Рішення від 07.11.2023 по справі 600/2630/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2630/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Захід” до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Приватне підприємство “Захід” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA408000/2022/000126/2 від 18.10.2022 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001138 від 18.10.2022 року.

1.2. Ухвалою суду від 02.05.2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.3. Ухвалою суду від 23.08.2023 року повернуто без розгляду клопотання представника Чернівецької митниці Державної митної служби України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви, відповіді на відзив та доданих до них матеріалів, представник позивача зазначає, що Приватне підприємство «Захід», код ЄДРПОУ 32333300, зареєстроване як юридична особа 29.01.2003 року та на постійній основі імпортує на митну територію України товари (переважно судновими партіями) для наступного оптового продажу резидентам України, зокрема листове скло, дзеркала, хімічну продукцію (карбомід, соду каустичну, соду харчову тощо).

2.2. 06.12.2018 року Тракія Глас Болгарія ЄAT / Trakya Glass Bulgaria EAD (продавець), надалі - «Tralya Glass», та ПП «Захід» (покупець) уклали контракт на продаж №TGBZ-061218, надалі - «Контракт». За Контрактом продавець відвантажує товари на умовах FOB Варна (Болгарія) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах (пункти 1,1; 1.3), з оплатою із відстроченням платежу (пункт 4.1), із застосуванням банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700 000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 10). Відповідно до пункту 1.2 Контракту у вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів. Отже за змістом частини десятої статті 58 МК відповідні витрати не додаються до митної вартості.

2.3. Додатковими угодами від 12.12.2019 року, 27.11.2020 року, 25.11.2021 року, 18.04.2022 року сторони (дод. №2), зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023 року; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023 року); збільшили загальну вартість Контракту (на сьогодні - 35000.000 дол. США: у зв'язку із військовою агресією російської федерації вирішили здійснювати поставку також автомобільним транспортом (прим, раніше використовувались морські поставки в порт Миколаїв), для чого погодили порядок використання «Зворотної тари» у розумінні Додатку В.З до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).

2.4. До військової агресії російської федерації (24.02.2022 року) придбання та доставка товару за Контрактом здійснювалась судновими партіями морським транспортом з порту Варна до порту Миколаїв. Після закриття порту Миколаїв доставка здійснюється автомобільним транспортом (як за обставинами цієї справи), а з моменту відкриття «дунайських» портів відновлена доставка морським транспортом. Довготривала співпраця, бездоганна платіжна дисципліна, наявність банківської гарантії державного банку України, авізованої банком ЄС, значні загальні обсяги постачання об'єктивно відображаються на контрактній ціні, яку пропонує Trakya Glass Bulgaria EAD для свого постійного партнера - ПП «Захід».

2.5. Наприкінці серпня 2022 року ПП «Захід» здійснив чергові оплати за Контрактом на загальну суму 2 250 000,00 (два мільйони двісті п'ятдесят тисяч) дол. США, зокрема за платіжними дорученнями в іноземній валюті №366 від 25.08.2022 року (550 000,00 дол. США), №367 від 29.08.2022 року (750 000,00 дол. США), №369 від 31.08.2022 року (950 000,00 дол. США).

2.6. 12 та 13 жовтня 2023 року Trakya Glass виставила 4 інвойси, кожен з яких на поставку дзеркала 4 мм. (3210*2250 мм.), 2 144,34 м.кв., за ціною 6,80 дол. США за 1 м. кв., вартість - 14581,51 дол. США. на умовах - FCA Тирговіште (Targovishte), Болгарія: №0000115430 від 12.10.2022; №0000115455 від 12.10.2022; №0000115460 від 12.10.2022; №0000115460 від 13.10.2022.

2.7. Керуючись Контрактом та положеннями пункту четвертого частини десятої статті 58 МК України до ціни товару мала бути додана лише вартість транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Товар поставлено на умовах FCA Тирговіште. Доставка товару з місця поставки на митну територію України здійснена автомобільним транспортом до пункту пропуску Парубне. Вартість такого перевезення додана до ціни товару. Вартість доставки зазначена в долучених до ЕМД документах (рахунку та довідці перевізника), а перевірити її можна за відомостями граф 27 та 28 рішення про коригування шляхом віднімання числового значення «Сума у грн.» від числового значення «Ціни товару» за курсом НБУ, зокрема за прикладом: « 2 289 301,63 - (58 326,04*36,5686) = 156 400,00 грн».

2.8. Представник позивача наголошує, що як вбачається з графи 44 ЕМД позивач надав митниці всі документи, передбачені частиною другої статті 53 МК України (зокрема, ЕМД, Контракт та додаткові угоди до нього, інвойси, платіжні доручення, транспортні документи) за виключенням тих, які не надаються за конкретних умов (ліцензія, страхові документи), а також додатково комерційну пропозицію, прайс-лист, висновок ТПП, експортні декларації тощо.

2.9. За змістом частини 3 статті 53 МК України митний орган набуває право заявити письмову вимогу про надання додаткових документів у виключних випадках, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї етапі, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

2.10. У свою чергу, митний орган обґрунтував правомочності з витребування документів чотирма твердженнями, що декларант (1) не надав Пропозиції продавця та Замовлення покупця, (2) платіжні доручення про сплату 2.2500,00 USD не підтверджують оплату товару на суму 58.326,04 USD, (3) до ЕМД не долучена експортна декларація від 14.10.2022 №22BG004011АА920512, (4) експертний висновок ТПП не відповідає вимогам до звітів про оцінку майна.

2.11. Однак, на переконання ПП «Захід» повідомлені відомості свідчать, що посадова особа митного органу використала свої повноваження не для мети, для якої вони були надані, діяла недобросовісно та упереджено, не забезпечила справедливий баланс між легітимною метою та наслідками для прав декларанта.

2.12. Вважає, що оскільки в переліку документів, які підтверджують митну вартість (частина 2 статті 53 МК України) немає документів, які можуть бути охарактеризовані як «пропозиція» або «замовлення», митний орган протиправно наділив себе повноваженнями вимагати додаткові документи.

2.13. Також зазначає, що декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті восьмому частини третьої статті 53 МК: «висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини». Декларант надав митному органу експертний висновок, згідно якого вартість дзеркала 4 мм. (країна виробник - Болгарія, торгова марка Sisecam, виробник - Trakya Glass) за ціною 6,80 дол. США не є нижчою ринкових цін (діапазон від 3 до 10 дол. США), тобто вартість за ЕМД в цій справі відповідає ринковій.

2.14. Окрім цього, на думку представника позивача, «пропозиція» надати експертний висновок для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни, що відповідає вимогам ПКМУ від 10.09.2003 №1440 є протиправною з огляду на таке: до ЕМД долучений висновок регіональної ТПП, якому суб'єкт владних повноважень безпідставно не надав оцінку, посилаючись на Стандарт оцінки, який не підлягає застосуванню до спірних відносин; стандарт оцінки не є нормативним актом, який передбачає порядок складення експертних висновків, зокрема для цілей митного оформлення (пункт 8 частини третьої статті 53 МК). Оскільки він встановлює вимоги до звітів про оцінку майна для суб'єктів оціночної діяльності, вимога митниці надати висновок, який відповідає Стандарту оцінки, суперечить частині п'ятій статті 53 МК України; пункт 8 частини третьої статті 53 МК України також не надає право митному органу вимагати від декларанта висновки щодо виробника, а виключно щодо якісних та вартісних характеристик, і тільки за наявності визначених приводів (прим, «розбіжності..» тощо); вимога надати висновок щодо виробника, навіть якщо б така відповідала закону, за конкретних фактичних обставин (прямий договір із виробником, подання інвойсів виробника, пакувальних листів виробника, відвантаження товару із місцерозташування заводу з виробництва скла та дзеркал, яке одночасно є місцезнаходженням юридичної особи - Тирговіште, Болгарія) повністю характеризує поведінку суб'єкта владних повноважень як завідомо упереджену та протиправну.

2.15. Враховуючи зазначене, представник позивача вважає, що оскаржувані рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Аргументи відповідача

2.16. Представник відповідача, згідно відзиву на позовну заяву, заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.

2.17. Так наголошує, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень, а саме:

- відповідно до п.2.1 контракту від 06.12.2018 №ТОВ2-061218 всі ціни на товари оговорюються у Пропозиціях продавця. Згідно п.3.2 контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі Замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано;

- в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367 та від 31.08.2022 №369 зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218, загальна сума оплати становить 2250000 дол.США. При цьому, вартість здійсненої поставки складає 58326,0400 дол.США. Таким чином, здійснений платіж не підтверджує оплату даної партії товару;

- в гр.44 митної декларації від 17.10.2022 №UА408020/2022/047564 заявлено реквізити митної декларації країни відправлення від 14.10.2022 №22BG004011АА920512, яка до оформлення не надана, що унеможливлює перевірку вартості товару, який перетнув митний кордон України;

- у поданому до митного оформлення Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у графі «Аналіз ринку продажу» зазначено лише посилання на інтернет-ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п. 56 Постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень.

2.18. Згідно ч.2, 3 ст. 53 МК України та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, підготовлені у відповідності до вимог ПКМУ від 10.09. 2003 №1440 (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копія митної декларації країни відправлення від 14.10.2022 №22ЕG004011АА920512.

2.19. Також, відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом не було подано жодних додаткових документів.

2.20. Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів.

2.21. Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МК України митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

2.22. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UА209170/2022/74672 від 26.09.2022 «Дзеркала скляні, одна із сторін покрита сріблом, без рам в листах - розміром 3210x2250x4мм, 2022.30м2.», рівень митної вартості 1,12 $/кг.

2.23. Таким чином, митниця наполягає на правильності власної позиції та на необґрунтованості та невмотивованості позиції позивача.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 17.10.2022 року Приватне підприємство “Захід” подало до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №UА408020/2022/047564, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи, зазначені у графі 44.

3.2. 18.10.2022 року Чернівецькою митницею Держмитслужби України, за результатами розгляду митної декларації, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA408000/2022/000126/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов'язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

З огляду на вищевказане, митний орган зазначив, що згідно ч.2, 3 ст. 53 МК України та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, підготовлені у відповідності до вимог ПКМУ від 10.09.2003 року №1440 (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копія митної декларації країни відправлення від 14.10.2022 №22ЕG004011АА920512.

Також, відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом не було подано жодних додаткових документів.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МК України митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

3.3. У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UА209170/2022/74672 від 26.09.2022 «Дзеркала скляні, одна із сторін покрита сріблом, без рам в листах - розміром 3210x2250x4мм, 2022.30м2.», рівень митної вартості 1,12 $/кг.

3.4. У зв'язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2022/000126/2 від 18.10.2022 року, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001138.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

4.3. Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

4.4. Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

4.6. Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

4.7. Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

4.8. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

4.9. Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

4.10. Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

4.11. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4.12. Згідно частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4.13. Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

4.15. Згідно із частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

4.16. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

4.17. Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

4.18. Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

4.19. Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

4.20. Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

4.21. У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

4.22. Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

4.23. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

4.24. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

4.25. Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

4.26. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

4.27. При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

4.28. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

4.29. Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

4.30. Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

4.31. Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

4.32. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

4.33. В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

4.34. У свою чергу, у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

4.35. При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

4.36. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом цього позову є рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості UA408000/2022/000126/2 від 18.10.2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску ми пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001138 від 18.10.2022 року.

5.2. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати цим рішенням оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Окрім цього, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних актів буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке такі рішення містять.

5.3. Так, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, а саме:

- в гр.70 платіжних доручень від 25.08.2022 №366, від 29.08.2022 №367 та від 31.08.2022 №369 зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 №TGBZ-061218, загальна сума оплати становить 2250000 дол.США. При цьому, вартість здійсненої поставки складає 58326,0400 дол. США. Таким чином, здійснений платіж не підтверджує оплату даної партії товару;

5.4. Однак, за результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у оскаржуваному рішенні, а також із доводами представника відповідача, що наведені у заявах по суті справи, стосовно того, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.

5.5. В ході судового розгляду судом визначено, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): у МД №UА408020/2022/047564 вказано, що ціна ввезеного позивачем товару складає 58326,04 доларів США.

5.6. Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.12.2018 року між Тракія Глас Болгарія ЄAT / Trakya Glass Bulgaria EAD, як продавцем, та ПП «Захід», як покупцем, укладено контракт на продаж №TGBZ-061218.

5.7. Відповідно умов контракту продавець зобов'язується відвантажити товари на умовах FOB Варна (Інкотермс-2010) або іншими базисами, зазначеними в інвойсах (пункту 1.1; 3.1) з оплатою із відстроченням платежу на протязі 120 днів після відвантаження товару у порту або мірі реалізації (пункт 4.1), із застосуванням банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700 000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 10).

5.8. Пунктом 2.2 Контракту визначено, що у вартість товару включені вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на завантаження, вивантаження та обробку товарів.

5.9. Згідно пункту 3.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця, а згідно пункту 1.2 Контракту - кількість кожної партії товару, що поставляється згідно цього контракту, повинна бути визначена у інвойсах правця в метрах квадратних.

5.10. Додатковими угодами від 12.12.2019 року, 27.11.2020 року, 25.11.2021 року, 18.04.2022 року сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар; пролонгували Контракт до 31.12.2023 року; змінили вимоги щодо строку дії банківської гарантії (останній строк - до 31.12.2023 року); збільшили загальну вартість Контракту (до 35 000 000 дол. США); порядок використання «Зворотної тари», вирішили застосовувати правовий режим ввезення у рамках торгівельної операції Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року («Стамбульська конвенція»).

5.11. Судом, згідно матеріалів справи, встановлено, що ПП «Захід» здійснено оплати за Контрактом на загальну суму 2 250 000,00 (два мільйони двісті п'ятдесят тисяч) дол. США, зокрема за платіжними дорученнями в іноземній валюті №366 від 25.08.2022 року (550 000,00 дол. США), №367 від 29.08.2022 року (750 000,00 дол. США), №369 від 31.08.2022 року (950 000,00 дол. США).

5.12. 12.10.2023 року та 13.10.2023 року Trakya Glass виставила 4 інвойси, кожен з яких на поставку дзеркала 4 мм. (3210х2250 мм.), 2 144,34 м.кв. за ціною 6,80 дол. США за 1 м. кв., вартість - 14581,51 дол. США. на умовах - FCA Тирговіште (Targovishte), Болгарія: №0000115430 від 12.10.2022 року; №0000115455 від 13.10.2022 року; №0000115460 від 13.10.2022 року; №0000115485 від 13.10.2022 року.

5.13. За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №UА408020/2022/047564 вартості товару, - “дзеркала скляні, без рам, не оброблені оптично, без конструктивних особливостей у листах товщиною 4мм, розміром 3210x2250 мм, марки MIRROR: - 36 каркасів з деревини по 33 листа у кожному каркасі - всього - 8577,36 м2. Для будівельної галузі. Виробник TRAKYA GLASS BULGARIA EAD. Країна виробництва: BG. Торговельна марка SISECAM”, саме згідно сукупної остаточної вартості, вказаної у зазначених вище інвойсах - 58326,04 доларів США.

5.14. Стосовно ж посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про ненадання декларантом «пропозицій» та «замовлень» покупця згідно Контракту, то суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як "замовлення покупця" обумовила висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсів та експортної декларацій виробника товару.

5.15. Безпосередньо згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001138 від 18.10.2022 року декларантом було надано інвойси №0000115430 від 12.10.2022 року; №0000115455 від 13.10.2022 року; №0000115460 від 13.10.2022 року; №0000115485 від 13.10.2022 року, які містять кількість, асортимент, номенклатуру, умови поставки.

5.16. До того ж згідно вимог пункту 3 частини 2 статті 53 МК України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

5.17. Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні щодо ненадання митної декларації країни відправлення від 14.10.2022 №22BG004011АА920512, то такі суд також вважає необґрунтованими, з огляду на те, що згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивачем до митного оформлення надавалася копія декларації країни відправлення від 14.10.2022 року №22BG004011АА920512, яка для декларанта є декларацією країни-відправника (тобто експортною декларацією).

5.18. Також суд вважає необґрунтованими посилання в оскаржуваному рішенні стовного того, що здійснені згідно платіжних доручень від 25.08.2022 року №366, від 29.08.2022 року №367 та від 31.08.2022 року №369 платежі не підтверджують оплату даної партії товару, оскільки у них зазначено лише номер контракту від 06.12.2018 року №TGBZ-061218.

5.19. Суд наголошує, що згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивачем до митного оформлення надавалися Додаткові угоди від 12.12.2019 року, 27.11.2020 року, 25.11.2021 року, 18.04.2022 року, згідно яких сторони, зокрема: домовились про право покупцю здійснювати передоплату за товар.

