ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.11.2023Справа № 910/12684/23
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17)
до Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5)
про стягнення 53 602,24 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
10.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) вартості нестачі вантажу в розмірі 53 602,24 грн, у зв'язку із втратою вантажу під час перевезення його залізницею.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 року матеріали справи №910/12684/23 було передано на розгляд судді Морозову С.М.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 04.09.2023 року позовну заяву прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473480227 отримав ухвалу суду від 04.09.2023 про відкриття провадження у справі 12.09.2023.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 27.09.2022 року (включно).
21.09.2022 (в строк визначений судом) судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що позивач не надав суду належних доказів наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог, зокрема не доведено факту завдання йому збитків. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне марки Г (Г2) (0-200) у вагони:
- 60725702 в кількості 69,700 т по залізничній накладній № осн 48349633 (дос 45953833, 45953817),
- 60460433 в кількості 70,000 т по залізничній накладній № осн 48349633 (дос 45953833, 45953817),
- 62314133 в кількості 70,000 т по залізничній накладній № осн 48349633 (дос 45953833, 45953817),
- 63761563 в кількості 69,700 т по залізничній накладній № осн 48349617 (дос 45953874, 45953858),
- 63103147 в кількості 69,700 т по залізничній накладній № осн 48349617 (дос 45953874, 45953858),
та передало у період у березні 2023 року вказаний вантаж для перевезення Залізниці.
Під час приймання вище зазначених вагонів та вантажу до перевезення зауважень щодо кількості (маси), неповноти навантаження або пошкодження вантажу станцією відправлення заявлено не було, що підтверджується прийняттям вантажу до перевезення, зазначенням у накладних відповідної маси вантажу визначеної залізницею, проставленням залізницею дати прийняття вантажу до перевезення і накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) відповідального працівника залізниці в зазначених накладних.
Під час перевезення відповідачем вантажу за зазначеними накладними на станціях Знам'янка Одеської залізниці, Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти №№ 410006/70/42, 450003/127/40, 450003/128/41, 450003/126/39, 450003/128/38.
Згідно із довідками ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" про вартість вугільної продукції фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-200), що перевозилось, складає 2 620,24 грн з урахуванням ПДВ.
За розрахунком позивача загальна вартість втраченого вантажу складає 53 602,24 грн з ПДВ розрахована наступним чином:
- у вагоні № 60725702: 69,700 тон х 1% = 0,6970 тон (об'єм норми природної втрати); 1,750 тон - 0,6970 тон = 1,0530 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 1,0530 тон х 2 620,24 грн = 2 759,11 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
- у вагоні № 60460433: 70,000 тон х 1% = 0,7000 тон (об'єм норми природної втрати); 3,200 тон - 0,7000 тон = 2,5000 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 2,5000 тон х 2 620,24 грн = 6 550,60 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
- у вагоні № 62314133: 70,000 тон х 1% = 0,7000 тон (об'єм норми природної втрати); 5,500 тон - 0,7000 тон = 4,8000 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 4,8000 тон х 2 620,24 грн = 12 577,15 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
- у вагоні № 63761563: 69,700 тон х 1% = 0,6970 тон (об'єм норми природної втрати); 6,200 тон - 0,6970 тон = 5,5030 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 5,5030 тон х 2 620,24 грн. = 14 419,18 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
- у вагоні № 63103147: 69,900 тон х 1% = 0,6990 тон (об'єм норми природної втрати); 7,300 тон - 0,6990 тон = 6,6010 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 6,6010 тон х 2 620,24 грн. = 17 296,20 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля).
Посилаючись на незабезпечення відповідачем збереження вантажу у вагонах №№ 60725702, 60460433, 62314133, 63761563, 63103147 в процесі перевезення за накладними № 48349633, № 45953833, № 45953817, № 48349617, № 45953874, № 45953858, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартості недостачі маси вантажу в розмірі 53 602,24 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 ГК України.
Як встановлено судом, ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці та Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки Г (Г2) (0-200): 60725702 в кількості 69,700 т по залізничній накладній № осн 48349633 (дос 45953833, 45953817); 60460433 в кількості 70,000 т по залізничній накладній № осн 48349633 (дос 45953833, 45953817); 62314133 в кількості 70,000 т по залізничній накладній № осн 48349633 (дос 45953833, 45953817); 63761563 в кількості 69,700 т по залізничній накладній № осн 48349617 (дос 45953874, 45953858); 63103147 в кількості 69,700 т по залізничній накладній № осн 48349617 (дос 45953874, 45953858).
Згідно із частиною 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, Статутом залізниць України не передбачено доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника), що випливає з положень статті 115 Статуту залізниць України та пункту 2.7. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225.
У відповідності до статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Підпунктом б) пункту 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
У матеріалах справи наявні комерційні акти №№ 410006/70/42, 450003/127/40, 450003/128/41, 450003/126/39, 450003/128/38, які підтверджують нестачу вантажу у вагонах:
- № 60725702 - 1,750 тон;
- № 60460433 - 3,200 тон;
- № 62314133 - 5,500 тон;
- № 63761563 - 6,200 тон;
- № 63103147 - 7,300 тон.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Отже, Залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Одержувач вантажу ДТЕК "Добротверська ТЕС" на спірних залізничних засвідчив переуступний надпис, яким передав право на пред'явлення претензій та позовів до залізниці у разі недостачі маси вантажу Позивачу.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 статті 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції, які складені ТДВ "Шахта "Білозерська", підписані генеральним директором та головним бухгалтером Товариства (протоколи створення та перевірки електронного підпису наявний у матеріалах справи).
Згідно із довідками ТДВ "Шахта "Білозерська" про вартість вугільної продукції фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-200), що перевозилось, складає 2 620,24 грн з урахуванням ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
З урахуванням наведеного, суд приймає надану позивачем довідку як доказ понесених збитків, адже положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідки про вартість вугільної продукції, яка складена відправником вантажу та підтверджує вартість відправленого вантажу.
З огляду на вище наведене, твердження відповідача викладені у відзиві щодо не доведення позивачем факту завдання йому збитків суд відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
За розрахунками позивача, загальна вартість недостачі вантажу у спірних вагонах перелік вагонів наведено вище) з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 53 602,24 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що розрахунок здійснений арифметично правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
За змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини викладені у позові та наявність вини залізниці у завданні Позивачу збитків Відповідачем не спростовані.
Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.
Зважаючи на встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 53 602,24 грн вартості нестачі вантажу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Судовий збір позивача у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (ідентифікаційний код 36028628, місцезнаходження: 85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17) суму коштів в розмірі 53 602,24 грн (п'ятдесят три тисячі шістот дві гривни 24 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