САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/2114/23
Провадження № 1-кп/726/146/23
Категорія 387
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2023 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Чернівці,кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240050000105 від 26.04.2023 щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця с. Скелювате Пологівський (наразі - Запоріжський) район Запорізька область, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , що на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді старшого стрільця 2 гірсько-штурмового відділення 2 грсько- штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, в силу ст. 89 КК України, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
УСТАНОВИВ:
Старший солдат за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця 2 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування вказаної військової частини НОМЕР_1 , 21.02.2023, приблизно о 09:00, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що розташована за адресою:, АДРЕСА_3 , та вибув до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби до 04.09.2023.
Своїми діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст. 407 КК України, визнав повністю, погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння, надав покази, які є послідовними, повністю підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що у скоєному щиро розкаюється, просив суворо не карати. Так, дійсно 21.02.2023 залишив військову частину та поїхав до місця свого проживання, де перебував до 04.09.2023. Усвідомивши протиправність своїх дій, прийшов до слідчого відділу. Наразі хоче продовжити військову службу, однак у нього склалися складні сімейні обставини, сестра померла, а брат хворіє.
Прокурор у судовому засіданні, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, просив винести вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження доказів на підтвердження своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його як особу, пояснивши, що таке рішення є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, йому відомі та цілком зрозумілі.
Таким чином суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, доведена повністю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, за обставин наведених у вироку, а саме:самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує повне визнання ним своєї вини; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Також має захворювання пов'язані з проходженням військової служби (а.м.д.р. 173-174, 181, 183).
Згідно з наданих суду документів ОСОБА_3 має місце проживання, за яким проживає без реєстрації. Долучено довідку про склад сім'ї та довідку-характеристику, згідно яких ОСОБА_3 розлучений та наразі проживає із співмешканкою, в поведінці стриманий, в громадських місцях поводить себе добре (а.м.д.р. 176-178).
Також судом взято до уваги службову характеристику на ОСОБА_3 у відповідності до якої останній зарекомендував себе з негативної сторони. Дані медичної характеристики останнього, згідно з якою ОСОБА_3 отримував вогнепальне осколкове поранення перелом (а.м.д.р. 81, 82).
Відповідно до Довідки № 1345 ОСОБА_3 в період з 09 листопада 2022 року по грудень 2022 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи і Донецькій та Луганській областях (а.м.д.р. 168).
Крім того за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 самостійно з'явився до п'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) Територіального управління Державного бюро розслідувань, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається.
Таким чином обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України,суд враховує: визнання вини та щире каяття.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого, прокурором не заявлено та судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також виходить із того, що ч.2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.
Беручи до уваги зазначене, із врахуванням суспільної небезпеки вчиненого та даних, що характеризують особу винного, суд вважає, що відносно ОСОБА_3 необхідно і доцільно призначити покарання у мінімальних межах, визначених санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Враховуючи викладене, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі є пропорційним вчиненому правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При цьому суд виходить із того, що самовільне залишення військової частини або місця служби, вчинені в умовах воєнного стану - передбачають виключно один вид покарання - позбавлення волі, навіть якщо особа згодом добровільно повернулась.
Призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.5 ст.407 КК України на думку суду - є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим так і іншими військовослужбовцями, а також сприятиме стимулюванню дотримання військовослужбовцями військової дисципліни під час проходження ними військової служби.
Також згідно з вимогами статей 69 та 75 Кримінального кодексу України виключено можливість призначення більш м'якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за вчинення в умовах воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого зокрема ст. 407 КК України, а тому суд, враховуючи законодавчі обмеження, позбавлений можливості застосувати в даному випадку при призначенні покарання вимоги ст. ст. 69 та 75 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався. Клопотань про його обрання не надходило.
Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдана, цивільний позов не пред'являвся.
Судові витрати та речові докази у рамках кримінального провадження відсутні.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 337, 348, 368 -371, 373-374, 376, 392-395, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирати.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання у порядку приведення вироку до виконання.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1