Вирок від 07.11.2023 по справі 132/4253/18

Справа №132/4253/18

Провадження №1-кп/127/1033/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2018 за № 1201802000000228, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пиків Калинівського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Мізяків Калинівського району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Єнакієво Донецької області, громадянина України, з неповною вищою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 біля 12-ї год. ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_8 про висловлені ОСОБА_12 погрози. У подальшому 12.06.2018 біля 12-ї год. ОСОБА_8 повідомив про це своєму сину - ОСОБА_9 - та попросив завезти його до місця свого проживання. Після цього ОСОБА_9 повідомив, що він та ОСОБА_10 - чоловік доньки ОСОБА_8 - поїдуть з ОСОБА_8 до місця проживання останнього з метою проведення переговорів з ОСОБА_12 щодо недопустимості висловлювання погроз та заподіяння шкоди майну та здоров'ю родині ОСОБА_13 . З цією метою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поїхали до місця проживання ОСОБА_8 - будинку АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_10 , з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, заздалегідь заготовив і взяв з собою металеву трубу, а ОСОБА_9 - пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , споряджений набоями, який незаконно придбав та зберігав при собі.

Приїхавши до зазначеного будинку 12.06.2028 біля 17-ї год., ОСОБА_8 повідомив, що підійде до ОСОБА_12 , який разом зі ОСОБА_14 проходив стежиною біля домоволодіння. Після цього між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 виникла сварка, яка переросла у бійку. В ході цієї бійки ОСОБА_12 дістав ніж, який носив із собою, та наніс ним удари ОСОБА_8 по руках, ногам і тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді поранення грудної клітки проникаючого до плевральної порожнини, колото-різаних ран обох кистей, лівого стегна. Після цього ОСОБА_12 почав тікати в напрямку свого домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 . У свою чергу ОСОБА_9 дістав з кобури пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 та здійснив з нього п'ять пострілів у напрямку ОСОБА_12 , спричинивши йому вогнепальні поранення передньої та задньої поверхні тулуба. Після цього ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 продовжили переслідувати ОСОБА_12 та наздогнали його біля дороги по вул. З. Космодем'янської в с. Мізяків Калинівського району Вінницької області.

Наздогнавши потерпілого ОСОБА_12 , діючи з перевищенням меж необхідної оборони, ОСОБА_10 , використовуючи металеву трубу, а ОСОБА_8 - господарську лопату, в присутності ОСОБА_9 нанесли множинні удари по голові, руках та ногах ОСОБА_12 , від яких останній впав на землю і помер на місці.

Після цього за вказівкою ОСОБА_8 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покинули місце пригоди на автомобілі марки Ваз-2109, д.н. НОМЕР_2 , поїхавши у м. Вінницю, де у приміщенні гаража № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , розташованого в ГСК «Зірка» по вул. Липовецька, 1 в м. Вінниці, з метою уникнення кримінальної відповідальності спалили верхній одяг, у якому вчинили кримінальне правопорушення, та заховали пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 .

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлені такі тілесні ушкодження: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма: відкритий перелом кісток носа, рубані рани голови з крововиливами в м'які тканини (10 ран), переломи кісток мозкового (склепіння та основи), розрив твердої мозкової оболонки, травматичне руйнування речовини правої лобної та правої тім'яної долі головного мозку, численні ділянки забою головного мозку, поширений субарахноїдальний крововилив, крововилив в шлуночки головного мозку; проникаюча колото-різана рана грудної клітини (одна рана) та живота (одна рана) з ушкодженням по ходу раньових каналів нижньої долі лівої легені, малої долі печінки; гемоторакс зліва (1200 мл), гемоперитонеум (300 мл); непроникаючі колото-різані рани м'яких тканин правої руки (14 ран); забійні рани правої ноги (6 ран), забійні рани лівої руки (8 ран); вогнепальні, кульові, сліпі поранення грудної клітки (5); відкритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків; садно правого надпліччя (1), садно тулуба (1), синець правої кістки (1). Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_12 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть у причинному зв'язку зі смертю; проникаючі поранення грудної клітки та живота у ОСОБА_12 мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних в момент заподіяння, і в причинному зв'язку зі смертю не стоять; відкритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків у ОСОБА_12 мав ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечного для життя в момент заподіяння та в причинному зв'язку зі смертю не стоїть; непроникаючі колото-різані поранення м'яких тканин, забійні рани обох ніг, вогнепальні, кульові, сліпі поранення грудної клітки мали ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та в причинному зв'язку зі смертю не стоять; садно правого надпліччя, садно тулуба, синець правої кисті мали ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_12 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась травматичним шоком.

Згідно з пред'явленим обвинуваченням 12.06.2018 біля 12-ї год. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою зі своїм сином - ОСОБА_9 - та чоловіком своєї доньки - ОСОБА_10 - з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 на підставі наявних між ними тривалих неприязних відносин, підготовили засідку, заховавшись у чагарниках неподалік будинку АДРЕСА_1 , де почали очікувати на появу ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_10 , з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, заздалегідь заготовив і взяв з собою металеву трубу, а ОСОБА_9 - пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , споряджений набоями, який незаконно придбав та зберігав при собі.

Через деякий час, у момент, коли ОСОБА_12 проходив разом із своєю співмешканкою - ОСОБА_14 біля місця засідки, ОСОБА_9 , діючи відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , раптово підбігли до ОСОБА_12 та почали наносити йому удари руками та ногами в голову та по тулубу, намагаючись при цьому повалити його на землю.

