ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 р. м. Чернівці Справа №600/2494/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в особі Глибоцького районного відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
25.04.2023 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який діє від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в особі Глибоцького районного відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною дії, а саме відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в особі Глибоцького районного відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП, зобов'язавши відповідача, тобто Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в особі Глибоцького районного відділу Державної міграційної служби України оформити та видати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП, без передачі будь-яких даних про про неї до ВДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Peєcтpi (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП. До заяви було надано всі документи із необхідних для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Однак, територіальним підрозділом УДМС відмовлено у видачі йому паспорта у вигляді у формі книжечки у зв'язку із тим, що подано заяву особою до досягнення 16-річного віку та відсутністю відповідного рішення суду. На думку позивача, відмовою у видачі паспорта-книжечки грубо порушуються права, що захищаються нормами Конституції України. При цьому Положення про паспорт повністю гарантує реалізацію цих прав. Така відмова не відповідає рішенню Великої палати Верховного суду, перешкоджає виконанню цього рішення.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що заява щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки подана по досягненню нею 16-річного віку, всупереч Тимчасовому порядку оформлення і видачi паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України №456 від 06.06.2019. Оскільки, заявницi пiд час звернення до територіального відділу УДМС у Чернівецькій області не виповнилось 16 років і відсутнє рішення суду, то у територіального підрозділу УДМС у Чернівецькій області були всі законні підстави для відмови в оформленні та видачі такого паспорта. У зв'язку із наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.04.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 19.03.2008 виконкомом Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Батько - ОСОБА_1 .
Законний представник позивача (батько) - ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 25.01.2000 Глибоцьким РВ УМВС України у Чернівецькій області.
ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992.
Однак, відповідач листом від 24.03.2023 повідомив, що за відсутності відповідного рішення суду, що набрало законної сили, яким зобов'язано міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та не досягненням 16-ти річного віку, відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорту у формі паспортної книжечки позивач звернувся з даним позовом до суду.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України "Про громадянство України" вiд 18.01.2001 №2235- IІ документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (надалі - Положення № 2503-XII).
За приписами п. 2, 3 Положення №2503-ХII передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, пiсля досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5, 6 Положення №2503-ХII паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усi сторiнки книжечки пронумерованi i на кожній з них зображено Державний герб України перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрi - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторiнки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і мiсце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться мiсце для підпису його власника. На другу сторiнку заносяться вiдомості про стать, дату видачi та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш пiсля внесення до них вiдповiдних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих вiдмiток. На десятій сторінці робляться вiдмiтки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про ресстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторiнки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Наведені правові норми є чинними, тому підлягають застосуванню.
Разом з тим, 20.11.2012 прийнятий Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).
Статтею 4 Закону N 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання. заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4 та 5 ст. 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крiм посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
За правилами ч. 3 ст. 13, ч. 4 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здiйснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - частиною 1 статті 3 Закону).
Згідно ч. 2 ст. 21 Закону №492-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмiн паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державi та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну. пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 1 січня 2016 року оформлення видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланкiв яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державi, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Вiдповiдно до пункту з Постанови №302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носiя, зразок бланка якого затверджено цiєю постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
За приписами п. 131 Порядку оформлення, видачi, обміну, пересилання, вилучення. повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Пунктами 21 та 22 ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підроздiли), спiр у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
За приписами ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленнi рiшення у типовій справі, яка вiдповiдає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Постановою Великої Палати Верховного Суду 19.09.2018 у зразковій справі 806/3265/17 (П3/9901/2/18) прийнято рішення про часткове задоволення позову, зазначивши, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справа щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Ця справа відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII; відповідач є територіальним органом ДМС України: предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки по паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної України від 26.06.1992 № 2503-ХII.
Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду цієї зразкової справи № 806/3265/17 (П3/9901/2/18).
Так, Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19.09.2018 в зразковій справі 806/3265/17 (П3/9901/2/18) викладені такі правові висновки.
Норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавiльне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Перелік підстав, якi становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, в вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, необхідно оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи вiдповiдає обмеження "нагальній суспiльнiй потребi", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповленій меті (див., наприклад, рiшення ЄСПЛ у справi "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" вiд 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткiсть і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту вiдповiдного акта, сфери, яку вiн регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" вiд 28.03.1990).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливiсть отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За зазначеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такi змiни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення № 2503-ХІІ і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися іншi змiни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до яких вноситься більше даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі.
При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхiдними у демократичному суспільстві. Оскільки дії вiддiлу УДМСУ розглядаються як дiї держави в цілому, і такі дії порушують основоположнi права громадян, то вони визнаються протиправними.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-BP та вiдповiдно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становити порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цiлi згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рiшення ЄСПЛ у спра "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany), заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VII).
Статтею 8 Конвенції про захист осiб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, визначено, що: "Будь-якій особі надається можливість: а) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані з доступній для розуміння формі; с) вимагати у випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".
Згідно практики ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якостi "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995 заява № 18139/91, п. 37). Під терміном "закон" необхідно розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має вiдповiдати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Суд зауважує, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у формі книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно б непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 898 внесено зміни до пункту 3 Постанови № 302 та доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачi паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року",
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Вiдповiдно до пункту 2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком наведеним у додатку 1 до Тимчасового порядку, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
Разом із тим, ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком №302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт (пункт 3).
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відмовляючи у видачі позивачу паспорту у формі паспортної книжечки, відповідач порушив права позивача, передбачені ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через його релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідним в демократичному суспільстві.
Таким чином, положення Тимчасового порядку №456 щодо оформлення та видачi паспорта громадянина України особам, що досягли 16-річного віку, не вiдповiдають ані Закону №5492-V1, а ні Порядку №302, тому в силу ч. 3 ст 7 КАС України, яка передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, суд не застосовує положення Тимчасового порядку № 456 щодо оформлення паспорту зразка 1994 року особам тільки після досягнення 16-річного віку.
Крім того, у листі-відмові видно, що за результатами розгляду заяви позивача про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач фактично відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України №2503-ХІІ та Тимчасового порядку №456.
Беручи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку, що відмова у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки є протиправною.
Щодо доводів відповідача про те, що на момент звернення до міграційного органу для оформлення паспорта громадянина України неповнолітня дитина не досягла 16-річного віку, суд зазначає, що подання документів для отримання паспорту відповідає п. 14 Порядку № 302, яким визначено вимоги до заяви-анкети, та п. 7 Порядку № 302, відповідно до якого оформлення паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви, поданої, зокрема, нею особисто.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі 819/2190/17 та вiд 24.09.2020 у справі № 340/2618/19 та у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі 120/72/20 (ухвала Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 28.07.2020), від 15.02.2022 у справі № 120/9849/21-а, від 22.02.2022 у справі № 240/14014/21.
Крім того, в контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд вказує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.
Разом з цим, суд зазначає, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у видачі паспорта також з підстав відсутності судового рішення, оскільки на момент звернення ним із заявою про видачу паспорту, спір з цього приводу був відсутній, а тому і рішення суду також не було, у зв'язку з чим відповідач повинен був розглянути заяву з урахуванням Порядку №302 та Тимчасового порядку №456, а не формально відмовити у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року з мотивів відсутності відповідного судового рішення.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, які судом мають бути враховані, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмову у видачі позивачу, у зв'язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посилання представника відповідача на правомірність своїх дій та прийнятих рішень, спростовуються обставинами справи та правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність вчинених дій.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області щодо визнання дій (рішення) протиправними, які є основними у даній справі, то, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн повністю підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 , який діє від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в особі Глибоцького районного відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області судовий збір на суму 1073,60 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 19.03.2008 виконкомом Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області; проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 );
Законний представник позивача (батько) - ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 25.01.2000 Глибоцьким РВ УМВС України у Чернівецькій області; проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 );
Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37767440, вул. Шептицького, 25, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000).
Суддя В.О. Григораш