Справа № 226/1563/23
Справа № 226/1563/23
Провадження № 2/226/439/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Щербаченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» (далі ДП «Селидіввугілля») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що він з 26.04.2011 по 28.02.2022 перебував у трудових стосунках з відповідачем та наказом від 16.03.2022 був звільнений з підприємства за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я з 28.02.2022. При звільненні з роботи в останній день відповідач не провів з ним остаточного розрахунку. На теперішній час йому ще не сплачено 39366 грн 12 коп. Оскільки в порушення трудового законодавства відповідач не розрахувався з ним у день звільнення, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь несплачені грошові суми при звільненні у розмірі 39366 грн 12 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців за період з 01.02.2023 по 31.07.2022 у розмірі 160363 грн 70 коп., виходячи із його середньоденного заробітку в сумі 1233 грн 49 коп., а також понесені ним витрати зі сплати судового збору.
До початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 після отримання відзиву на позовну заяву звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, у якій вказав, що оскільки він не працював у день звільнення та вимог про виплату сум, належних йому при звільненні від відповідача, не подавав, він просить суд стягнути з ДП «Селидіввугілля» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту, коли відповідачу стало відомо про його вимогу, а саме з часу отримання роботодавцем копії позовної заяви, до дня ухвалення рішення у справі. Решту позовних вимог просить залишити без змін.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи в його відсутність.
Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, подав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнав частково, заперечуючи проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказав, що ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» прохідником підземним дільниці ГКР. 16.03.2022 згідно наказу № 903 позивача було звільнено з 28.02.2022 за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку. Сума заборгованості позивача по заробітній платі складає 39366 грн 12 коп. Причиною неможливості своєчасно та в повному обсязі провести розрахунок з позивачем стало важке фінансове становище підприємства та військова агресія Російської Федерації проти України після 24.02.2022, оскільки підприємство розташовано в районі введення воєнних (бойових) дій. 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення підприємства від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. Крім того згідно табеля використання робочого часу по дільниці ГКР за січень та лютий 2022 року позивач у день звільнення 28.02.2022 не працював, знаходився у відпустці без збереження заробітної плати. Тому на позивача не розповсюджується норма ст.116 КЗпП України в тій її частині, яка вказує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. З такою вимогою позивач до підприємства не звертався, у зв'язку з чим вимога ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 160353 грн 70 коп. є безпідставною та не підлягає задоволенню. Також звертає увагу на те, що в розрахунку сум середнього заробітку позивач зазначає дату з 01.02.2022, тоді як він був звільнений з 28.02.2022. Крім того вказана сума компенсації є непропорційна і неспівмірна в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача, недоотриманої ним при звільненні заробітної плати. У підсумку представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 160353 грн 70 коп. З цих же міркувань не підтримує заяву про зміну предмету позову, просить суд розглянути справу в його відсутність.
Згідно із ухвалою суду від 12.09.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 26.04.2011 по 28.02.2022 знаходився у трудових стосунках з ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», працюючи підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті. 28.02.2022 за наказом № 903 від 16.03.2022 його було звільнено за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП за станом здоров'я, що підтверджується записами з трудової книжки позивача.
Відповідно до довідки ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 25.07.2023 підприємство має перед ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованих при звільненні сум (заробітна плата, вихідна допомога при звільненні, компенсація за невикористану відпустку тощо) у розмірі 39366 грн 12 коп. Ця сума вказана після утримання обов'язкових податків і зборів. Середньоденна заробітна плата позивача складає 1233 грн 49 коп.
Згідно із табелем використання робочого часу по дільниці ГКР за лютий 2022 року ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_1 у день звільнення не працював.
Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на заробітну плату; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Оскільки у порушення наведених правових норм трудового законодавства до теперішнього часу підприємство не розрахувалося з позивачем, заборгованість із належних працівникові при звільненні сум у розмірі 39366 грн 12 коп., з якої вже утримані обов'язкові податки і збори, підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки підприємство в день звільнення з позивачем не розрахувалося, воно має відповідати перед позивачем згідно із ст.117 КЗпП України.
Як слідує з досліджених судом доказів, позивач в день звільнення не працював, що підтверджується табелем використання робочого часу по дільниці ГКР за лютий 2022 року та поясненнями самого позивача.
Позивачем не надано суду доказів про те, що він звертався до відповідача з вимогою про проведення з ним розрахунку до моменту звернення з цим позовом до суду. Під час розгляду справи позивач підтвердив, що до звернення з цим позовом він не пред'являв роботодавцеві вимог про розрахунок.
Аналіз наданих суду доказів, вказує на те, що відповідачу вперше стало відомо про вимогу позивача 15.09.2023, коли до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» було доставлено копію ухвали суду про відкриття провадження за заявою позивача разом із копією позовної заяви у цій справі, про що свідчить довідка про доставлення електронного документу.
З огляду на заяви по суті справи сторін фактичний розрахунок з позивачем на день ухвалення рішення не було проведено.
Таким чином позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2023 (наступний день після отримання відповідачем вимоги про розрахунок) до 08.11.2023 (день ухвалення рішення) в сумі 46872 грн 62 коп., виходячи із розрахунку: 38 робочих днів х 1233 грн 49 коп.
До такого висновку суд прийшов з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), яку суд згідно із ч.4 ст.263 ЦПК враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Суд констатував, що у разі, якщо вимога про розрахунок раніше не пред'являлась, відповідальність роботодавця на підставі ст..117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належали. Час затримки розрахунку при звільенні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутностівідомомстей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
Беручи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, який розрахований з урахуванням вже утриманих податку та інших обов'язкових платежів; період затримки виплати такої заборгованості (понад півтора роки), яка ще не виплачена, суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача в сумі 46872 грн 62 коп., яка і підлягає відшкодуванню з роботодавця. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.
Суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо відсутності вини підприємства у затримці виплати позивачу розрахункових сум у зв'язку із її звільненням.
Незадовільне фінансове становище не виключає відповідальності підприємства. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Така позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні у справі «Кечко проти України».
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю.
Отже підтвердженням існування обставин непереборної сили на конкретному підприємстві є сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою у порядку та на підставі ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Лист торгово-промислової палати від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не підтверджує наявності вказаних форс-мажорних обставин саме у ДП «Селидіввугілля» та не дає підстав для звільнення відповідача від відповідальності перед працівником за затримку виплат належних працівникові сум.
Оскільки відсутність вини відповідача не підтверджена сертифікатом Торгово-промислової палати України про наявність обставин непереборної сили позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1603 грн 54 коп. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У наступному він уточнив позовні вимоги, які були судом задоволені в розмірі 46872 грн 62 коп., з якої мінімальна сума судового збору становить 1073 грн 60 коп., яку в силу ст.141 ЦПК України слід компенсувати позивачу за рахунок відповідача.
На підставі ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м.Селидова, вул.Карла Маркса, б.41, код ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість із належних при звільненні сум у розмірі 39366 (тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят шість) грн 12 коп. з урахуванням вже утриманих податку та інших обов'язкових платежів;
- середній заробіток за час затримку розрахунку при звільнені за період з 16.09.2023 по 08.11.2023 у сумі 46872 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 62 коп. без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж.Є.Редько