5.20. Тобто умови Контракту та додаткових угод передбачають різні варіації оплат товару: на умовах відстрочення платежу до 120 днів (п. 4.1.), на строк 180 днів на умовах банківської гарантії (розділ 10); по передоплаті (додаткова угода від 12.12.2019 року).

5.21. При цьому, суд звертає увагу митного органу на те, що взаємовідносини між TRAKYA GLASS BULGARIA EAD та ПП «Захід» мають тривалий характер, а тому суд не вбачає порушень «ділової мети» у взаєморозрахунках між ними не по окремих поставлених партіях товару, а сукупним методом за декілька поставлених партій.

5.22. Такі взаєморозрахунку не можуть беззаперечно свідчити про те, що заявлена митна вартість товару є помилковою. Натомість, на думку суду, сукупність всієї поданої декларантом документації дає всі підстави визначити вартість товару та перевірити правильність її визначення декларантом.

5.23. Щодо неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, Висновку Миколаївської торгово-промислової палати від 11.10.2022 №120-0340 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару суд зазначає, що у розділі «Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, відсутній обов'язок оцінювача формувати додатки до висновку.

5.24. Слід зауважити, що експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

5.25. Крім того, експертний висновок про вартісні характеристики товару не повинен, в обов'язковому порядку, відповідати вимогам Постанови №1440 («Стандарт оцінки»), як вважає митний орган.

5.26. Стандарт оцінки затверджений на підставі частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За змістом частини 6 вказаної статті стандарти є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

5.27. Пункт 56 «Стандарту оцінки», на який посилається відповідач, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна. Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

5.28. Натомість, частина 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

5.29. Декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість дзеркала 4 мм відповідає ринковій ціні (діапазон від 3 до 8 дол. США за 1 кв.м).

5.30. Як наголошено судом раніше, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункт 8).

5.31. Однак, суд вважає, що підстав вважати митну вартість заниженою у відповідача не було, а тому і відсутня доцільність витребовувати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, підготовлені у відповідності до вимог Постанови КМУ від 10.09.2003 року №1440 (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

5.32. Зважаючи на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість сумнівів у митниці щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів під час їх митного оформлення, як умови, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товару.

5.33. Суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв'язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються.

5.34. При цьому, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

5.35. Більше того, в оскаржуваних рішеннях відповідач не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, що вказує на його невідповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

5.36. Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

5.37. Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішеннях про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не визнає як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

5.38. Суд також вважає хибними доводи відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

5.39. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 щодо схожих правовідносин.

5.40. Попри це, навіть у зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх п'яти методів при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, суд звертає увагу на хибність розрахунків митниці за резервним методом.

5.41. Суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

5.42. Так, як визначено оскаржуваному рішенні за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару, а саме: МД №UА209170/2022/74672 від 26.09.2022 «Дзеркала скляні, одна із сторін покрита сріблом, без рам в листах - розміром 3210x2250x4мм, 2022.30м2.», рівень митної вартості 1,12 $/кг.

5.43. Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

5.44. Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

5.45. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

5.46. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

5.47. Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

5.48. Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

5.49. За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

5.50. Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

5.51. При цьому, митним органом як суб'єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

5.52. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача, що позивачем разом з митною декларацією до митного органу було надано усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

5.53. Відтак, з огляду на викладене, а також зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару - за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за резервним методом.

5.54. Указане свідчить про безпідставність та необгрутованість оскаржуваного у цій справі рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарі.

5.55. Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, однак не вказано причини неможливості застосування другого - п'ятого методів визначення вартості товару.

5.56. Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

5.57. А тому, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів.

5.58. Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відповідачами не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відтак такі підлягають скасуванню.

6.3. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

6.4. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6051,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4760 від 13.04.2023 року. У зв'язку із тим, що цей позов задоволено повністю, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6051,70 грн. за рахунок їх бюджетних асигнувань.

7.3. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.

7.4. Так, 19.06.2023 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Колеснікова В.В., згідно якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

7.5. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:

- договір на правничу допомогу від 02.09.2023 року;

- додаткову угоду №КМВ-01/22-23 від 27.03.2023 року;

- договір про внесення змін від 22.05.2023 року до додаткової угоди;

- рахунок №КМВ/600-2630/01 від 12.06.2023 року на оплату;

- платіжну інструкцію №4936 від 12.06.2023 року про сплату позивачем наданих послуг у розмірі;

- інформаційне повідомлення банку про зарахування коштів згідно інструкції №4936 від 12.06.2023 року;

- детальний опис наданих послуг по справі №600/2630/23-а.

7.6. У цій справі судом задоволено у повному обсязі позов ПП «Захід», яке в розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який порушив права позивача.

77. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.8. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

7.9. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.10. Адвокатом Колесніковим В.В. надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують надання ним послуг правової допомоги позивачу.

7.11. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.12. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

7.13. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

7.14. Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги фактично сплачено 15000 грн.

7.15. Приписами частини 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

7.16. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

7.17. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

7.18. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.19. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

7.20. Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

7.21. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7.22. Так, представник відповідача у відзиві на позов вказує на неспівмірності витрат правничої допомоги, а саме звертає увагу на те, що дана справа не є складною, не потребує аналізу різнопланових норм різних галузей права, разом з тим, під час прийняття рішення про коригування митної вартості митниця кожен свій крок обґрунтовувала нормою закону.

7.23. В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Також просить звернути увагу суду на те, що ПП «Захід» вже подало до Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову ще 4 позовні заяви (№ 600/2314/23-а. №600/2399/23-а, 600/2653/23-а, 600/2632/23-а, предметом яких є оскарження прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості. І в кожній позовній заяві Позивач просить стягнути з митниці правничу допомогу, що в загальному складає 110 500 грн. або 2750 євро. Опрацювавши всі позовні заяви, митниця прийшла до висновку, що у всіх ідентичні підстави та аргументи, стратегія захисту одна і та сама, посилання на одну і ту ж судову практику та й в цілому більшість тексу відповідає одна одній. Тобто, адвокат під час підготовки всіх послідуючих позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До схожих висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.

7.24. При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

7.25. Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

7.26. Так, згідно наданого представником позивача детального опису наданих послуг по справі №600/2630/23-а розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Колесніковим В.В. робіт (наданих послуг): підготовка позовної заяви та її подання, в тому числі, але не виключно, аналіз документів, які надані, витребування додаткових документів та пояснень митного брокера про обставини справи; формуванням комплектів документів для суду та відповідача тощо - 5,9 год; відповідь на відзив - 2,4 год.

7.27. Однак, надані докази не містять відомостей про те, яким чином розраховано вартість наданих послуг з огляду на витрачений адвокатом час.

7.28. Водночас, згідно договору про внесення змін від 22.05.2023 року до додаткової угоди сторони погодили розмір гонорару у фіксованому розмірі 15000 грн.

7.29. Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, згідно якої адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

7.30. Однак, у цій справі, з огляду на доводи представника відповідача щодо не співмірності витрат, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із того, що розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження; - дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

7.31. Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 5000 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

7.32. Суд враховує те, що підготовка позову, відповіді на відзив на позов, у справах цієї категорії, потребує ретельного та кропіткого вивчення копій всіх документів, опрацювання контрактів (змін до них) та іншої документації, яка була надана до ЕМД, а тому 10000 грн у відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.

7.33. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

7.34. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

7.35. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

7.36. Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

7.37. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства “Захід” до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA408000/2022/000126/2 від 18.10.2022 року, прийняте Чернівецькою митницею Держмитслужби.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску ми пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2022/001138 від 18.10.2022 року, прийняту Чернівецькою митницею Держмитслужби.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства “Захід” за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судові витрати у вигляді сплаченого згідно платіжної інструкції № 4760 від 13.04.2023 року судового збору у розмірі 6051,70 (шість тисяч п'ятдесят одна) грн 70 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Приватне підприємство “Захід” (м. Миколаїв, провул. Першотравневий, 25/2, код ЄДРПОУ 32333300).

Відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (м. Чернівці, вул. Руська, 248М, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя О.В. Анісімов

Попередній документ

114766874

Наступний документ

114766876

Інформація про рішення:

№ рішення:	114766875
№ справи:	600/2630/23-а
Дата рішення:	07.11.2023
Дата публікації:	10.11.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Чернівецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (08.05.2024)
Дата надходження:	01.05.2023
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення