233 № 233/415/23
УХВАЛА
про продовження строку дії запобіжного заходу
06 листопада 2023 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050380000757 від 15 липня 2018 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 23 жовтня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді у Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050380000757 від 15 липня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження призначений на 14 годину 30 хвилин 06 листопада 2023 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 березня 2023 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 травня 2023 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 липня 2023 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 вересня 2023 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 листопада 2023 року.
На електронну адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні поданого ним клопотання, заперечував з приводу клопотання захисника обвинуваченого, посилаючись на те, що ризики, які існували при обранні запобіжного заходу не зменшились, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 . Крім того, свідок ОСОБА_6 повідомив суд, що обвинувачений хотів щоб останній змінив покази та телефонував йому.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив отримання вказаного клопотання, зазначив, що слідчий неправильно інкримінує статтю КК України, оскільки змови осіб не було, жодним чином впливати на речі він не може, бо телефон ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 здав до ломбарду, інші речі отримані потерпілим, про що в матеріалах провадження є розписка. Крім того, якийсь годинник «Касіо» загубив ОСОБА_7 на шламозборнику (ставку). Зазначив, що замість нього бути обвинуваченим повинен ОСОБА_8 . До потерпілого ОСОБА_9 жодного відношення не має. Про перебування у розшуку йому не було відомо та він просто жив у свого біологічного батька в м. Торецьк. Додав, що погіршився його стан здоров'я, в умовах тримання під вартою в слідчому ізоляторі не вистачає сонячного світла, це призводить до висипу та ран на ногах. Підтримав думку захисника, щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник у судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, вважала ризики, зазначенні в клопотанні прокурора не підтверджені доказами, свідки по справі вже допитані. Обвинувачений ОСОБА_10 не має наміру переховуватись, а цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації забезпечить процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора дійшов наступного висновку.
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 15 липня 2018 року приблизно о 00 годині 15 хвилин, більш точного часу встановлено не було, раніше знайомі між собою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та особа, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, перебували в районі кафе «Шатер», розташованого в парку «Ювілейний», м. Костянтинівка, Донецької області, де проводили разом дозвілля. В зазначений день та час, біля зазначеного кафе вони побачили ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння сидів на лавці, розташованій на алеї поряд із зазначеним кафе, та дивився у свій телефон.
15 липня 2018 року приблизно о 00 годин 20 хвилин, більш точного часу встановлено не було, у ОСОБА_4 виник злочинний намір, здійснити напад на ОСОБА_11 , з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи.
З метою полегшення реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 розповів про свій злочинний намір особі, стосовно якої матеріали кримінального правопорушення виділені в окреме провадження, запропонувавши останньому скоїти напад на ОСОБА_12 , з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, на що останній погодився, тим самим вони вступили між собою у попередню злочинну змову.
15 липня 2018 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, діючи з метою реалізації раніше виниклого спільного злочинного наміру, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, напали на ОСОБА_11 , та ОСОБА_4 наніс ОСОБА_11 один удар в обличчя, від даного удару останній похилився та впав на землю. Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел ОСОБА_4 разом з особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з метою придушення волі потерпілого до опору, продовжили наносити удари в обличчя та тулубу ногами, спричинивши своїми діями ОСОБА_11 наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму - крововиливи обох очей, садну ліктьових та колінних суглобів, забій головного мозку 1 ступеню, пластинчату субдуральну гематому лівої лобно-тім'яної ділянки, перелом правої верхньощелепної кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Подавивши вищевказаними діями волю потерпілого ОСОБА_11 до опору, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, заволоділи майном, яке належить громадянину ОСОБА_11 , а саме:
- мобільним телефоном «Xiaomi Redmi Note 4 3/32 GB Gold» (золото), вартістю 3 754,11 грн.;
- чохлом на мобільний телефон, вартістю 90 грн.;
- наручними часами CASIO моделі EFA - 121 D - IAVEF, вартістю 2359,57 грн.;
- грошовими коштами в сумі 600 грн.
на загальну суму 6803 гривні 68 копійок, після чого з місця скоєння злочину втекли розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, тим самим завдавши матеріальної шкоди потерпілому на вищевказану суму.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За приписами ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не даючи оцінки жодному доказу зібраному у справі, вважає за доцільне продовжити строк дії ухвали про тримання під вартою, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_4 більш небезпечним, ніж втеча. У зв'язку з чим запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді. Крім того, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину під час дії іспитового строку за попереднім вироком, після чого останній переховувався від органів досудового розслідування та знаходився у розшуку по даному кримінальному провадженню, як зазначив сам обвинувачений, відлучався з місця проживання та був затриманий в іншому ніж адреса проживання місці.
- ризик знищити, сховати або спотворити викрадені речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , разом з особою, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, викрали у ОСОБА_11 мобільний телефон та часи, місцезнаходження останніх до теперішнього часу не встановлено. Можливо вказана інформація відома ОСОБА_4 , та останній може знищити їх.
- ризик незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що судовий розгляд по вказаному провадженню ще не завершено і після допиту всіх свідків обвинувачений має право заявляти клопотання про їх виклик для повторного допиту як свідків по справі. Так обвинувачений заявив клопотання про повторний допит потерпілого ОСОБА_9 . Отже, поки з'ясування обставин та перевірка їх доказами не завершені ризик впливу на свідків є можливим. Крім того, в судовому засіданні під час допиту свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що обвинувачений телефонував йому та просив змінити покази так, щоб обвинуваченому було добре.
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 засуджений 23 жовтня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в період іспитового строку.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_4 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом на теперішній час не встановлено. Таке обмеження права ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам. Суду не надано відомості щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а тому в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Доводи обвинуваченого, про те, що за станом здоров'я він не може перебувати під вартою не заслуговують на увагу, оскільки обвинуваченим на підтвердження висловленого не надано суду відомостей медичного характеру, які вказують на неможливість обвинуваченого утримуватись під вартою та не отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину вчиненого із застосуванням насильства, суд, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Щодо тверджень обвинуваченого про те, що він не вчиняв злочину, суд вважає необхідним зазначити, що наявність чи відсутність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому його обвинувачують буде вирішуватись судом під час прийняття остаточного рішення, після оцінки та аналізу всіх доказів у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 193- 197, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 січня 2024 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому і направити начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
На ухвалу суду обвинуваченим, захисником, прокурором може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: