справа № 208/9972/23
№ провадження 1-кс/208/2128/23
Іменем України
03 листопада 2023 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження №12023046160000338 від 02.11.2023 за ч.4 ст.358 КК України,
встановив:
Дізнавач звернувся до слідчого судді із погодженим з прокурором вказаним клопотанням, просив накласти арешт на вилучене в ході огляду 02.11.2023 року майно, а саме пПаспорт на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ у місті Дніпродзержинськ ГУДМС України в Дніпропетровській області 25.12.2012 року.
З матеріалів клопотання та досудового розслідування вбачається, що 02.11.2023 о 11:14 до ЧЧ Кам'янского РУП надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що працівниками Кам'янського РУП під час перевірки документів для підтвердження особи, невстановлена особа пред'явила паспорт на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ у м. Дніпродзержинськ ГУДМС України в Дніпропетровській області 25.12.2012 року, з явними ознаками підробки.
За даним фактом 02.11.2023 року внесені відомості в ЄРДР за №12023046160000338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
02.11.2023 року було опитано особу, яка представилася як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий повідомив, що під час перевірки працівниками поліції документів, що підтверджують особу, він мав при собі паспорт на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ у місті Дніпродзержинськ ГУДМС України в Дніпропетровській області 25.12.2012 року, який знайшов та використовував його, переклеївши своє фото в даний паспорт.
Паспорт на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ у місті Дніпродзержинськ ГУДМС України в Дніпропетровській області 25.12.2012 року, в ході огляду місця події за адресою: м. Кам'янське, вул. Михайла Грушевського,біля буд.13, було оглянуто, вилучено та опечатано до спеціального пакету PSP 1349126 за добровільною згодою громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області.
Дізнавач зазначає, що вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин під час досудового розслідування, арешт майна обумовлений необхідністю у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Дізнавачем надано до суду клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на заявленому клопотанні наполягає.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, а також шляхом проведення інших процесуальних дій, передбаченим цим Кодексом.
Згідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт.
Відповідно до ст. 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбаченим цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.
Слідчий суддя вважає, що є наявним ризик знищення, перетворення та відчуження зазначеного слідчим майна, тому клопотання слідчого є обґрунтованим, а надані органом досудового розслідування докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою проведення експертиз та збереження речових доказів, унеможливлення їх приховання, пошкодження чи знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази органу досудового розслідування та необхідним буде застосувати арешт майна, що в достатній мірі забезпечить потреби кримінального провадження.
Керуючись викладеним та ст. 9, 98, 170, 173 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання дізнавача - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене в ході огляду 02.11.2023 року майно, а саме:
?Паспорт на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ у місті Дніпродзержинськ ГУДМС України в Дніпропетровській області 25.12.2012 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1