Копія
154/4202/23
3/154/1985/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Володимир
Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Каліщук А.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління ДПС у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 19.09.2023 в пункті обміну валют, що знаходиться по вул. Данила Галицького, 19 в м. Володимирі, не забезпечила відповідність готівкових коштів, які знаходились на місці проведення розрахунків, сумі зазначеній в «х-звіті» РРО та звітній довідці про касові обороти за день і залишок цінностей, на суму 17400 грн, чим порушила п. 7 ст. 7 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась надала суду письмові пояснення згідно з яких просила провадження у справі закрити, оскільки вона працює касиром небанківської фінансової установи ТОВ «ФК «Магнат» та не здійснює розрахункові операції, а тому в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП. Також зазначила, що відповідальність за порушення порядку проведення розрахунків при здійсненні операції з купівлі-продажу іноземної валюти, передачена ч.3 ст. 155-1 КУпАП, а не ч.1 ст. 155-1 КУпАП. Розгляд справи просить проводити у її відсутності.
Дослідивши письмові докази, суддя прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до п.7 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» банки, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі агентських угод з банками, а також небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції", зобов'язані забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту
Нормою ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Із матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ФК «Магнат» здійснює торгівлю валютними цінностями за операціями купівлі та продажу іноземної валюти.
Відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, передбачена ч. 3 ст. 155-1 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що відносно ОСОБА_1 , яка працює касиром ТОВ «ФК «Магнат» та здійснює торгівлю валютними цінностями за операціями купівлі та продажу іноземної валюти, складено протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП зане відповідність готівкових коштів, які знаходились на місці проведення розрахунків, сумі зазначеній в «х-звіті» ПРРО та звітній довідці про касові обороти за день і залишок цінностей, на суму 17400 гривень.
Оскільки відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, передбачена саме ч. 3 ст. 155-1 КУпАП, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищенаведене, суддя прийшов до висновку, що матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, а тому провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.
Суддя: /підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук