Номер провадження: 22-ц/813/4146/23
Справа № 522/16862/20
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 48
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останнього неустойку за прострочення сплати аліментів, у розмірі 39994,10 грн. Позов обґрунтовано тим, що 12 червня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь позивачки аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх доходів відповідача. Проте, ОСОБА_1 , в свою чергу, регулярно не сплачує аліменти на утримання їх спільної дитини, наслідком чого стала поява заборгованості, яка станом на 01 липня 2020 року склала 33796,87 грн. При цьому, позивач повідомила, що заборгованість зі сплати аліментів була частково погашена, однак із порушенням строків. Тому, позивач вважає, що на суму несвоєчасно погашеної заборгованості має бути нарахована пеня (а.с. 1-3).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі 39994,10 грн, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с. 113-115).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, адже при ухваленні рішення суд першої інстанції ґрунтувався лише на доводах позивача та вказував, що ОСОБА_1 не було надано жодних доказів, що заборгованість за сплату аліментів з'явилася через незалежні від відповідача причини. Проте, апелянтом було направлено відповідні декларації за певні періоди. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що розмір відрахувань із заробітної плати, стипендії, пенсії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і такі відрахування з пенсії не можуть перевищувати 50%. Тому, апелянт вважає, що фактично заборгованість погашалася вчасно й на даний момент вона відсутня. Також, апелянт вказує на наявність довідки від 06 жовтня 2021 року, відповідно до якої заборгованість зі сплати аліментів щомісячно погашалася боржником (а.с. 123-126).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року (головуючий суддя - Чорна Т.Г.) було відкрито апеляційне провадження (а.с. 135).
19 січня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду було зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Бірюков Андрій Миколайович просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 148-150).
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді Одеського апеляційного суду згідно рішення Вищої ради правосуддя № 55/0/15-23 від 16 лютого 2023 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2023 року цивільну справу було розподілено на колегію суддів: головуючу суддю Бездрабко В.О., суддів Орловську Н.В., Пузанову Л.В. (а.с. 169).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року (головуючий - суддя Бездрабко В.О.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 182).
На підставі рішення Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30.05.2023 року (зі змінами відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), з урахуванням п. 3.9. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28 грудня 2018 року, достроково закінчено відрядження суддів Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду.
У зв'язку з цим, протоколом повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2023 року, цивільну справу було розподілено на головуючого суддю Дришлюка А.І. (а.с. 192).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 197-198).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні, 19 жовтня 2023 року, апелянт апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржуване рішення без змін. Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавала.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів щодо звільнення від обов'язку утримувати дитину, а також доказів, якими було б підтверджено, що заборгованість зі сплати аліментів на неповнолітню доньку утворилася з незалежних від відповідача причин, останнім не надано. З огляду на це та враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01 червня 2019 року по 01 липня 2020 року у розмірі 39994,1 грн, що становить 100% суми заборгованості за аліментами (а.с. 113-115).
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи та оцінка апеляційного суду.
З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 15 травня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
За інформацією, наявною в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 20 серпня 2019 року Першим Приморським ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №59845504 з примусового виконання судового наказу №522/8173/19.
Постановою державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі від 20 вересня 2019 року звернено стягнення на пенсію ОСОБА_1 (а.с. 89-90).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 08 липня 2020 року, який здійснено державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість за період з 15 травня 2019 року по 01 липня 2020 року складає 33796,87 грн (а.с. 7-8).
До позовної заяви позивач додала власний розрахунок заборгованості по пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, згідно з яким станом на 21 вересня 2020 року за період з 01 червня 2019 року по 01 липня 2020 року складає 39994,10 грн (а.с. 9). Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 183 та ч. 1 ст. 184 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) визначаються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі №661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Апелянт вважає, що відсутність доходів ФОП за спірний період є обставиною, яка свідчить про відсутність вини у виникненні пені на утворену заборгованість, оскільки вона нарахована не на реальні доходи, а на суму, яка нарахована державним виконавцем, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (а.с. 125).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції розглядалася справа №522/8173/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Перший Приморський ВДВС у м. Одесі), зацікавлена особа (стягувач)- ОСОБА_2 . Судами встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію, як інвалід другої групи та зареєстрований як ФОП з 21 листопада 2016 року, що перебуває на другій групі спрощеної системи оподаткування. Заборгованість формується за рахунок 1/4 частки доходу у вигляді пенсії по інвалідності та 1/4 частки середньої місячної заробітної плати для даної місцевості.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року зазначив, що факт відсутності доходу у платника аліментів як ФОП не є підставою для звільнення його від сплати аліментів у цій частині відповідно до судового рішення. Зазначена норма не ставить визначення заборгованості по аліментам платника аліментів, який є ФОП, в залежність від причин неотримання ним доходу. Тобто, ця норма застосовується незалежно від отримання доходу ФОП до моменту припинення його діяльності (зняття з реєстрації) (а.с. 63).
При розгляді даної справи ні в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження припинення діяльності як ФОП в період, за який нарахована заборгованість за аліментами та пеня, апелянт не надав. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на пенсію та на дохід від ФОП (з урахуванням середньої місячної заробітної плати для даної місцевості), як встановлено під час розгляду справи №522/8173/19, здійснений правомірно. З огляду на це, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про відсутність його вини у виникненні пені з підстав відсутності доходу від ведення ФОП.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Сторонами не оспорюється факт того, що станом на 01 липня 2020 року заборгованість зі сплати аліментів була частково погашена боржником, а саме з останнього було стягнуто 12903,75 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що апелянт є особою з інвалідністю 2 групи, інвалідність армії (а.с. 127). Згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019-2021 роки дохід від ведення ФОП у ОСОБА_1 за вказаний період відсутній (а.с. 94-101). З огляду на відсутність доходу від ведення ФОП, наявність у апелянта 2 групи інвалідності, а також часткове погашення заборгованості зі сплати аліментів, апеляційний суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 196 СК України, вважає за потрібне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача (апелянта) до 16898 гривень 44 копійок.
Щодо стягнення з відповідача суми судового збору за звернення до суду із позовом.
Відповідно до п. 3 та п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а також особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно з п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що відповідач є особою з інвалідністю другої групи, а отже звільнений від сплати судового збору, то судові витрати у вигляді судового збору за подання позову компенсуються за рахунок держави, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача та скасовує в частині розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 19 жовтня 2022 року змінити в частині розміру пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 16898 гривень 44 копійки.
В частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору за звернення до суду із позовом - скасувати.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда
Повний текст постанови складений 07 листопада 2023 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк