 грн.
Відповідно до копії товарного чеку від 25.07.2022 сума оплати за ритуальні товари та послуги ритуального призначення (померла ОСОБА_6 , 1956 р.н.) становить 72340,00 грн.
31.08.2022 представник позивача звернувся до ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 23.07.2022 в Миколаївській області, Миколаївському (Вітовському) районі, смт. Воскресенське, автодорога Н-11 із сполученням «Миколаїв-Дніпро» в районі села Калинівка. Учасниками ДТП зазначені: водій транспортного засобу «Peugeot 107», з державним номерним знаком НОМЕР_1 - ОСОБА_4 ; водій транспортного засобу «Daewoo Lanos», з державним номерним знаком НОМЕР_2 - ОСОБА_5 ; потерпілі - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Крім того, 31.08.2022 представник позивача подав до ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» заяви на виплату страхового відшкодування пов'язаного з моральною шкодою - 78000,00 грн., з витратами на поховання - 72340,00 грн., з втратою годувальника для особи з інвалідністю - 234000,00 грн.
Відповідно до копії інформаційного листа ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» від 14.09.2022, станом на 14.09.2022 у страховика відсутні будь-які документи компетентних органів, які б підтверджували сам факт події, страховик вживає заходів щодо отримання відповідної інформації та документів. Для розгляду питання щодо відшкодування витрат на поховання ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» просило надати: інформацію про ритуальну службу та/або суб'єкта господарювання, який здійснював поховання та документальне підтвердження про право таких осіб надавати послуги з поховання; договір-замовлення на організацію поховання із зазначенням вартості послуг. Для розгляду питання про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» просило надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника.
Згідно з копією довідки щодо інформації про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №23008-000617724-037-08 від 07.06.2023 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З копії довідки №524 від 08.06.2023, виданої Управлінням соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вбачається, що за період з 01.07.2022 по 30.06.2023 ОСОБА_3 отримав 24908,00 грн. державної соціальної допомоги як інвалід І групи.
Відповідно до ч.5 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України №1961-IV від 01.07.2004) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004).
Відповідно до п.п. 27.1, 27.3, 27.5 ст. 27 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше ніж 90 днів з дня отримання заяви про здійснення страхового відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Відповідно до ст.ст. 23, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
В п.п. 3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позові про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд враховує, що смерть ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди (ДТП відбулася 23.07.2022 і ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, тому з ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» (станом на 23.07.2022 був діючий поліс №205862622) на користь сина загиблої ОСОБА_6 - ОСОБА_3 (батьки та чоловік загиблої померли) підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку зі смертю його матері ОСОБА_6 .
Крім того, за загальним правилом підлягають стягненню грошові кошти для відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її дітям в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Суд не вбачає підстав для зменшення відшкодування моральної шкоди позивачу відповідачем, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що позивачу спричинена шкода внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу ОСОБА_6 . Станом на день настання страхового випадку один розмір мінімальної заробітної плати становив 6500 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»), тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 78000 грн. (6500 грн. х 12).
Відповідно до п.п. 27.4 ст. 27 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають вимогам нормативно-правових актів та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством. Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
В ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 734/2313/17 від 05.10.2020 вказано, що у випадку, якщо було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є страховик (МТСБУ). При цьому, законодавцем встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 500/8418/13-ц від 10.07.2019 витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.
Суд враховує, що законодавством не передбачено конкретний перелік документів (доказів), які повинна надати особа для можливості отримання від страховика відшкодування витрат на поховання.
Позивачем та його представником подано до суду копію товарного чеку про сплату 72340,00 грн. за ритуальні товари та послуги ритуального призначення без конкретизації які саме товари та послуги були надані позивачеві. У зв'язку з цим суд не може встановити чи всі надані позивачеві ритуальні товари та послуги ритуального призначення відносяться до таких, що підлягають відшкодуванню та є витратами на поховання (зокрема, чи не входить у вище зазначену суму проведення поминального обіду, організація якого може охоплюватися поняттям «послуги ритуального призначення», але проводиться після поховання та не відноситься до витрат на поховання).
Суд приходить до висновку, що страхове відшкодування понесених витрат на поховання загиблої ОСОБА_6 з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.
Відповідно до п.п. 27.2 ст. 27 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з ч.1 ст. 200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
В п.п. 35.1, пп. «е» п.п. 35.2 ст. 35 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 165/325/17 від 18.04.2018 зазначено, що факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо. Проте, судом не ураховано, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого і доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Судові рішення не містять правових висновків про те, що допомога сина для позивача була основним і постійним джерелом його існування, не наведено доказів на їх підтвердження. Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові у справі № 592/17552/18 від 13.01.2021.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №640/5041/17 від 11.04.2018 встановивши що особа отримувала пенсію за віком в розмірі, який забезпечувало її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
В ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зазначено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 2093 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 319 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
В постанові колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у справі № 226/3554/21 від 18.10.2022 зазначено, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність належних та достовірних доказів знаходження особи на утриманні чоловіка, які до страхового випадку мали статус пенсіонерів, тобто непрацездатних осіб, а з вимогами про встановлення такого факту позивач до суду не зверталась. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив відсутність правових підстав для задоволення вимоги щодо стягнення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, з чим повністю погоджується колегія суддів, внаслідок чого приходить до висновку, що доводи апелянта в його апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів, які повністю досліджені судом першої інстанції, та незгодою з висновками суду по їх оцінці, що, в силу ст. 89 ЦПКУкраїни, є виключною компетенцією суду, а їх переоцінка діючим законодавством не передбачена.
Суд враховує, що ОСОБА_3 отримував та отримує державну соціальну допомогу як інвалід І групи в розмірі, що забезпечує йому прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність (за період з 01.07.2022 по 30.06.2023 ОСОБА_3 отримав 24908,00 грн. державної соціальної допомоги як інвалід І групи).
Надані позивачем та його представником копія довідки щодо інформації про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №23008-000617724-037-08 від 07.06.2023, копія довідки №524 від 08.06.2023, яка видана Управлінням соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, копія довідки, що видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1400-0402-8/30877 від 08.09.2022 не свідчать про те, що ОСОБА_3 перебував на утриманні в загиблої ОСОБА_6 , а підтверджують лише те, що вони зареєстровані за однією адресою та кожен із них отримував грошові кошти і мав самостійні засоби до існування, зокрема ОСОБА_3 отримував державну соціальну допомогу як інвалід І групи, а ОСОБА_6 - пенсію за віком.
Суд вважає, що позивачем не доведено те, що він перебував на утриманні в загиблої ОСОБА_6 , оскільки ним не надано до суду будь-яких доказів того, що допомога, яка надавалась загиблою була для ОСОБА_3 постійним і основним джерелом засобів до існування (не надано доказів того, що загибла взагалі надавала таку допомогу позивачу, а якщо і надавала, то в суду відсутні відомості про її розмір, систематичність). Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблою ОСОБА_6 не може свідчити про перебування позивача на її утриманні. Крім того, позивач не звертався до суду із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні в загиблої ОСОБА_6 .
Суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов'язаного зі смертю потерпілого, належного сину загиблої.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і з трьох позовних вимог підлягає задоволенню одна позовна вимога, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13, 259, 263-265 ЦПКУкраїни, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» (код ЄДРПОУ 21870998) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) страхове відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 78000 грн. 00 коп. (сімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» (код ЄДРПОУ 21870998) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов'язаного зі смертю потерпілого, належного сину загиблої, страхового відшкодування понесених витрат на поховання загиблої.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», код ЄДРПОУ 21870998, адреса: 36019, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.11.2023.
Суддя В. В. Кокорєв