ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. Справа № 916/1627/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛ ЛІЗИНГ” (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139; код ЄДРПОУ 37027379),
до: Фізичної особи-підприємця Шаталіна Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 204025,68 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Гуменюк О.О.;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БЛ ЛІЗИНГ” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Шаталіна Володимира Івановича суму заборгованості у розмірі 221472,79 грн, з якої: 80508,00 грн - сума простроченої заборгованості, 48529,03 грн - сума пені, 48529,03 грн - сума процентів річних, 9310,86 грн - сума інфляційних втрат та 17148,76 грн - сума штрафу.
Ухвалою суду від 24.04.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛ ЛІЗИНГ” до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1627/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 травня 2023 року о 10:00 год.
У судовому засіданні 23.05.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 27.06.2023 об 11:30 год. Розгляд справи № 916/1627/23 ухвалено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою суду від 23.05.2023 повідомлено фізичну особи-підприємця Шаталіна Володимира Івановича, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті у справі № 916/1627/23 призначене на 27.06.2023 об 11:30 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.
26 червня 2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено судове засідання з розгляд справи по суті на 11.07.2023 о 15:40 год.
11 липня 2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача або його представника.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 11.07.2023 відкладено судове засідання з розгляд справи по суті на 19.09.2023 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 19.09.2023 о 14:10 год. Запропоновано позивачу надати детальний розрахунок заборгованості за Договором № 200228-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 28.02.2020, згідно графіку сплати лізингових платежів та докази сплати відповідачем лізингових платежів за Договором № 200228-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 28.02.2020.
19 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про зміну предмету позову.
У судовому засіданні 19.09.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 31.10.2023 о 15:20 год. Також протокольною ухвалою суд поновив процесуальний строк на подання позивачем заяви про зміну предмету позову, прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 19.09.2023 повідомлено фізичну особи-підприємця Шаталіна Володимира Івановича, що наступне судове засідання з розгляду справи № 916/1627/23 по суті призначене на 31.10.2023 о 15:20 год.
Представник відповідача у судове засідання 31.10.2023 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідачем не було повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти „адресат відсутній за вказаною адресою” (т. 1, а.с. 80-81, 105-106, 109-110).
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.
У судовому засіданні 31.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи свідчать, що 28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю „БЕСТ ЛІЗИНГ” (надалі по тексту - позивач або лізингодавець) і фізичною-особою підприємцем Шаталіним Володимиром Івановичем (надалі по тексту - відповідач або лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 200228- 1/ФЛ-Ф-А (надалі по тексту - Договір), який зареєстрований в реєстрі за № 521 та посвідчений приватним нотаріусом Куниця В.В.
Відповідно до умов п. 1.1. Договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладання Договору наведені в додатку „Специфікація”, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Акт - акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг (п. 2.1.6. Договору).
Згідно умов п. 2.1.7.1. Договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: Дата підписання Сторонами Акту - 25 липня 2017 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту (п. 2.1.8. Договору).
Усі платежі за договором лізенгоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включаю: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з урахуванням коригування, вказаного в п. 2.5., 2.6. загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.-2.9., 3.5. загальних умов. При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором і, у сукупності, є платою за користуванням предмету лізингу (п. 2.2. Договору).
Пунктом 2.4. Договору, встановлено, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
У разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (п.2.7. Договору).
Згідно умов п. 5.2.1. Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою Додатком „Довідка” до Договору.
Відповідно до умов п. 7.1.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків, зокрема, за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, умов пунктів 2.15., 2.16.,4.1.2.,4.1.7.,5.2.,10.2. Загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу (7.1.3. Договору).
Згідно специфікації, предметом лізингу є автомобіль марки Renault, модель Duster ZEN, об'ємом двигуна 1,6 (115 к.с.), Євро-6, Бензин, МКП-5 (5-ти ступінчата механіка), 4х2, рік випуску 2020, вартістю 357265,83 грн (ПДВ 71453,17 грн), що разом складає 428719,00 грн.
18 березня 2020 року згідно акту прийому-передачі предмета лізингу, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу новий загальний легковий - загальний універсал Renault, моделі Duster, 2020 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 , а відповідач прийняв вище вказаний предмет лізингу у користування.
Таким чином, відповідно до умов Договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі до 8 числа кожного місяця (наприклад: 07.04.2020, 07.05.2020, 07.06.2020, 07.07.2020 і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу № 1 - 07.04.2020, № 2 - 07.05.2020, № 3 - 07.06.2020, № 4 - 07.07.2020 і т.п.
Всупереч умов Договору, відповідач зобов'язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з урахуванням заяви про зміну предмету позову, за період з 08.04.2022 по 08.09.2023 за відповідачем рахується прострочена заборгованість в розмірі 80508,00 грн, а саме:
- З 08.04.2022 року (застосовується п.2.7.1 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 07.05.2022 - вихідний день (26 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13418,00 грн;
- З 07.05.2022 року (27 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13418,00 грн;
- З 08.06.2022 року (28 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13418,00 грн;
- З 08.07.2022 року (застосовується п.2.7.1 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 07.08.2022 - вихідний день (29 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13418,00 грн;
- З 08.09.2022 року (31 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13418,00 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу №200228-1/ФЛ-Ф-А від 28.02.2020, позивачем нараховано пеню у розмірі 48529,03 грн, проценти річних у розмірі 48529,03 грн, інфляційне збільшення у розмірі 9310,86 грн та штраф у розмірі 17148,76 грн.
Оскільки відповідачем були порушені договірні зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 204025,68 грн, з яких: 80508,00 грн - сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 48529,03 грн - сума пені, 48529,03 грн - сума процентів річних, 9310,86 грн - сума інфляційних втрат, 17148,76 грн - сума штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛ ЛІЗИНГ” підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За правилами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 ст. 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „БЕСТ ЛІЗИНГ” і фізичною-особою підприємцем Шаталіним Володимиром Івановичем був укладений Договір фінансового лізингу № 200228- 1/ФЛ-Ф-А від 28.02.2020, який зареєстрований в реєстрі за №521 та посвідчений приватним нотаріусом Куниця В.В.
За приписами ч. 2, ч. 3 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". За ст. 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За частинами 2-3 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 3, 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно специфікації, предметом лізингу є автомобіль марки Renault, модель Duster ZEN, об'ємом двигуна 1,6 (115 к.с.), Євро-6, Бензин, МКП-5 (5-ти ступінчата механіка), 4х2, рік випуску 2020, вартістю 357265,83 грн (ПДВ 71453,17 грн), що разом складає 428719, 00 грн.
18 березня 2020 року згідно акту прийому-передачі предмета лізингу, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу новий загальний легковий - загальний універсал Renault, моделі Duster, 2020 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 , а відповідач прийняв вище вказаний предмет лізингу у користування.
Таким чином, відповідно до умов Договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі до 8 числа кожного місяця згідно Графіку сплати лізингових платежів.
В свою чергу лізингоодержувач належним чином не виконав зобов'язань з оплати лізингових платежів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 80508,00 грн.
Доказів сплати в повному обсязі лізингових платежів, матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами в сумі 80508,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про нарахування пені у розмірі 48529,03 грн, процентів річних у розмірі 48529,03 грн, інфляційного збільшення у розмірі 9310,86 грн та штраф у розмірі 17148,76 грн, суд зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
У разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (п.т2.7. Договору).
Згідно умов п. 5.2.1. Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою Додатком „Довідка” до Договору.
Відповідно до умов п. 7.1.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків, зокрема, за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, умов пунктів 2.15., 2.16., 4.1.2., 4.1.7., 5.2., 10.2. Загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу (п. 7.1.3. Договору).
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, відсотків річних, інфляційного збільшення та штрафу (т. 1, а.с. 118-121), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 48529,03 грн, процентів річних у розмірі 48529,03 грн, інфляційних втрат у розмірі 9310,86 грн та штрафу у розмірі 17148,76 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору у розмірі 3060,39 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шаталіна Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛ ЛІЗИНГ” (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139; код ЄДРПОУ 37027379) суму простроченої заборгованості у розмірі 80508,00 грн, суму пені у розмірі 48529,03 грн, суму процентів річних у розмірі 48529,03 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 9310,86 грн, суму штрафу у розмірі 17148,76 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3060,39 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 07 листопада 2023 р.
Суддя Сергій НІКІТЕНКО