Рішення від 19.10.2023 по справі 910/14806/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 910/14806/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»

про стягнення 5 557 946,80 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Мітченко К.В.;

від відповідача: Ярмак М.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення 5 557 946,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 879 140,71 грн, 1 033 548,58 грн пені, 74 283,84 грн, 3 % річних та 570 973,67 грн інфляційних втрат, що розраховані за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 09.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/14806/22. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 06.04.2023.

29.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.02.2022 до жовтня 2022 року включно, а також заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій на 90% за період з січня 2022 року до 23.02.2022.

31.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про вступ у справу в якості представника позивача.

03.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач зазначив, що у відповідача збільшився період заборгованості, оскільки станом на 15.03.2023 останній, в порушення умов договору, не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а також позивач зазначив про утворення нової заборгованості за період наданих послуг з листопада 2022 до січня 2023 у розмірі 3 097 899,65 грн. Таким чином, позивачем здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу в сумі 3 879 140,71 грн за період надання послуг з січня 2022 до жовтня 2022 до 15.03.2023, а також додано до суми стягнення 3 097 899,65 грн основного боргу за період наданих послуг з листопада 2022 до січня 2023 та нараховано на неї пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. З урахуванням зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 543 720,73 грн, з яких 6 977 040,36 грн основного боргу за період з січня 2022 до січня 2023, 1 735 172,39 грн пені, 116 381,26 грн 3 % річних, 715 126,72 грн інфляційних втрат, що розраховані за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 15.03.2023.

06.04.2023 в підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі; представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про зміну предмету позову, просив суд її задовольнити та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої.

Розглянувши в підготовчому засіданні 06.04.2023 заяву позивача про зміну предмету позову, суд зазначає, що така заява за своїм правовим змістом є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки, як вбачається з останньої, позивач фактично збільшив свої позовні вимоги, а саме донарахував заборгованість за надані послуги за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015 за період з листопада 2022 до січня 2023 року.

Водночас, предмет позову залишився незмінним - стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавити пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, яки виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про зміну предмету позову (у даному випадку збільшення позовних вимог) з дотриманням норм ГПК України, враховуючи, що її підписано уповноваженим представником позивача, а також те, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі за подання останньої, суд в підготовчому засіданні 06.04.2023 протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про зміну предмету позову та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 04.05.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

01.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05..2023 у справі № 910/14806/22 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь в засіданні в режимі відеоконференції від 01.05.2023.

01.05.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких, відповідач ставить перед позивачем питання в порядку ст. 90 ГПК України.

04.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про прийняття та долучення до матеріалів справи заперечення на додаткові пояснення відповідача.

04.05.2023 в підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі; представник відповідача надав усні пояснення щодо раніше поданих додаткових пояснень та викладених в них запитань; представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданих заперечень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі № 910/14806/22 відкладено підготовче засідання у справі № 910/14806/22 на 07.06.2023. Клопотання ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» про зобов'язання позивачу надати відповідь у формі заяви свідка, які викладені останнім у додаткових поясненнях, задоволено повністю. Встановлено позивачу строк до 02.06.2023 для надання відповіді на письмові запитання, які викладені відповідачем в додаткових поясненнях, а саме: - Якими первинними документами підтверджується щоденне чергування всередині Ангару буксирувальника служби спецтранспорту (виплата заробітної плати шоферу буксирувальника, заправка буксирувальника пальним і таке інше)? - Регулярне технічне обслуговування електрообладнання здійснюється внаслідок його експлуатації. Які об'єми електроенергії, за спірний період, щомісяця спожиті авіакомпанією в Ангарі? - Чи є можливим запуск системи опалення Ангару без заяви авіакомпанії та без надання нею документації, передбаченої Держенергонаглядом? - На підставі яких документів позивач розпочав опалення Ангару зимою 2022-2023 років?

02.06.2023 до суду від позивача надійшла заява свідка в порядку ст. 90 ГПК України на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2023.

07.06.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у відповідь на заяву свідка позивача в порядку ст. 90 ГПК України.

07.06.2023 в підготовче засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; суд повідомив представників сторін, що заява свідка позивача буде розглянута судом в наступному засіданні. Ухвалою суду від 07.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 12.07.2023.

13.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач зазначив про те, що 14.12.2022 відповідач частково оплатив заборгованість перед позивачем по договору у розмірі 200 000,00 грн по рахунку-фактурі № 897/79 від 31.01.2022, на підтвердження чого надав до суду банківську виписку від 14.12.2022. У зв'язку із цим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 198 083,59 грн, з яких 6 777 040,36 грн основного боргу за період з січня 2022 до січня 2023, 1 645 638,14 грн пені, 110 003,18 грн 3 % річних, 665 401,91 грн інфляційних втрат, що розраховані за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 15.03.2023, а також просив повернути позивачу суму переплаченого судового збору в розмірі 5 184,56 грн.

10.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмової згоди на допит в якості свідка № 35-22/1-358 від 07.07.2023 у справі № 910/14806/22.

12.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив про проведення зарахування передоплати в сумі 1 195 964,78 грн на підставі листа ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» №05-02-06 від 12.06.2022 в рахунок погашення заборгованості по рахункам №897/18 від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, №897/79 від 31.01.2022 на суму 1 027 248,81 та №897/177 від 28.02.2022 на суму 16 270,37 грн.

12.07.2023 в підготовче засідання прибули представники сторін; представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про зменшення позовної вимоги, просив суд її задовольнити та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір.

В підготовчому засіданні 12.07.2023 судом розглянуто та задоволено, подану раніше заяву про зменшення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог із дотриманням норм ГПК України, а також її підписано уповноваженим представником, суд протокольною ухвалою від 12.07.2023 прийняв заяву про зменшення позовних вимог та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої.

Водночас, суд повідомив представника позивача, що питання повернення судового збору буде вирішено за наслідками розгляду справи по суті.

12.07.2023 в підготовчому засіданні представник позивача також надав усні пояснення щодо раніше поданих додаткових пояснень та просив суд врахувати їх при ухваленні рішення; суд протокольно прийняв додаткові пояснення позивача від 12.07.2023 до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 12.07.2023 суд протокольно не прийняв заяву свідка позивача від 02.06.2023 до розгляду з огляду на недотримання форми такої заяви, що передбачена нормами ГПК України (подана заява свідка не засвідчена нотаріально), проте долучив її до матеріалів справи. Ухвалою суду від 12.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 03.08.2023.

31.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву свідка від 24.07.2023.

02.08.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач заперечив проти зарахування передоплати в сумі 1 195 964,78 грн на підставі листа №05-02-06 від 12.06.2022, у зв'язку із відкликанням останнього.

02.08.2023 в підготовче засідання з'явились представники сторін; суд протокольно прийняв заяву свідка до розгляду та додаткові пояснення відповідача та долучив їх до матеріалів справи. Ухвалою суду від 02.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 06.09.2023.

11.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення проти додаткових пояснень відповідача.

06.09.2023 в підготовче засідання прибули представники сторін; представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданих заперечень та просив їх прийняти до розгляду; суд протокольно прийняв заперечення позивача проти додаткових пояснень відповідача та долучив їх до матеріалів справи.

06.09.2023 в підготовчому засіданні представник відповідача повідомив суд про вжиття заходів, направлених на отримання сертифікату Торгово-промислової палати для підтвердження перебування відповідача під впливом непереборних сил та усно клопотав про не закриття підготовчого провадження.

Суд протокольно відмовив у зазначеному клопотанні відповідача та ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023 вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/14806/22 до судового розгляду по суті на 04.10.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

02.10.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач просить суд долучити Сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 3100-23-4072 від 28.09.2023.

04.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заперечення проти додаткових пояснень відповідача та долучення доказів.

04.10.2023 в судове засідання прибули представники сторін; в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо раніше поданих додаткових пояснень, просив прийняти Сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 3100-23-4072 від 28.09.2023 до розгляду та долучити до матеріалів справи; представник позивача заперечував.

Суд протокольно відмовив у прийнятті до розгляду письмових пояснень відповідача від 02.10.2023 та Сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 3100-23-4072 від 28.09.2023 з огляду на порушення процесуальних строків, визначених ГПК України, для їх подання та недоведеності суду поважності причин пропуску строків на їх подання.

04.10.2023 в судовому засіданні судом оголошено про відкриття розгляду справи по суті та про його початок; представники сторін виступили з вступними промовами. Ухвалою суду від 04.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 19.10.2023.

19.10.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015, на виконання умов якого позивач (з урахуванням прийнятих заяв про зміну предмету позову та про зменшення позовних вимог) у період з січня 2022 до січня 2023 року надав відповідачу послуги з утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг на загальну суму 6 777 040,36 грн.

Позивач стверджував, що відповідачу протягом спірного періоду належним чином виставлялись рахунки на оплату за надані послуги. Також позивач зазначив, що сума деяких виставлених рахунків-фактур була відкоригована актами-приймання здачі виконаних послуг, про що відповідач також був повідомлений.

Як зазначив позивач, в порушення взятих на себе на умовах п. 2.2.2 договору зобов'язань, відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за період січень 2022 - січень 2023, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 6 777 040,36 грн. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 6 777 040,36 грн основного боргу, а також заявлено до стягнення 1 645 638,14 грн пені, нарахованої на підставі п. 4.2 договору, 110 003,18 грн 3 % річних та 665 401,91 грн інфляційних втрат, що розраховані за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 15.03.2023.

Крім того, позивачем зазначено, що після відкриття провадження у справі № 910/14806/22, 16.06.2023 на адресу позивача надійшов лист ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» №05-02-06 від 12.06.2022 та відповідно до зазначеної в ньому пропозиції, 16.06.2023 було проведено зарахування передоплати в розмірі 1 195 964,78 грн за Угодою про наземне обслуговування №В1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2009 в рахунок часткового погашення заборгованості за спірним договором по наступним рахункам: №897/18 від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, №897/79 від 31.01.2022 на суму 1 027 248,81 та №897/177 від 28.02.2022 на суму 16 270,37 грн, що разом складає 1 195 964,78 грн. Таким чином, згідно пояснень позивача загальна ціна позову становить 8 002 118,81, грн. з яких 5 581 075,58 грн - сума основного боргу, 1 645 638,14 грн - пеня; 110 003,18 грн - 3% річних; 665 401,91 грн - інфляційні втрати.

У свою чергу відповідач не заперечував проти надання позивачем за договором послуг за період з січня 2022 до 23.02.2022 року включно. Водночас, проти позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості наданих послуг починаючи з 24.02.2022 (з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України) заперечував, стверджуючи, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу послуг з утримання орендованого майна позивачем до суду не надано, як і не надано доказів споживання авіакомпанією електроенергії, теплової енергії, води та вивезення побутових відходів.

Відповідач також посилався на виникнення форс-мажорних обставин та належне повідомлення позивача відповідно до Розділу 5 договору про виникнення обставин непереборної сили для відповідача.

На думку відповідача, приймаючи право ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» на отримання 50% знижки зі сплати орендної плати за користування ангаром за період дії карантину, авіакомпанія також має право на зменшення сум, що нараховуються позивачем на підставі договору.

Також відповідач стверджував, що звертався до позивача з листами № 01-18-131 від 06.09.2022 та № 02-05-26 від 17.03.2023 про настання для відповідача починаючи з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, повідомивши, що працівники авіакомпанії не знаходяться в орендованих приміщеннях, а послуги по договору не отримуються. У зв'язку із цим, за ствердженням відповідача, вказаними листами відповідач просив здійснити коригування нарахування плати за послуги починаючи з 24.02.2022 та з проханням не нараховувати відповідну плату до поновлення операційної діяльності на території аеропорту та в приміщеннях аеропорту. Проте, як зазначив відповідач, позивач проігнорував вищезазначені листи відповідача.

Відповідач стверджував, що документи, оформлені позивачем на підтвердження надання послуг за період з 24.02.2022 до 31.01.2023 не відображають дійсний зміст господарських операцій, перелічених в них, оскільки орендоване приміщення (ангар) жодним чином відповідачем не використовувалось після повномасштабного вторгнення, а відтак, за ствердженням відповідача, не здійснювалась експлуатація, амортизація, ремонт, технічне обслуговування його обладнання.

Враховуючи зазначене, відповідач переконаний, що за період з 24.02.2022 до 31.01.2023 включно відсутні правові підстави для стягнення з авіакомпанії заявлених позивачем сум заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо тверджень позивача щодо проведення зарахування передоплати на підставі листа відповідача № 05-02-06 від 12.06.2022 відповідач зазначив, що лист ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» №05-02-06 від 12.06.2022 за формою та змістом не відповідає вимогам щодо права підпису документів, зазначеному в п. 11.8 Статуту ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ». Також відповідач зазначив, що перелік рахунків, обраних для погашення шляхом заліку переплати не відповідає позиції авіакомпанії в частині сплати рахунку за лютий 2022, що охоплює період після повномасштабного вторгнення. У зв'язку із зазначеним, 17.07.2023 на адресу позивача було направлено електронною поштою лист щодо відкликання взаємозаліку. Отже, як стверджує відповідач, підстави, на які посилається позивач у свої письмових поясненнях є такими, що ґрунтуються на недійсному як за формою, так і за змістом листі, який, за ствердженням відповідача, на даний час є офіційно відкликаним.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90% за час фактичного надання/отримання послуг.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 19.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 25.10.2023 до 01.11.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

09.07.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - орендар, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 (далі - договір).

Судом встановлено, протягом дії договору між сторонами укладались додаткові угоди нього, а саме: Додаткова угода № 1 від 26.08.2015, Додаткова угода № 2 від 09.09.2015, Додаткова угода № 3 від 18.03.2016, Додаткова угода № 4 від 06.12.2016, Додаткова угода № 5 від 31.05.2017, Додаткова угода № 6 від 24.01.2018, Додаткова угода № 7 від 27.06.2018, Додаткова угода № 8 з Протоколом розбіжностей від 01.03.2019 (копії наявні в матеріалах справи).

За змістом п. 1.1 договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 8 від 01.03.2019, у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщень ангару-ІАС, загальною площею 7421,4 кв. м для забезпечення безперервної підтримки льотної придатності повітряних суден (далі - майно): балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, наведені в Таблиці № 1 підпункту 1.1.1 договору:

1. Постачання теплової енергії; обсяг наданих послуг в місяць: згідно з показниками лічильника за 7341,10 кв. м / розрахунковим шляхом за 80,30 кв. м - 3,21 Гкал; вартість грн без ПДВ: 2080,00 грн;

2. Прибирання та вивезення твердих побутових відходів - за 1 куб. м; обсяг наданих послуг в місяць: 50,61 куб. м; вартість грн, без ПДВ: 110,00 грн;

3. Водопостачання води холодної - за 1 куб. м: обсяг наданих послуг в місяць: згідно з показниками лічильника, куб. м; вартість грн, без ПДВ: 22,00 грн;

4. Водопостачання води гарячої - за 1 куб. м: обсяг наданих послуг в місяць: згідно з показниками лічильника, куб. м; вартість грн, без ПДВ: 185,00 грн;

5. Водовідведення води стічної - за 1 куб. м; обсяг наданих послуг в місяць: сума обсягів, використаної холодної та гарячої води; вартість грн, без ПДВ: 24,00 грн.

За змістом п. 1.9 договору, вартість послуг може змінюватися у разі зміни витрат балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку, - такий лист буде вважатися невід'ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків. Якщо, не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня введення нової вартості в дію орендар не повідомить письмово балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості на послуги, вона вважається прийнятою. Якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача до введення в дію. В такому разі, договір може бути розірвано з ініціативи балансоутримувача в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості послу, балансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що позивач, протягом дії договору та на виконання в. 1.9 договору, повідомляв відповідача листами № 19-22/1-533 від 13.05.2019, № 25-22/1-4 від 27.10.2021, № 19-22/1-60 від 04.01.2022 та № 19-22/1-287 від 12.01.2022 про зміну вартості послуг (копії листів наявні в матеріалах справи).

Так, листом № 25-22/1-4 від 27.10.2021 позивач повідомляв відповідача про зміну вартості послуг(и) з 15.11.2021, а саме: за послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії - за 1 Гкал вартість складає 2 203,81 грн; за послугу з постачання гарячої води - за 1 куб. м вартість складає 333,73 грн; за послугу з централізованого водопостачання - за 1 куб. м вартість складає 43,44 грн; за послугу з централізованого водовідведення - за 1 куб. м вартість складає 59,03 грн.

Листом № 19-22/1-60 від 04.01.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.01.2022, а саме: за послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії - за 1 Гкал вартість складає 4 139,58 грн; за послугу з постачання гарячої води - за 1 куб. м вартість складає 553,86 грн; за послугу з централізованого водопостачання - за 1 куб. м вартість складає 44,08 грн; за послугу з централізованого водовідведення - за 1 куб. м вартість складає 60,04 грн.

Листом № 19-22/1-287 від 12.01.2022 позивач повідомив відповідача, що з 01.02.2022 ДП МА «Бориспіль» запроваджує новий механізм надання/отримання послуги прибирання та вивезення твердих побутових відходів, відповідно змінює склад та назву послуг, а саме: 1. Відшкодування витрат вартості послуги з поводження з побутовими відходами вартістю відповідно до цін і тарифів, встановлених сторонньою організацією, що надає послугу ДП МА «Бориспіль»; 2. Утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території з території ДП МА «Бориспіль» вартістю - ; 2.1. Побутові відходи та великогабаритні відходи - за 1 куб. м вартістю 22,00 грн.

Відповідно до змісту вищенаведених листів, останні вважаються невід'ємними частинами договору № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015. Заперечень з боку відповідача щодо отримання вищенаведених листів та узгодження викладених в них умов нової вартості послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до підп. 1.1.2 п. 1.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.08.2015, надання послуг та забезпечення технічної можливості для під'єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача здійснюється за договором №02.1.2-14/25-48 від 09.06.2010 про технічне забезпечення електропостачання споживача.

За змістом підп. 1.1.3 п. 1.1 договору, орендар раз на рік сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації земельного податку розраховується пропорційно площі орендованого майна. Сплата відбувається в термін, визначений п. 2.2.2 договору.

Підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.09.2015 та з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 6 від 24.01.2018, орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість послуг на утримання Ангару-ІАС згідно переліку послуг, викладених в Таблиці № 2, а саме:

1. Обслуговування електрообладнання та колодок ангару персоналом ДП МАБ - за місяць; вартість послуги грн, без ПДВ: 55 000,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 33.14;

2. Чергування пожежного автомобіля для забезпечення пожежної безпеки ангару - за місяць; вартість послуги грн, без ПДВ: 4 000,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 52.23;

3. Чергування в ангарі буксирувальника служби спецтранспорту - за добу; вартість послуги грн, без ПДВ: 900,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 52.23;

4. Технічне обслуговування вогнегасників (ОУ-25 - 23 шт.; ОУ-400 - 2 шт.) один раз на рік (за письмовим зверненням орендаря до балансоутримувача); вартість послуги грн, без ПДВ: 11 900,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 33.12;

5. Технічне обслуговування центральних воріт для ПС ангару і чотирьох кран-балок - за місяць; вартість послуги грн, без ПДВ: 27 632,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 33.12;

6. Технічне обслуговування автоматичних секційних воріт ангару, розташованих збоку ангару - за місяць; вартість послуги грн, без ПДВ: 1 606,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 33.12;

7. Обслуговування обладнання автоматизації технологічних процесів теплового пункту та системи опалення в ангарі за місяць (в опалювальний сезон з 15.09 по 15.04); вартість послуги грн, без ПДВ: 10 900,00 грн; код згідно з ДКПП 016:2010: 33.12.

Відповідно до підп. 1.1.5 п. 1.1 договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 27.06.2018, оплата послуги, вказаної в пункті 6 Таблиці № 2 договору, визначається датою введення в експлуатацію технологічного обладнання, а закінчується з дати виведення з експлуатації технологічного обладнання, що зазначається в Акті введення/виведення в/з експлуатацію/експлуатації технологічного обладнання.

Згідно з п. 1.3 договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.09.2015, сплата за послуги, вказані в таблиці №1 та таблиці №2, здійснюється орендарем з 09.07.2015 - дати підписання сторонами Акта №1 приймання-передачі державного майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1708 від 24.06.2015, надалі - Акт №1 від 09.07.2015.

Орендар відшкодовує вартість спожитої води, електричної та теплової енергії з дати підключення до мереж балансоутримувача, що підтверджується підписання відповідних Актів включення/підключення після виконання орендарем монтажних робіт згідно технічних умов (за необхідності) (п. 1.4 договору).

За змістом п. 1.5 договору, розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 1.8 договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 28.06.2015 та Додатковою угодою № 7 від 27.06.2017, визначено наступні додатки до договору, які є його невід'ємною і складовою частиною: Додаток № 1 «Акт розмежування балансової належності водопровідних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін», Додаток № 2 «Графік знаття показників лічильників води та подання їх ДП МА «Бориспіль», Додаток № 3 «Графік знята показників лічильників теплової енергії та подання їх ДІЇ МА «Бориспіль», Додаток № 4 «Акт розмежування балансової належності теплових мереж і мереж гарячого водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін», Додаток № 5 «Звіт про використання води по підприємству - зразок», Додаток № 6 «Звіт про використання тепла по підприємству - зразок», Додаток № 7 «Акт розмежування належності каналізаційних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін», Додаток № 8 «Інструкція з організації роздільного збирання та перевезення побутових відходів», Додаток № 9 «Правила екологічної безпеки на території ДП МА «Бориспіль», Додаток № 10 «Перелік документів та речовин, заборонених для переміщення через контрольно-пропускні пункти до зони обмеженого доступу, що охороняється ДП МА «Бориспіль».

Підпунктами 2.1.1, 2.1.6 пункту 2.1 договору передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний надавати орендарю визначені договором послуги; щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Відповідно до підпункту 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 4 від 06.12.2016, орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт виконаних послуг та раз на рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг. Сплата рахунку за послуги, які надавались з дати підписання сторонами акта №1 до дати укладання цього договору здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку від балансоутримувача. (п. 2.2.2).

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.09.2015, орендар має право відмовитися від послуг, викладених в таблиці № 2 договору, повідомивши балансоутримувача не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення послуг.

Звертаючись до суду із даним позовом (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову від 03.04.2023) позивач стверджує, що ДП «МА «Бориспіль», на виконання умов договору та додаткових угод до нього, у період з січня 2022 до січня 2023 року було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату та відповідні акти приймання-здачі виконаних послуг. Згідно пояснень позивача, сума деяких виставлених рахунків-фактур була відкоригована актами приймання-здачі виконаних послуг. На підтвердження вказаних обставин, позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг, а саме:

Рахунка-фактури № 897/18 від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за січень 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/79 від 31.01.2022 на суму 1 227 248,81 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 на суму 1 227 248,81 грн (послуги згідно Таблиці № 1 до договору) за січень 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/177 від 28.02.2022 на суму 149 205,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 311405 від 28.02.2022 на суму 149 205,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за лютий 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/178 від 28.02.2022 на суму 1 551 754,57 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 311406 від 28.02.2022 на суму 1 551 754,57 грн (послуги згідно Таблиці № 1 до договору) за лютий 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 02.06.2022, яким відкориговано рахунок за лютий 2022 № 897/178 від 28.02.2022, на суму -624,72 грн;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 22.06.2022, яким відкориговано рахунок за лютий 2022 № 897/178 від 28.02.2022, на суму -353 606,98 грн;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 19.09.2022, яким відкориговано рахунок за лютий 2022 № 897/178 від 28.02.2022, на суму 29,93 грн;

Рахунка-фактури № 897/297 від 30.04.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 313683 від 30.04.2022 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за березень 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/298 від 30.04.2022 на суму 151 365,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 313685 від 30.04.2022 на суму 151 365,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за квітень 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, яким відкориговано рахунок за квітень 2022 № 897/298 від 30.04.2022, на суму -6 540,00 грн;

Рахунка-фактури № 897/410 від 31.05.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 315511 від 31.05.2022 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за травень 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, яким відкориговано рахунок за травень 2022 № 897/410 від 31.05.2022, на суму -13 080,00 грн;

Рахунка-фактури № 897/505 від 30.06.2022 на суму 151 365,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 316777 від 30.06.2022 на суму 151 365,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за червень 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, яким відкориговано рахунок за червень 2022 № 897/505 від 30.06.2022, на суму -13 080,00 грн;

Рахунка-фактури № 897/616 від 31.07.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 317906 від 31.07.2022 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за липень 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, яким відкориговано рахунок за липень 2022 № 897/616 від 31.07.2022, на суму -13 080,00 грн;

Рахунка-фактури № 897/735 від 31.08.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг № 318465 від 31.08.2022 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за серпень 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, яким відкориговано рахунок за серпень 2022 № 897/735 від 31.08.2022, на суму -13 080,00 грн;

Рахунка-фактури № 897/879 від 30.09.2022 на суму 151 365,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2022 на суму 151 365,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за вересень 2022 року;

Акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, яким відкориговано рахунок за жовтень 2022 № 897/879 від 30.09.2022, на суму -6 104,00 грн;

Рахунка-фактури № 897/958 від 31.10.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за жовтень 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/812 від 12.09.2022 на суму 1 327,10 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 12.09.2022 на суму 1 327,10 грн (компенсація за земельний податок в 2022 р.);

Рахунка-фактури № 897/1037 від 30.11.2022 на суму 191 656,43 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2022 на суму 191 656,43 грн (послуга з виробництва, транспортування та постачання гарячої води) за листопад 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/1074 від 30.11.2022 на суму 151 365,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2022 на суму 151 365,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за листопад 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/1147 від 31.12.2022 на суму 1 372 354,72 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 1 372 354,72 грн (послуга з виробництва, транспортування та постачання гарячої води) за грудень 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/1148 від 31.12.2022 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 151 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за грудень 2022 року;

Рахунка-фактури № 897/61 від 31.01.2023 на суму 1 077 631,70 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2023 на суму 1 077 631,70 грн (послуги згідно Таблиці № 1 до договору) за січень 2023 року;

Рахунка-фактури № 897/83 від 31.01.2023 на суму 152 445,60 грн та акта приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2023 на суму 152 445,60 грн (послуги згідно Таблиці № 2 до договору) за січень 2023 року.

Крім того, на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії, використання води та об'ємів збирання та перевезення побутових і великогабаритних відходів з території ДП МА «Бориспіль», позивачем долучено до матеріалів справи копії відомостей про споживання теплової енергії по ДП МА «Бориспіль» за січень 2022 року № 63-11-26 від 04.02.2022, за лютий 2022 року № 63-11-48 від 06.06.2022, за листопад 2022 року № 63-11-112 від 06.12.2022, за грудень 2022 року № 63-11-2 від 09.01.2023 та за січень 2023 року № 63-11-12 від 07.02.2023, відомості про використання води по споживачах ДП МА «Бориспіль» за січень 2022 року № 63-11-24 від 04.02.2022, за лютий 2022 року № 63-11-41 від 02.06.2022 та за січень 2023 № 63-11-11 від 07.02.2023, а також Звіти про об'єми збирання та перевезення побутових і великогабаритних відходів з території ДП МА «Бориспіль» ТОВ «Фірма володар-Роз» за січень 2022 року № 59-11-13 від 04.02.2022 та за лютий 2022 року № 59-11-33 від 19.09.2022.

Судом встановлено, що акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, від 31.01.2022 на суму 1 227 248,81 грн, від 28.02.2022 на суму 149 205,60 грн та від 28.02.2022 на суму 1 551 754,57 грн підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств.

Інші акти приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 з боку відповідача не підписані.

Позивач зазначає, що усі вищезазначені рахунки та акти були вставлені відповідачу належним чином, однак, всупереч п. 2.2.2 договору, відповідач підписані примірки позивачу не повернув та вмотивованої відмови від підписання не направив, у зв'язку із чим акти приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 відповідно до п. 2.2.2 договору вважаються підписаними сторонами.

Таким чином позивач стверджує, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, у період з січня 2022 до січня 2023 належним чином виконав зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги з утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги на загальну суму 6 977 040,36 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за надані послуги, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 200 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за рахунком-фактурою № 897/79 від 31.01.2022, що підтверджується банківською випискою від 13.12.2022 (том 2, а.с. 47).

На переконання позивача, відповідач зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного відшкодування позивачу вартості наданих послуг виконав неналежним чином, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за надані послуги у період з січня 2022 до січня 2023 виникла заборгованість в загальній сумі 6 777 040,36 грн.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 6 777 040,36 грн основної заборгованості, яка виникла за період з січня 2022 до січня 2023, а також заявлено до стягнення 1 645 638,14 грн пені, нарахованої на підставі п. 4.2 договору, 110 003,18 грн 3 % річних, 665 401,91 грн інфляційних втрат, що розраховані за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 15.03.2023.

У свою чергу відповідач не заперечує проти надання позивачем за договором послуг за період з січня 2022 до 23.02.2022 року включно. Водночас, проти позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості наданих послуг починаючи з 24.02.2022 (з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України) заперечував, стверджуючи, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу послуг з утримання орендованого майна позивачем до суду не надано, як і не надано доказів споживання авіакомпанією електроенергії, теплової енергії, води та вивезення побутових відходів.

Відповідач також посилається на виникнення форс-мажорних обставин та належне повідомлення позивача відповідно до Розділу 5 договору про виникнення обставин непереборної сили для відповідача.

На думку відповідача, приймаючи право ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» на отримання 50% знижки зі сплати орендної плати за користування ангаром за період дії карантину, авіакомпанія також має право на зменшення сум, що нараховуються позивачем на підставі договору.

Також відповідач стверджує, що звертався до позивача з листами № 01-18-131 від 06.09.2022 та № 02-05-26 від 17.03.2023 про настання для відповідача починаючи з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, повідомивши, що працівники авіакомпанії не знаходяться в орендованих приміщеннях, а послуги по договору не отримуються. У зв'язку із цим, за ствердженням відповідача, вказаними листами відповідач просив здійснити коригування нарахування плати за послуги починаючи з 24.02.2022 та з проханням не нараховувати відповідну плату до поновлення операційної діяльності на території аеропорту та в приміщеннях аеропорту. Проте, як зазначає відповідач, позивач проігнорував вищезазначені листи відповідача.

Відповідач стверджує, що документи, оформлені позивачем на підтвердження надання послуг за період з 24.02.2022 до 31.01.2023 не відображають дійсний зміст господарських операцій, перелічених в них, оскільки орендоване приміщення (ангар) жодним чином відповідачем не використовувалось після повномасштабного вторгнення, а відтак, за ствердженням відповідача, не здійснювалась експлуатація, амортизація, ремонт, технічне обслуговування його обладнання.

Враховуючи зазначене, відповідач переконаний, що за період з 24.02.2022 до 31.01.2023 включно відсутні правові підстави для стягнення з авіакомпанії заявлених позивачем сум заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання Акта № 1 приймання-передавання державного майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1708 від 24.06.2015, або з моменту укладення договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 23.06.2025.

Згідно з п. 6.3 договору, договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1708 від 24.06.2015.

Умовами п. 1.7 договору визначено, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна припиняється дія договору. В цьому випадку сплата за послуги здійснюється до дати фактичного звільнення орендарем майна, яке підтверджується підписанням сторонами відповідного акта приймання-передачі державного майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1708 від 24.06.2015.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акта приймання-передачі державного майна № 1 від 09.07.2015, Регіональне відділення Фонду державного майна України здало, а ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» прийняло в оренду державне майно - приміщення ангару-ІАС загальною площею 7421,4 кв. м, яке розташоване за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Вартість майна визначена за незалежною оцінкою та згідно з висновком про вартість майна на дату оцінки 30.11.2014 року становить 42082200,00 грн без урахування ПДВ. Стан майна, що передається, в цілому задовільний. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача без зауважень та заперечень.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015 та додаткові угоди до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом раніше та передбачено п. 2.1.6 договору, балансоутримувач зобов'язаний щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору та додаткових угод до нього, у період з січня 2022 до січня 2023 було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату за спірний період та відповідні акти приймання-здачі виконаних послуг, з урахуванням відкоригованих сум актами приймання-здачі виконаних послуг, на загальну суму 6 977 040,36 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом було встановлено, що акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, 31.01.2022 на суму 1 227 248,81 грн, від 28.02.2022 на суму 149 205,60 грн та від 28.02.2022 на суму 1 551 754,57 грн підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств. Підписання вказаних актів з боку ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» відповідачем не заперечується.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 року з боку відповідача не підписані.

Позивач зазначає, що усі вищезазначені рахунки та акти були вставлені відповідачу належним чином, однак, всупереч п. 2.2.2 договору, відповідач підписані примірки позивачу не повернув та вмотивованої відмови від підписання не направив, у зв'язку із чим акти приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 вважаються підписаними сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 року підписані з боку позивача електронним цифровим підписом, відправлені позивачем через програму документообігу M.E.Doc та отримані відповідачем через зазначену програму, що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі. Також зазначені рахунки-фактури отримані відповідачем самостійно у позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 02.02.2022 до 31.01.2023.

В пункті 2.2.2 договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 06.12.2016 сторонами узгоджено, що орендар зобов'язаний щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт виконаних послуг та раз на рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта виконаних послуг, Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем п. 2.1.6 договору та виставлення відповідачу рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України він не використовував орендоване приміщення з незалежних від нього причин, а відтак, послуги починаючи з 24.02.2022 за договором відповідачем не споживалися.

Також відповідач посилається на те, що починаючи з 24.02.2022 жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу послуг з утримання орендованого майна позивачем до суду не надано, як і не надано доказів споживання авіакомпанією електроенергії, теплової енергії, води та вивезення побутових відходів.

Судом досліджені заперечення відповідача та зазначається наступне.

Як вже зазначалося судом раніше, підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору передбачено обов'язок орендаря щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт виконаних послуг та раз на рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта виконаних послуг, Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Також пунктом 1.6 договору передбачено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують Акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання Акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу у строк та відповідно до підп. 2.2.2 п. 2.2 договору мотивованої відмови від підписання вищенаведених рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 року. Протилежного суду не доведено.

Водночас, за змістом п. 2.1.6 договору, рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг є контрольними та звітними документами сторін щодо надання-отримання послуг і їх якості та як було встановлено судом раніше, позивачем належним чином виконано п. 2.1.6 договору та виставлено відповідачу належним чином рахунки та акти за період з березня 2022 до січня 2023. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення відповідача до позивача з відповідними актами-претензіями про ненадання або надання не в повному обсязі послуг, передбачених договором, за період з березня 2022 до січня 2023 року в порядку та строки, передбачені п. 1.6 договору. Протилежного суду не доведено.

При цьому, суд зазначає, що додані відповідачем до відзиву листи № 01-18-131 від 06.09.2022 та № 02-05-26 від 17.03.2023 не є належним доказом ненадання балансоутримувачем послуг за договором № 02.5-14/1-53, оскільки вказаним договором визначено порядок та строки як для складання актів-претензій, так і для подання вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Отже, вказані листи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів вмотивованої відмови від підписання актів надання послуг відповідно до підп. 2.2.2 договору та в якості доказів звернення з актами-претензіями про ненадання або надання не в повному обсязі послуг, передбачених договором, за період з березня 2022 до січня 2023 року в порядку та строки, передбачені п. 1.6 договору.

Щодо посилання відповідача на невикористання орендованого майна з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України з незалежних від нього причин, та як наслідок неотримання послуг за договором починаючи з 24.02.2022, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в своїх листах № 01-18-131 від 06.09.2022 та № 02-05-26 від 17.03.2023, які були адресовані позивачу, посилається на те, що з 24.02.2022 в орендованому приміщенні працівники відповідача не знаходяться, послуги згідно договору № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015 він не отримує.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання обов'язків, передбачених договором, на період їх дії (далі - форс-мажор).

Згідно з п. 5.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором,зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору, а відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Приписами частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний направлений відповідачем на адресу позивача лист № 01-18-131 від 06.09.2022, у якому останнього повідомлено про те, що з 24.02.2022 в орендованому приміщенні працівники відповідача не знаходяться та послуги за договором орендар не отримує.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача раніше вказаного листа, в порядку та строки, визначені пп. 5.2, 5.4 договору, із повідомленням про виникнення обставини непереборної сили.

Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за договором № 02.5-14/1-53.

Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків, що пов'язано з введенням в України воєнного стану внаслідок збройної агресії Росії проти України.

Доказів на підтвердження заборони на використання орендованого майна відповідачем у спірний період до матеріалів справи не надано. Обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого майна та його використання.

З рахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому використовувати орендоване приміщення та отримувати послуги за договором № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015, зокрема протягом спірного періоду з березня 2022 до січня 2023 року.

Суд також зазнає, що спірні послуги не відносяться до орендної плати, а є вартістю послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на те, що, приймаючи право ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» на отримання 50% знижки зі сплати орендної плати за користування ангаром за період дії карантину, авіакомпанія також має право на зменшення сум, що нараховуються позивачем на підставі договору, судом відхиляється як безпідставні та такі, що ґрунтуються на власних припущеннях відповідача.

При цьому, обсяг та, відповідно, вартість таких послуг залежить від обсягів фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання послуг за актами приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2022 на суму 191 656,43 грн (послуга з виробництва, транспортування та постачання гарячої води), від 31.12.2022 на суму 1 372 354,72 грн (послуга з виробництва, транспортування та постачання гарячої води) та від 31.01.2023 на суму 1 077 631,70 грн (послуги згідно Таблиці № 1 до договору), позивачем долучено до матеріалів справи копії відомостей про споживання теплової енергії по ДП «МА «Бориспіль» за листопад 2022 року № 63-11-112 від 06.12.2022, за грудень 2022 року № 63-11-2 від 09.01.2023 та за січень 2023 року № 63-11-12 від 07.02.2023, відомості про використання води по споживачах ДП «МА «Бориспіль» за січень 2023 № 63-11-11 від 07.02.2023, а також Звіт про об'єми збирання та перевезення побутових і великогабаритних відходів з території ДП «МА «Бориспіль» ТОВ «Фірма володар-Роз» за лютий 2022 року № 59-11-33 від 19.09.2022.

Суд зазначає, що за умовами підп. 2.2.6 п. 2.2 договору саме на орендаря покладений обов'язок щомісяця за Графіком зняття показників лічильників води та подання їх ДП «МА «Бориспіль» та Графіком зняття показників лічильників теплової енергії та подання їх ДП «МА «Бориспіль» знімати показники приладів обліку та надавати письмовий звіт в службу головного енергетика балансоутримувача до 20 числа кожного місяця. Зразки Звіту про використання води та Звіту про використання тепла по підприємству додаються до договору та є додатками до нього.

В разі ненадання звіту про використані воду та тепло сплата за їх споживання визначається згідно пункту З Графіку зняття показників лічильників води та подання їх ДП «МА «Бориспіль та Графіком зняття показників лічильників теплової енергії та подання їх ДП «МА «Бориспіль» (підп. 2.2.7).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу звітів про обсяги спожитої теплової енергії та води за спірний період в порядку та строки передбачені п. 2.2.6 договору. Протилежного суду не доведено.

В матеріалах справи також відсутні складені з боку відповідача звіти про обсяги спожитої теплової енергії та води за спірний період, в порядку та строки, передбачені умовами договору, які б підтверджували посилання відповідача на невикористання авіакомпанією орендованого майна та, як наслідок, неспоживання відповідачем відповідних послуг.

Також послуги за актами приймання-здачі виконаних послуг № 313683 від 30.04.2022 на суму 152 445,60 грн, № 313685 від 30.04.2022 на суму 151 365,60 грн, № 315511 від 31.05.2022 на суму 152 445,60 грн, № 316777 від 30.06.2022 на суму 151 365,60 грн, № 317906 від 31.07.2022 на суму 152 445,60 грн, № 318465 від 31.08.2022 на суму 152 445,60 грн, від 30.09.2022 на суму 151 365,60 грн, від 31.10.2022 на суму 152 445,60 грн, від 30.11.2022 на суму 151 365,60 грн, від 31.12.2022 на суму 151 445,60 грн та від 31.01.2023 на суму 152 445,60 грн стосуються надання позивачем послуг, що викладені Таблиці № 2 підп. 1.1.4 п. 1.1 договору, які визначені сторонами в фіксованому розмірі, а надання таких послуг не пов'язано із складанням будь-яких звітів та актів на підтвердження надання позивачем вказаних послуг.

Суд зазначає, що умовами договору, додатковими угодами до нього не передбачено та сторонами до суду не надано доказів того, що на балансоутримувача покладений обов'язок зі складення відповідних звітів/відомостей та направлення таких відповідачу на підтвердження виконання зазначених в Таблиці № 2 підп. 1.1.4 п. 1.1 договору послуг.

Також умовами підп. 3.2.3 п. 3.2 договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 09.09.2015 передбачено право орендаря відмовитися від послуг, викладених в таблиці № 2 договору, повідомивши балансоутримувача не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення послуг.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачем до позивача з повідомленням про відмову від послуг, викладених в таблиці № 2, в порядку та строки, передбачені умовами підп. 3.2.3 п. 3.2 договору.

Лист № 01-18-131 від 06.09.2022, на який відповідач посилається як на підтвердження повідомленні позивача про те, що з 24.02.2022 в приміщенні орендованого майна працівники авіакомпанії не знаходяться та неотримання відповідачем послуг за договором, не може бути прийнятий судом в якості повідомлення позивача про відмову від послуг на виконання підп. 3.2.3 п. 3.2 договору.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, положення договору № 02.5-14/1-53 від 09.07.201, а також відсутність з боку відповідача вмотивованої відмови від підписання актів приймання-здачі виконаних послуг за період з березня 2022 до січня 2023 року у строк та порядку, визначеному п. 2.2.2 договору, останні вважаються підписаними з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо кількості, вартості та якості наданих послуг.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору та надання відповідачу послуг у період з січня 2022 до січня 2023 року на загальну суму 6 977 040,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було зазначено судом вище та узгоджено сторонами в підп. 2.2.2 п. 2.2 договору, сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання є таким, що настав.

Судом було встановлено раніше, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за надані послуги, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 200 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за рахунком-фактурою № 897/79 від 31.01.2022, що підтверджується банківською випискою від 13.12.2022.

Проте, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідач зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного відшкодування позивачу вартості наданих послуг виконав неналежним чином, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за надані послуги у період з січня 2022 до січня 2023 виникла заборгованість в загальній сумі 6 777 040,36 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повного та своєчасного відшкодування наданих послуг до суду не надано.

В той же час, вже після звернення позивачем до суду із даним позовом, 12.07.2023 позивач подав до суду письмові пояснення по справі, у яких зазначив, що 16.06.2023 на адресу позивача надійшов лист ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» № 05-02-06 від 12.06.2022 та відповідно до зазначеної в ньому пропозиції, 16.06.2023 було проведено зарахування передоплати в розмірі 1 195 964,78 грн за Угодою про наземне обслуговування №В1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2009 в рахунок часткового погашення заборгованості за спірним договором №02.5-14/1-53 від 09.07.2015 по наступним рахункам: №897/18 від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, №897/79 від 31.01.2022 на суму 1 027 248,81 та №897/177 від 28.02.2022 на суму 16 270,37 грн, що разом складає 1 195 964,78 грн.

Враховуючи вищезазначене, ДП МА «Бориспіль» повідомило суд, що станом на день подання пояснень сума основного боргу відповідача за договором становить 5 581 075,58 грн.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти вищенаведеного, стверджує, що лист ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» №05-02-06 від 12.06.2022 за формою та змістом не відповідає вимогам щодо права підпису документів, зазначеному в п. 11.8 Статуту ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ», а саме віцепрезидент з фінансів не має права одноособового підпису, отже лист має юридичну силу лише за одночасної наявності підпису президента МАУ та віцепрезидента фінансів. Також відповідач зазначив, що перелік рахунків, обраних для погашення шляхом заліку переплати не відповідає позиції авіакомпанії в частині сплати рахунку за лютий 2022, що охоплює період після повномасштабного вторгнення. У зв'язку із зазначеним, на адресу позивача було направлено 17.07.2023 електронною поштою лист № 01-18-129 від 29.06.2023 щодо відкликання взаємозаліку.

Отже, як стверджує відповідач, підстави, на які посилається позивач у своїх письмових поясненнях є такими, що ґрунтуються на недійсному як за формою, так і за змістом листі, який, за ствердженням відповідача, на даний час є офіційно відкликаним.

Наразі суд зазначає, що у вказаному листі № 01-18-129 від 29.06.2023 не міститься посилання на те, що відповідач не визнає чи заперечує заборгованість за договором № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015 у розмірі 1 195 964,78 грн, що виникла на підставі рахунків-фактур №897/18 від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, №897/79 від 31.01.2022 на суму 1 027 248,81 та №897/177 від 28.02.2022 на суму 16 270,37 грн, а тому суд вважає, що вказаний борг підтверджений відповідачем, обсяг та вартість послуг, зазначена у вказаних рахунках-фактурах, відповідає фактичному споживанню, умовам договору та господарській діяльності відповідача.

Відповідно до пояснень позивача, 16.06.2023, на підставі листа відповідача № 05-02-06 від 12.06.2022, проведено зарахування передплати, тобто здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за певними договорами та складено розрахунки-коригування податкових накладних на підтвердження чого надано до суду копію картки по рахунку 361.897 за період з 01.06.2023 до 11.07.2023 (том 1, а.с. 62).

Також судом встановлено, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/15020/22 вбачається, що суд закрив провадження у вказаній справі за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» в частині стягнення основного боргу у зв'язку із поданням сторонами, зокрема, листа № 05-02-06 від 12.06.2022, за яким проведено зарахування передплати, тобто здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за певними договорами.

Отже, з вищезазначеного та матеріалів справи вбачається, що до 17.07.2023 відповідач не зазначав про невідповідності за формою і змістом листа № 05-02-06 від 12.06.2022, а навпаки вчиняв дії, разом з позивачем, на його виконання, що свідчить про схвалення вказаного листа повноважними представниками сторін.

Вищенаведені обставини відповідачем не спростовані, будь-яких пояснень з приводу вказаних обставин до суду не надано.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд також погоджується з твердженням позивача, що зі змісту п. 11.8 Статуту ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» не вбачається необхідність наявності одночасного підпису президента та віцепрезидента з фінансів для листів щодо використання передоплати, а відповідачем не надано доказів того, що відсутності у віцепрезидента з фінансів, який підписав лист, відповідних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач своїм листом № 05-02-06 від 12.06.2022 вчинив односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, моментом вчинення якого є складення вказаного листа та подання його позивачу, який відповідно до матеріалів справи був схвалений обома сторонами.

Враховуючи вищенаведене, в судовому засіданні 19.10.2023 суд вирішив закрити провадження по даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог ДП «МА «Бориспіль» до ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» про стягнення основного боргу в сумі 1 195 964,78 грн, що виникла на підставі рахунків-фактур №897/18 від 31.01.2022 на суму 152 445,60 грн, №897/79 від 31.01.2022 на суму 1 027 248,81 та №897/177 від 28.02.2022 на суму 16 270,37 грн.

Водночас, станом на дату розгляду даної справи, вартість наданих послуг за договором за період з березня 2022 до січня 2023 року включно в загальній сумі 5 581 075,58 грн відповідачем не сплачена. Протилежного суду не доведено, доказів погашення заборгованості відповідачем до суду не надано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості наданих послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 5 581 075,58 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись п. 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню (з урахуванням заяв позивача про зміну предмету та заяви позивача про зменшення позовних вимог) в сумі 1 645 638,14 грн за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 15.03.2023.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім здійснено нарахування пені на прострочену заборгованість із перевищенням шестимісячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Крім того, за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Однак, проаналізувавши умову, передбачену у п. 4.2 договору, суд не може визнати її такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, згідно з ч. 5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, за рахунками № 897/18 від 31.01.2022 та № 897/19 від 31.01.2022 прострочення починається з 22.02.2022 (20-й день сплати припадає на неділю, тому кінцевий термін сплати за вказаним актом - 21.02.2022); за рахунками № 897/178 від 28.02.2022 та № 897/177 від 28.02.2022 прострочення починається з 22.03.2022 (20-й день сплати припадає на неділю, тому кінцевий термін сплати за вказаним актом - 21.03.2022); за рахунком № 897/616 від 31.07.2022 прострочення починається з 23.08.2022 (20-й день сплати припадає на суботу, тому кінцевий термін сплати за вказаним актом - 22.08.2022); за рахунком № 897/958 від 30.10.2022 прострочення починається з 22.11.2022 (20-й день сплати припадає на неділю, тому кінцевий термін сплати за вказаним актом - 21.11.2022).

Щодо рахунка № 897/297 від 30.04.2022 за надані послуги в березні 2022 суд зазначає, що вказаний рахунок був виставлений позивачем у квітні 2022 року, у зв'язку із чим суд вважає, що кінцевим терміном оплати за вказаним рахунком є 20.05.2022, а прострочення по оплаті почалось 21.05.2022.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснив власний перерахунок пені, обмеживши період нарахування шестимісячним строком з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, наданих послуг, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дати прострочення, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 912 547,04 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, нарахував та просить стягнути з відповідача 110 003,18 грн 3% річних та 665 401,91 грн інфляційних втрат за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 15.03.2023.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов'язання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 109 384,19 грн, інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 660 757,13 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що заявлені штрафні санкції підлягають зменшенню на 90 % за час отримання послуг суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми нарахованої пені та штрафу, відповідач зазначає, що фінансові можливості відповідача значно знизилися через безпосередній негативний вплив обставин, на які авіакомпанія не мала і не має впливу, а саме заходи спрямовані на боротьбу з коронавірусної хвороби COVID-19 та введення воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації на територію України. призвели спочатку до значного скорочення, а у подальшому - до повного припинення виконання рейсів, що є основним джерелом прибутку авіакомпанії. На підтвердження вказаних відомостей, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву звіти ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» за період з 2020 до 2022 року, наказ про простій та наказ про призупинення дії трудових відносин. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих сум пені на 90% за час фактичного надання/отримання послуг.

Судом враховано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» є пасажирський авіаційний транспорт (51.10).

Суд також бере до уваги, що з 24.02.2022 повітряний простір України закритий, надання аеронавігаційного обслуговування припинено та не здійснюється.

Украерорух на своєму офіційному сайті https://uksatse.ua/ 24 лютого 2022 року офіційно повідомив про закриття повітряного простору України у зв'язку з військовим вторгненням РФ. Згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

Також судом враховано, що на теперішній час відповідач переведений в режим простою, що підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву наказом № 9 від 24.02.2022 «Про простій в авіакомпанії».

Водночас, суд наголошує на тому, що військова агресія Російської Федерації проти України є об'єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу по справі, так і позивачу.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на необхідність дотримання співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, беручи до уваги те, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими контрагентами через несвоєчасність оплати відповідачем вартості поставленої електричної енергії або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов вищевказаного договору, враховуючи те, що основним видом діяльності відповідача є здійснення пасажирських авіаційних перевезень, а повітряний простір України починаючи з 24.02.2022 закритий, а також з огляду на висновки суду про доведеність надання/отримання відповідачем послуг за договором № 02.5-14/1-53 від 09.07.2015 у період з січня 2022 до січня 2023 року, суд дійшов висновку про можливість частково задовольнити клопотання про зменшення заявлених штрафних санкцій та зменшити розмір пені на 50% за час фактичного надання/отримання послуг, що становить 456 273,52 грн, сума якої підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 102 112,36 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (місцезнаходження: вул. Лисенка, буд. 4, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 14348681) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08301; код ЄДРПОУ 20572069) 5 581 075,58 грн основного боргу, 456 273,52 грн пені, 109 384,19 грн 3 % річних, 660 757,13 грн інфляційних втрат та 102 112,36 грн судового збору.

3. Клопотання Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про зменшення пені задовольнити частково.

4. Закрити провадження у справі № 910/14806/22 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення основного боргу в сумі 1 195 964,78 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко