Справа № 127/14578/22
Провадження № 4-с/127/83/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Жигарової Д.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника суб'єкта оскарження Макушинського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинського Владислава Івановича та начальника відділу Лєбєдєвича Володимира Володимировича,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинського Владислава Івановича та начальника відділу Лєбєдєвича Володимира Володимировича.
Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що 14.10.2023 року представник заявника отримав лист-відповідь від 06.10.2023 року на адвокатський запит щодо підстав звернення стягнення на пенсію, що на даний час заборонено законом. ОСОБА_1 вважає бездіяльність начальника Другого відділу ДВС неприпустимими, а дії головного державного виконавця Макушинського В.І. протизаконними, оскільки боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направляти боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. Натомість, постанова про виконавче провадження заявнику не надсилалась, а тому головний державний виконавець не виконав свої обов'язки, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 та позбавлення його права на інформацію та доступ до АСВП.
Посилання начальника Другого відділу ДВС на роздруківку з сайту Укрпошти щодо направлення на адресу ОСОБА_1 поштового відправлення, не може бути доказом надсилання стороні копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказана постанова має надсилатись рекомендованим листом.
Заявник посилаючись на норму ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою, відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Враховуючи вік боржника на момент винесення постанови про арешт коштів, державний виконавець мав би зрозуміти, що єдиний банківський рахунок - це пенсійний рахунок. При цьому, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в України, припинено звернення стягнення на пенсію. Також, в порушення вимог закону, боржнику не було надіслано копію постанови про арешт коштів та копію платіжної інструкції, чим його позбавлено права на своєчасне оскарження дій виконавця, що призвело до незаконного стягнення з пенсійного рахунку 1937,46 грн. Крім того, державним виконавцем було зроблено запит до МВС з приводу зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Хоча у разі наявності, їх вартість буде значно перевищувати суму стягнення. Тобто накладення арешту на транспортний засіб призвів би до його вилучення і створення проблеми для пошуку способів її вирішення. Невиконання посадових обов'язків суб'єктом оскарження ОСОБА_3 призвело до порушення конституційних прав та прав сторони виконавчого провадження, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цією скаргою та просив:
-визнати протиправними дії Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного виконавця Макушинського Владислава Івановича щодо інформування сторін про відкриття виконавчого провадження №72372289 від 28.07.2023 року та проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №123/14578/22, виданим 26.07.2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області в частині звернення стягнення на пенсію;
-визнати протиправними дії начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лєбєдєвича Володимира Володимировича щодо виконання своїх посадових обов'язків при здійсненні контролю за додержанням законності при виконанні провадження №72372289 від 28.07.2023 року;
-визнати неправомірними виконавчі дії щодо звернення стягнення коштів у сумі 1937,46 грн. з пенсійного рахунку ОСОБА_1 та зобов'язати їх повернути.
В судовому засіданні заявник та його представник вимоги скарги підтримали та просили суд її задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у скарзі.
Суб'єкт оскарження головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинський В.І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та пояснив, що ним було відкрито виконавче провадження щодо стягнення судового збору, про що боржник 22.08.2023 року отримав копію постанови. Інші постанови та документи направлялися простим поштовим листуванням. Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» не містить обмежень по кількості направлення постанов в одному конверті, тому державним виконавцем було надіслано постанови про відкриття виконавчих проваджень одним конвертом. На підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скаржник не звертався до начальника зі скаргою на дії виконавця. Також зазначив, що боржник не надав інформацію щодо спеціального режиму використання банківської картки. ОСОБА_1 має один банківський рахунок, так як інший був - кредитним. Постанови про стягнення з пенсії не виносилась. Крім того, постанова про арешт коштів містить роз'яснення щодо накладення арешту. Тому банк мав дотриматися вимог щодо обмежень накладення арешту на рахунки. Державний виконавець зауважив, що банк не надав інформації щодо того, який це рахунок боржника. Оскільки державним виконавцем було вчинено всі дії, спрямовані на виконання виконавчих документів, згідно з чинним законодавством, тому він просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Суб'єкт оскарження начальник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лєбєдєвич В.В. в судове засідання не з'явився, проте на електронну адресу суду надіслав клопотання про залишення скарги без задоволення та розглянути справу без його участі. Також зазначив, що 06.10.2023 року на адвокатський запит від 29.09.2023 року було надано відповідь в повному обсязі. Також зі змісту скарги встановлено, що скаржником не зазначено зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону.
Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи №127/14578/22 та матеріали виконавчого провадження №72372289, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 04.07.2023 року у справі №127/14578/22 апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 задоволено, усунуто ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні ним права власності, шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1488,60 грн.
За вказаним вище судовим рішенням, Вінницьким міським судом Вінницької області 26.07.2023 року було видано два виконавчі листи № 127/14578/22.
28.07.2023 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинським В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72372289 з примусового виконання виконавчого листа №127/14578/22 про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1488,60 грн. (а.с. 5). Вказаною постановою також зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також, в цей же день головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинським В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72372118 з примусового виконання виконавчого листа №127/14578/22 про усунення ОСОБА_4 перешкод у здійсненні ним права власності, шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення (а.с. 6).
