Справа № 178/2291/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої - судді: Лісняк В.В.,
за участі секретаря: Коваль Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з 21 серпня 2013 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння і довіри, постійні конфлікти і недомовленості подружні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, так як вищевказані обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення не принесли жодних результатів, майновий спір відсутній. Тому позивачка просить суд шлюб між ними розірвати, так як вважає, що їхня сім'я зруйнована повністю, відновлена бути не може.
Представник позивача адвокат Єлісєєв Д.О., згідно заяви, просить розгляд справи проводити без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , згідно заяви, просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, наполягає на розірванні шлюбу, не заперечує проти винесення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте подав до суду листа, згідно якого не надає згоду на розірвання шлюбу, прохає надати час на примирення.
Дослідивши докази по справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивачки обґрунтовані і згідно зі ст.ст. 105, 110 СК України підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони з 21 серпня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння і довіри, постійні конфлікти і недомовленості подружні відносини між ними припинені, близько двох років проживає окремо від відповідача. Як зазначила в позові позивач та не спростовано відповідачем, тривалий час позивач з відповідачем не проживають разом як сім'я, не підтримують подружні стосунки, спільне господарство не ведеться, позивач не має наміру на примирення, так як спроби примирення між позивачем та відповідачем не принесли жодних результатів, тому вона наполягає на розірванні шлюбу, оскільки його збереження суперечить її інтересам та інтересам дитини.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'являється, правом на надання відзиву з обгрунтуванням своєї позиції не скористався, на електронну пошту надіслав листа до суду, згідно якого не надає згоду на розірвання шлюбу, прохає надати час на примирення, будь-яких доказів того, що відповідач вчиняє дії, направлені на примирення чи збереження сім'ї не надав, доказів того, наскільки реальною є можливість примирення сторін відповідач суду не надав.
З метою вжиття заходів до примирення подружжя, судом неодноразово розгляд справи відкладався з метою надання сторонам висловити свої позиції. Суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про надання строку на примирення.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 2 статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чітким дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що має істотне значення.
Згідно ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі та в подружніх відносинах.
На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не проживають разом, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку на примирення - відмовити.
Шлюб, зареєстрований 21 серпня 2013 року виконавчим комітетом Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, актовий запис № 04 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачці залишити « ОСОБА_4 ».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Лісняк