Справа № 132/1932/23
Провадження №1-кп/132/313/23
Вирок
Іменем України
01 листопада 2023 року місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000193 від 03.05.2023 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Леніне Кривоозерського району Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_8 - будучи обізнаним, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24.02.2022 року був введений воєнний стан, дія якого продовжена на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 року № 2915-ІХ, з 19.02.2023 року строком на 90 діб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України за наступних обставин. Так, неповнолітній ОСОБА_8 - 02.05.2023 року о 21год.45хв. зайшовши до закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, місто Калинівка, вулиця Маяковського, будинок № 4, та перебуваючи в його приміщенні, помітив на столі жіночу сумку, яка належить ОСОБА_9 , та у нього у цей момент виник раптовий умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, підійшовши до сумки, та розстібнувши її замок, виявив в ній гаманець, що належить ОСОБА_9 , в якому знаходились грошові кошти в сумі 10500грн.00коп., викравши які, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, та ними вподальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 10500грн.00коп.
В судовому засіданні при розгляді вказаної справи, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно 02.05.2023 року о 21год.45хв., він зайшовши до закладу громадського харчування «BREND CAFE», розташованого на вулиці Маяковського в місті Калинівка, помітив на столі жіночу сумку, та у нього раптово виник умисел на викрадення чужого майна. Пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшовши до сумки, та викривши її, виявив в ній гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 10500,00грн., які викрав, та ними розпорядився на власний розсуд.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, подавши письмову заяву, згідно якої зазначила, що до обвинуваченого матеріальних претензій не має, а тому просить його суворо не карати, та справу розглянути за її відсутності.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.
Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
За пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація. При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК України обставин суди відповідно до частини 1 статті 103 КК України мають враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.
Прокурор ОСОБА_10 у своїй промові, під час виступу у судових дебатах, просила визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 1 (один) рік. Згідно п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.
ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Леніне Кривоозерського району Миколаївської області, у сім'ї ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 27.01.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 15.07.2023 року органом 4828).
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 05.05.2023 року, ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.
Відповідно до довідки № 08-24/1221, виданої 11.05.2023 року Кривоозерською селищною радою Миколаївської області, ОСОБА_8 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі свою бабусею ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Житлово-побутові умови проживання задовільні, для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дитини, житлове приміщення обладнане необхідними приміщеннями, меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку.
Як вбачається з довідки служби у справах дітей Кривоозерської селищної ради Миколаївської області від 08.05.2022 року № 130, неповнолітній ОСОБА_8 в службі у справах дітей на обліку не перебуває.
За довідкою-характеристикою Кривоозерської селищної ради Миколаївської області від 11.05.2023 року № 08-24/1221, матеріалами компрометуючого характеру на ОСОБА_8 сільська рада не відає.
Як слідує з довідок КНП «Кривоозерська багатопрофільна лікарня» Кривоозерської селищної ради від 08.05.2023 року, ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді, складеній 04.10.2023 року провідним інспектором Первомайського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_14 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, спосіб його життя, вчинене правопорушення, низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, мотивацію до змін, наявність життєвих цілей, стабільну підтримку з боку батьків, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе. У разі якщо вина обвинуваченого буде доведена та суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язку відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
За пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з пункту 3 частини 1 статті 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в частині 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо). Висновки суду про наявність чи відсутність обставин, які пом'якшують покарання неповнолітнього, мають бути вмотивовані у вироку.
З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз'яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 : вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; вчинення кримінального правопорушення вперше; визнання вини; щире каяття; добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , органом досудового розслідування та судом не встановлено.
Відповідно до статті 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років . У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
Згідно статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.
За роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту або позбавлення волі (ч.2 ст.104 КК України). При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК України як на підстави для прийняття такого рішення. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч.3 ст.75 КК України) , а неповнолітньому - від одного до двох років (ч.3 ст.104 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.75 КК України.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, наявності декількох пом'якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих обставин, особи обвинуваченого, беручи до уваги досудову доповідь, згідно якої визначено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та можливість виправлення без позбавлення волі, суд погоджується із позицією прокурора щодо призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, із застосуванням ст.ст.75, 76, 104 КК України, оскільки дане покарання на думку суду, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, є відповідним вчиненим кримінальним правопорушенням, а також за своїм видом та розміром - необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме два шматка гаманця, які згідно постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_15 від 04.05.2023 року, визначено передати на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.
Арешт на зазначені речові докази в рамках даного кримінального провадження не накладався.
Витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого в рамках кримінального провадження, як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, не застосовувався.
Цивільний позов потерпілою особою не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_16 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 01 листопада 2023 року.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме два шматка гаманця, які згідно постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_15 від 04.05.2023 року, визначено передати на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Роз'яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.
Суддя