Вказані вище постанови були надіслані боржнику 28.07.2023 року на адресу вказану у виконавчому листі, що підтверджується супровідними листами (а.с. 11) та матеріалами виконавчого провадження №72372289.
Крім того, 28.07.2023 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинським В.І. у ВП №72372289 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1937,46 грн. (а.с. 7).
На підставі вказаної вище постанови з рахунку боржника було стягнуто 1937,46 грн. за ВП №72372289 з виконання виконавчого документу - виконавчого листа №127/14578/22, що підтверджується платіжною інструкцією №72372289 від 01.09.2023 року (а.с. 13 зворіт).
06.10.2023 року начальник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Володимир ЛЄБЄДЄВИЧ надіслав на запит адвоката Волинця В.В. відповіді наступного змісту. Згідно відповіді з ДФС у боржника відкриті рахунки в АТ КБ «ПриватБанк», однак у відповіді не зазначається цільове призначення рахунку. 28.07.2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та шляхом накладення ЕЦП скеровано до банків-учасників обміну. На які саме рахунки банк накладає арешт державному виконавцю невідомо. 01.09.2023 року державним виконавцем підготовлено платіжну інструкцію на примусове списання коштів з рахунку та направлено до АТ КБ «ПриватБанк» для виконання. 20.09.2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним фактичним виконанням (а.с. 10, 13, 14).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
-на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.ч.1, 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто положення вказаного вище Закону спростовується твердження заявника щодо незаконності дій виконавця під час вжиття ним заходів щодо встановлення зареєстрованих за ним транспортних засобів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 28 вказаного вище Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Так, посилаючись на норму вказаного закону боржник зазначає, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. Проте, матеріали виконавчого провадження, надані для огляду в судовому засіданні, містять докази направлення двох постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №72372289 та ВП №72372118 одним рекомендованим поштовим відправленням, що не суперечить чинному законодавству.
Крім того, про зміст постанови Вінницького апеляційного суду від 04.07.2023 року боржнику було відомо, про що він зазначив в судовому засіданні, а тому останній розумів свій обов'язок щодо виконання рішення суду.
Таким чином, твердження боржника про ненадіслання йому постанови №72372289 спростовується матеріалами справи.
Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
За абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Частинами 1, 2, 4, 5, 10 ст. 56 вказаного вище Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Посилаючись на норму вказаної статті, постановою головного державного виконавця від 28.07.2023 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках що належать боржнику ОСОБА_1 .
При цьому, державний виконавець не визначав конкретну банківську установу та визначив порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.
У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).».
Разом з тим, банк не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертав виконавцю його постанову без виконання.
Оскільки банк, який виконував оскаржувану постанову про арешт коштів боржника, не визначив статус коштів, які надходять на рахунок № НОМЕР_1 , як такі, накладення арешту на які заборонено законом, тому у виконавця були відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» та зняття арешту з рахунку, на який надходять пенсійні кошти боржника.
Станом на час винесення постанови 28.07.2023 року про арешт коштів боржника, головний державний виконавець не мав інформації про віднесення рахунку боржника до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.
В свою чергу банк не повідомив державного виконавця про неможливість накладення арешту на вказаний рахунок.
Суд звертає увагу на ту обставину, що боржник отримавши постанови про відкриття виконавчих проваджень, а також під час перебування у виконавчій службі, тобто після накладення арешту на рахунки, не повідомив головного державного виконавця про статус рахунку, який ним був відкритий в банку.
Таким чином, виконавець, приймаючи постанову 28.07.2023 року, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Так само боржник мав право звернутися до виконавця із заявою про зняття арешту з такого рахунку та надати документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Водночас з матеріалів справи вбачається, що заявник не надав державному виконавцю відповідних підтверджень, як і суду.
Суд не приймає до уваги посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19 (адміністративне провадження № К/9901/22118/19), в яких вказано, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби, тобто наявна пряма законодавча заборона накладати арешти на такі види рахунків.
Так, Верховний Суд наголошує, що у зазначених справах арешт був накладений на рахунки боржників без застереження про те, що такий арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Проте, як встановлено судом у даній справі, в постанові від 28.07.2023 року головний державний виконавець зазначив про застереження, на які кошти та на яких рахунках арешт не накладається. Без подання державному виконавцю документального підтвердження, що арешт накладений на рахунок боржника із спеціальним призначенням, у виконавця не було правових підстав для скасування такого арешту з рахунку боржника.
За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Також ч. 3 ст. 56 вказаного вище Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що боржник та його представник не звертались до начальника відділу зі скаргою на дії державного виконавця. Адвокатом Волинець В.В. було надіслано лише запит про надання інформації по виконавчому провадженню №72372289, в результаті чого отримав відповідь. Отже, матеріалами справи не підтверджується бездіяльність суб'єкта оскарження ОСОБА_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинським В.І. та начальником відділу Лєбєдєвичем В.В. не було порушено вимог чинного законодавства при здійсненні примусового виконання виконавчих документів №127/14578/22.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макушинського Владислава Івановича та начальника відділу Лєбєдєвича Володимира Володимировича - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 07.11.2023 року.
Суддя: