ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«07» листопада 2023 року
м. Харків
справа № 639/3488/23
провадження № 22ц/818/2049/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В. Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 , представник скаржника - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - державний виконавець Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
стягувач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 серпня 2023 року в складі судді Єрмоленко В.Б.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що в провадженні Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області на виконанні з 2020 року перебуває виконавче провадження № 63577510 з виконання виконавчого листа № 617/762/16-к, виданого 09 червня 2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 спричиненої злочином моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.
09 липня 2021 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесена постанова про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після ухвалення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. В зв'язку з чим на банківський рахунок боржника ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» накладено арешт.
Зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 на банківський рахунок ОСОБА_1 02 липня 2021 року перераховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 35 468,98 грн. Таким чином, вказані грошові кошти є такими, на які не може бути звернено стягнення.
Вказав, що він звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з цих грошових коштів, однак отримав відмову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасована ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги; постановлено нове судове рішення про часткове задоволення скарги, скасовано постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 07 лютого 2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 02 липня 2021 року в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», а також зобов'язано державного виконавця зняти арешт на зазначені грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно).
Зазначив, що 20 червня 2023 року, на адресу державного виконавця направлено запит про надання інформації про виконання постанови суду апеляційної інстанції та про стан, хід та перебіг виконавчого провадження. Як зазначено у відповіді від 26 червня 2023 року, державним виконавцем направлено платіжну інструкцію на списання грошових коштів 01 березня 2023 року, що містяться на банківському рахунку. 13 березня 2023 року на депозитний рахунок відділу надійшли списані кошти у розмірі 29 690,24 грн.
Вважав, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника є незаконними, а такі кошти підлягають поверненню боржнику.
Просив визнати неправомірними дії державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 63577502 щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в сумі 29 690,24 грн, виплачені йому військовою частиною НОМЕР_1 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020; зобов'язати Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути боржнику ОСОБА_1 незаконно (протиправно) списані з його банківського рахунку грошові кошти в сумі 29 690,24 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 серпня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовлено.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при постановленні ухвали неправильно застосував норми матеріального права, не врахував того, що направлення платіжної інструкції до банку на списання грошових коштів боржника є складовою виконання не постанови про арешт рухомого і нерухомого майна боржника та грошових коштів на його рахунках, а складовою частиною фактичного виконання рішення суду про стягнення коштів та звернення державним виконавцем стягнення на грошові кошти боржника. Зазначив, що наразі ним оскаржено незаконні дії державного виконавця щодо безпосереднього звернення стягнення на кошти боржника, на які законом заборонено звертати стягнення. Вважав, що суд першої інстанції фактично не вирішив вимоги скарги боржника, не надав жодної правової оцінки підставам цієї скарги. Зазначив, що на грошові кошти, які були перераховані боржнику військовою частиною НОМЕР_1 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020, державний виконавець не мав права звертати стягнення і не мав права їх списувати з банківського рахунку боржника в силу прямої заборони (пункт 2 частина 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження»).
09 жовтня 2023 року та 11 жовтня 2023 від Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких відділ просив у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. При цьому зазначив, що з моменту зарахування коштів на рахунок скаржника вони втрачають свій статус і набувають статусу вкладу, отже державний виконавець відділу мав право звернути стягнення на кошти боржника в межах виконання виконавчого провадження. Вказав, що ще в січні 2023 року боржник дізнався про арешт коштів та виконання постанови про арешт коштів боржника від 07 лютого 2023 року, тому вважав, що строк на оскарження зазначеної постанови пропущено. Зазначив, що боржник не звертався до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. 01 березня 2023 року державним виконавцем направлена платіжна вимога для списання грошових коштів з рахунків боржника, звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. 14 березня 2023 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в розмірі 29 690,24 грн та державним виконавцем здійснено розподіл грошових коштів, а саме 369,00 грн - витрати виконавчого провадження; 2 655,56 грн - виконавчий збір; 26 665,68 грн - перераховано на користь стягувача. Тобто, на момент винесення постанови Харківським апеляційним судом від 09 травня 2023 року, грошові кошти були розподілені та перераховані відповідно до вимог чинного законодавства. Станом на 09 жовтня 2023 року боржником виконавчі провадження не виконуються, борг не сплачується (крім суми, яка була списана державним виконавцем).
01 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він фактично підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, відповідь на відзив та просив задовольнити апеляційну скаргу.
До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. 01 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про розгляд справи без його участі. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець діяв в межах повноважень, передбачених вимогами чинного законодавства, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 63577510 з виконання виконавчого листа № 617/762/16-к, виданого 09 червня 2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 спричиненої злочином моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн., де боржником є ОСОБА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та по місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пановою І.Ю. від 13 листопада 2020 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 63577510 (а.с.10-11
Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Касьян М.В. від 09 липня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 275 369,00 грн (а.с.12-13).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі, виходячи із закупівельної вартості станом на день звільнення з військової служби 12 серпня 2020 року; в решті позовних вимог - відмовлено, вирішено питання щодо судових витрат (а.с.20-24).
Як вбачається з копії виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» від 01 вересня 2021 року, на вказаний банківський рахунок 02 липня 2021 рок зараховано від ВЧ НОМЕР_1 виплату у розмірі 35 468,98 грн за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі № 520/17546/2020 (а.с.25).
У листі від 09 вересня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що, отримавши від державного виконавця постанови про арешт грошових коштів, що містяться на відкритих банківських рахунках, банк зобов'язаний прийняти їх до виконання та накласти арешт. Зняття арешту з коштів здійснюється банком за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора. Водночас у постанові не зазначено, що накладення арешту має здійснюватися банком на всі кошти, крім цільових. Тому, якщо арешт накладено на грошові кошти, на які не може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України, банк рекомендував сформувати в системі «Інтернет - бакінгу Приват24» довідку про цільове призначення картки та звернутися з вказаною довідкою до відділу виконавчої служби для зняття арешту з таких грошових коштів (а.с.18-19).
16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою, в якій просив зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на його банківському рахунку НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», які були перераховані ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_1 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020. До заяви додав роздруківку рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 та копію виписки по рахунку від 01 вересня 2021 року (а.с.28-29).
Листом від 07 лютого 2023 року № 1428 Відділ державної виконавчої служби повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунках боржника, відкритих в банківських установах. Відмова обґрунтована тим, що матеріали виконавчого провадження не містить відомостей щодо виконання рішення суду у справі № 617/762/16-к, та боржником ОСОБА_1 до відділу не надано відповідний документ, який підтверджує, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а.с.30-31).
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношева Д.А. від 07 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № 63577510 в частині накладення арешту на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 02 липня 2021 року, що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк»; визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношева Д.А. щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні № 63577510 на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 02 липня 2021 року, що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк»; зобов'язано державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношева Д.А. зняти арешт на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 02 липня 2021 року, що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк»; вирішено питання щодо судового збору (а.с.32-48).
З повідомлення Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 18876 від 26 червня 2023 року вбачається, що 01 березня 2023 року державним виконавцем направлено платіжну інструкцію для списання грошових коштів за виконавчим документом № 617/762/16-к. 13 березня 2023 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в сумі 29 690,24 грн. Також повідомлено, що постанову Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року по справі № 639/829/23 виконано (а.с.52-53).
З виписки по картці/рахунку за період з 01 січня 2021 року по 19 травня 2023 року вбачається, що дійсно 13 березня 2023 року здійснено переказ з картки грошових коштів в розмірі 29 690,24 грн (а.с.54-55).
З інформації про виконавче провадження № 63577510 від 30 червня 2023 року вбачається, що постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юношевим Д.А. від 07 лютого 2023 року про арешт коштів боржника накладено арешт у межах суми звернення стягнення в розмірі 275 069,00 грн, а постановою від 29 червня 2023 року - знято арешт з коштів (а.с.14-17).
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За положеннями частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Враховуючи вищевикладене, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення.
Зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що стягнення не здійснюється також із сум грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв в межах повноважень, передбачених вимогами чинного законодавства, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Однак, судом першої інстанції не взято до уваги те, що як встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року ОСОБА_1 надав як державному виконавцю, так і суду належні та допустимі докази щодо правової природи грошових коштів в розмірі 35 468,98 грн, які сплачені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 та на які накладення арешту заборонено законом. Зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не здійснюється також із сум грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання.
У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вказаною постановою визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні № 63577510 на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 02 липня 2021 року; скасовано постанову від 07 лютого 2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 02 липня 2021 року та зобов'язано державного виконавця зняти арешт на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468,98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 02 липня 2021 року.
В свою чергу, 01 березня 2023 року державним виконавцем направлено платіжну інструкцію для списання грошових коштів за виконавчим документом № 617/762/16-к, а 13 березня 2023 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в сумі 29 690,24 грн.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що дії державного виконавця щодо направлення платіжної інструкції для списання грошових коштів за виконавчим документом № 617/762/16-к та списання коштів з рахунку в сумі 29 690,24 грн є неправомірними, оскільки на картковий рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», відкритий на ім'я ОСОБА_1 , зараховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 35 468,98 грн та саме з цієї суми кошти в розмірі 29 690,24 грн були списані державним виконавцем, тобто з коштів, звернення стягнення на які заборонено законом.
Таким чином, встановивши, що державний виконавець здійснив списання коштів, звернення стягнення на які заборонено законом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги щодо визнання неправомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в сумі 29 690,24 грн, виплачені йому військовою частиною НОМЕР_1 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на те, що оскільки в січні 2023 року боржник дізнався про арешт коштів та виконання постанови про арешт коштів боржника від 07 лютого 2023 року, тому строк на оскарження зазначеної постанови пропущено, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 про списання коштів дізнався з повідомлення відділу державної виконавчої служби № 18876 від 26 червня 2023 року, а зі скаргою звернувся до суду засобами поштового зв'язку 30 червня 2023 року, тобто в межах , встановленого статтею 449 ЦПК України.
Що стосується вимоги скарги ОСОБА_5 щодо зобов'язання Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути боржнику ОСОБА_1 незаконно (протиправно) списані з його банківського рахунку грошові кошти в сумі 29 690,24 грн, колегія суддів виходить з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначено, що «відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Попередніми судовими інстанціями в порядку статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) установлено, що ухвалою від 19 червня 2012 року в справі № 1/19 Господарський суд Луганської області визнав недійсною в частині стягнення з позивача 2467967,79 грн постанову відділу примусового виконання від 26 березня 2012 року. Зазначене свідчить про безпідставне стягнення відділом примусового виконання виконавчого збору в сумі 2 467 967,79 грн, у зв'язку з чим підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову, втім зазначає, що стягнення спірної суми має відбуватися на підставі норми статті 1212 ЦК України».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду також звернула увагу, що процесуальні кодекси не містять норми про процесуальну аналогію. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні […] Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії».
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому Розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив, в тому числі зобов'язати Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути боржнику ОСОБА_1 незаконно (протиправно) списані з його банківського рахунку грошові кошти в сумі 29 690,24 грн.
Водночас, державний виконавець заперечує перебування на депозитному рахунку відділу зазначених коштів та зазначає, що стягнуті кошти ще у березні 2023 року перераховано на користь стягувача. Тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішується спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 191/1052/18 (провадження № 61-5335св22), від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-13сво23).
З огляду на те, що законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, колегія суддів дійшла висновку про те, що скаргу в частині зобов'язання Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути боржнику ОСОБА_1 незаконно (протиправно) списані з його банківського рахунку грошові кошти в сумі 29 690,24 грн (або будь-яких вимог, які розглядаються в порядку позовного провадження) необхідно залишити без розгляду та роз'яснити заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті задоволено, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 438, 44 грн підлягає стягненню з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь скаржника.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юнашева Дмитра Анатолійовича, в провадженні якого перебувало виконавче провадження № 63577502 щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в сумі 29 690,24 грн, виплачені йому Військовою частиною НОМЕР_1 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020.
Скаргу в частині зобов'язання Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути боржнику ОСОБА_1 незаконно (протиправно) списані з його банківського рахунку грошові кошти в сумі 29 690,24 грн - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
Стягнути з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 438, 44 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В. Б. Яцина
Повний текст постанови складено 08 листопада 2023 року.