ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3595/23 Справа № 178/701/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження кримінального провадження №12023041460000029, за апеляційними скаргами прокурора Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
ВСТАНОВИЛА:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У відповідності зі ст. 75,76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
За встановлених судом обставин обвинувачений ОСОБА_7 27 січня 2023 року приблизно о 15 годині (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), достовірно знаючи про дію на території України воєнного стану, проходячи вздовж узбережжя Кам'янського водосховища, неподалік від вул.Віктора Олексіїнка в смт.Аули Кам'янського району Дніпропетровської області, помітив витягнутий на берег човен «Прогрес - 2», 1989 року випуску, матеріал корпусу «АМГ», довжиною 4,70 м., шириною 1,70 м., висота борту 0,75 м., який відповідно до суднового білету серії СБ № 014878 від 09 березня 2005 року, належить ОСОБА_10 .
Після чого у вказаний день і час, перебуваючи на узбережжі Кам'янського водосховища, неподалік від вул.Віктора Олексіїнка у смт. Аули Кам'янського району Дніпропетровської області біля човна «Прогрес - 2», у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння чужим майном, з метою реалізації якого ОСОБА_7 пішов до території свого домоволодіння по АДРЕСА_2 , де взяв металеву саморобну тачку, з якою в подальшому попрямував до місцезнаходження човна «Прогрес - 2», а саме на узбережжя Кам'янського водосховища.
Далі, продовжуючи реалізацію свого умислу на таємне заволодіння чужим майном, перебуваючи на узбережжі Кам'янського водосховища разом із металевою саморобною тачкою, біля човна «Прогрес - 2» впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями здійснює таємне, незаконне, безоплатне вилучення чужого майна, поза волею власника, затягнув на вищевказану саморобну металеву тачку човен «Прогрес - 2», який перед цим визнав як об'єкт свого злочинного посягання, та зафіксував його на ній, тобто викрав човен «Прогрес-2», 1989 року випуску, матеріал корпусу «АМГ», довжиною 4,70 м., шириною 1,70 м., висота борту 0,75 м., тобто майно, що на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_10 . Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном зник, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 , майнову шкоду, сума якої складає 15225 грн. Викрадений човен обвинувачений приховав на обісті свого домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за ч. 4 ст. 185 КК України.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Обвинувачений вказує на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме його суб'єктивної сторони, через відсутність у нього умислу на викрадення зазначеного човну. Обвинувачений не заперечує, що 27.01.2023 він дійсно виявив на узбережжі човен, однак злочинних намірів щодо нього не мав, а лише намагався його уберегти від злочинних посягань інших осіб, через що вирішив затягнути човен у своє подвір'я, з метою його збереження, з наступним повідомленням про це власника човну, однак через пізній час та наявні у нього інші справи не встиг цього зробити й наступного дня до нього вже прийшли працівники поліції. На переконання обвинуваченого, про відсутність у нього умислу свідчить і те, що він не намагався приховати сліди волочіння вказаного човна, як і сам човен, а також наявність у нього свого човну, який він використовує за потреби, а відтак вирок підлягає скасуванню.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор також подав апеляційну скаргу, однак 31.10.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відмову від поданої апеляційної скарги, у зв'язку з чим, апеляційний суд не надає оцінки доводам вказаної апеляційної скарги.
Позиції учасників провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовльнити, а вирок скасувати, з підстав викладених в ній.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказувала, що вирок суду законний та обгрунтований, та скасування з підстав, викладеній у апеляційній скарзі не підлягає.
Потерпілий, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, до суду не з'явився, клопотань про особисту участь чи вікладення апеляційного перегляду не подавав.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, зміст яких полягає у запереченні винуватості у вчиненні злочину ч. 4 ст. 185 КК України, за відсутності, на його думку, у його діях складу злочину, відповідно, у неправильному застосуванні судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині оцінки дій обвинуваченого, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, правильно встановивши фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, проаналізував, дослідив усі докази по справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 4 ст. 185 КК України, з огляду на таке.
З показів обвинуваченого, наданих ним в суді апеляційної інстанції, видно, що він не заперечує той факт, що в кінці січня 2023 року на березі Кам'янського водосховища в районі вул.Віктора Олексієнка, він зі свого домоволодіння взяв металеву тачку, на яку частково навантажив човен та відвіз його до свого двору, де приховав. В той же час, обвинувачений заперечував наявність у нього умислу на викрадення вказаного човну, та вказував, що відвіз його до до свого двору з метою збереження від можливих незаконних дій інших осіб та подальшою передачею його законному власнику, однак через пізній час не встиг про це сповістити.
Не дивлячись на таку позицію обвинуваченого його винуватість повністю доведена показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та письмовими доказами у провадженні, зокрема протоколами огляду міця події та фототаблицями до них, копією суднового білета серії СБ № 014878, протоколом огляду речей та фото таблицею до нього, протоколом пред'явлення речей для впізнання та фото таблицею до нього, протоколом пред'особи для впізнання за фотознімками, висновком судово-товарознавчої експертизи № 626 від 07 лютого 2023 року та фото таблицею до нього, протоколом проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього, зміст яких детально викладений у вироку.
При цьому, обвинувачений не заперечував та оскаржував недопустимість чи неналежність будь-якого із доказів, а лише заперечував наявність у нього умислу на крадіжку човна.
Так, диспозицією ч. 4 ст. 185 КК України, передбачено кримінальну відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Із суб'єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.
Корисливий мотив злочину - це внутрішнє спонукання суб'єкта злочину задовольнити особисті потреби матеріального характеру.
Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
Відповідно до положень кримінального закону крадіжка майна вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа повністю реалізувала умисел щодо заволодіння майном. Заволодіння передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому навіть початкову реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
З показів свідка ОСОБА_12 , видно, що він бачив як ОСОБА_7 власноруч здійснював транспортування за допомогою металевої тачки, човна, який був залишений поблизу узбережжя Кам'янського водосховища до себе додому, який потім обвинувачений залишив на території свого домоволодіння та накрив плівкою.
З показів свідка ОСОБА_13 видно, що під час огляду місця події в смт.Аули на березі Кам'янського водосховища були виявлено сліди, схожі за своїм характером для волочіння тяжкого предмету, які вели до двору, який як згодом з'ясувалось, належав обвинуваченому, а у дворі обвинуваченого були наявні відрізки одинакових пластикових труб.
При цьому свідок ОСОБА_14 пояснив, що прибувши за місцем проживання ОСОБА_7 , обвинувачений повідомив про вказаний човен лише після поставоених йому запитань щодо викрадення човна. При огляді подвір'я обвинуваченого був виявлений човен, який був ретельно схований і прикритий віконними рамами, брезентом та іншими речами.
Доводи обвинуваченого про відсутність у нього умислу на вчинення злочину, належним чином були перевірені судом першої інстанції та надано ним обгрунтовану оцінку.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, правильно оцінив поведінку обвинуваченого, який за його твердженнями забрав човен з метою попередити його крадіжку та передачі законному власнику, не повідомив ні правоохоронні органи, ні органи місцевого самоврядування, ні власника човна про те, що човен знаходиться на його подвір'ї і цей човен намагались викрасти невідомі чоловіки, як не повідомив про перебування у його подвір'ї човна відразу після приходу до нього працівників поліції, й вказав про нього лише після запитань про це працівників поліції, що, як вірно зазначив суд, свідчить про відсутність з боку обвинуваченого добровільності надання інформації стосовно човна. При цьому, обвинувачений затягнувши човен до подвір'я намагався його приховати, накривши його плівкою та прикривши віконними рамами, брезентом та іншими речами.
В той же час, про намагання викрасти вказаний човен іншими особами повідомляв лише обвинувачений, та жоден із допитаних свідків не вказував на такі обставини, а відтак вказані доводи апеляційний суд розцінює як спосіб захисту, з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене.
При цьому, не вчинення обвинуваченим жодних дій спрямованих на знищення слідів переміщуваного ним човна не є достатньою підставою для висновку про відсутність у обвинуваченого умислу на викрадення човна.
Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб, поведінку винного після вчинення злочину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_7 умислу саме на вчинення крадіжки, тому суд правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, належним чином мотивувавши таке рішення та надавши у вироку відповідну оцінку позиції сторони захисту.
Перевіряючи законність та обґрунтованість призначеного ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ст. 50, 65 КК України та врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, а також відшкодування шкоди, шляхом повернення викраденого човна власнику за сприяння самого обвинуваченог, а такж відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі, без його реального відбування, із застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України, є законними, обґрунтованими та відповідають принципам справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та невідворотності покарання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції сукупності доказів та фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають, а відтак вирок суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту отримання ним копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4