ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
______________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
справа № 638/9535/15
провадження № 22-ц/818/1047/23
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Тичкової О.Ю.
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участі секретаря судового засідання Тітченко О.В.
учасники справи:
позивач - Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова, в особі Харківської міської ради
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2023 року у складі судді Семіряд І.В.,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року прокурор Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом про приведення об'єкту самочинної реконструкції у первісний стан.
В обґрунтування позову зазначено, що заочним рішенням суду від 14.08.2013 у цивільній справі № 638/9535/15-ц визнано право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № № 2-1, 2-2, другого поверху № № 2-8, 2-9, 2-10, 2-11, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 299,3 кв. м. в будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та на нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, загальною площею 70,8 кв. м. в зазначеній будівлі за ОСОБА_2 . Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06.08.2014 зазначене рішення суду скасоване. Апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 здійснили реконструкцію та прибудову до належних приміщень у будинку літ «А-2» по АДРЕСА_1 без отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво та належно затвердженого проекту. Доказів того, що вказаним особам у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, а також того, що компетентним органами з питань оформлення прав власності на об'єкт самочинного будівництва їм було неправомірно відмовлено у прийнятті нерухомого майна в експлуатацію позивачами не надано.
Факт реконструкції будівлі шляхом самовільної прибудови встановлено судом під час розгляду справи № 638/11262/13. Відповідно до наданих встановлено, що Департаментом державної архітектурно- будівельної інспекції у Харківській області зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція квартир «1,2 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торгівельно - офісні приміщення по АДРЕСА_1 від 23.04.2015. у подальшому на вказаний об'єкт зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 26.08.2015. Проте, наказом Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР від 22.08.2017 №222 скасовано реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Крім того, на підставі договору купівлі - продажу № 4847 від 13.11.2004 ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 48,8 кв.м. На підставі договору купівлі- продажу №4940 від 19.11.2004 ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 77,6 кв.м. Рішенням сесії ХМР від 22.02.2005 №24/05 квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 переведено до нежитлового фонду. На підставі рішення суду від 23.03.2006 у справі №2-2803-06 ОСОБА_2 на праві власності належали нежитлові приміщення №1, 3-6 в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м. Протягом 1999-2012 років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за рахунок власних коштів, без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, виконали реконструкцію належних їм приміщень з прибудовою приміщення цокольного та другого поверху внаслідок чого їх розмір збільшився до 299,3 кв.м та 70,8 кв.м відповідно. На час подання декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації на об'єкт загальна площа приміщень становила 1766 кв.м З урахуванням зазначених документів, роботи з реконструкції квартир АДРЕСА_5 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торгівельно- офісні приміщення у АДРЕСА_1 виконано зі збільшенням площі з 176,6 кв.м до 413,9 кв.м, тобто зі зміною зовнішньої конфігурації без отримання містобудівних умов та обмежень.
Рішенням сесії ХМР №247/05 від 23.12.2005 надано ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку площею 496 кв.м по АДРЕСА_1 для будівництва прибудови та надбудови мансардного поверху та дозволено реконструкцію нежитлових приміщень під магазин непродовольчих товарів до 31.12.2007, але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації та її подальшої експлуатації до 31.12.2030. У подальшому рішенням сесії ХМР від 27.02.2008 №21/08 у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на будівництво об'єкту та у зв'язку з порушенням норм Земельного кодексу України, тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові, скасовано пункту 76 додатку 1 до рішення 44 сесії ХМР 4 скликання від 23.12.2005 №247/05 про надання ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку площею 496 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва прибудови та надбудови.
В декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.04.2015 №ХК 083151120437 та готовність об'єкта до експлуатації від 26.08.2015 зазначено недостовірні дані щодо затвердженої проектної документації та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Будівництво виконано на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.
Вищезазначене свідчить, що об'єкт реконструкції квартир АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення в літ. «А-2» під торгівельно - офісні приміщення є самочинним будівництвом, як такий, що реконструйований без належного затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм та правил.
У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати ОСОБА_3 привести у попередній стан, тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення підвалу №2-1, 2-2, 2-3 та 1 поверху 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11 у літ. «А-2», загальною площею 286,3 кв.м. в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 . Зобов'язати ОСОБА_2 привести у попередній стан, тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення цокольного поверху №3-1, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 в літ. «А-2», загальною площею 127,6 кв.м.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності у нього права на звернення до суду із позовом про приведення самочинного будівництва у попередній стан. А саме відсутній виданий відповідачам припис уповноваженого органу про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та не встановлений факт невиконання відповідачами вимог цього припису. Необхідність наявності вищезазначеного припису відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду адміністративний справ від 21 вересня 2022 року у справі № 540/1808/19. Крім цього, судом було встановлено, що станом на день розгляду справи власниками нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , нежитлових приміщень цокольного поверху по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 11.01.2018 позивач подав заяву про зміну предмету позову, при цьому не зазначив у якості відповідачів співвласників нежитлових приміщень - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Оскільки позовні вимоги були пред'явлені не до всіх відповідачів, суд відмовив у задоволенні позову про приведення нежитлових приміщень у попередній стан.
Не погодившись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури подавапеляційну скаргу. Посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просив судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачами, які на час розгляду справи є співвласниками спірного об'єкту нерухомості та є належними відповідачами у справі , оскільки саме вони здійснили самочинне будівництво. Оскільки у відповідачів не виникло законного права власності на самочинно реконструйовані нежитлові приміщення , ефективним способом захисту порушених прав позивача який діє в інтересах Харківської міської ради як власника земельної ділянки на якій розташовані нежитлові приміщення буде їх приведення у попередній стан. Відсутність припису ДАБКА про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудування не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Як встановлено судом, рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2014 року скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/9535/15-ц, про визнання права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № № 2-1, 2-2, другого поверху № № 2-8, 2-9, 2-10, 2-11, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 299,3 кв. м. в будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та на нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, загальною площею 70,8 кв. м. в зазначеній будівлі за ОСОБА_2 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірне майно є самочинним будівництвом, а тому не може бути об'єктом права власності ( т.1 а.с. 5-6).
Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт на об?єкті «Реконструкція квартир АДРЕСА_6 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торговельно-офісні приміщення по АДРЕСА_1 » за номером ХК 083151120437 від 23.04.2015 та декларація про готовність об?єкта до експлуатації ХК 143152250892 від 26.08.2015 (том 1 а.с. 51-76).
26.08.2015 за №ХК 143152250892 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації реконструйованої квартири АДРЕСА_5 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торгівельно - офісні приміщення по АДРЕСА_1 . Замовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (том 1 а.с. 131-139).
Наказом Інспекції Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №222 від 22.08.2017 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.04.2015 серія та номер: ХК 083151120437 на об?єкт «Реконструкція квартир N 1, АДРЕСА_7 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торговельно-офісні приміщення по АДРЕСА_1 » (замовник - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) та реєстрацію декларації про готовність об?єкта до експлуатації N XK 143152250892 від 26.08.2015 на об?єкт «Реконструкція квартир АДРЕСА_6 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торговельно-офісні приміщення по АДРЕСА_1 » (замовник - ОСОБА_3 ОСОБА_2 ) (том 1 а.с. 194-195).
Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №327046232 від 27.03.2023 право власності на нежитлові приміщення підвалу №2-1, 2-2, 2-3 та першого поверху 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11 в літ. «А-2» за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 1\2 частина та ОСОБА_3 1\2 частина.
Даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 327046434 від 27.03.2023 підтверджується , що право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху №3-1, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 1\3 частка, ОСОБА_5 1\3 частка та ОСОБА_2 1\3 частка.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог з посиланням на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 420/228/19 та від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 та за недоведеністю виникнення у позивача право на звернення до суду із дійсним позовом.
При цьому, суд помилково вважав, що оскільки відсутній припис зобов'язального характеру, невиконання якого надавало би позивачу підстави для звернення до суду, то вістуні і підстави ухвалення судом рішення про зобов'язання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 привести у попередній стан тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення підвалу та цокольного приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України установлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. (частини друга - п'ята статті 376 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною сьомою статті 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
У постанові від 21.10.2020 у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного суду України, від 19.11.2014 № 6-180цс14, від 24.06.2015 № 6-381цс15 та Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 820/3183/16, від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Оскільки позивачем є власник земельної ділянки Харківська міська рада, земельна ділянка не була відведена для реконструкції, що була проведена за відсутності дозвільних документів, оскільки, декларація про готовність об'єкта до експлуатації - скасована, суд помилково вважав що підстави для задоволення позову відсутні.
Судова колегія також не погоджується з висновком суду про неможливість вирішення спору щодо окремих співвласників самочинно реконструйованого об'єкту. Згідно матеріалів справи саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили самочинне будівництво.
За висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 826/7203/17 вимоги позову органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого об'єкта з подальшою компенсацією цією особою витрат, пов'язаних з таким знесенням, можуть бути звернені лише до особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, а у справі, що розглядається - реконструкцію приміщень здійснювали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , декларацію про що було скасовано органом архітектурно- будівельного контролю (наказ від 22.08.2017 № 222).
Оскільки доводи апелянта знайшли своє підтвердження та є обгрунованими, судова колегія вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратуризадоволена, з відповідачів підлягає стягненню на користь Харківської обласної прокуратури сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції по 913, 50 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури- задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2023 року- скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, в особі Харківської міської ради - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 привести у попередній стан, тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення підвалу №2-1, 2-2, 2-3 та 1 поверху 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11 у літ. «А-2», загальною площею 286,3 кв.м. в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 привести у попередній стан, тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення цокольного поверху №3-1, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 в літ. «А-2», загальною площею 127,6 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ((РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання апеляційної скарги по 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.11.2023 р.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук