ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
08.11.2023м. СумиСправа № 920/1273/23
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув матеріали заяви № 15266902 від 23.10.2023 (вх. №4301 від 07.11.2023)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»
до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
про видачу судового наказу
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
07.11.2023 заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011/13740/604823 від 25.07.2019 в розмірі 3980 грн 95 коп., а також 268 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 6 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З поданої заяви вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
У той же час, судом було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2023, з якого вбачається, що 27.05.2021 була здійснена реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, про що внесено відповідний запис до Реєстру за № 2009210060002000361.
Відповідно до приписів ст.51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
У п. 16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який на час подання заяви про видачу судового наказу вже не мав статусу фізичної особи-підприємця.
У поданій заяві про видачу судового наказу заявник, зазначає, що правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Разом з тим, ч.2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. При цьому, як зазначалося, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України). Ці законодавчі норми є спеціальними.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Проте, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, заявник не пересвідчився у статусі відповідача, у зв'язку з чим суд роз'яснює, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до правовідносин, що розглядаються, процедури наказного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Суд також роз'яснює заявнику, що відповідно до ч. 2. ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №127/23144/18 у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою № 15266902 від 23.10.2023 (вх. №4301 від 07.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 08.11.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко