ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7730/23 Справа № 179/338/23 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Доповідач - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солодовник Вікторія Володимирівна про зміну черговості одержання права на спадщину, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про зміну черговості одержання права на спадщину.
Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка площею 4,89 га, кадастровий номер 1222386100:01:001:0470, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Почино-Софіївського старостинського округу № 11 Новомосковського району Дніпропетровської області.
Спадкодавець за життя заповіту не лишив, тому процедура спадкування відбувається за законом.
Рішенням Магдалинівського районного суду від 02.02.2022 року по справі № 179/2177/21 встановлено факт, що позивачка та спадкодавець проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Рішення набрало законної сили 05.03.2022 року.
Від попереднього шлюбу, спадкодавець мав дочок: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які в розумінні ст. 1261 ЦК України відносяться до спадкоємець першої черги.
Рішенням Магдалинівського районного суду від 07.11.2022 року по справі № 179/417/22 ОСОБА_1 визначено додатковий строк три місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлого батька. Рішення набрало законної сили 20.12.2022 року.
Менша донька проживає на території країни агресора тому позивач припускає, що саме ця обставина перешкоджає їй повноцінно займатися спадкуванням, але після усунення перешкод, вона матиме таку нагоду.
Спадкодавець розлучився з матір'ю його дітей, доньки лишилися проживати з матір'ю, бажання спілкуватися з батьком у них не виникало, вони ним не цікавилися. Спадкоємиці першої черги за законом, не турбувалися про батька, не надавали йому жодної допомоги, не відвідували його.
26.05.2017 року ОСОБА_4 переніс ішемічний інсульт, в результаті чого йому паралізувало праву сторону тіла та порушилася вимова, і з цього дня він знаходився у безпорадному стані та потребував допомоги внаслідок тяжкої хвороби.
Позивачка піклувалася за спадкодавцем в останні роки його життя, в період з липня 2017 року по липень 2021 року здійснювала догляд та одержувала компенсацію як фізична особа, яка надавала соціальні послуги. Возила хворого спадкодавця до лікарні та привозила до нього лікарів, купувала ліки та продукти харчування, прибирала в будинку, прала одяг, готувала їжу, здійснювала гігієнічні процедури.
Основний дохід у позивачки з землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спадкодавець мав мінімальну пенсію за віком, з якої у відповідності до приписів ст. ст. 27, 70 Закону України «Про виконавче провадження» відраховувалися 20 % та сума виконавчого збору в межах виконавчих проваджень 55048150, 56657355 відкритих Магдалинівським РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2017, ухваленого за результатом розгляду цивільної справи № 179/187/16-ц, провадження № 2/179/652/17.
Те, що лишалося з пенсії спадкодавця було недостатнім для повноцінного забезпечення життєдіяльності хворої людини.
За період часу з 26.05.2017 року по 21.07.2021 року позивачем придбавалося велика кількість товарів для забезпечення життєдіяльності, оплачувалися комунальні платежі за місцем спільного проживання з спадкодавцем, забезпечувала продуктами харчування.
Отже позивачка здійснювала опіку над спадкодавцем, матеріально забезпечувала, піклувалася про нього, з травня 2017 року останній знаходився у безпорадному стані та потребував допомоги внаслідок тяжкої хвороби.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років ОСОБА_4 помер, смерть настала вдома в АДРЕСА_1 , від хронічної серцево-мозкової недостатності.
Позивачка за власні кошти здійснила поховання спадкодавця, їй як особі, яка здійснила його поховання, виплачено допомогу на поховання пенсіонера. Доньок спадкодавця на похоронах не було.
У зв'язку із наведеним, позивач вважає, що маються наявні підстави для зміни черговості спадкування та застосування до правовідносин спадкуванням після смерті ОСОБА_4 положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України.
На підставі наведених обставин, позивач звертається до суду та прохає змінити черговість спадкування після смерті ОСОБА_4 та надати ОСОБА_2 право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року позов задоволено та ухвалено змінити черговість спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та надати ОСОБА_2 право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач довела належними і допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї виникло право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, а саме тривалий час здійснення опіки над спадкодавцем, його матеріальне забезпечення, надання допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, який був викликаний тяжкою хворобою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 10). Позивач отримала лікарське свідоцтво про смерть та здійснила поховання померлого (т. 1 а. с. 37, т. 2 а. с. 117-118).
ОСОБА_2 і ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2022 року (т. 1 а. с. 14).
На день смерті ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 4.89 га, кадастровий номер 1222386100:01:001:0470 (т. 1 а. с. 11-13).
У Приватного нотаріуса Новомосковського РНО Солодовник В.В. зареєстрована спадкова справа № 13/2022 до майна померлого ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 2). Заяви про прийняття спадщини подали позивач та донька померлого ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 3, 27, 46-47).
Також встановлено, що 26.05.2017 року ОСОБА_4 встановлено діагноз - ішемічний інсульт в басейні лівої середньомозкової артерії у вигляді правобічного помірно вираженого геміпарезу, псевдобульбарного синдрому на тлі гіпертонічної хвороби III ступеню. У зв'язку із виявленими у нього захворюваннями він періодично проходив лікування в умовах стаціонару та потребував постійного стороннього догляду, що підтверджується відомостями його медичної картки (т. 1 а. с. 19-25).
Позивач в період з липня 2017 року по липень 2021 року здійснювала догляд за ОСОБА_4 , та одержувала компенсацію як фізична особа, яка надавала соціальні послуги, що підтверджується довідкою Новомосковського управління соціального захисту населення № 56 від 04.02.2022 року (т. 1 а. с. 26).
ОСОБА_4 за період з травня 2017 року по липень 2021 року призначено пенсію в розмірі 77 839 грн., з якої відраховано 15 185,03 грн. в межах виконавчих проваджень 55048150, 56657355 відкритих Магдалинівським РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 року (т. 1 а. с. 34-36, т. 2 а. с. 117-118).
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивач довела належними і допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї виникло право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, а саме тривалий час здійснення опіки над спадкодавцем, його матеріальне забезпечення, надання допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, який був викликаний тяжкою хворобою.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Стаття 1259 ЦК України передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування, у тому числі і за рішенням суду.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти зазначених вище обставин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року в справі N 592/1045/18- ц (провадження N 61-820св20), від 01 березня 2021 року в справі N 233/5990/18 (провадження N 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі N 200/12980/14 (провадження N 61-14159св19), від 25 березня 2021 року в справі N 195/707/19-ц (провадження N 61-16935св20), від 22 квітня 2021 року в справі N 331/6453/18 (провадження N 61-380св21).
За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів про наявність сукупності обставин, з якими закон пов'язує право зміни черговості на спадкування, а саме матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, тривалий час здійснення цих дій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадщину за законом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач надавала послуги з догляду ОСОБА_4 та отримувала від держави компенсацію за ці послуги в розмірі 2027 грн. щомісячно, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі»,, а тому підстав для задоволення позову немає.
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів суд вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то понесені судові витрати за апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 1610,40 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солодовник Вікторія Володимирівна про зміну черговості одержання права на спадщину - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко