ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7607/23 Справа № 183/3104/20 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Європейського Фонду Розвитку Медицини та Освіти «Євромед» про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 січня 2018 року між нею (дівоче прізвище - ОСОБА_4 ) та ФОП ОСОБА_3 був укладений Клієнтський договір № 2/01 в частині реалізації комплексної Послуги Програми, а саме «Отримання права на виконання лікарської діяльності на території Польщі», який діє від імені Європейського фонду Розвитку Медицини та Освіти «ЄВРОМЕД».
ФОП ОСОБА_3 від неї прийнято 3400 євро в рахунок оплати за цим Договором № 2/01.
Позивач зазначає, що фактично взяла участь у запропонованій Програмі на першому її етапі (модулі) «Комплексна мовна та адаптаційна підготовка», натомість, зволікання Агентом протягом тривалого часу щодо дій на проходження Клієнтом другого етапу (модулю) Програми, подальше виконання зобов'язань за Клієнтським договором, стало для Клієнта непрактичним, неможливим економічно та недоцільним, що стало підставою для звернення 29 липня 2019 року з відповідною заявою про дострокове розірвання Клієнтського договору № 2/01 від 10 січня 2018 року та про сплату 2430,00 євро (3400,00 євро (перераховані за Програмою) - 970,00 євро (за фактично отриману послугу) у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент проведення повернення коштів.
На момент звернення з цією позовною заявою, жодної відповіді не отримано, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися з позовом до суду.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 390 євро, а також судовий збір у розмірі 134,94 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в повному обсязі, а лише підтверджена частина позовних вимог, яка була задоволена, оскільки саме в цій частині було порушено умови договору.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати в частині залишених без задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі, безпідставно залишив без задоволення частину позовних вимог, не звернув уваги на те, що відповідачами не виконано всіх вимог договору та не відшкодовано збитків передбачених умовами договору.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10 січня 2018 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 укладено Клієнтський договір № 2/01.
ФОП ОСОБА_3 діє на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер запису 22290000000009729 виступає Агентом та діє від імені Європейського Фонду Розвитку Медицини та Освіти «Євромед» на підставі Агентського Контракту № 07/15W та Уповноваження Агента № 331.
Відповідно до п. 1.1. указаного договору, Фундація «Євромед», що є організатором та власником Програми «Європа медична для України», детальний опис, послуги та умови якої розміщенні на сайті http://evromed.org.ua, бере на себе зобов'язання надати Клієнту передбачені відповідною Програмою послуги на території Республіки Польща, які Клієнт зобов'язується оплатити, а Агент, діючи в якості офіційного представника Фундації, сприяє реалізації Програми та отриманні Клієнтом Послуг шляхом посередництва від імені Фундації «Євромед» на території України та шляхом інформаційно-консультаційного забезпечення Клієнта.
У пункті 1.2. зазначено, що Клієнт є учасником Проєкту в частині реалізації комплексної Послуги Програми, визначеної цим Договором і Додатками до нього, а саме «Отримання права виконання лікарської практики на території Польщі», яка складається з таких частин: 1.2.1. Комплексна мовна та адаптаційна підготовка. 1.2.2. Легалізація лікарського диплому. 1.2.3. Підготовчі курси до складання лікарського іспиту LEK. 1.2.4. Комплексні інформаційні послуги, які забезпечать працевлаштування Клієнта лікарем на території Республіки Польща.
Конкретний вид та деталі кожної частини Послуги «Отримання права на виконання лікарської діяльності на території Польщі», що надається Клієнту в рамках Програми, визначаються Додатками до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.3. Клієнтського договору).
Підписання Додатків Сторонами до цього договору відбувається послідовно, відповідно до порядку надання та отримання Послуги Програми Клієнтом (п. 1.7. Клієнтського договору).
Згідно з п. 4.1. загальна вартість послуг Програми складається з вартості кожної її частини, опис та вартість яких закріплюється у відповідних Додатках до цього Договору і становить 4170 євро (чотири тисячі сто сімдесят євро 00 євроцентів) за умовами сплати Клієнтом вартості кожної частини Програми окремо.
На виконання п. 4.2. Клієнтського договору, Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 002 від 12 січня 2018 року ФОП ОСОБА_3 від ОСОБА_5 прийнято 3400 євро в рахунок оплати за Договором № 2/01.
Зазначені вище обставини визнані сторонами і відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
14 лютого 2019 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб і її прізвище після державної реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_6 .
Відповідно до п. 2.4.4., п. 2.4.5 Договору Клієнт має право відмовитись від участі у Програмі за власним бажанням на будь-якому її етапі. Вимагати повернення коштів, сплачених за послуги Програми, за фактично не отримані послуги програми відповідно до п.п. 4.3. цього контракту.
Згідно з п. 4.3 Договору, у разі відмови Клієнта від участі в Програмі за власним бажанням на будь-якому її етапі, сплачені кошти підлягають поверненню за фактично не розпочаті етапи Програми, у яких Клієнт не приймав участі. У цьому випадку розрахунок суми утримання коштів відбувається згідно з вартістю, зазначеною в пп. 4.1.1. - 4.1.4. цього Договору. Крім цього, від сплаченої Клієнтом суми утримується 10 %, що складає 340 євро (триста сорок євро 00 євроцентів) на покриття понесених збитків за відмову Клієнта від участі в Програмі.
Пунктом 2.1.19. Договору передбачено, що агент зобов'язаний у разі відмови Клієнта від участі у Програмі за власним бажанням, відповідно до п.п. 4.3. цього Договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів провести калькуляцію та повернути кошти, сплачені Клієнтом відповідно до цього договору, за фактично не надані послуги Програми.
Відповідно до п. 8.4. Договору під поняттям «не приймав участі» (що йдеться у п.п. 4.3. цього договору) слід розуміти, що Клієнт не приймав участі у жодному з модулів відповідного етапу Програми.
Заявою від 29 липня 2019 року позивач повідомив відповідачів про розірвання Договору за власним бажанням з поверненням суми, що залишилась.
У відповіді на заяву позивача про розірвання Договору за його власним бажанням Агентом було проведено калькуляцію та повідомлено позивача, що відповідно до п. 4.3. Договору необхідно доплатити 410 євро 00 євроцентів; з урахуванням обставин, зазначених позивачем у заяві, позивача звільнено від додаткової оплати, а договір буде розірвано на підставі заяви від 29 липня 2019 року.
Судом встановлено, що сторони не підписували додатку до Клієнтського договору, тобто відсутній письмовий документ, де було б зазначено вид та деталі кожної частини Програми.
Відповідно до п.п. 2.3.5 Договору Клієнт зобов'язаний прийняти послуги та підписати відповідний акт.
П.п. 3.3. Договору передбачено, що у випадку незгоди Клієнта з Актом виконаних робіт, він протягом п'яти днів направляє лист з чітким обґрунтуванням неточностей. Якщо такого листа не надіслано, то Акт виконаних робіт вважається, затвердженим, Послуги Клієнтом прийнятими, а обов'язки Сторін виконаними в повному обсязі.
З матеріалами справи вбачається, що відповідачами наданий суду Акт про прийняття-передачу виконання робіт від 20 вересня 2018 року, складений у місті Варшава, підписаний позивачем та ФОП ОСОБА_3 на підставі Договору № 2/01, відповідно до якого в період з 10 січня 2018 року по 20 вересня 2018 року Агент виконав та передав наступні роботи: курс польської медичної мови; курс підготовки до нострифікації. Клієнт прийняв вказані роботи по обсягу та якості. Вартість робіт зазначена в договорі та була сплачена Клієнтом в повному обсязі. Жодних претензій по якості та обсягу робіт Клієнт не має (а.с. 68, 104, 146). Даних про те, що після курсу підготовки до нострифікації етап нострифікації завершений і відбулася легалізація лікарського диплому позивача, як то передбачено другим етапом Програми відповідно до Договору, указаний акт не містить, будь-яких інших доказів на підтвердження цієї обставини сторонами суду не надано.
Доказів незгоди позивача з цим актом, висловлених у передбачений п. 3.3. Договору спосіб, суду першої інстанції не надано. Посилання на цей акт міститься і у відповіді відповідача на заяву позивача про розірвання договору (а.с. 148-149).
Крім того, ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях спочатку вказує, що вона дійсно фактично взяла участь у запропонованій Програмі на першому її етапі (модулі) «Комплексна мовна та адаптаційна підготовка» та приступила до іншого етапу «Легалізація (нострифікації) лікарського диплому», а у подальшому, у цих же поясненнях, зазначає, що другий етап фактично не був розпочатий та позаяк не був завершений, оскільки Клієнт не отримав документів легалізації (нострифікації) лікарського диплому на території Республіки Польща (а.с. 134 зворот, абзац 7, 12). Тому суд критично відноситься до категоричної позиції позивача про те, що ним пройдений лише перший етап Програми і не розпочатий другий.
Крім того, участь ОСОБА_2 у другому етапі програми підтверджується її заявою на виконання процедури нострифікації, поданою 22 жовтня 2018 року Раді лікарського факультету І Медичного університету імені Кароля Марцінковського в місті Познань, дорученням від 17 вересня 2018 року, складеним у м. Варшава, яким ОСОБА_2 уповноважила пані ОСОБА_7 , спеціаліста з комунікації Європейського Фонду Розвитку Медицини ЄВРОМЕД представляти її інтереси під час нострифікації диплома лікаря на лікарському факультеті І Медичного університету імені Кароля Марцінковського в місті Познань (а.с. 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196-213).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач розпочав участь у другому етапі Програми.
У той же час, матеріали справи не містять даних про те, що другий етап Програми, передбачений Договором, завершений і відбулася легалізація лікарського диплому позивача, а відповідачами належних та допустимих доказів на підтвердження цього надано не було.
З огляду на не завершення позивачем другого етапу Програми немає підстав говорити про те, що відповідно до п. 8.5. Договору позивач автоматично перейшов до наступного третього етапу Програми.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1.19. Договору Агент зобов'язаний у разі відмови Клієнта від участі у Програмі за власним бажанням, відповідно до п.п. 4.3. цього Договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів провести калькуляцію та повернути кошти, сплачені Клієнтом відповідно до цього договору, за фактично не надані послуги Програми.
З урахуванням установлених у справі обставин та відповідно до наведених норм закону та Договору, суд вважає законними та обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності повернення йому суми отриманих коштів за фактично не надані послуги Програми, а саме третю та четверту частини: 1.2.3. Підготовчі курси до складання лікарського іспиту LEK; 1.2.4. Комплексні інформаційні послуги, які забезпечать працевлаштування Клієнта лікарем на території Республіки Польща, оскільки належних та допустимих доказів факту надання відповідачами цих послуг позивачеві згідно з укладеним договором суду надано не було.
У той же час, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з урахуванням положень п. 2.1.19 Договору грошові кошти підлягають поверненню позивачеві саме відповідачем ФОП ОСОБА_3 й підстав для скасування обов'язку ОСОБА_2 щодо покриття понесених збитків за відмову Клієнта від участі у Програмі, передбаченого п. 4.3. Договору у розмірі 340 євро відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сума в розмірі 390 євро (3400 євро (сплачені позивачем) - 970 євро (за фактично отриману послугу - перший етап) - 1 700 євро (за фактично отриману послугу - другий етап) - 340 євро (покриття понесених збитків за відмову Клієнта від участі у Програмі, передбачене п. 4.3. Договору) підлягає стягненню з відповідача ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в судовому порядку.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, які доведені належними та допустимими доказами саме в цій частин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доводи апеляційної скарги про те, що вона фактично не приймала участі у другому етапі програми, а тому судом першої інстанції незаконно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині, колегія суддів ставиться критично, оскільки участь позивача у другому етапі програми підтверджується її заявою на виконання процедури нострифікації, поданою 22 жовтня 2018 року Раді лікарського факультету І Медичного університету імені Кароля Марцінковського в місті Познань, дорученням від 17 вересня 2018 року, складеним у м. Варшава, яким ОСОБА_2 уповноважила пані ОСОБА_7 , спеціаліста з комунікації Європейського Фонду Розвитку Медицини ЄВРОМЕД представляти її інтереси під час нострифікації диплома лікаря на лікарському факультеті І Медичного університету імені Кароля Марцінковського в місті Познань.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно залишив без задоволення частин позовних вимог та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи суперечать наявним в матеріалах справи доказам та встановленим судом першої інстанції обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що акт про прийняття - передачу виконаних робіт від 20 вересня 2018 року не підтверджує виконання вимог договору, а саме завершення курсу навчання та не може свідчити про виконання умов договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п.п. 3.3. Договору передбачено, що у випадку незгоди Клієнта з Актом виконаних робіт, він протягом п'яти днів направляє лист з чітким обґрунтуванням неточностей, якщо такого листа не надіслано, то Акт виконаних робіт вважається, затвердженим, Послуги Клієнтом прийнятими, а обов'язки Сторін виконаними в повному обсязі й матеріали справи не містять звернень ОСОБА_2 з вимогами чи претензіями відносно виконання умов договору.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення частину позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Ж.І.Максюта