Справа № 161/7367/23
Провадження № 2/161/2395/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
30 жовтня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитрук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.08.2013 року і від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покликається на те, що відповідач являється матір'ю неповнолітньої дитини, яка проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Після розірвання шлюбу, відповідач не цікавилася неповнолітньою дочкою і матеріальної допомоги на її утримання не надавала.
Вказує, що відповідач є працездатною, отримує дохід і може надавати допомогу на утримання дитини.
У зв'язку з чим, просить суд стягувати з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 2500,00 грн. щомісячно і до досягнення нею повноліття.
До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов не подала. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.03.2006 року (а.с. 6).
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 2 833 грн.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, зважаючи, що відповідач свій обов'язок по утриманню дитини належним чином не виконує, неповнолітня дочка проживає з батьком та перебуває на його утриманні, то суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягувати аліменти в розмірі по 2500 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення нею повноліття, оскільки відповідач спроможна надавати матеріальну допомогу неповнолітній дочці у вказаному судом розмірі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 1073,60 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України ст. ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного Кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 09.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішення про стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним Волинської області судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 30 жовтня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк