Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/1101/23
Єдиний унікальний №733/1347/23
Постанова
Іменем України
08 листопада 2023 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді Вовченка А.В.,
при секретарі Мошенець Л.М.,
розглянувши матеріали, що надійшли від начальника Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, РНОКПП - НОМЕР_1 , за ст. 173-2 ч.1
ВСТАНОВИВ:
15.08.2023 року о 16.30 год. за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 порушив терміновий заборонний припис серії АА №404532 від 13.08.2023 року, а саме:п.3 на заборону в будь-який спосіб колнтактувати з постраджалою особою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не з'явився з невідомих суду причин, суд про причини неявки не повідомив, захисника на представництво в суді не залучав.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення, вказані протоколи складено у присутності ОСОБА_1 , а відтак останньому відомо про наявність в провадженні суду справи відносно нього.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП не входить до переліку справ, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП, розгляд яких необхідно проводити з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суддя, враховуючи неявку ОСОБА_1 без поважної причини у судове засідання, а також те, що є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вважає за можливе справу розглядати без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Володіна проти РФ» від 09.07.2019, «Левчук проти України» від 03.09.2020 зазначив, що домашнє насильство є порушенням статей 3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення
подібних інцидентів. Ця оцінка повинна належним чином брати до уваги особливу вразливість жертв, які часто емоційно, фінансово чи іншим чином залежать від своїх кривдників, а також психологічний вплив можливого повторного знущання, залякування та насильства на їхнє повсякденне життя.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №247524 від 15.08.2023 року, поясненнями ОСОБА_2 , терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 винесений строком на 3 доби з 15.08.2023 по 18.08.2023 року, рапортом поліцейського про вчинення домашнього насильства по АДРЕСА_1 , поясненнями самого ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 , а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Статтею 24-1 КУпАП регламентовано, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення у віці 17 років 5 місяців.
Дані адміністративні правопорушення згідно ч. 2 ст. 13 КУпАП, хоча відносяться до переліку тих, на підставі, яких неповнолітні несуть відповідальність на загальних підставах, однак, враховуючи характер вчинених правопорушень та особу правопорушника, приходжу до висновку, що йому слід визначити покарання з числа регламентованих ст. 24-1 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
З урахуванням викладеного вважаю за необхідне у відповідності до ст. 24-1 КУпАП України застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 захід впливу у виді попередження.
Керуючись статтями 33-35, 36, 38, 173-2, 280, 283, 284 КУпАП
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_1 захід впливу за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді попередження.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня вручення такої постанови до Чернігівського апеляційного суду .
Суддя А. В. Вовченко