КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
Справа №133/2159/23
11.10.23
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,
за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,
заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Козятині цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту батьківств а,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком.
В обгрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що його мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 1987 року по 2004 рік проживали разом однією сімє'ю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Журбинці Козятинського району (нині Хмільницького) Вінницької області у них народився він, ОСОБА_1 . На час його народження батьки не перебували у шлюбі та ними не була подана спільна заява до органу РАЦС, тому відомості про батька записані відповідно до ст. 55 КпШС Української РСР. Відповідно, у свідоцтві про його народження прізвище батька записано як ОСОБА_7 , так як і у матері, а ім'я та по батькові - ОСОБА_7 , як в дійсності ім'я батька. Хоча насправді його батьком є ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнавав себе його батьком, мати також не заперечує його батьківства. Він проживав разом з батьками в одному будинку, вони спільно займалися його вихованням. Всі матеріальні витрати щодо його утримання вони несли разом, забезпечували йому стабільні та гармонійні умови для життя, дбали про його духовний та фізичний розвиток. У них була повноцінна родина.
2004 року його батьки припинили проживати разом, але він з батьком спілкувався постійно, допомагав йому по господарстві та з 2020 року по день смерті здійснював за ним догляд. Батько - ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя батько склав на нього заповіт, згідно з яким заповів йому усе належне йому майно. Він після смерті ОСОБА_6 звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Власюка П.В., в якій зазначив, що спадкодавець є його батьком. При подачі заяви на спадщину нотаріус йому роз'яснив, що оподаткування спадщини залежить від ступеня споріднення спадкоємця та спадкодавця. Зокрема, об'єкти спадщини, успадковані членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, відповідного до Податкового кодексу України.
В зв'язку з тим, що в свідоцтві про його народження в графі про батька зазначений ОСОБА_7 , а не ОСОБА_6 , тобто родинний зв'язок не прослідковується, тому він не відноситься до родичів першого ступеня спорідненості, при спадкуванні та не звільняється від сплати податку від вартості усього успадкованого майна.
Підставою звернення із вказаною заявою про встановлення батьківства, зі слів заявника, стало те, що він зможе спадкувати майно померлого як за законом так і за заповітом з нульовою ставкою оподаткування, як член сім'ї першого ступеня споріднення.
Ухвалою суду від 21.07.2023 провадження у справі відкрито.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені в заяві, та просив встановити факт батьківства між ним та померлим ОСОБА_6 .
Представник заявника - адвокат Медик Л.О. в судовому засіданні підтримала заявлені заявником вимоги, просила встановити факт батьківства, та пояснила, що даний факт необхідний заявнику для оформлення спадщини.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала щодо встановлення факту батьківства, підтвердила той факт, що померлий ОСОБА_10 був батьком заявника.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною заявника; померлого ОСОБА_6 знає як батька її чоловіка, який постійно приходив до них у гості, був присутнім на їхньому весіллі, навідував онуків. За життя померлий ОСОБА_6 визнав себе батьком ОСОБА_1 та відносився до нього, як до свого сина.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству із заявником. Покійного ОСОБА_6 знала як батька заявника, який за життя мав батьківські почуття до свого сина, піклувався про нього. У заявника з померлим були відносини, як батька й сина.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він працював разом з померлим, завжди знав, що померлий ОСОБА_6 був батьком ОСОБА_1 . Відносини між ними були теплими. ОСОБА_6 піклувався про свого сина та гордився ним.
Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, пояснення заінтересованої особи, а також свідків, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 грудня 2022, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .
Відповідно до заповіту від 19 жовтня 2020 року, посвідченого секретарем Журбинецької сільської ради Козятинського району вінницької області, ОСОБА_6 усе своє майно на день смерті заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із виписки з погосподарської книги вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі за 2016-2020 №2, головою домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично являється власником будинку.
Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , 11.04.2023 приватним нотаріусом Власюк П.В. Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області, заведено спадкову справу.
Приватним нотаріусом на усне звернення ОСОБА_1 було роз'яснено щодо можливості прийняття спадщини за заповітом із застосуванням 5% податку у дохід держави та військового збору у розмірі 1,5% від усього успадкованого рухомого та нерухомого майна, в той же час повідомлено, що у разі встановлення факту родинних стосунків, які б свідчили, що ОСОБА_6 є його батьком, він може спадкувати майно померлого як за законом так і за заповітом з нульовою ставкою оподаткування, як член сім'ї першого ступеня споріднення.
Із довідки, виданої 09.03.2023 Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області, вбачається, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одиноко; на день його смерті з ним ніхто не був зареєстрований та не проживав.
Як вбачається із довідки Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_11 здійснював догляд за своїм батьком ОСОБА_6 , який проживав без реєстрації в АДРЕСА_2 , з 2020 по день смерті.
В матеріалах справи також наявна копія паспорта, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також до матеріалів справи додані спільні сімейні фото.
Із копії спадкової справи №21/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті його батька ОСОБА_6 .
Причиною звернення із заявою про встановлення факту батьківства між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_6 стало те, що заявник не може успадкувати спадщину після смерті батька, як член сім'ї першого ступеня споріднення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
При цьому визначений у частини першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. При цьому наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, зокрема, факт батьківства.
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, заява про встановлення юридичного факту батьківства померлого ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
Згідно з положеннями статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
За приписами статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
На підставі абзацу першого частини першої статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Суд встановив, що внаслідок смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до положень ст. 130 СК України встановлення факту його батьківства відносно ОСОБА_1 можливе за рішенням суду.
З матеріалів справи, з показань свідків, фотографій, долучених до справи, вбачається, що померлий ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_1 підтримував матеріально та доглядав за сином.
Таким чином, судом встановлено, що за життя померлий визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_1 , вважав його своїм рідним сином та виховував його.
Також у свідоцтві про народження заявниці її батьком записаний ОСОБА_7 , що узгоджується з іменем та по батькові померлого ОСОБА_6 .
Тому суд вважає підтвердженим факт батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що встановлення факту батьківства має для заявника юридичне значення та підтверджується наявними у справі доказами у їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 259, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Журбинці Козятинського району Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
11.10.23