Справа №932/4876/23
Провадження №2-а/932/174/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
при секретарі - Орищиній І.А.,
за участю представника позивача - адвоката Шахова Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шахова Дмитра Артемовича до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та до сержанта поліції батальйону №3 роти № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Куліша Андрія Олександровича про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
24.05.2023 року представник позивача звернувся в Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та сержанта поліції Куліша А.О. про скасування постанови.
У заявлених вимогах представник вказує на те, що 13.05.2023 року о 14.08 год. по вул. Рощинська, буд.38, м. Дніпро, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, порушив п. 8.7.3 е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. По давному факту було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6985999 від 13.05.2023 року.
Позивач з даною постановою не згодний, вважає, що дії відповідача є неправомірними, а саме постанова незаконна та така, що підлягає скасуванню, оскільки в постанові не наведені ніякі докази, якими б підтверджувався факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, позивач заперечує факт проїзду пішохідного переходу на червоний сигнал світлофора, оскільки почав рух на зелений миготливий сигнал світлофора, щоб не створювати аварійну ситуацію екстреним гальмуванням, оскільки позаду рухався автомобіль, завершив маневр.
Протоколом повторного авторозподілу від 14.06.2023 року адміністративну справу передано до провадження судді Овчиннікової О.С.
15.06.2023 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за даним адміністративним позовом було прийнято до провадження та вирішено розглядати зазначені позовні вимоги в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників.
Представник позивача Шахов Д.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6985999 від 13.05.2023 року та провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідачі - сержант роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Куліш А.О. та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явилися, від УПП надійшов письмовий відзив, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначив, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог законодавства, позивач порушив вимоги п.8.7.3.е в Правил дорожнього руху, оскільки проїхав пішохідний перехід на червоний сигнал світлофора, порушення зафіксоване на автомобільний відеореєстратор, диск долучений до відзиву. До того ж, поліцейські на власні очі бачили порушення, тому їхні свідчення є належними доказами по справі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке:
Судом встановлено, що постановою № ЕАС № 6985999 від 13.05.2023 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за таких обставин: 13.05.2023 року о 14.08 год. по вул. Рощинська, буд.38, м. Дніпро, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, порушив п. 8.7.3 е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 2.3 "б" ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Підпунктом 8.7.3 «е» ПДР визначено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
За порушення вищевказаних вимог ПДР наступає адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п. 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до п.8.11 ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, відповідальність за цією частиною передбачена, зокрема за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника і тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають істотне значення для справи, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, які наслідки настали внаслідок правопорушення, з'ясувати дані про особу правопорушника. (ст. 280 КУпАП)
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеофіксацію обставин події, що може свідчити про порушення позивачем вимог дорожнього знаку 4.4 ПДР України.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи відеозапис з відеореєстратора чи бодікамери поліцейського, не зазначений в постанові, не підтверджує факт порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови. До того ж, з наданого представником відповідача відеозапису вбачається, що в момент проїзду позивачем пішоходи на пішохідному переході відсутні, слідом за автомобілем ОСОБА_1 рухався інший автомобіль та зупинився на перехресті перед пішохідним переходом, на світлофорі горів червоний сигнал для автомобілів, пішоходи почали переходити дорогу. При цьому з відео неможливо відслідкувати зміну кольорів сигналів світлофора в розрізі руху транспортних засобів, оскільки патрульний автомобіль рухався перпендикулярно руху автомобіля позивача.
Разом з тим, відеореєстратор чи бодікамера, що містить відеозапис вчинення правопорушення позивачем, не зазначений у спірній постанові відповідачем.
Відтак, оскаржувана постанова серії ЕАС № 6985999 від 13.05.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічним засобом, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.
Відтак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог ПДР України, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАС № 6985999 від 13.05.2023 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Суд також вважає, що рапорти співробітників поліції не є належними доказами на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 квітня 2020 року по справі № 489/4827/16-а в адміністративному провадженні № К/9901/33507/18 висловив свою правову позицію, що свідчення інспектора патрульної поліції як особи, яка під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення діяла як службова особа, не може вважатися об"єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб"єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожного руху.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги від 23.03.2023 року, рахунок на оплату послуг від 16.05.2023 року , платіжну квитанцію від 16.05.2023 року на суму 1800 грн.
Враховуючи незначну складність справи, обсяг роботи адвоката та витрачений ним час на складання позовної заяви, ціну позову, суд вважає обгрунтованою суму правничої допомоги 1800 грн., яка є розумною, пропорційною, обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шахова Дмитра Артемовича до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та до сержанта поліції батальйону №3 роти № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Куліша Андрія Олександровичапро скасування постанови - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 6985999 від 13 травня 2023 року, винесену сержантом поліції УПП в Дніпропетровській області 3 бат. 3 роти Кулішом Андрієм Олександровичем , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1800 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.С. Овчиннікова