Номер провадження: 11-кп/813/2445/23
Справа № 518/289/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42022164010000151, внесеному до ЄРДР 19.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено.
Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 25.12.2023 року включно, із можливістю внесення, застави визначеної ухвалою суду від 21 березня 2023 року.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на особу обвинуваченого, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи з огляду на наступне:
- єдиним ризиком, на який посилається прокурор, є те, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, який по суті є мінімальним, а існування лише такого ризику не може буди єдиною підставою для продовження строку його дії;
- судом не враховано, що обвинувачений повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення;
- судом не враховано, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи та графік роботи;
- судом не враховано стан здоров'я обвинуваченого, а саме наявність захворювання суглобів та відсутність можливості отримання належного лікування в умовах ДУ «ОСІ».
Посилаючись на викладені обставини, захисник просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якоюзастосувати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби за місцем його проживання та реєстрації.
Позиції учасників судового розгляду.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Великомихайлівському районному суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження №42022164010000151, внесене до ЄРДР 19.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов'язків.
Посилання захисника на недоведеність необхідності застосування відносно обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу та неможливості застосування біль м'яких заходів апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливу на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які на час розгляду клопотання не зменшилися, що унеможливлює запобігання цим ризикам.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду не зменшився, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, та враховуючи суть висунутого обвинувачення, яке пов'язане з неодноразовим збутом боєприпасів та вогнепальної зброї, вчиненого організованою групою осіб, у якій ОСОБА_7 , відповідно до висунутого обвинувачення є організатором, що не може вказувати на те, що він діяв без умислу на вчинення протиправної діяльності з метою отримання прибутку від збуту боєприпасів та зброї. Відомостей про те, що обвинувачений працевлаштований та намагався отримувати дохід законним шляхом, матеріали провадження не містять, так як і не містять відомостей про активну соціальну позицію у суспільстві. Суть обвинувачення навпаки вказує на причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом вогнепальної зброї та боєприпасів з втягненням у злочину діяльність військовослужбовців ЗСУ та дикредитацію Збройних Сил України в очах суспільства, шляхом використання військовослужбовців без будь-яких моральних вагань, з єдиною метою - наживи.
Апеляційний суд визнає непереконливими посилання захисника на підтвердження наявності у обвинуваченого місця роботи, оскільки вони не підтверджені документально.
Наведені вище обставини в своїй сукупності, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, кількість епізодів злочинної діяльності, апеляційний суд також вважає вірними висновки суду про продовження існування ризику можливого впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни ними своїх показів.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Апеляційний суд, на противагу доводам апеляційної скарги захисника звертає увагу, що як прокурором, так і судом встановлена наявність не лише ризику можливого переховування, а й ризику впливу на свідків а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що відповідно до клопотання прокурора, не всі учасники організованої групи встановлені, та можливо не вся вогнепальна зброя і боєприпаси виявлені.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому злочину, його ролі у вчиненні злочину, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від суду, впливу на свідків, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Обвинуваченим апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування його під вартою.
Доводи захисника, що судом не враховано стан здоров'я обвинуваченого, а саме наявність у ОСОБА_7 захворювання суглобів та відсутність можливості отримання належного лікування в умовах ДУ «ОСІ», апеляційний суд визнає недоведеними, оскільки належної медичної документації щодо стану здоров'я обвинуваченого апеляційному суду не надано.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції, а тому ухвала суду є законною та обґрунтованою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42022164010000151, внесеному до ЄРДР 19.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4