Справа № 585/2569/23
Номер провадження 2/585/657/23
УХВАЛА
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2023 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Цвєлодуб Г.О.,
секретаря судового засідання - Салій О.І.,
предстаника відповідача - адвоката Грицика Г.О.,
представника відповідача - Геращенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області про виділення майнового пайового фонду в натурі шляхом надання земельної ділянки із резервного фонду, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про виділення майнового пайового фонду в натурі шляхом надання земельної ділянки із резервного фонду.
Ухвалою суду від 25.07.2023 року вказаний позов було призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У ході підготовчого судового провадження, згідно вимог п.4 та 5 ч.2 ст. 197 ЦПК України, судом було роз'яснено позивачу, які обставини входять до предмета доказування за цим позовом та поставлено на обговорення питання про залучення у якості співвідповідача Роменської районної державної адміністрації, про що позивач заперечував.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року було закрите підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області про виділення майнового пайового фонду в натурі шляхом надання земельної ділянки із резервного фонду, призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. 03 листопада 2023 року в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області.
У судове засідання позивач не прибув, будучи повідомленим про дату та час судового розгляду, подав до початку судового засідання заяву про відкладення розгляду справи, обґрунтувавши її тим, що існує необхідність у виправленні описки у прізвищі його батька (спадкодавця) у списку осіб, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії СМ №00022, виданого КСП ім. Кірова у с.Волошнівка.
Представники відповідача заперечували проти відкладення судового розгляду. оскільки заява позивача не обґрунтована відповідно до процесуального закону та обставина, наведена у заяві, не перешкоджає позивачу приймати участь у судовому розгляді справи.
Суд, оцінивши доводи заяви ОСОБА_1 про відкладення та заперечення сторони відповідача, співставно із предметом позову, ухвалив визнати таку неявку неповажною згідно п.2 ч.2 ст. 223 ЦПК України і, враховуючи наявне у прохальній частині позову клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність, перейти до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, вказавши про те, що на території Андріяшівської сільської ради насьогодні у процесі формування резервний фонд земель територіальної громади, з якого можливо виділити земельну ділянку в натурі. При цьому позивач, будучи спадкоємцем на право власності на майновий пай у пайовому (майновому) фонді КСП ім.Кірова, відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував, однак лише сертифікат у даному випадку надає позивачу право на отримання земельної ділянки резервного фонду в натурі.
Суд, заслухавши представників відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 7) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.
Поряд з цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року, справа № 456/647/18 та від 13 квітня 2020 року, справа № 686/20582/19.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Так, у судовому засіданні було встановлено. що ОСОБА_1 звертається із позовом до Андріяшівської сільської ради Роменського району, стверджуючи про те, що відповідач має обов'язок виділити йому як спадкоємцю майнового паю КСП ім.Кірова, в натурі ділянки із резервного фонду земель територіальної громади.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2009 року є спадкоємцем права власності на майновий пай в пайовому (майновому) фонді виробничого сільськогосподарського кооперативу імені Кірова села Волошнівка Роменського району Сумської області, у розмірі 0,36% загального пайового фонду підприємства.
Андріяшівська сільська рада Роменського району не є правонаступником чи розпорядником за майновими правами пайового фонду виробничого сільськогосподарського кооперативу імені Кірова села Волошнівка Роменського району Сумської області.
При цьому, для отримання відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай) у порядку спадкування ОСОБА_1 до відповідної районної державної адміністрації не звертався та відомості про це у суду відсутні.
У той же час позивачем до суду не було подано доказів про те, що як станом на дату подання позову, так і на дату розгляду справи землі сільськогосподарського призначення, що були передані у колективну власність КСП ім.Кірова згідно державного акту від 30.06.1995 р., яке припинено, та на які не зареєстроване право приватної власності, згідно закону зареєстроване право комунальної власності територіальної громади Андріяшівської сільської ради Роменського району, як і відсутні докази формування (наявності) земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності або резервного фонду відповідної територіальної громади станом на дату ініціювання позову до суду.
Так, відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» за позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
У зв'язку із зазначеним суд приходить до висновку про відсутність предмету спору між сторонами на дату пред'явлення позову до суду, оскільки позивач при ініціюванні звернення до відповідача - Андріяшівської сільської ради, не надав відповідного правовстановлюючого документу, який посвідчує його право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, якими у його випадку можуть бути відповідний сертифікат про право власності на земельну частку (пай) або рішення суду, що набрало законної сили.
При цьому заявлення вимоги до відповідача про зобов'язання надати земельну ділянку із резервного фонду територіальної громади є передчасним, за відсутності у позивача відповідного правовстановлюючого документа, що посвідчує це право згідно вимог закону та за умови, що він для отримання такого документу до відповідної місцевої ради або до суду - не звертався.
Враховуючи викладене, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК підлягає закриттю.
Щодо заявленої представником відповідача вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у сумі 6000 грн. та судом відзначається наступне.
Так, згідно ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно ч.5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Для підтвердження реальності понесених витрат представником відповідача суду подано копію договору № 09 від 25.01.2021 р., укладеного між АБ «Грицик» та Андріяшівською сільською радою, про надання правничої допомоги, пунктом 4.1 якого визначено розмір гонорару та порядок його виплати, зокрема сплати на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт за кожен місяць.
У той же час інших документів. що підтверджують обсяг наданих послуг та їх вартість, понесення витрат по їх оплату до суду не надано, у зв'язку із чим таке клопотання до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.137, 141-142, п. 2 ч. 1 ст. 255, ч.6 ст. 259 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області про виділення майнового пайового фонду в натурі шляхом надання земельної ділянки із резервного фонду
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право повторно звернутись із аналогічним позовом до відповідача у разі отримання відповідного правовстановлюючого документа, що посвідчує право на земельну частку (пай) згідно закону.
У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу на користь Андріяшівської сільської ради Роменського району - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
З повним текстом ухвали суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 08 листопада 2023 року або у електронному кабінеті користувача у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» за відповідним номером справи.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