Справа № 127/32710/23
Провадження 2/127/4261/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 про визнання батьківства,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви судом встановлено їх невідповідність вимогам цивільно-процесуального законодавства України.
У порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або серію та номер паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), офіційна електронна адреса та адреси електронної пошти - позивача та інших учасників справи. Відомостей щодо відсутності такої інформації не вказано.
У порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст.128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1ст. 135 СК).
Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Також, у постанові від 16.05.2018 року у справі №591/6441/14-ц, провадження №61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Так, в позовній заяві позивач зазначає, що він певний період перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, від яких народилась ОСОБА_3 , батьком якої позивач просить визнати себе. Але при цьому доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не зазначає та не долучає. Також не надано доказів щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Крім цього, як вбачається з свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про народження вчинено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), тому неправильно зазначено найменування відповідача Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
В порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовної заяви вбачається пред'явлення позивачем двох вимог немайнового характеру (визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження), об'єднаних в одній позовній заяві. Відповідно, кожна з таких вимог є об'єктом справляння судового збору.
Також в позовній заяві позивач зазначає про те, що орган опіки і піклування відібрав дитину та передав її на виховання матері ОСОБА_2 , прізвище, ім'я та по батькові якої не вказано. Проте цю особу - матір ОСОБА_2 позивачем не включено до складу осіб, які беруть участь у справі та не надано примірник позовної заяви з додатками для неї.
Враховуючи вищезазначене, ухвалою суду від 24.10.2023 р. позовна заява залишена без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Копію ухвали від 24.10.2023 р. позивач одержав 30.10.2023 р.
У визначений судом строк на виконання ухвали суду від 24.10.2023 р. позивач подав позовну заяву в новій редакції з включенням до складу осіб, які беруть участь у справі, третьої особи ОСОБА_4 . Також до позовної заяви додано відповідь Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 01.11.2023 № Ц/31/92873/34-01-9 на заяву ОСОБА_1 щодо отримання інформації про малолітню ОСОБА_3 та подано квитанції про сплату судового збору.
Разом з тим копії цієї заяви до матеріалів позовної заяви не додано. На виконання вимог ухвали від 24.10.2023 р. позивачем не зазначено будь-які докази щодо походження дитини від позивача.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 1073,60 грн., тоді як в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху розмір судового збору визначено 2147,20 грн.
Відтак, суд прийшов до висновку про те, що весь перелік недоліків позовної заяви, визначений в ухвалі суду від 24.10.2023 р., не було усунено.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 про визнання батьківства - вважати неподаною та повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: