ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.11.2023Справа № 910/12573/23
За позовом Держаної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд»
про стягнення 8 960,59 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - позивач, Укртрансбезпека) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (далі - відповідач, ТОВ «Укрмаслотрейд») про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 8 960,59 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками рейдової перевірки № 014430 від 10.09.2021 на а/д Н-11, Дніпропетровська обл., Криворізький район км 83 км+700 м щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, посадовою особою Укртрансбезпеки зупинено транспортний засіб DAF реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який належить відповідачу, та виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а відтак про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт", Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільні дороги", про що складено довідку № 0020296 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2021, акт № 0399896 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.09.2021 та акт № 308102 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортном від 16.09.2021. На підставі викладеного, позивачем нараховано відповідачу плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 284,31 євро, що еквівалентно складає 8 960,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
30.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12573/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12573/23.
18.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд: зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу № 315590 від 02.11.2021 або відкласти розгляд справи на іншу дату до вирішення питання про відкриття провадження справи у справі про визнання протиправною постанови (далі - клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи); відмовити в повному обсязі у задоволенні позовної заяви про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами в розмірі 8 960,59 грн.
19.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі «Електронний суд» та зареєстрована в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду».
22.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення стосовно висновку щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, викладений в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 ТОВ «Укрмаслотрейд» відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/12573/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву з доданими до неї доказами, заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та письмові пояснення позивача стосовно висновку щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За приписами частин 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, у тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19, Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 названого Положення.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (надалі - Порядок № 879).
Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (надалі - Правила № 30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. п. 3 п.2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
За умовами пункту 22.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до підпунктів 3 - 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
16.09.2021 посадовою особою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління) на підставі направлення на рейдову перевірку № 014430 від 10.09.2021 на на а/д Н-11, Дніпропетровська обл., Криворізький район км 83 км+700 м була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником транспортного засобу DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (відповідач).
Працівниками Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме: фактичне навантаження на одиночну вісь складало - 12,73 т при допустимих 11 т, що підтверджується копією талона про зважування № 326 від 16.09.2021.
За результатами перевірки було складено: довідку № 0020296 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2021, акт № 308102 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.09.2021.
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 16.09.2021 складено акт № 0399896 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв'язку зі здійсненням перевезення (маршрут: с. Рудка, Царичанський р-н - м. Миколаїв, відстань 351 км) вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, фактичне навантаження на одиночну вісь склало 12,73 т при допустимих 11 т, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що також підтверджується талоном про зважування № 326 від 16.09.2021.
Враховуючи викладене, Управлінням на підставі формули, визначеної Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, нараховано плату за проїзд в розмірі 284,31 євро, про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 039896 від 16.09.2021.
Зазначений розрахунок № 039896, згідно з яким нараховано плату за проїзд в розмірі 284,31 євро, акт № 0399896 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка № 0020296 про результати здійснення габаритно-вагового контролю разом з талоном зважування № 326, які складені відносно водія ОСОБА_1 , були 27.09.2021 направлені позивачем на адресу відповідача разом з листом № 80275/3.1/24-21 з вимогою про необхідність здійснення оплати заборгованості у розмірі 284,31 євро. Даний лист було отримано ТОВ «Укрмаслотрейд» 04.10.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи, однак залишено відповідачем без задоволення.
Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно з пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В , де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Судом встановлено, що позивачем складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 039896 від 16.09.2021, відповідно до якого плата за проїзд складає 284,31 євро, що відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (16.09.2021 за 1 євро = 31,517) становить 8 960,59 грн.
Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.
При вирішенні спору судом враховано висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 лютого 2022 року у справі № 914/3255/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 676/6985/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №819/1381/16.
При цьому суд відхиляє твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо помилкового встановлення маршруту позивачем із зазначенням пройденої відстані.
Суд відхиляє твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст 258 ЦК України).
Відповідно до статей 261, 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільним дорогами транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні в можах строку позовної давності.
Крім того, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, який набрав чинності з 02.04.2020 та яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, який продовжує свою дію і станом на час вирішення спору по суті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин.
Отже, строк позовної давності продовжується на підставі пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що на момент перевірки автомобіль був у користуванні третьої особи, тому відповідач не був перевізником.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником транспортного засобу DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (відповідач). Будь-яких доказів про передачу транспортного засобу в користування іншим особам матеріали справи не містять.
Тлумачення норм Закону № 2344-III, Порядку № 879 свідчить, що за загальним правилом саме власник транспортного засобу має нести цивільно-правову відповідальність у виді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Спростувати цю презумпцію має власник транспортного засобу, чого у спірному випадку відповідач не здійснив.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 676/6985/19.
Суд відхиляє твердження відповідача про те що сертифікат відповідності вагів на момент зважування втратив свою чинність.
Наявний в матеріалах справі сертифікат відповідності вагів дійсний строком до 16.09.2021, тобто на момент зважування - 16.09.2021 він був чинним.
Відповідно до приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо строк установлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина перша статті 255 Цивільного кодексу України).
При визначені періоду чинності дії сертифікату відповідності, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2019 у справі №910/9096/18 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.06.2020 у справі №419/1965/18: "Прийменники "до" і "по" визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються лише сферами свого використання: "до" закріплений за офіційно-діловим стилем, а "по" - за розмовним. Інколи, щоб увиразити входження певної дати до установленого терміну, додають прислівник "включно".
Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 Господарського кодексу України).
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку
Відповідачем не надано доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування відповідного правопорушення та нарахування стягуваної суми грошових коштів.
02.11.2021 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №315590 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків але не більше 20 відсотків, відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у сумі 17000,00 грн. Штраф в повному обсязі стягнуто, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2022 року.
За своєю правовою природою плата за проїзд великовагового транспортного засобу є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування внаслідок такого їх використання.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем спірну плату за проїзд не внесено, в зв'язку з чим у відповідача перед Державним бюджетом утворилася заборгованість в розмірі 8 960,59 грн.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи, що позивач обгрунтував позовні вимоги, а відповідач не надав суду більш вірогідні докази, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 8 960,59 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із проведенням експертизи (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (Україна, 04053, місто Київ, вулиця Вознесенський Узвіз, будинок 14, офіс 16/20; ідентифікаційний код 39437627) на користь Державного бюджету України 8 960,00 грн (вісім тисяч дев?ятсот шістдесят гривень 00 коп.) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (Україна, 04053, місто Київ, вулиця Вознесенський Узвіз, будинок 14, офіс 16/20; ідентифікаційний код 39437627) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; ідентифікаційний код 39816845) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 07.11.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА