ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.11.2023Справа № 910/2504/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопрод" 03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 28)
про стягнення 318 999,74 грн.
Без (повідомлення) виклику сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопрод" про стягнення 318 999,74 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором №652/ВЗЗ-2022 від 11.10.2022 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2504/23, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.03.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 29.03.2023 року уповноваженій особі підприємства позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
У позовній заяві зазначено місцезнаходження відповідач: 36008, місто Полтава, провулок Кустарний, будинок 10, квартира, 103.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням відповідача (код ЄДРПОУ 44819172) є: 03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 28.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/2504/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопрод", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
11.10.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монопрод», (далі - Постачальник), відповідно до Указу Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану", укладено договір № 562/В33-2022 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до пункту 1.2. договору, з урахуванням додатку № 1 до нього, найменування товару (асортимент): консерви м'ясо-рослинні (свинина з квасолею); кількість товару: 200 000 кг; сума - 29 000 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.1. договору ціна вказаного договору складає 29 000 000,00 грн.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі неприбуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
За умовами пунктів 6.2., 6.3. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника. Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами.
Право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (п. 6.7. договору).
Згідно з п. 11.1. договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.20252 № 259/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" та від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін на період, визначений Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2022 року позивач під особистий підпис надав представнику відповідача Сороці Андрію Анатолійовичу (який діяв від імені постачальника на підставі довіреності від 15.09.2022 року, копія якої міститься у матеріалах справи) заявку від 11.11.2022 року № 78/8/2-2107 на поставку товару за договором, в якій визначені відповідні строки та місця постачання товару, а саме:
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, дата поставки товару: 28.11.2022;
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, дата поставки товару: 29.11.2022;
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, дата поставки товару: 01.12.2022;
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, дата поставки товару: 02.12.2022.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, товар із видатковою накладною МП-0000655 від 12 грудня 2022 на суму 28 999 971,00 грн, поставлено із порушенням узгоджених строків, а саме:
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2 (дата поставки товару: 28.11.2022), але здійснено поставку 12.12.2022.
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, (дата поставки товару: 29.11.2022), але здійснено поставку 12.12.2022.
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, ( дата поставки товару: 01.12.2022), але здійснено поставку 12.12.2022.
- поставка товару в кількості 50 000 кг, місце постачання: АДРЕСА_2, (дата поставки товару: 02.12.2022.), але здійснено поставку 12.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором № 562/В33-2022 від 11.10.2022 року не виконав, товар за договором поставив з порушенням строку, у зв'язку з чим на підставі п. 8.3. договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 318 999, 74 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у заявці від 11.11.2022 року № 78/8/2-2107.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/545/17 від 11.05.2018 року.
Судом встановлено, що позивач відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов'язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.
В пункті 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені (наведений у позовній заяві), судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповіда6 положенням чинного законодавства та умовам договору.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо своєчасної поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 318 999,74 грн є обґрунтованими.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4 785,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопрод" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 28; (ідентифікаційний код 44819172) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 318 999 (триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 4 785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.11.2023.
Суддя М.Є.Літвінова