Справа № 2-3087/11
(2-п/199/22/23)
УХВАЛА
іменем України
02.11.2023 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Подорець О.Б.,
за участю секретаря Терентієвої Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових коштів на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових коштів на утримання неповнолітньої дитини задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для житини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17 січня 2011 року до повноліття дитини, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткові витрати в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 17 січня 2011 року. Вирішено питання судових витрат.
15 серпня 2023 року ОСОБА_1 до суду подано заяву про перегляд заочного рішення.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши заяву, дослідивши надані докази та матеріали цивільної справи №2-3087/11, приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно вимог статті 288 ЦПК України рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів архівної справи №2-3087/11 убачається, що справа до розгляду призначалась неодноразово - на 06.04.2011, 06.07.2011, 26.07.2011, 18.08.2011. На встановлену адресу місця проживання відповідачу направлялися судові повістки, телеграма, проте на призначені дати судових засідань останній не з'являвся.
За таких обставин судом було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
У заяві про скасування заочного рішення, відповідач не наводить обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Із означених підстав слід відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду. Наведені підстави для скасування заочного рішення суду заявником зводяться по суті до переоцінки у справі доказів.
Так, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність наведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Аналогічні приписи містяться у статтях 228, 229, 232 ЦПК України (в редакції, яка діяла станом на день ухвалення рішення).
Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України" від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру ( рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін "строк на оскарження рішення", що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001.
Судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.
Так, закон визначає, що підставою для перегляду заочного рішення є наявність заперечень відповідача проти вимог позивача, та вимагає від відповідача надати докази на підтвердження цих заперечень. Відповідач вказує докази, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог до заяви долучено не було, а судом не встановлено.
Отже, зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в ч. 1 ст.288 ЦПК України.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування доводів позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача про скасування заочного рішення є необґрунтованою та безпідставною, в зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 284-288, 260, 261 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових коштів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б.Подорець