ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4163/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 (повне рішення складено 01.05.2023, суддя Дупляк С.А.) у справі №904/4163/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 26 735,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення на свою користь штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у сумі 26 735,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4163/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 26 735,00 грн штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, 2 481,00 грн судового збору.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4163/22, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що комерційний акт № 454502/9 засвідчує факт зміни маси вантажу у вагоні, яка відбулась під час перевезення від станції Ароматна до станції Павлоград - І та не встановлює факту невірного зазначення в накладній маси вантажу. Маса вантажу встановлюється на станції відправлення під час прийняття вантажу до перевезення за результатом проведення передавальних операцій. У зв'язку з чим апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем у накладній № 47127121 неправильно зазначена маса вантажу у вагоні № 60628971, про що складено комерційний акт № 454502/9.
Крім цього апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надана оцінка доданим до матеріалів справи доказам зміни якісного показнику вугілля, зокрема не досліджено посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) № 947 від 14.05.2022 та протокол випробувань ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" № 21/4 від 17.05.2022, які свідчать про те, що вміст "вологи" вугілля у спірному вагоні збільшився з 13,6 % до 14,9 %. Отже, на думку апелянта, розбіжності у масі вантажу виникли у зв'язку з попаданням у вагон опадів, які спричинили збільшення ваги, що виключає стягнення з відповідача штрафу.
Посилаючись на правову позицію Верховного суду, Скаржник зазначає на відсутності вини вантажовідправника у збільшенні маси вантажу, з причини погодних опадів під час перевезення.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що у відповідності до змісту п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення залізниця не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезень. Оскільки маса вантажу визначалась без участі працівників залізниці, а сам вантаж прийнято шляхом візуального огляду, залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлювалися перевізні документи.
Позивач зазначає, що інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості. Отже вважає, що дані, викладені в інформації Дніпропетровського регіонального центру гідрометеорології від 19.08.2022 є узагальненими та середньостатистичними, а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення ваги у вагоні через погодні умови.
Водночас позивач стверджує, що акт №4 відбору та підготовки проб вугілля і протокол випробувань № 21/4 не можуть слугувати належними доказами по справі, оскільки містять інформацію, що не відповідає дійсності. Так, як вбачається з довідки № 3 від 16.01.2023, підписаної заступником начальника станції Павлоград-1, відбору проб вугілля представником ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" з вагону № 60628971 не відбувалось, а долучений до матеріалів справи акт № 4 відбору та підготовки проб вугілля на підпис працівникам станції не надавався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 29.05.2023 для розгляду справи №904/4163/22 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4163/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/4163/22.
07.06.2023 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023у справі №904/4163/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
11.09.2023 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №904/4163/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4163/22 до свого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, У травні 2022 року за накладною № 47127121, яка у відповідності із ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Ароматна Придніпровської залізниці відправлено вагон № 60628971 на станцію Роя Донецької залізниці (арк. 3, том 1).
Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною (графа № 4) є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ТЕС" (далі - вантажоодержувач) за адресою: 85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34.
Вантажовідправником є ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідач).
14.05.2022 на станції Павлоград Придніпровської залізниці складено комерційний акт №454502/9 (арк. 5, том 1), яким зафіксовано, що вагон №60628971 вантажопідйомністю 70,0 т прибув 14.05.2022 поїздом № 9563. Вагон у технічному стані справний.
У розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акт зазначено: “При контрольному зважуванні вагона № 60628971, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту. В документі зазначається: вугілля кам'яне марки Г-газовий, вантаж розміщено та закріплено згідно п. 3.1 гл. 14 дод. 3 до СМГС, розрівняний і маркований продольними борознами. “Вантаж в твердому стані”, навалом. Нетто 69850кг, тара з документу перевірена 23000/23000 кг, в/п 70000 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля, навалом, брутто 937.50 кг тара з документу перевірена 23000/23000 кг, нетто 70750 кг, що більше маси, зазначеної в документі, на 900кг та вантажопідйомності на 750 кг. Зважування проводилось на справних повірених 150т вагонних вагах № 10 станції Павлоград І (повірка 07.07.2021) без відчеплення, при повній зупинці прийомоздавальником ОСОБА_2 в присутності ДСЗ ОСОБА_3 , приймальника поїздів ОСОБА_4 , ОВР Барибін О.М. Навантаження нижче бортів на 20 см вантаж маркований повздовжніми борознами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, бездверний, люки зачинені, течі та слідів течі вантажу не має”.
Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача як вантажовідправника штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, яка складає 26.735,00 грн. (5.347,00 грн - провізна плата за всю відстань перевезення х 5).
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі із виконання перевезення вантажів залізничним транспортом.
Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.
При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 917/964/17.
Матеріалами справи підтверджується і судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем у накладній № 47127121 неправильно зазначено масу вантажу у вагоні № 60628971, що на 900 кг більше фактичної маси вантажу у цьому вагоні, про що складено комерційний акт № 454502/9 від 14.05.2022.
Згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що є правомірною підставою для нарахування п'ятикратного штрафу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Водночас судова колегія відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Насамперед судова колегія відзначає, що сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у залізничній накладній. Водночас правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційні акти, правильність складення яких відповідачем не оскаржується.
Посилання відповідача на те, що причиною збільшення маси вантажу стали метеорологічні умови (опади) розцінюються судовою колегією критично, з огляду на таке.
Частиною другою статті 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.
Пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку, передбачає накладення на відправника штрафу.
Більше того, тип вантажу, що перевозився у спірному вагоні вугілля кам'яне знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правилами перевезення вантажів.
Чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов'язані з цим перевезенням технологічні процеси. Тобто, немає правового механізму, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).
Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості.
Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, випав дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
Відтак, дані, викладені в інформації Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 19.08.2022 за № 994-04/36-1161 є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за велику частину місцевості в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо), а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення маси вантажу у вагоні через погодні умови.
З наданого відповідачем акту № 4 відбору та підготовки проб вугілля вбачається, що 16.05.2022 представник ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" Т. Картавенкова провела відбір об'єднаної проби вугілля з 1-го залізничного вагону (№ 60628971). 17.05.2022 зразки взятих проб надійшли до лабораторії ТОВ "Вуглехімічна лабораторія", де з ними проводилися випробування (протокол випробувань № 21/4).
При цьому з довідки № 3 від 16.01.2023, підписаної заступником начальника станції Павлоград-1, вбачається, що по станції Павлоград-1 в добу 16.05.2022 року представниками ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" не проводився відбір проб вугілля, акти щодо проведеного відбору в спірну добу не складалися та не надавалися на підпис представникам залізниці.
Вказаний акт № 4 відбору та підготовки проб вугілля підписаний лише представником ТОВ "Вуглехімічна лабораторія".
Отже, оскільки складені ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" акт № 4 відбору та підготовки проб вугілля та протокол випробувань № 21/4 містять інформацію, що не відповідає дійсності, вказані документи не можуть слугувати належними доказами по справі.
Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами факту перевищення вказаної у накладній № 47127121 ваги вантажу за рахунок дощових опадів.
Також є необґрунтованим посилання скаржника, зокрема, на постанову Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №904/12292/16, то така стосується інших встановлених у справах обставин, тому така правова позиція не є релевантною для даного спору.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційний судом та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4163/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/4163/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв