ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м. Чернівці
Справа № 726/1217/23
Провадження № 22-ц/822/819/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.
секретар: Факас А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_7 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2023 року, головуючий у І-й інстанції - Асташев С.А.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.05.2023 розірваний.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 досяг повноліття, однак на даний час навчається та є студентом III курсу відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж ЧНУ» за спеціальністю «Комп'ютерні науки», форма навчання - денна, термін закінчення навчального закладу - 30 червня 2024 року.
Вказував на те, що позивач позбавлений можливості працювати та утримувати себе і потребує матеріальної допомоги та утримання, а відповідач - батько ОСОБА_7 , матеріальної допомоги на утримання сина не надає, лише іноді передає незначні кошти.
Відповідач є людиною працездатного віку, працює в майстерні по ремонту автомобілів, має аліментні зобов'язання по утриманню доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Просив стягнути з відповідача на його користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до закінчення навчання.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вказує про жодні витрати, зумовлені його навчанням, зокрема, наприклад, у зв'язку з доїздом до місця навчання, харчуванням, купівлею одягу та взуття. Будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження розміру витрат позивач не надав.
У позовній заяві представник позивача та свідок повідомили та вказують про те, що відповідач іноді надає кошти на утримання сина.
Згідно з наданими суду документами, у відповідача погіршився стан здоров'я, загострилися хвороби серця та періодично він знаходиться на лікуванні, також несе витрати на купівлю ліків та повинен пройти тривалий курс реабілітації.
Відповідач несе також аліментні зобов'язання щодо іншої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу).
Очевидною є матеріальна неспроможність відповідача на надання допомоги повнолітньому сину, що продовжує навчання, та не доведена об'єктивна необхідність стягувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання, оскільки не надано доказів у потребі такої допомоги, зумовленої навчанням сина.
На зазначене рішення суду представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Посилається не те, що рішення суду є незаконним, оскільки стороною позивача доведено, що він навчається на денній формі навчання, в зв'язку з певними обставинами заняття провадяться дистанційно з використанням можливостей дистанційних технологій, отже для забезпечення навчального процесу необхідні технічні прилади, комп'ютер, під'єднання приладів до засобів зв'язку та інтернету; позивач потребує харчування, наявності житлового приміщення, придатного для проведення занять, тощо, відповідно потребує допомоги батьків.
Хвороба відповідача, наявність матері з інвалідністю, сплата аліментів на доньку не перешкоджають сплачувати аліменти на повнолітнього сина, що продовжує навчання.
Представник відповідача ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Вказує на відсутність можливості фінансово підтримувати свого повнолітнього сина, оскільки багато коштів іде на власне лікування після перенесеної хвороби серця та інсульту. Відповідач проживає разом зі своє матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка потребує догляду зі сторони свого сина, в тому числі і фінансової підтримки на лікування.
Син не потребує матеріальної допомоги, не витрачає кошти на навчання та інші пов'язанні з цим речі, матеріалами справи не доведено необхідність в утриманні позивача.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 2004 року, який рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.05.2023 розірвано (а.с.9, 17-20).
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Чернівці. Його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
З довідки № 429, виданої 30 березня 2023 року директором відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича», вбачається, що ОСОБА_1 є студентом III курсу ВСП «Фаховий коледж ЧНУ», спеціальність «Комп'ютерні науки», форма навчання - денна. Термін закінчення навчального закладу - 30.06.2024 (а.с.10).
З договору про надання освітніх послуг коледжем Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича № ОП/43/20 від 11.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 зараховано на навчання за денною формою здобуття освіти за освітньо-професійною програмою «Комп'ютерні науки» (а.с.11-12).
З копії студентського квитка серії НОМЕР_1 , виданого 01 жовтня 2020 року, вбачається, що він дійсний до 30 червня 2024 року (а.с.13).
Довідкою з ВСП «Фаховий коледж Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича» № 458 від 08.06.2023 підтвержджується, що ОСОБА_1 , є студентом II курсу ВСП «Фаховий коледж ЧНУ», спеціальність «Комп'ютерні науки», форма навчання - денна (з використанням можливостей дистанційних технологій), умови навчання - державне замовлення. В академічній відпустці за період навчання не перебував. Термін закінчення навчального закладу - 30 червня 2024 року.
З копій довідок про доходи ОСОБА_7 вбачається, що за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року у ОСОБА_7 відсутній дохід, а за період з січня 2023 року по травень 2023 року його дохід складає 6 308 грн (а.с. 14-15, 63).
Відповідач ОСОБА_7 має аліментні зобов'язанні по відношенню до доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які сплачує аліменти у розмірі однієї чверті частини його заробітку (доходу), на підставі судового наказу Садгірського районного суду м. Чернівці від 09.05.2023 у справі № 726/985/23 (а.с.21-22).
На підтвердження стану здоров'я та перенесених хвороб відповідачем долучено медичні документи, зокрема: копію виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно з якими 06.05.2023 у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено діагноз гостре респіраторне захворювання ускладнене гострим бронхітом, за яким останньому призначено амбулаторне лікування до 12.05.2023.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно лікується амбулаторно та періодично стаціонарно, перебуває на «Д» через травму хребта, отриману в 14-річному віці, з 28.03.2023 по 01.04.2023 був діагностований гострий мозковий інсульт та встановлено наявність гіпертонічної хвороби III ступеня, що також підтверджується даними виписки з історії хвороби № 4747, що підтверджує і факт перебування на стаціонарному лікуванні з 23.06.2023 по 30.06.2023.
З виписки історії хвороби № 4418 та № 2603 вбачається, що відповідач ОСОБА_7 у період з 08.06.2023 по 17.06.2023 та у період з 28.03.2023 по 01.04.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні.
ОСОБА_6 є матір'ю відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.10.1983р., та зареєстрована разом з відповідачем ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.60).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є особою із інвалідністю III групи та отримує пенсію по інвалідності 3 гр. загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с.58).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , у власності відповідача відсутнє нерухоме майно.
Відповідно до довідки № 330 від 14.08.2023, виданої КНП Центральна міська клінічна лікарня», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЦМКЛ з 11.08.2023 по день видачі довідки.
Також із зазначеної довідки вбачається, що відповідач працює механіком в СТО «Бастіон» (а.с. 80).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є студентом ВСП «Фаховий коледж ЧНУ», спеціальність «Комп'ютерні науки», форма навчання - денна (з використанням можливостей дистанційних технологій), він має право на отримання аліментів у зв'язку з продовженням навчання і до досягнення ним 23 років, та такий обов'язок по утриманню поширюється на обох батьків, за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Тож стягнення з батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зробив висновок, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201цьогоКодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Так, при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати матеріальне становище платника аліментів, а також те, що обов'язок утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до частин 1, 3 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок по доведенню обставин покладається на сторони.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що він позбавлений можливості працювати та утримувати себе, а тому потребує матеріальної допомоги. Вказував, що відповідач ОСОБА_7 матеріальної допомоги на його утримання не надає, лише іноді, дуже рідко, передає незначні кошти.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обов'язок утримувати свою повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків, не врахував можливість відповідача надавати матеріальну допомогу та фактично переклав обов'язок піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітнього сина, який навчається, винятково на мати позивача, усунувши від зазначеного обов'язку відповідача, що є порушенням норм закону.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов'язок щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не може покладатися повністю на одного з батьків. Обов'язок щодо утримання своїх дітей лежить на обох батьках.
Стосовно тверджень відповідача ОСОБА_7 про перебування на його утриманні матері ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою та особою з інвалідністю ІІІ групи, та іншої дитини, слід зазначити наступне.
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:
1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);
2) непрацездатність матері, батька;
3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.
Такий висновок Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.
Суд звертає увагу на те, що необхідність утримувати інших дітей не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання.
Слід зазначити, що у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, у тому числі коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням нею навчання на дистанційній формі, та/або отримання стипендії.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів, що через його стан здоров'я, та/або його матеріальний стан він позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину ОСОБА_1 , який продовжує навчання.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання свого повнолітнього сина, який навчається та потребує допомоги, а тому, не дивлячись на задовільний стан здоров'я, він є особою молодого віку, працездатний, а тому може надавати утримання позивачу на період навчання до досягнення ним 23 років.
Виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у зв'язку з навчанням, враховуючи ті обставини, що відповідач сплачує аліменти на іншу малолітню дитину, апеляційний суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на повнолітнього сина, що продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 1 500 грн щомісячно, що встановить баланс між обов'язком відповідача по сплаті аліментів та права повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання.
Стаття 191 Сімейного кодексу України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції, на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
У частині 6 статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 073,60 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610, 40 грн, що в сумі становить 2 684 грн.
Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП № НОМЕР_5 , аліменти у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 24 травня 2023 року і до закінчення ним навчання - 30 червня 2024 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах місячного платежу.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 684 гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк