Справа № 496/7524/23
Провадження № 1-кп/496/666/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець смт. Сарата, Саратського району, Одеської області, громадянин України, раніше судимий 07.02.2022 року Саратським районним судом Одеської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, притягується до кримінальної відповідальності Біляївським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий: АДРЕСА_2
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , 23.04.2023 року, приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні до ОСОБА_4 , наніс останній кулаком правої руки чотири-п'ять ударів в ділянку голови, лівого ока, обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забита рана лобової ділянки голови зліва, забита рана лівої брови, забита рана перенісся, забита рана слизової верхньої губи зліва, синець обох повік лівого ока. Заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді забитих ран обличчя, як разом та і окремо, згідно з п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995р.)» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального поступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
До обвинувального акту додані: заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; заява потерпілої ОСОБА_4 особи яка є потерпілою у кримінальному провадженні щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст. 381 КПК України.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин суд не досліджував у відповідності до вимог ч.2 ст. 382 КПК України.
Викладені судом обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оскаржити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним правопорушення, вчинення ним правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків, а також суд враховує особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується нейтрально за місцем проживання, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не стоїть.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнає у вчиненому активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, наявність обставини, які пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, і вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді громадських робіт у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, так як відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому іншого покарання з огляду на те, що доказів працевлаштування ОСОБА_3 суду не надано, що унеможливлює призначення йому покарання у вигляді штрафу.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371-373, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт, вид яких визначається органами місцевого самоврядування, але не більш як чотири години на день.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1