ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8674/23 Справа № 201/4516/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Попенко Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилався на те, що з відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1988 року. Заочним рішенням Жовтневого районного суду від 27 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. У період шлюбу сторонами було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . До січня 2021 року відповідач визнавала вищевказану квартиру спільною власністю подружжя, перешкод у користуванні не чинила. Позивач вказав, що у січні 2021 року відповідач зазначила, що він більше не має права користуватись квартирою, оскільки це її приватна власність. Внаслідок непорозуміння, які переросли у постійній сварки з відповідачем, з метою захисту свого порушеного права власності, позивач звернувся до суду з цим позовом. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним в порядку поділу майна право особистої приватної власності на 1/2 частину станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя передано на розгляд до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська (т.1 а.с.170).
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 02 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернувшись до суду із вказаним уточненим позовом ОСОБА_1 просив суд визнати за ним в порядку поділу майна право особистої приватної власності на 1/2 частину станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що шлюб з відповідачем розірвано, та під час перебування у шлюбі з відповідачем, ними було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які придбані у період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу вказаним чином.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на те, що власниками станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі по 1/2 частині кожний, та ОСОБА_3 як співвласник вказаної станції технічного обслуговування не був залучений до участі у справі; стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за відповідачем права особистої власності на спірну квартиру при поділі майна подружжя суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушить право рівних часток при поділі спільного майна подружжя.
Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного засування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно з вимогами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція також висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 57 СК України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Таким чином, позивачеві достатньо підтвердити, що спірний об'єкт набутий під час шлюбу, і тоді вже тягар доказування покладається на відповідача, який повинен доводити, що цей об'єкт не є спільною сумісною власністю подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до положень ст. ст.69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У справі встановлено, з 26 серпня 1988 року сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований у Жовтневому відділі РАЦС м.Дніпропетровська актовий запис №1306.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду від 27 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не мають неповнолітніх дітей, розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили 10 січня 2014 року (т.1 а.с.7, 8).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №252989851 від 16 квітня 2021 року вбачається, 05 вересня 2006 року ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу серії ВЕА №813551 за реєстровим №4161 посвідченого 08.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., придбала квартиру за реєстровим номером майна №11686469, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.9).
Згідно звіту про незалежну оцінку, затвердженого у 2021 році директором ТОВ “Брок Сервіс плюс”, ринкова вартість житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , складає без ПДВ - 480 254 грн. (т.1 а.с.10-34).
03 серпня 2005 року між ТОВ “Сервіс-Центр “Альфа” в особі Генерального директора Щура І.В. з іншої сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу серії ВСІ №443072 за реєстровим №11978, відповідно до умов якого ТОВ “Сервіс-Центр “Альфа” продало, а ОСОБА_3 , ОСОБА_1 купили у рівних частках станцію технічного обслуговування: адміністративна будівля літ. А-2, площею 167,7 кв.м.; виробничий корпус літ. А1-1, площею 639,8 кв.м.; гараж літ. Б-1, площею 33,9 кв.м.; ангар літ.Г-1, вольєр літ. В-1, будівлю сторожки літ.Д-1, огорожі №1-4,8,9, мостіння І, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.91-93).
З відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно №3408755 вбачається, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить по 1/2 частині кожному станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.96, 97).
У технічному паспорті на станцію технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , її власниками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , по 1/2 частині кожний (т.1 а.с.83-90).
Згідно звіту про оцінку проведеного у 2021 році ТОВ “Експертна оцінка майнових прав”, ринкова вартість об'єкту оцінки - станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складає з ПДВ 2200261 грн. (т.1 а.с.98-130).
Таким чином, встановлено, у період шлюбу сторін було придбано: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , та 1/2 частину станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 .
Обставини спільного придбання вказаного нерухомого майна під час шлюбу, та як наслідок, поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на них сторонами у справі не заперечується, а тому, відповідно до ст.81 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягають.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним в порядку поділу майна подружжя право особистої приватної власності на 1/2 частину станції технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.134-136).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кошовий В.К. звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання позову, у які зазначено про те, що ОСОБА_2 визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі (т.1 а.с.188).
Таким чином, встановлено, право власності на квартиру, придбану у період шлюбу сторін, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , та право власності на 1/2 частину станції технічного обслуговування, придбану теж у період шлюбу сторін, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 і сторонами це не оспорюється та між сторонами фактично відсутній спір щодо визнання за кожним із сторін повторно право власності на це ж саме нерухоме майно, відповідно за кожним, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова