ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.10.2023Справа № 910/6004/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" (09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, село Переселення, вулиця Комунарська, будинок 1)
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (01030, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19-21А)
про стягнення 24 803 250,73 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Максименко Я.О., Даюк О.В.
від відповідача: Білоус О.Ю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" про стягнення 23 345 590,44 грн основного боргу, 1 375 151,22 грн пені, 82 509,07 грн 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №60516987 від 08.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 матеріали справи № 910/6004/23 передані на розгляд судді Літвіновій М.Є.
20.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення копій документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 позовну заяву Приватного сільського сподарського підприємства "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" залишено без руху, встановлено Підприємству строк та спосіб усунення недоліків.
02.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2023.
29.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
19.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про огляд доказів.
19.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Представник відповідача 19.06.2023 у підготовчому засіданні просив суд відкласти підготовче засідання.
Судом у підготовчому засіданні 19.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.07.2023.
03.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення у справі.
03.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про огляд доказів.
05.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
Представник відповідача 05.07.2023 у підготовчому засіданні просив суд відкласти підготовче засідання.
Судом у підготовчому засіданні 05.07.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.07.2023.
17.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
18.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заперечень на клопотання про долучення доказів.
Представник позивача 19.07.2023 у підготовчому засіданні просив суд відкласти підготовче засідання.
Судом 19.07.2023 у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про часткове задоволення клопотання про огляд доказів. Крім того, судом задоволено заяву позивача та відкладено підготовче засідання на 09.08.2023.
07.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
07.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
Представник відповідача 09.08.2023 у підготовчому засіданні просив суд відкласти підготовче засідання.
Судом у підготовчому засіданні 09.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.08.2023.
22.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання доказів та пояснень.
22.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Судом у підготовчому засіданні 23.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.09.2023.
05.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо висновку експерта № 0307/1 від 01.08.2023.
05.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Представник позивача 11.09.2023 у підготовче засідання не з'явився, проте 08.09.2023 через відділ діловодства суду від останнім було подане клопотання про відкладення розгляду справи та встановлення додаткового строку на подання доказів.
Представник відповідача 11.09.2023 у підготовчому засіданні заперечував проти відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 11.09.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача та відкладення підготовчого засідання на 25.09.2023.
25.09.2023 через електронну пошту від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, заперечення щодо клопотання про долучення доказів від 22.08.2023, заперечення на письмові пояснення щодо висновку експерта, заперечення щодо клопотання про долучення доказів від 04.09.2023, заява свідка від 21.09.2023.
Судом у підготовчому засіданні 25.09.2023 задоволено заяву позивача про поновлення процесуального строк та долучено докази до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6004/23 до судового розгляду по суті на 16.10.2023.
10.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 16.10.2023 представники позивача заявлений позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 16.10.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
08.11.2021 між Приватним сільськогосподарським підприємством "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" (продавець) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (покупець) було укладено договір поставки №60516987, відповідно до п. 1.1 продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар - соняшник високоолеїновий, українського походження, урожаю 2021 року, насипом у відповідності до умов цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору продавець зобов'язується поставити 2 800 метричних тон товару. За вибором продавця до кількості товару може бути застосовано опціон +3,0/-3,0%.
08.11.2021 мі сторонами було укладено додаткову угоду UNPRICED до договору, якою внесено ряд змін і доповнень до останнього.
Так, згідно з п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди UNPRICED) сторони погодили, що попередня базова ціна для насіння соняшнику стандартного без ПДВ за цим договором складає 8 080,08 грн за одну метричну тону. Податок на додану вартість нараховується продавцем у відповідності до вимог Податкового Кодексу України.
Попередня базова ціна для насіння соняшника стандартного визначена, виходячи з наступних базових параметрів якості: вологість - 8%, сміттєва домішка - 3%, олійна домішка - 15%.
Сторони домовилися, що попередня базова ціна товару підлягає зміні на дату фактичної поставки кожної партії товару за результатами перевірки показників якості товару у пункті поставки.
Для цілей цього пункту договору партією товару є вся кількість товару, що за операційну добу.
Перерахунок попередньої базової ціни товару не здійснюється, якщо за даними вантажоодержувача показник сміттєвої домішки у товарі не перевищує 3,8%, а показник вологості не перевищує 8,5%, а вміст олеїнової кислоти становить не менше 82%.
У строк до 04.05.2022 (надалі - гранична дата фіксації ціни) продавець зобов'язується здійснити фіксацію остаточної базової ціни на увесь обсяг товару за договором на умовах та в порядку, які визначені в п. 4.1.2 цього договору.
На підставі остаточної базової ціни для насіння соняшнику стандартного, яка визначається для відповідної партії згідно п. п. 4.1.2 цього договору, визначається остаточна ціна партії товару на підставі п.п. 4.1.3 договору.
Так, у п. п. 4.1.2 цього договору (в редакції додаткової угоди UNPRICED) сторони домовилися, що фіксація остаточної базової ціни для насіння соняшнику стандартного щодо поставленого товару здійснюється після поставки всієї кількості товару за договором. Фіксація остаточної базової ціни здійснюється на партії товару в розмірі не менше 1000 метричних тон.
Зі змісту наведеного пункту слідує, що ним визначено такі варіанти фіксації остаточної базової ціни на товар:
1) Ціна дня - закупівельна ціна покупця станом на граничну дату фіксації ціни;
2) Середня закупівельна ціна - середня арифметична ціна на товар за наступними пунктами поставки: ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД», ТОВ ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР», ТОВ «ОЛСІЛЗ БЛЕК СІ», ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» та ціна дня.
У випадку, якщо:
і) продавцем не ініційовано фіксацію остаточної базової ціни всього поставленого товару або частини поставленого товару до граничної дати фіксації ціни; або
іі) якщо протягом 8 годин з моменту отримання покупцем повідомлення про фіксацію ціни сторони не можуть досягти згоди щодо остаточної базової ціни для насіння соняшнику стандартного в порядку, передбаченому вище, остаточною базовою ціною дня насіння соняшнику стандартного буде вважатися ціна закупки товару ПрАТ «МХП» в пункті приймання, найближчому до пункту поставки за цим договором за даними на сайті https://agro.mhp.com.ua/ru/mhp_orders станом на граничну дату фіксації ціни для випадку (і) та на дату фіксації для випадку (іі), які визначені вище.
В цьому випадку датою фіксації остаточної базової ціни насіння соняшнику стандартного буде гранична дата фіксації ціни.
Наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, лабораторними дослідженнями поставленого товару ТОВ «Грінтур-Екс», яке було визначене відповідачем як вантажоодержувач насіння соняшнику, видатковими накладними, актами перерахунку ціни партії товару підтверджується здійснення позивачем поставки соняшнику у кількості 2 711,26 т.
Долучені до матеріалів справи платіжні доручення свідчать, що відповідач у період з 15.11.2022 по 17.12.2022 провів часткову оплату поставленого товару (по базовій ціні) у розмірі 26 878 680,24 грн.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що унаслідок розпочатої 24.02.2022 збройної агресії рф проти України ціни на сільськогосподарську продукцію, що відображалися на сайтах агропідприємств, були застарілими та втратили свою актуальність.
З метою встановлення об'єктивної та справедливої остаточної базової ціни позивач у червні 2022 звернувся з листами до виробників сільськогосподарської продукції, названих у п. 4.1.2 договору, утім останні були залишені без відповіді і лише ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» повідомило, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України поки не закуповує агропродукцію.
Отже, визначити остаточну базову ціну на товар через такий показник як середня закупівельна ціна видалося неможливим.
Саме ж ДП з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» останній раз зафіксувало ціну дня в своєму телеграм-каналі ще 04.02.20222 і вона становила 20 400 грн/т.
Виходячи з наведеного, позивач направив відповідачу лист від 21.06.2022 з пропозицією протягом 10 календарних днів розрахуватися за поставлений товар у повному обсязі по вказаній ціні або повернути неоплачену частину насіння соняшнику (т. ІІ, а.с. 167), але відповіді так і не отримав.
