ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7628/23 Справа № 200/15455/15 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2023 року
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - приватне акціонерне товариство «АГРО-СОЮЗ» про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2023 року представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Васюта К.С. звернулася до суду із заявою про застосування заходів процесуального примусу відносно відповідача ОСОБА_1 , оскільки дії останнього суперечать завданню цивільного судочинства та є діями по зловживанню процесуальними правами.
ОСОБА_1 , спричиняє дії, щодо затягування розгляду справи, що прирівнюється до дій по зловживанню процесуальними правами.
Починаючи з 2015-2023 років відповідачі повністю дублюють свої заяви і подають апеляційні скарги по черзі, в яких ставлять один і той же аргумент, а саме незгоду з ухвалою про відкриття провадження у справі, в частині територіальної підсудності, дані дії спричинюють перехід справи з однієї інстанції до іншої, що призводить до неможливості проведення підготовчого засідання і переходу до розгляду справи по суті на протязі 8 років. Всі подані заяви і скарги відповідачів у справі містять однакові за змістом правові позиції та лише змінюються підписанти. Відповідачами по справі неодноразово у всі інстанції подаються заяви про відкладення проваджень і про роз'яснення рішень, виправлення описок, що також затягує розгляд справи. Відповідачами не тільки дублюються по черзі причини оскарження і начебто потреби роз'яснення рішень у справі в частині територіальної підсудності, а і створюються штучні причини для подання апеляційних скарг, а саме вирішення питань стосовно описок у прізвищі ОСОБА_1 та правопису назви позивача, подання заяви про витребування доказів, які наявні у справі і потім оскарження даної ухвали, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, що підтверджується ухвалами апеляційного суду, якими відмовлено у виправленні даних описок і оскарженні ухвал. На переконання позивача така позиція відповідача під час розгляду питання стягнення заборгованості є нічим іншим як зловживанням процесуальними правами, а тому суд зобов'язаний вжити заходів для запобігання таких зловживань. Відповідачем за всі ці роки не подано жодного доказу, який би спростував вимоги позивача, а навпаки хронологія справи підтверджує, що відповідач усвідомлює, що позов обгрунтований, то вибрав стратегію затягування розгляду справи.
Таким чином, просила суд застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2023 року заяву представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Васюти К.С. задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 5368,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України штраф у розмірі 5368,00 грн.
Ухвала суду мотивовано ти, що оскільки дії відповідача ОСОБА_1 суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: неодноразове подання ним апеляційних скарг на ухвали суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а саме: на ухвалу суду про відкриття провадження у справі, про прийняття справи суддею до провадження, про витребування доказів, на ухвалу про виправлення описок, в наслідок чого матеріали цивільної справи неодноразово витребовувалися суддями Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання стосовно прийняття цих апеляційних скарг, в наслідок чого відбувалося затягування розгляду справи, з урахуванням приписів вищевказаного цивільно-процесуального законодавства та встановлених при розгляді заяви обставин, необхідно вжити до відповідача ОСОБА_1 заходи для припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства у даній справі у вищевказаний спосіб та застосувати до останнього заходи процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі, безпідставно застосував заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, та зазначає, що користується лише своїми процесуальними права передбаченими чинним законодавством.
У відзиві на апеляційну скаргу, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23 липня 2015 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ПАТ «Агро-Союз» про стягнення заборгованості.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2015 року для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлев Д.О., яким ухвалою суду від 21 вересня 2015 року вказану позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року, за апеляційною скаргою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2015 року скасовано та передано питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2015 року для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О., якою ухвалою від 16 листопада 2015 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року відмовлено Приватному акціонерному товариству «АГРО-СОЮЗ» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року, за заявою позивача, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення заборгованості залишено без розгляду в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ».
06 січня 2016 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АГРО-СОЮЗ», яке приймає участь у справі в якості третьої особи, відхилено, ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року про часткове залишення без розгляду позовної заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишена без змін.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2016 року провадження у даній цивільній справі було зупинено до закінчення касаційного провадження Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АГРО-Союз" на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року, винесених у даній цивільній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2016 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АГРО-Союз» відхилено, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року в даній справі залишено без змін.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року відновлено провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року про відкриття провадження у справі відхилено, вказану ухвалу залишено без змін.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 17 травня 2017 року № 336 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2017 року для розгляду даної справи була визначена суддя Женеску Е.В., якою ухвалою від 19 травня 2017 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року Приватному акціонерному товариству «Агро-Союз» відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року про відкриття провадження у справі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 28 лютого 2020 року № 98 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2020 року для розгляду даної справи був визначений суддя Литвиненко І.Ю., яким ухвалою від 12 березня 2020 року дана цивільна справа була прийнята до провадження, визначено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою судді Литвиненка І.Ю. у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в даній цивільній справі відмовлено.
Розпорядженням керівника апарату суду від 04 вересня 2020 року № 301 та відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2020 року вказана цивільна справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою від 09 вересня 2020 року справа прийнята суддею до провадження, визначено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 09 листопада 2020 року.
05 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з посиланням на наявність ознак респіраторної вірусної інфекції та підозру на COVID-19.
09 листопада 2020 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 , його представника та представника третьої особи, з огляду на вказане клопотання, підготовче засідання було перепризначено на 14 січня 2021 року.
12 січня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з посиланням на запровадження з 08 по 25 січня 2021 року жорстких карантинних обмежень та перебування відповідача ОСОБА_1 на самоізоляції. В зв'язку з зазначеним та в зв'язку з заявленням представником третьої особи клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, підготовче засідання 14 січня 2021 було відкладено на 22 лютого 2021 року.
15 лютого 2021 року до суду від представника ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» надійшла апеляційна скарга на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року про прийняття справи до свого провадження суддею, в зв'язку з чим 18 лютого 2021 року дану цивільну справу було направлено до Дніпропетровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року повернуто ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» апеляційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року про прийняття цивільної справи суддею до свого провадження з посиланням на положення стаття 353 ЦПК України та на положення п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України, відповідно до якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Після повернення даної справи з Дніпровського апеляційного суду та передання її 23 березня 2021 року судді Кудрявцевій Т.О., підготовче засідання у даній справі було призначено на 07 червня 2021 року, про що повідомлені учасники справи.
02 червня 2021 року до суду надійшла заява представника третьої особи - ПрАТ «АГРО-СОЮЗ» з проханням відкласти підготовче засідання в зв'язку з терміновим відрядженням в інше місто.
04 червня 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 електронним зв'язком надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з її хворобою, на підтвердження чого надано довідку з медичного закладу від 03 червня 2021 року. В зв'язку з зазначеним, підготовче засідання 07 червня 2021 року було відкладено на 19 серпня 2021 року, про що повідомлені учасники справи.
16 серпня 2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від відповідача ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року про прийняття справи суддею до свого провадження, в зв'язку з чим 18 серпня 2021 року дану цивільну справу було направлено до Дніпропетровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року повернуто скаржнику, з посиланням на положення стаття 353 ЦПК України та на положення п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України, відповідно до якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Після повернення даної справи з Дніпровського апеляційного суду та передання її 03 вересня 2021 року судді Кудрявцевій Т.О., підготовче засідання у даній справі було призначено на 13 жовтня 2021 року, про що повідомлені учасники справи.
11 січня 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 з проханням відкласти розгляд справи з посиланням на подання ним до Дніпровського апеляційного суду заяви про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року.
12 жовтня 2021 року до суду від представника ПрАТ «Агро-Союз» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на перебування його на самоізоляції з підозрою на захворювання на короновірус COVID-19.
Відповідно до матеріалів справи, дана цивільна справа 13 жовтня 2021 року була знята з розгляду в зв'язку з перебуванням судді Кудрявцевої Т.О. на лікарняному, в подальшому підготовче засідання у даній справі було призначено на 16 грудня 2021 року, про що повідомлені учасники справи.
З матеріалів цивільної справи також вбачається, що 03 листопада 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшов запит судді від 02 листопада 2021 року з проханням терміново, протягом двох днів, направити до Дніпровського апеляційного суду дану справу № 200/15455/15-ц в зв'язку з надходженням до апеляційного суду заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року, постановленій у даній справі. В зв'язку з зазначеним, 08 листопада 2021 року дана цивільна справа була направлена до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року було відмовлено. 29 листопада 2021 року дана цивільна справа була повернута до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.
09 грудня 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшов запит судді Куценко Т. від 09 грудня 2021 року з проханням терміново направити до Дніпровського апеляційного суду матеріали даної цивільної справи № 200/15455/15 для вирішення питання про роз'яснення рішення в зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року. В зв'язку з зазначеним, 13 грудня 2021 року дана цивільна справа була направлена до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року у даній справі залишено без задоволення. 07 лютого 2022 року дана цивільна справа була повернута до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.
09 лютого 2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшов лист судді Лаченкової О.В. від 01 лютого 2022 року, зі змісту якого вбачається, що в зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року по справі № 200/15455/15-ц необхідно терміново, протягом двох днів направити зазначену цивільну справу до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про виправлення описки. В зв'язку з зазначеним, 11 лютого 2022 року дана цивільна справа була направлена до Дніпровського апеляційного суду
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року відмовлено, 17 травня 2022 року дана цивільна справа була повернута до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, у справі призначено підготовче засідання.
15 вересня 2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що через військові обставини, які наразі існують в Україні, з 17 вересня 2022 по 25 вересня 2022 року він перебуватиме поза межами м. Дніпро та Дніпропетровської області та не має наразі об'єктивої можливості прибути на судове засідання, призначене на 19 вересня 2022 року. Зважаючи на вказане клопотання та рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року щодо відкладення по можливості розгляду справ (за винятком невідкладних судових розглядів), підготовче засідання у даній справі було відкладено на 05 грудня 2022 року, про що повідомлено учасників справи.
05 грудня 2022 року підготовче засідання у даній справі було розпочато, за клопотанням представника відповідача витребувано у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» належним чином оформлений детальний актуальний розрахунок нарахованих штрафних санкцій та суми заборгованості, які Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» просить стягнути з ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи № 200/15455/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; в зв'язку з зазначеним оголошено перерву у підготовчому засіданні у даній цивільній справі до 09 год. 15 хв. 13 лютого 2023 року, про що повідомлено учасників справи.
06 грудня 2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшов лист судді Никифорова Л. від 30 листопада 2022 року, зі змісту якого вбачається, що 24 листопада 2022 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по даній цивільній справі, в зв'язку з чим викладене прохання невідкладно направити на адресу апеляційного суду цивільну справу № 200/15455/15-ц для розгляду вказаної заяви. В зв'язку з зазначеним дана цивільна справа була направлена до Дніпровського апеляційного суду
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року заява ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення залишена без задоволення.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 25 січня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року про прийняття судом до провадження даної справи.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року про прийняття справи до провадження повернуто скаржнику з посиланням на положення стаття 353 ЦПК України та на положення п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України, відповідно до якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Дана цивільна справа була повернута до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 14 лютого 2023 року.
Відповідно до матеріалів справи, ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду у складі судді Красвітної Т.П. від 01 лютого 2023 року, яка надійшла до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 02 лютого 2023 року, тобто під час перебування даної цивільної справи в Дніпровському апеляційному суді, витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 200/15455/15 з посиланням на надходження до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року про витребування доказів. В зв'язку з зазначеним дана цивільна справа 17 лютого 2023 року була направлена до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року повернуто апелянту. з посиланням на положення стаття 353 ЦПК України та на положення п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України, відповідно до якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Дана цивільна справа була повернута з Дніпровського апеляційного суду до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 03 березня 2023 року, проведення підготовчого засідання у даній справі було призначено на 02 травня 2023 року, про що повідомлені учасники справи.
02 травня 2023 року у підготовчому засіданні була оголошена перерва до 01 червня 2023 року, враховуючи заяву відповідача, для надання відповідачу можливості ознайомлення з документами, які надані представником позивача на виконання ухвали суду від 05 грудня 2022 року.
11 травня 2023 року до суду від представника позивача надійшли заява про уточнення назви позивача та заява про застосування заходів процесуального примусу.
19 травня 2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшов лист судді Городничої В. від 19 травня 2023 року, зі змісту якого вбачається, що до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року у цивільній справі № 200/15455/15, у зв'язку з чим необхідно терміново направити вищевказану справу на адресу Дніпровського апеляційного суду. В зв'язку з зазначеним 24 травня 2023 року дана цивільна справа була направлена до Дніпровського апеляційного суду
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року про прийняття до провадження повернуто скаржнику з посиланням на положення статті 353, п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України.
Дана цивільна справа була повернута з Дніпровського апеляційного суду до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 08 червня 2023 року, проведення підготовчого засідання у даній справі було призначено на 01 серпня 2023 року о 15-00 год. (з урахуванням періоду перебування головуючого судді у щорічній відпустці з 10 по 28 липня 2023 року).
Як зазначено у ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 43 ЦПК України передбачені права та обов'язки учасників справи.
Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Статтею 144 ЦПК України передбачені види заходів процесуального примусу, якими є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
До учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни (ст. 145 ЦПК України). У разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом (ст. 146 ЦПК України). Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення ( ст. 147 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Колегія судді звертає увагу, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).
Зважаючи на зміст заяви про застосування заходів процесуального примусу та підтверджені матеріалами цивільної справи обставини розгляду даної справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо необхідності визнати зловживанням процесуальними правами дії відповідача ОСОБА_1 , що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: неодноразове подання ним апеляційних скарг на ухвали суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а саме: на ухвалу суду про відкриття провадження у справі, про прийняття справи суддею до провадження, про витребування доказів, на ухвалу про виправлення описок, в наслідок чого матеріали цивільної справи неодноразово витребувались суддями Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання стосовно прийняття цих апеляційних скарг, в наслідок чого відбувалося затягування розгляду справи.
З урахуванням приписів цивільно-процесуального законодавства та встановлених при розгляді заяви обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про вжиття до відповідача ОСОБА_1 заходів для припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства у даній справі у вищевказаний спосіб та вважає необхідним застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5368,00 грн. (2684 грн. х 2), зазначивши стягувачем за даним виконавчим документом Державну судову адміністрацію України.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення вимог про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано заходи процесуального примусу, оскільки апелянт користується своїми процесуальними права передбаченими чинним законодавством, які не направленні на затягування розгляду справи, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано, що він не має спеціальних знань у галузі права та діє виключно до свого розуміння процесуального законодавства, а тому відсутні підстави для застосування до нього заходів процесуального примусу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно застосував заходи процесуального примусу та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував заходи процесуального примусу, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Ж.І.Максюта