Оскільки у строк до 04.05.2022 продавець фіксації остаточної базової ціни на увесь обсяг товару не здійснив, то остаточною базовою ціною для насіння соняшнику стандартного, виходячи з умов договору, мала би вважатися ціна закупки товару ПрАТ «МХП» в пункті приймання, найближчому до пункту поставки за спірним договором, станом на граничну дату фіксації ціни.
Разом з тим, унаслідок розпочатої рф збройної агресії ПрАТ «МХП» також перестало здійснювати закупки аграрної продукції і відображати закупівельні ціни на своєму сайті, у тому числі і для насіння соняшнику стандартного. Оскільки станом на 04.05.2022 сайт Товариства не працював, позивачем 16.06.2022 було направлено останньому лист з метою встановлення закупівельної ціни зазначеного товару (т. ІІ, а.с. 172), відповіді на який ПрАТ «МХП» не надало.
Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до КНДІСЕ для законного визначення середньоринкової вартості товару станом на 04.05.2022 та встановлення суми коштів, належної до оплати відповідачем за спірним договором.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022 (т. ІІ, а.с. 175 - 218) середня ринкова вартість товару (з урахуванням ПДВ) станом на 04.05.2022 складала 19 075,00 грн за 1 тонну.
31.01.2023 позивач направив відповідачу лист (т. ІІ, а.с. 219 - 222) з додатковою угодою та актом визначення остаточної ціни товару до договору, відповідно до яких остаточна базова ціна соняшнику високоолеїнового українського походження 2021 року урожаю зафіксована у сумі 19 075,00 грн за тону. Остаточна ціна товару у кількості 2 711,26 метричних тон, поставлених позивачем відповідачу, визначена у розмірі 50 224 270,68 грн.
Однак, зазначений лист було залишено відповідачем без відповіді та без виконання.
01.02.2023 позивач направив відповідачу лист № 01/02-23, у якому зазначив, що доплаті за поставлений згідно договору товар підлягають грошові кошти у розмірі 23 345 590,00 грн, додавши при цьому рахунок на оплату № 4 від 01.02.2023 на відповідну суму.
Проте вказана кореспонденція була повернута оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» відправнику із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 345 590,00 грн заборгованості за поставлений товар (50 224 270,68 грн - 26 878 680,24 грн), а також нарахованих на неї сум пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 наведеної норми).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 ст. 509 ЦКЕ України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (чачтини 1, 2 ст. 692 названого Кодексу).
Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (ч. 1 ст. 189 ГК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Так, ч. 1 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч. 4 наведеної норми).
Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Аналіз вищенаведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Наявними матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем відповідних господарських операцій з поставки товару у загальній кількості 2 711,26т та прийняття цього товару призначеним відповідачем вантажоодержувачем, а отже - і виникнення у відповідача обов'язку з оплати повної ціни постановленого товару.
Зі змісту спірного договору поставки слідує, що на момент його укладення сторони у грошовому еквіваленті визначили тільки попередню базову ціну насіння соняшнику, узгодивши при цьому способи та граничну дату фіксації грошового еквіваленту остаточної базової ціни поставленого товару, належної до сплати покупцем за поставлений товар.
Так, на підтвердження розміру остаточної базової ціни товару станом на вказану в договорі граничну дату її фіксації позивач до матеріалів справи надав висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, позаяк внаслідок розпочатої збройної агресії рф проти України станом на 04.05.2022 визначити остаточну базову ціну товару способами, погодженими у договорі, у тому числі, і через ціну закупки ПрАТ «МХП» за даними сайту https://agro.mhp.com.ua/ru/mhp_orders, не вбачалося за можливе, враховуючи, що ПрАТ «МХП» повністю зупинило закупки аграрної продукції та не відображало закупівельні ціни на своєму сайті, який протягом березня - червня 2022 року взагалі не працював.
Так, згідно вищевказаного висновку експертів КНДІСЕ середня ринкова вартість насіння соняшнику високоолійного, українського походження, урожаю 2021 року з урахуванням ПДВ станом на 04.05.2022 складала 19 075,00 грн за 1 тону.
Виходячи із зазначеної середньоринкової вартості насіння соняшника, позивачем і було обчислено повну ціну переданого товару у кількості 2 711,26 т та, враховуючи проведені відповідачем часткові оплати (по базовій ціні), - заявлену до стягнення суму заборгованості.
Свої заперечення проти позову відповідач аргументує тим, що вказана у висновку експертів КНДІСЕ середньоринкова вартість спірного товару не може бути застосована як остаточна базова ціна останнього, оскільки така процедура умовами укладеного між сторонами договору поставки не передбачена. З огляду на вказане, посилаючись водночас на консультативний висновок з рецензування висновку експерта № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, виконаний 09.06.2023 судовим експертом Дуць Д.Л., відповідач переконує, що висновок експертів КНДІСЕ не є належним доказом у справі. Натомість, за твердженням відповідача, остаточна базова ціна товару має визначатися у порядку пп. іі) п. 4.1.2 договору та станом на 04.05.2022 складає 13 000,00 грн за 1 тону відповідно до даних з сайту ПрАТ «МХП», які є у вільному доступі, та листа останнього від 11.04.2023 (т. ІІІ, а.с. 84).
Заперечуючи релевантність інформації з сайту ПрАТ «МХП» стосовно закупівельної ціни товару станом на 04.05.2022 у розмірі 13 000,00 грн за 1 тону, позивач зазначив, що протягом березня - червня 2022 року вказаний сайт взагалі не працював, про що свідчить збережена версія його головної сторінки, на якій зазначено: «Для протидії кібератакам з боку РФ МХП тимчасово припинив роботу сайтів». Інформація про закупівельні ціни за означений період, у тому числі, й станом на 04.05.2022, на яку посилається відповідач, на сайт ПрАТ «МХП» була внесена аж у липні 2022 року після підписання 22.07.2022 в м. Стамбулі, Туреччина «зернових угод», тобто заднім числом. При цьому станом на момент подання позовної заяви згідно даних сайту за період протягом чотирьох місяців (з 24.02.2022 по липень 2022 року) у будь-якій точці навантаження по всій Україні відображалася однакова незмінна ціна - 13 000,00 грн, що практично є неможливим для ринку сільськогосподарських товарів, а тому свідчить про недостовірність внесеної інформації. Натомість, уже на момент розгляду даної справи судом на сайті ПрАТ «МХП» станом на 04.05.2022 у пункті приймання, найближчому до пункту поставки за спірним договором, відображається декілька різних цін на один і той самий товар (соняшник) - 13 000,00 грн, 14 000,00 грн, 15 100,00 грн, 15 400,000 грн, що виключає можливість застосування означеної інформації для фіксування остаточної ціни товару з огляду як на відсутність самого механізму вибору серед перелічених цін, так і на неправдивість самого джерела інформації. Стосовно ж листа ПрАТ «МХП» від 11.04.2023, котрий містить відомості про ціну у розмірі 13 000,00 грн/т, то останній не є належним доказом у справі, враховуючи, зокрема, відсутність у ньому вказівки щодо найменування і характеристик товару, на який ця ціна діяла.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає, зокрема, свої вимоги щодо предмета спору та обставини, якими ці вимоги обґрунтовані з одночасним зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 2 ст. 164 ГПК України закріплений обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ч. 1 ст. 165 ЦК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відзив повинен містити, серед іншого, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (частина 3 наведеної норми).
До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (частина 6 зазначеної статті).
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).
У силу ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У силу ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (ст. 98 названого Кодексу).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
Так, відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (див. постанови Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі N 924/233/18, від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). При цьому, важливим стає те, не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага, тобто домінування не у кількісному, а у якісному вимірі.
Надаючи оцінку доказам сторін, долученим до матеріалів справи, доводам позовної заяви та аргументам відзиву на позов й іншим заявам по суті спору, спираючись на принцип вірогідності доказів, суд вважає, що висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, у якому зазначена середня ринкова вартість насіння соняшнику високоолійного, українського походження, урожаю 2021 року станом на 04.05.2022 у розмірі 19 075,00 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 тону, свідчить радше про обґрунтованість виконаного позивачем розрахунку остаточної (повної) вартості поставлених 2 711,26 метричних тон товару у загальній сумі 50 224 270,68 грн, аніж протилежне твердження відповідача, що має за основу застосування закупівельної ціни у розмірі 13 000,00 грн за 1 тону, зазначеної на сайті ПрАТ «МХП», внесення відомостей про яку вірогідно мало місце уже постфактум зі спливом більш ніж 2 місяців після настання визначеної договором граничної дати фіксації остаточної базової вартості товару, у силу чого виключається їх актуальність та достовірність.
Посилання відповідача на консультативний висновок з рецензування висновку експерта № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, виконаний 09.06.2023 судовим експертом Дуць Д.Л., не спростовує обґрунтованості визначення позивачем остаточної вартості поставленого товару, виходячи із розрахунку 19 075,00 грн за 1 тону соняшнику, позаяк у силу п. 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414, рецензування висновків судових експертів не проводиться з метою їх спростування чи підтвердження, а спрямоване винятково на вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків.
Не може достовірно спростовувати обґрунтованості визначення позивачем остаточної вартості поставленого товару, виходячи із розрахунку 19 075,00 грн за 1 тону соняшнику, й лист ПрАТ «МХП» від 11.04.2023, на який посилається відповідач, оскільки зі змісту останнього вбачається, що вказана у ньому інформація про ціну у розмірі 13 000,00 грн/т взята з того ж таки сайту ПрАТ «МХП», більше того, вказівки щодо найменування і характеристик товару, на який ця ціна діяла, останній взагалі не містить.
Суд звертає увагу відповідача на те, що учасники правовідносин повинні діяти чесно і добросовісно. І навіть якщо умови договору не містять прямої вказівки щодо визначення остаточної базової ціни переданого товару через його середню ринкову вартість, то можливість означеної процедури за встановлених судом фактичних обставин даної справи є очевидною, адже абсурдним та таким, що не відповідає чесній діловій практиці було б обмеження розрахунків сторін попередньою базовою ціною товару, як на тому фактично наполягає відповідач, заперечуючи проти задоволення позову у повному обсязі.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що суб'єктивна воля адресата (відповідача) на отримання поштової кореспонденції від відправника (позивача) знаходиться поза межами контролю останнього, а тому її відсутність, як у випадку з листом Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" від 01.02.2023 № 01/02-23, не спроможна нівелювати права позивача на отримання повної ціни переданого ним товару та можливість його захисту в судовому порядку.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу обумовленого договором товару у кількості 2 711,26 т загальною вартістю 50 224 270,68 грн, а також беручи до уваги, що доказів оплати його вартості у розмірі 23 345 590,44 грн матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, у п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за цим договором сторона, що порушили таку зобов'язання, зобов'язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, але в сумі не більше 10% від загальної суми простроченого зобов'язання.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за період з 10.02.2023 по 24.03.2023, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому позовна вимога про стягнення пені у сумі 1 375 151,22 грн підлягає задоволенню.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних за період з 10.02.2023 по 24.03.2023, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, у зв'язку з чим позов в частині стягнення з відповідача 82 509,07 грн 3% річних також підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (01030, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К" (09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, село Переселення, вулиця Комунарська, будинок 1; код ЄДРПОУ 38846528) суму основного боргу в розмірі 23 345 590 (два мільйони триста сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн 44 коп, суму пені в розмірі 1 375 151 (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят одну) грн 22 коп, 3% річних в розмірі 82 509 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн 07 коп, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 372 048 (триста сімдесят дві тисячі сорок вісім) грн 76 коп.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4.Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023.
Суддя М.Є. Літвінова