Під час цієї бійки ОСОБА_12 почав чинити нападникам супротив, дістав ніж, який носив із собою, та наніс ним удари ОСОБА_8 по руках, ногам і тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді поранення грудної клітки проникаючого до плевральної порожнини, колото-різаних ран обох кистей, лівого стегна. Вирвавшись таким чином від нападників, ОСОБА_12 почав тікати в напрямку свого домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 . У свою чергу ОСОБА_9 , з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, дістав з кобури пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 та здійснив з нього п'ять пострілів у напрямку ОСОБА_12 , спричинивши йому вогнепальні поранення передньої та задньої поверхні тулуба. Після цього ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які діяли за попередньою змовою, продовжили переслідувати ОСОБА_12 та наздогнали його біля дороги по вул. З. Космодем'янської в с. Мізяків Калинівського району Вінницької області.

Наздогнавши потерпілого ОСОБА_12 , з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на умисне позбавлення його життя, до кінця, ОСОБА_10 , використовуючи заздалегідь заготовлену металеву трубу, а ОСОБА_8 - господарську лопату, в присутності ОСОБА_9 нанесли множинні удари по голові, руках та ногах ОСОБА_12 ,, від яких останній впав на землю і помер на місці.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що на момент події він з дружиною та тещею проживав у с. Мізяків, а син та зять - у м. Вінниці. ОСОБА_15 був його сусідом. Загиблий постійно чіплявся до його сім'ї, однак вони намагались не реагувати на провокації. Крім того, ОСОБА_15 завдавав їм матеріальних збитків, з приводу чого вони звертались до поліції та голови сільської ради.

12.06.2018 він перебував на роботі, коли подзвонила його дружина та повідомила, що прийшов ОСОБА_15 , продемонстрував ножа і сказав, що «зачистить цей п'ятачок сьогодні». Після цього, йому стало погано, він зателефонував донці та попросив, щоб зять ( ОСОБА_16 ) забрав його з роботи та завіз додому, на що донька повідомила, що ОСОБА_16 зможе забрати його ближче до вечора.

Близько 17.00 год. за ним приїхав ОСОБА_16 разом з ОСОБА_17 , та вони всі разом поїхали в село.

Коли вони приїхали в село, побачили як ОСОБА_15 разом зі ОСОБА_18 виходять з дому. Він запитав ОСОБА_19 скільки ще будуть тривати його знущання, на що останній почав лаятись та погрожувати. Після цього ОСОБА_15 дістав ніж, він не встиг зреагувати, як останній почав його різати. ОСОБА_16 та ОСОБА_20 в цей час у полі його зору не перебували, оскільки знаходились біля машини. Від отриманих ушкоджень він впав на коліна, а ОСОБА_15 побіг до хлопців. У цей час він чув постріли, однак де і хто стріляв, він не бачив, скільки було здійснено пострілів, теж не пам'ятає. Коли він зміг піднятись, ОСОБА_15 сидів на землі, а хлопців не було поруч. Він підійшов до ОСОБА_19 , схопив лопату, яка лежала в траві, та декілька разів наніс нею удари в різні частини тіла ОСОБА_21 . Коли він відходив, ОСОБА_15 залишався живим. В цей час з будинку вийшли ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , й він сказав їй їхати додому. Після цього йому стало зле, і його дружина викликала швидку. Його забрали в реанімацію, які саме оперативні втручання проводили, він не пам'ятає.

Він не мав умислу вбивати ОСОБА_19 , а лише захищався, оскільки останній наносив йому тілесні ушкодження ножем. Першим він удари ОСОБА_22 не наносив. З ОСОБА_23 та ОСОБА_17 про спільне нанесення ОСОБА_22 тілесних ушкоджень не домовлялись.

Чи били ОСОБА_19 ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , він не бачив, також він не бачив чи бив ОСОБА_15 його сина та зятя.

Лопата була залишена в траві на передодні події у зв'язку з роботами по господарству.

Механізм нанесення загиблому тілесних ушкоджень лопатою він не пам'ятає, оскільки був у шоковому стані після отриманих ножових поранень. Під час нанесення ударів лопатою ОСОБА_15 опору не чинив, однак продовжував погрожувати йому та відмахувався рукою.

В який момент дружина опинилась на вулиці, він не бачив.

Де в момент події знаходилась ОСОБА_18 , він не знає, чи кричала щось остання, він не пам'ятає.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що 12.06.2018 він працював разом з ОСОБА_23 , який є чоловіком його сестри. ОСОБА_16 повідомив, що подзвонила сестра та попросила забрати батька ( ОСОБА_8 ) з роботи, оскільки останньому стало зле. Вони закінчили роботу, після чого забрали батька та всі разом поїхали в село.

Він з ОСОБА_23 забирали речі з машини, а батько сказав, що піде поговорити з сусідом. Батько довго не повертався, тому вони пішли перевірити, де останній. Вони побачили, що ОСОБА_15 тримає батька за груди і наносить удари ножем. На їхні крики ОСОБА_15 не реагував, тому він злякався, дістав наявний у нього пістолет, попередив, що буде стріляти, на що ОСОБА_15 , знову ж таки, не відреагував, після чого здійснив декілька пострілів. Постріли не зупинили ОСОБА_24 , останній продовжував наносити удари ножем його батькові, після чого відпустив останнього та почав рухатись до них, розмахуючи ножем. У цей час ОСОБА_16 схопив якийсь предмет, схожий на палку чи трубу, і почав відмахуватись від нападу ОСОБА_21 . ОСОБА_16 наніс ОСОБА_22 удар по нозі, після чого останній присів на землю. В цей час з подвір'я вийшла його матір та почала істерику, вони пішли заводити її до хати, а коли повернулись на подвір'я, побачили батька, який сказав їм їхати до Вінниці, бо він напевно прибив ОСОБА_21 .

Після цього вони сіли в машину та поїхали в гараж на роботу в Вінницю. В гаражі вони спалили свій одяг та заховали пістолет. Чому спалили речі, він пояснити не може, слідів крові на них не було. Потім вони випили, щоб заспокоїтись.

У подальшому до нього зателефонувала матір та повідомила, що батько знаходиться в реанімації. Про смерть ОСОБА_25 дізнався також від матері.

Пістолет був споряджений гумовими кулями, він перероблений зі стартового пістолета, відповідного дозволу у нього не було.

Удари ОСОБА_22 він не наносив, лише здійснив декілька пострілів, коли той бив ножем його батька. ОСОБА_15 від них не тікав, навпаки вони тікали від нього.

Співмешканки ОСОБА_19 під час події вони не бачили.

Він ОСОБА_19 майже не знав, знав, що він проживає неподалік батьків та постійно робить їм шкоду. В селі всі боялись ОСОБА_19 та казали, що він психічно не врівноважений.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні 12.06.2018 в другій половині дня до нього зателефонувала дружина та попросила забрати його тестя ( ОСОБА_8 ) з роботи, оскільки останньому стало зле. ОСОБА_20 у той день працював з ним, тому вони разом поїхали за ОСОБА_26 , а потім в село.

Коли вони приїхали в село, ОСОБА_27 сказав, що піде поговорити з сусідом. Тесть довго не повертався, тому вони пішли подивитись, де він. Прийшовши на місце, вони побачили, що ОСОБА_28 тримає ОСОБА_8 за груди та наносить йому удари ножем. На їхні крики ОСОБА_15 не реагував, тому ОСОБА_20 дістав пістолет, попередив, що буде стріляти, після чого вистрілив декілька разів. Куди потрапляли кулі він не бачив, скільки було пострілів, він пам'ятає. Коли батько почав схилятись до землі, ОСОБА_15 пішов на них, розмахуючи при цьому ножем. Вони тікали від ОСОБА_19 , і в цей час з хати вийшла теща ( ОСОБА_11 ). На смітнику він знайшов уламок труби і наніс ним декілька ударів по ногам ОСОБА_22 , від чого останній присів, але продовжував до них лаятись та погрожувати. Вони завели ОСОБА_11 до хати, а коли повернулись, ОСОБА_27 вже доходив до подвір'я та сказав їм їхати в Вінницю, бо він напевно прибив ОСОБА_21 . Вони поїхали, а згодом зателефонувала теща та повідомила, що тесть у тяжкому стані в реанімації. Племінник завіз їх у лікарню, де вони перебували всю ніч, а зранку їх забрала поліція.

Після події вони з ОСОБА_17 спалили свій одяг, для чого пояснити не може, це була не його ідея.

Про наявність у ОСОБА_9 зброї йому відомо не було.

Трубу, якою він наносив удари ОСОБА_22 , він викинув на місці події.

Лопату на місці події він не бачив.

Потерпіла ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_15 був її вітчимом. До загибелі останнього, вона проживала з ним.

Їй відомо, що у ОСОБА_19 був конфлікт із сім'єю ОСОБА_13 , однак причини його виникнення їй не відомі. Вітчим розповідав їй, що йому погрожують, тому він носив з собою ножа з метою самозахисту, а згодом купив тепловізор.

Про обставини вбивства їй нічого невідомо, оскільки в той час вона не знаходилась в селі. А про загибель вітчима їй повідомили по телефону та попросили приїхати.

Обвинувачені відшкодували їй завдані збитки.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні пояснила, що вона знала загиблого ОСОБА_19 , вони проживали в одному селі. Вона його боялась, оскільки останній постійно шкодив односельчанам, на зауваження щодо збитків він реагував агресивно та висловлював погрози.

Сім'я ОСОБА_13 - її сусіди, вони не конфліктні люди. ОСОБА_15 за життя спалив їм сарай.

ОСОБА_15 також побив сусідку, після чого ОСОБА_27 зробив йому зауваження. З тих пір потерпілий почав мститися ОСОБА_13 .

Чи була у ОСОБА_13 зброя їй не відомо.

В день події вона ходила по худобу та бачила, як ОСОБА_15 виходив з лісу, при цьому у нього в рухах щось було, однак чи був то ніж, вона сказати не може.

Про смерть ОСОБА_19 вона дізналася наступного ранку від водія молоковозу.

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснив, що сім'я ОСОБА_13 - його сусіди. ОСОБА_25 він знав візуально, стосунків жодних не підтримував.

Від односельчан йому відомо, що ОСОБА_15 робив людям збитки. Чи був якийсь конфлікт у ОСОБА_19 з ОСОБА_13 , йому не відомо.

В день події він був вдома з жінкою. Він чув якийсь шум, схожий на сварку, але не звернув на те увагу. Пострілів він не чув.

Чи була в обвинувачених зброя йому невідомо.

Про смерть ОСОБА_19 він дізнався зранку, коли йшов по гриби.

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснила, що вона знала загиблого ОСОБА_19 , оскільки той проживав з її знайомою ОСОБА_33 . ОСОБА_15 неодноразово бив свою дружину. Він робив пакості, тому у селі його всі боялись.

ОСОБА_15 погрожував їй фізичною розправою, оскільки вона заступилась за бабусю, якій він наніс удар ліхтариком по голові.

Обвинувачених вона може охарактеризувати лише з позитивної сторони. ОСОБА_15 спалив їм сарай та робив іншу шкоду.

В день події у вечірній час вона бачила ОСОБА_19 біля будинку, він кликав свою співмешканку кудись піти. А зранку від водія молоковоза вона дізналась, що ОСОБА_19 вбили, та що це зробили ОСОБА_13 .

Хто знайшов труп їй невідомо.

Чи володіли ОСОБА_13 та ОСОБА_15 зброєю, вона також не знає. Однак ОСОБА_15 розповідав їй, що носить з собою ножі для самооборони.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні пояснив, що знав загиблого ОСОБА_19 через його дружину. Може охарактеризувати потерпілого лише з негативної сторони.

ОСОБА_13 він знає багато років, оскільки вони виросли в одному селі.

Колись ОСОБА_15 прикував свою матір до батареї, у зв'язку з чим він робив останньому зауваження. Репутація в ОСОБА_19 у селі була поганою, оскільки він постійно робив шкоду людям: отруював воду в криницях, спалив сарай ОСОБА_13 .

Про смерть ОСОБА_19 він дізнався від своєї дружини.

У ОСОБА_13 він зброї ніколи не бачив. Чи була зброя у померлого він не знає, однак останній постійно ходив з саморобним ножем.

Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_27 - її батько, ОСОБА_20 - її брат, а ОСОБА_16 - її чоловік.

ОСОБА_36 вона знала, він проживав у селі батьків. Він конфліктував зі всіма сусідами, робив пакості, погано поводився зі своєю матір'ю.

Відкритого конфлікту в її сім'ї з потерпілим не було. Все почалося з того, що ОСОБА_15 конфліктував з сусідкою. Восени 2017 року він напав на сусідку, а її батько ( ОСОБА_27 ) захистився за жінку. Після того, ОСОБА_15 сказав, що батько - його ворог, та почав шкодити їхній сім'ї. Зокрема, в них отруїли пса, підпалили сарай, викрали деякі металеві речі. Також потерпілий проколював колеса, поспалював їм малину та плодові дерева. При цьому ОСОБА_15 казав її матері, що це лише початок.

Будь-якою зброєю її родина не володіє.

У день вбивства ОСОБА_19 вона перебувала на роботі, її чоловік також. Близько 15.00 год. вона зателефонувала до батька та почула, що останній збентежений. Він повідомив їй, що погано себе почуває. Вона запропонувала йому помінятись змінами на роботі та сказала, що її чоловік забере його ввечері з роботи.

Близько 19.00 год. чоловік забрав її батька з роботи, а о 21.00 год. зателефонувала її мати та повідомила, що ОСОБА_15 сильно порізав батька. Вона попросила сусіда завезти її в село та по приїзді побачила поліцію та швидку допомогу. ОСОБА_19 на той час вона не бачила, лише його співмешканку - ОСОБА_37 . Батькові надали першу допомогу та забрали до лікарні, де його прооперували. Під час операції до лікарні приїхали її брат та чоловік. Вона не питала їх про обставини нанесення тілесних ушкоджень батькові, оскільки не знала, що вони були присутні під час конфлікту.

Про смерть ОСОБА_19 вона дізналась від працівників поліції, однак труп вона не бачила.

Обставини конфлікту їй невідомі, згодом вона дізналась, що ОСОБА_15 напав на батька, а той захищався.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачені приходяться їй чоловіком, сином та зятем.

Вона з чоловіком та своєю матір'ю проживали в селі, а син та зять у Вінниці.

ОСОБА_15 був її односельчанином, його будинок розташований на сусідній вулиці. Жодних стосунків з потерпілим вони не підтримували, конфлікт вперше виник, коли останній підпалив їм сарай.

У селі всі боялись ОСОБА_19 , оскільки той постійно робив людям збитки.

Перед подією ОСОБА_15 погрожував її чоловіку, що зарубає його. Вона викликала з цього приводу поліцію, однак жодного реагування не було.

12.06.2018 зранку чоловік поїхав на роботу, а вона залишилась вдова. В обідній час вона вийшла на вулицю, ОСОБА_15 їхав на велосипеді, під'їхав до неї та сказав, що сьогодні їй прийде кінець. Вона зайшла до хати, зателефонувала до чоловіка та розповіла йому про погрозу, на що чоловік наказав їй нікуди самій не виходити.

У вечірній час вона вийшла на подвір'я нарвати ягід та побачила ОСОБА_19 зі ОСОБА_38 . При цьому потерпілий тримав щось у руках, однак, що саме вона не бачила. Вони зупинились біля стежки, ОСОБА_15 щось говорив до ОСОБА_18 , вказуючи в її бік. Потім ОСОБА_18 кудись пішла, а ОСОБА_15 почав йти на подвір'я з ножем. Вона злякалась та втекла до хати. Поки вона намагалась включити телефон, почула як на вулиці щось нібито вибухнуло. Вона вийшла на подвір'я, однак там нікого не було. Біля хвіртки вона побачила свого сина та зятя, за ними з ножем біг ОСОБА_39 . Їй здалося, що потерпілий когось з них вдарив, тому вона вибігла за ними, однак діти наказали їй повернутися додому. Пізніше підійшов чоловік, на якому були сліди крові, та повідомив, що ОСОБА_15 його порізав, при цьому він спирався на лопату. Після цього вона побігла до хати викликати швидку допомогу і поліцію, при цьому хустками почала перев'язувати поранення чоловікові. Потім приїхала швидка допомога та чоловіка госпіталізували. Вона зателефонувала донці та повідомила про поранення батька.

ОСОБА_18 вона побачила знову вже після приїзду поліції.

Її син зброєю не володів.

Труп ОСОБА_19 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_40 у судовому засіданні пояснив, що знає обвинувачених та загиблого, вони - односельчани.

ОСОБА_15 декілька разів погрожував йому, робив шкоду іншим сусідам.

У день події він був на роботі, близько 08.20 год. повертався додому та побачив поліцію. Зі слів ОСОБА_11 він дізнався про смерть ОСОБА_21 . Він допомагав грузити тіло ОСОБА_19 до машини. Тіло загиблого знаходилось у траві за 50-70 м від будинку ОСОБА_13 . Чи були на загиблому тілесні ушкодження та сліди крові, він не пам'ятає.

Обставини смерті ОСОБА_19 йому невідомі.

Свідок ОСОБА_41 у судовому засіданні пояснив, що в день події він перебував вдома, складав сіно. Ніякого шуму поблизу подвір'я він не чув, можливо бавились діти. Про вбивство ОСОБА_19 він дізнався наступного дня від дружини.

Горупашенки люди не конфліктні.

ОСОБА_42 проживав у селі близько п'яти років. Односельчани розповідали про конфліктність ОСОБА_19 , але жодних подробиць він не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_43 у судовому засіданні пояснила, що про вбивство ОСОБА_19 вона дізналась, коли здавала молоко. Точну дату вона не пам'ятає, але подія відбулася влітку.

Вона нічого не бачила, але чула звук, подібний до вибуху, а наступного дня люди почали говорити, що ОСОБА_27 вбив ОСОБА_21 .

ОСОБА_13 вона може охарактеризувати лише з позитивного боку, ОСОБА_10 вона знає візуально, він - зять ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_44 у судовому засіданні пояснила, що в червні 2018 року вона була головою сільської ради. Загиблий ОСОБА_15 надокучав усім мешканцям села, постійно робив людям збитки. В свою чергу сім'ю ОСОБА_13 вона може охарактеризувати лише з позитивної сторони.

Вона викликала працівників поліції до ОСОБА_19 , але ті нічого не зробили.

В ніч з 12 на 13 червня 2018 року до неї зателефонувала ОСОБА_11 та повідомила про черговий скандал. Вона на велосипеді приїхала на місце події, де побачила ОСОБА_8 з численними різаними ранами. Люди повідомили їй, що він побився з ОСОБА_12 , а згодом вона побачила труп останнього у траві неподалік будинку ОСОБА_13 . Зі слів присутніх вона чула, що під час сутички ОСОБА_11 вдарила ОСОБА_19 лопатою.

Їй ОСОБА_15 пояснював, що поводить себе агресивно через те, що з ним не хочуть спілкуватись.

Свідок ОСОБА_45 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_13 він знає, вони його односельчани. Також він був знайомий із загиблим ОСОБА_12 , той певний час проживав у них в селі.

За день до події він косив траву у себе в дворі, повз проходив ОСОБА_15 та сказав, що йде різати ОСОБА_13 . При цьому він продемонстрував йому ножі, приховані під курткою. Згодом він розповів про почуте ОСОБА_46 , на що останній повідомив йому, що ОСОБА_15 отруїв їхнього пса, спалив сарай, потравив дерева.

Свідок ОСОБА_47 в судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_15 проживав в їхньому селі та був дуже лихою людиною. Він постійно шкодив односельчанам, зокрема, підпалював майно. До нього неодноразово викликали поліцію, однак жодних результатів це не дало.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що у неї з ОСОБА_12 були дружні стосунки, однак разом вони не проживали, інколи вона бувала в нього вдома.

У день події ОСОБА_15 проводив її додому від себе. Вона йшла з велосипедом, а ОСОБА_15 йшов на пару кроків попереду неї. На зарослій вуличці на ОСОБА_19 напав ОСОБА_27 , а згодом ще двоє невідомих їй людей, які були одягнуті в маски чи капюшони. Вона злякалась і почала викликати поліцію, в цей час до неї підбігла ОСОБА_11 , вдарила її лопатою та забрала телефон. У неї потекла кров, тому вона пішла додому та не бачила, як розвивалась подія.

Вона бачила, що ОСОБА_19 били, а як і чим не бачила. Також вона чула постріли, однак хто стріляв, вона не бачила.

Подія тривала хвилин 20, при цьому вона перебувала на місці перших 5 хвилин.

Була бійка, а хто кому наносив удари, вона повідомити не може.

Від людей в селі вона чула, що ОСОБА_15 поранив ОСОБА_8 . Також їй відомо про смерть ОСОБА_19 , однак чи настала смерть внаслідок бійки, їй не відомо.

Їй особисто ОСОБА_15 шкоду не робив, проте односельчани на нього жалілись та писали скарги.

Їй відомо, що у ОСОБА_19 був великий ніж, тепловізор та відеокамери.

Чи передувала бійці розмова, вона не пам'ятає.

В день події ОСОБА_15 вживав алкогольні напої. Ніж він носив завжди з собою. ОСОБА_15 ставав агресивним, якщо йому щось не подобалось.

Суд відповідно до частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на підставі заявлених сторонами кримінального провадження клопотань дослідив й інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, а саме:

-протокол огляду місця події від 13.06.2018, відповідно до якого в період часу з 00.30 год. до 00.50 год. оглянуто територію прилеглу до буд. АДРЕСА_1 . На відстані 15 м від дороги виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на кинджал з полімерною рукояткою, на якій наявні сліди речовини бурого кольору (далі - сліди РБК), сліди РБК на траві, 2 чоловічих шльопанці чорного кольору, трап'яну наплічну сумку чорного кольору, в якій знаходилось 2 ліхтарика чорного та червоного кольору та тепловізор чорного кольору. Праворуч від зазначених речей виявлено труп ОСОБА_12 , зафіксовано його розташування та виявлені на ньому ушкодження. Також під час огляду був вилучений мобільний телефон марки «Nokia» в корпусі чорного кольору;

-протокол огляду місця події від 13.06.2018, відповідно до якого в період часу з 02.00 год. до 02.30 год. оглянуто домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено лопату з дерев'яним держаком зі слідами РБК, яку в подальшому гр. ОСОБА_11 добровільно видала працівникам поліції. Крім того, ОСОБА_11 добровільна видала одяг свого чоловіка ( ОСОБА_8 ), а саме джинсові штани темно-синього кольору, светр сірого кольору, сорочку зеленого кольору, що просякнуті РБК;

-протокол огляду місця події від 13.06.2018, згідно з яким в період часу з 02.45 год. до 02.55 год. неподалік від місця виявлення трупа ОСОБА_12 виявлено та вилучено 2 гільзи;

-протокол огляду трупа від 13.06.2018, відповідно до якого в період часу з 10.30 год. до 13.10 год. у приміщенні моргу КНП «Калинівська ЦРП» зафіксовані тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_12 , а також вилучений одяг останнього;

-висновок експерта № 52 від 20.08.2018, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлено: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма: відкритий перелом кісток носа, рубані рани голови з крововиливами в м'які тканини (10 ран), переломи кісток мозкового (склепіння та основи), розрив твердої мозкової оболонки, травматичне руйнування речовини правої лобної та правої тім'яної долі головного мозку, численні ділянки забою головного мозку, поширений субарахноїдальний крововилив, крововилив в шлуночки головного мозку; проникаюча колото-різана рана грудної клітини (одна рана) та живота (одна рана) з ушкодженням по ходу раньових каналів нижньої долі лівої легені, малої долі печінки. Гемоторакс зліва (1200 мл). Гемоперитонеум (300 мл). Непроникаючі колото-різані рани м'яких тканин правої руки (14 ран); забійні рани правої ноги (6 ран), забійні рани лівої руки (8 ран); вогнепальні, кульові, сліпі поранення грудної клітки (5); відкритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків; садно правого надпліччя (1), садно тулуба (1), синець правої кістки (1). Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_12 виникла від багаторазової дії в напрямку спереду назад рублячого предмету, можливо, лопати, на що вказують характерні морфологічні особливості рани та перелому лобної та тім'яної кісток, а також виявлення заліза на стінках рани. Проникаючі поранення грудної клітки та живота та непроникаючі поранення правої руки у ОСОБА_12 виникли від дії гострого предмета, що мав колюче-ріжучі властивості, можливо, ножа. Забійні рани обох ніг у ОСОБА_12 спричинені дією твердого тупого предмета з обмеженою ребристою контактуючою поверхнею. Вогнепальні, кульові, сліпі поранення грудної клітки у ОСОБА_25 спричинені дією твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. Садно правого передпліччя, садно тулуба, синець правої кисті у ОСОБА_12 утворились від дії твердого (твердих) тупого (тупих) предмету (предметів). Смерть ОСОБА_12 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась травматичним шоком. Відкрита черепно-мозкова травма ОСОБА_12 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Проникаючі поранення грудної клітки та живота ОСОБА_12 мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і в причинному зв'язку зі смертю не стоїть. Відкритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків у ОСОБА_12 мав ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння та в причинному зв'язку зі смертю не стоїть. Непроникаючі колото-різані поранення м'яких тканин, забійні рани обох ніг; вогнепальні, кульові, сліпі поранення грудної клітки мали ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я та в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Садно правого надпліччя, садно тулуба, синець правої кісті мали ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Враховуючи динаміку трупних явищ, пору року, місце виявлення трупа, обставини провадження можна висловитись про те, що смерть ОСОБА_12 настала в проміжку часу між 21 та 23 годинами 12.06.2018. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлені ушкодження у вигляді колото-різаних ран по задній поверхні правої верхньої кінцівки, які можна було б розцінювати як сліди самооборони. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_12 певний проміжок часу (хвилин, десятки хвилин), до настання загрозливих для життя явищ міг здійснювати фізичні дії, в тому числі і бігати, ходити, повзати, наносити удари тощо). Малоймовірно, що після спричинення ОСОБА_12 відкритої черепно-мозкової травми, він міг здійснювати активні фізичні дії. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 не виявлено ознак захворювань, які могли б стояти в причинному зв'язку з настанням його смерті. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_12 методом газово-рідинної хроматографії, етилового спирту та його ізомерів не виявлено, що свідчить про його тверезий стан на час настання смерті;

-протокол огляду місця події від 13.06.2018, відповідно до якого в період часу з 20.56 год. до 21.16 год. на ділянці місцевості біля гаражного кооперативу ГСК «Зірка» ОСОБА_9 вказав на місце, де закопав пістолет з кобурою, набої та гільзи, які в подальшому були вилучені працівниками поліції;

-протокол огляду місця події від 13.06.2018, згідно з яким в період часу з 21.39 год. до 21.54 год. в гаражних приміщеннях № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ГСК «Зірка» за адресою: вул. Липовецька, 1 в м. Вінниці, ОСОБА_10 вказав, де він разом з ОСОБА_9 спалив верхній одяг. У подальшому в грубі, яка знаходиться у гаражному приміщенні було виявлено сажу та залишки деревного вугілля;

-відповідь від 23.08.2018 за № 1053/27/02-2018 за підписом заступника начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_48 , згідно з якою станом на 23.08.2018 за ОСОБА_9 зброя не зареєстрована;

-висновок експерта від 21.09.2018 - 25.10.2018 № 1129/1152/1253, згідно з яким у ОСОБА_8 під час стаціонарного лікування в Калинівській ЦРЛ з 12.06 по 26.06.2018 були виявлені такі тілесні ушкодження: «Множинні колото-різані рани обох кистей, грудної клітки, лівого стегна. Проникаюче поранення грудної клітки. Пневмогемоторакс зліва». Зазначені тілесні ушкодження утворились від травматичної дії гострого предмету (предметів), що має колюче-ріжучі властивості, по давності утворення могли бути спричинені в термін, зазначений в ухвалі суду - 12.06.2018, за ступенем тяжкості належать: поранення грудної клітки, проникаюче до лівої плевральної порожнини - до тяжких тілесних ушкоджень; колото-різані рани обох кистей, лівого стегна - до легких тілесних ушкоджень. Характер і локалізація виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 свідчать про утворення від не менш ніж чотирьох дій колюче-ріжучого предмету (за механізмом стиснення, розтягнення), з прикладанням сили в названі ділянки локалізації ушкоджень: передню поверхню грудної клітки зліва, ліве стегно, кисті рук. Зазначені тілесні ушкодження за своїм характером не виключають можливості здійснення ним активних фізичних дій після спричинення, в тому числі бігати, ходити, повзати, наносити удари тощо;

-протокол проведення слідчого експеримент від 12.09.2018, відповідно до якого в період часу з 10.45 год. до 11.30 год. ОСОБА_11 біля свого домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 розповіла та показала про обставини спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , вказала на місце, де виявила своїх чоловіка, сина та зятя, а також труп ОСОБА_12 ;

-висновок експерта від 19.10.2018 № 323, згідно з яким пістолет, вилучений 13.06.2018 біля приміщення гаражів за адресою: АДРЕСА_4 , є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - переробленим саморобним способом з (сильно-шумового) стартового пістолету моделі «Stalker 914-S», калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , виробництва Туреччини, шляхом видалення перетинки (заглушки) з каналу ствола. Конструкція пістолета дозволяє проводити постріли пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., які споряджені гумовими кулями, газовими пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., шумовими пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., дробовими пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., а також способом роздільного спорядження (шумовий патрон калібру 9 мм Р.А. в патроннику та підкаліберний снаряд в стволі). Конструкція пістолета не дозволяє проводити постріли штатними патронами до бойової зброї без внесення змін в конструкцію пістолета або патронів. Даний пістолет придатний для проведення пострілів. 16 патронів, які були вилучені під час ОМП, є: 9 патронів - є бойовими припасами - пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими кулями з еластичного матеріалу, призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатні до стрільби; 5 патронів - є бойовими припасами - переробленими саморобним способом пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., шляхом поєднання еластичних снарядів та металевих кульок діаметром 4,5 мм, придатні до стрільби; 2 патрона - є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - пістолетними патронами калібру 9х18 мм, призначеними для стрільби з пістолетів конструкції Макарова «ПМ» та Стечкіна «АПС», придатні до стрільби; 6 патронів, які знаходились в магазині пістолету, є бойовими припасами - переробленими саморобним способом пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., шляхом поєднання еластичних снарядів та металевих кульок діаметрів 4,5 мм, придатні до стрільби; 2 гільзи з місця виявлення трупа, відстріляні з пістолета моделі «Stalker 914-S», № НОМЕР_1 ; 1 гільза виявлена під час огляду пакету - відстріляна з пістолета моделі «Stalker 914-S», № НОМЕР_1 . Предмет, вилучений під час огляду трупа ОСОБА_12 , є метальним снарядом - стріляною гумовою кулею, яка призначена для спорядження патронів «несмертельної дії» калібру 9 мм Р.А. Металеві кульки не являються бойовими припасами, а є кульками призначеними для стрільби з цілого ряду пневматичної газобалонної зброї, калібру 4,5 мм, пневматичних газобалонних пістолетів «МР-654», «А-101» та інших калібру 4,5 мм;

-протокол проведення слідчого експеримент від 12.09.2018, відповідно до якого в період часу з 12.05 год. до 12.35 год. свідок ОСОБА_14 показала на місцевості шлях, яким вона рухалась з ОСОБА_12 та місце, де на останнього напали два чоловіка в масках та ОСОБА_8 ;

-протокол проведення слідчого експеримент від 15.06.2018, згідно з яким в період часу з 15.07 год. до 17.07 год. ОСОБА_10 відтворив обставини, за яких він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_12 ;

-висновок експерта від 30.10.2018 - 07.11.2018 № 205, відповідно до якого кров ОСОБА_12 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В ізосерологічної системи АВО. При дослідженні предмету ззовні схожого на кинджал виявлена кров людини, яка належить особі чоловічої генетичної статті. Групова належність виявленої крові не встановлена у зв'язку з малою її кількістю, а також можливим впливом предметоносія (обільне забруднення). При дослідженні лопати виявлена кров людини, статева і групова належність якої не встановлена у зв'язку з відсутністю збережених, придатних для дослідження ядер, а також надзвичайно малою кількістю. При дослідженні рукоятки кинджала виявлено волокна білого кольору;

-висновок експерта від 30.10.2018 - 06.11.2018 № 280, відповідно до якого кров ОСОБА_12 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В ізосерологічної системи АВО. В плямах на змиві з правої руки трупа ОСОБА_12 встановлено наявність крові людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, що не виключає походження її як від потерпілого ОСОБА_12 , так і від будь-якої іншої особи з такою ж групою крові. В плямах на змиві з листя та лівої руки ОСОБА_12 , а також в плямах на одязі трупа: футболці, штанах, кофті встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої встановлено лише антиген Н, що не виключає можливості приналежності крові у вказаних об'єктах до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В та походження її від трупа ОСОБА_12 , або від будь-якої іншої особи з такою ж групою крові. В плямах на трусах, що належать ОСОБА_8 , встановлено наявність крові людини групи А з ізогемаглютинінами анти-В, що не виключає її походження як від ОСОБА_8 , так і від будь-якої іншої особи з такою ж групою крові. В плямах на одязі, що належать ОСОБА_8 : сорочці, светрі, джинсах з ременем встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої встановлено антиген А. Отже, кров у вказаних об'єктах може відноситись до групи А з ізогемаглютинінами анти-В, що не виключає її походження як від ОСОБА_8 , так і від будь-якої іншої особи з такою ж групою крові;

-довідка від 18.06.2018 № 47, згідно з якою ОСОБА_8 з 12.06.2018 перебував у травматологічному відділенні Калинівської ЦРЛ у зв'язку з численними ножовими пораненнями грудної клітки зліва, лівого стегна, обох кистей;

-відповідь на адвокатський запит від 16.07.2018 № 02-850 за підписом головного лікаря Калинівської ЦРЛ ОСОБА_49 , зі змісту якої випливає, що ОСОБА_8 12.06.2018 о 23.20 год. поступив в хірургічне відділення лікарні зі скаргами на наявність численних колото-різаних ран в ділянці грудної клітки, обох кистей, лівого плеча, лівого стегна. Лікарем були визначені множинні колото-різані рани обох кистей, грудної клітки, лівого стегна, проникаюче поранення грудної клітки, пневмогематоракс зліва. З 27.06.2018 по 29.06.2018 ОСОБА_8 продовжив амбулаторне лікування після стаціонарного у лікаря-травматолога поліклініки;

-протокол огляду місця події від 13.06.2018, відповідно до якого в період часу з 04.10 год. до 04.20 год. оглянуто домоволодіння ОСОБА_12 , зафіксовано обстановку в будинку та прилеглу територію, вилучено системний блок «Asus» та системний блок типу відеореєстратора MHK -8304V;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.09.2018, відповідно до якого слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_50 в приміщенні Калинівської ЦРЛ ознайомився з історією хвороби на ім'я ОСОБА_8 № 3547 від 12.06.2018 на 29 арк. та його медичною картою стаціонарного хворого № 3949 від 04.07.2018 на 24 арк. та вилучив їх;

-висновок експерта від 03.10.2018 - 01.11.2018 № 112/126, згідно з яким у ОСОБА_14 під час судово-медичної експертизи виявлено рубець волосяної частини голови, строком давності понад один місяць з моменту огляду. Вказане тілесне ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень, виникло від дії предмету (предметів), що мав рублячи властивості, по давності утворення може відповідати строку вказаному в ухвалі - 12.06.2018;

-протокол огляду місця події від 31.07.2018, відповідно до якого в період часу з 12.00 год. до 12.25 год. на території автостоянки ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул. Театральна, 10 в м. Вінниці, оглянуто автомобіль марки Ваз 21093, д.н. НОМЕР_7

-копія протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.08.2018, згідно з яким слідчий СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_51 в період часу з 10.11 год. до 12.40 год. в приміщенні ПрАТ «ВФ Україна» за адресою: вул. Лейпцизька, 15 в м. Києві, ознайомився з CD-R диском та вилучив інформацію в електронному вигляді;

-копія протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 02.10.2018, згідно з яким слідчий СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_51 в період часу з 10.11 год. до 12.40 год. в приміщенні ПрАТ «Київстар» за адресою: вул. Дегтяревська, 53 в м. Києві, ознайомився з CD-R диском та вилучив інформацію в електронному вигляді; довідка про опрацювання номерної інформації від 06.11.2018 № 1615/18/02-2018, згідно з якою надано тип з'єднання, дату, час та тривалість, адреси базових станцій, в межах азимутів яких фіксувались абоненти № НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 .

Аналізуючи показання обвинувачених, потерпілої, свідків, досліджені за клопотаннями сторін кримінального провадження докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вступили у попередню змову з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 на ґрунті наявних між ними тривалих неприязних відносин. З цією метою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 12.06.2018 біля 12-ї год. підготовили засідку, заховавшись у чагарниках неподалік будинку АДРЕСА_1 , де почали очікувати на появу ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_10 , з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, заздалегідь заготовив і взяв з собою металеву трубу, а ОСОБА_9 - пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , споряджений набоями, який незаконно придбав та зберігав при собі. При появі ОСОБА_12 , як слідує з обвинувального акту, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 раптово підбігли до ОСОБА_12 та почали наносити йому удари руками та ногами в голову та по тулубу. Після того, як ОСОБА_12 вирвався і почав тікати, однак ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 почали наздоганяти ОСОБА_12 і ОСОБА_9 за допомогою пістолету Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 здійснив п'ять пострілів у напрямку ОСОБА_12 , спричинивши йому вогнепальні поранення передньої та задньої поверхні тулуба. В подальшому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наздогнали ОСОБА_12 біля дороги по вул. З. Космодем'янської в с. Мізяків Калинівського району Вінницької області. Потім ОСОБА_10 , використовуючи заздалегідь заготовлену металеву трубу, а ОСОБА_8 - господарську лопату, в присутності ОСОБА_9 нанесли множинні удари по голові, руках та ногах ОСОБА_12 , від яких останній впав на землю і помер на місці.

Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого їм діяння не визнали і суду пояснили, що наміру на вбивство ОСОБА_12 у них не було, саме ОСОБА_12 почав застосовувати насильство до ОСОБА_8 , у зв'язку з чим з метою його захисту вони були змушені також застосувати насильство до ОСОБА_12 .

Обґрунтовуючи зазначені твердження, обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що 12.06.2018 біля 12-ї год. до нього подзвонила дружина та повідомила, що прийшов ОСОБА_12 , продемонстрував ножа і повідомив, що «зачистить цей п'ятачок сьогодні». У зв'язку з цим він подзвонив до дочки і попросив, щоб ОСОБА_10 - його зять -забрав його з роботи і завіз додому, на що дочка повідомила, що останній зможе забрати його ближче до вечора. У подальшому ОСОБА_10 біля 17.00 год. приїхав за ним разом ОСОБА_9 і вони разом поїхали додому. Приїхавши додому, вони побачили, як ОСОБА_52 разом зі ОСОБА_14 виходили з дому, тому він запитав у ОСОБА_12 , коли той припинить знущання, після чого ОСОБА_12 дістав ніж та почав ним наносити удари ОСОБА_8 .

Зазначені показання ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Потерпіла ОСОБА_29 у судовому засіданні повідомила, що померлий ОСОБА_12 був її вітчимом. Їй відомо, що у ОСОБА_12 був конфлікт з ОСОБА_13 , однак причини такого конфлікту їй не відомі. Також потерпіла підтвердила ту обставину, що ОСОБА_12 носив з собою ніж, мотивуючи тим, що йому погрожують, однак не змогла повідомити, хто і як саме погрожував ОСОБА_12 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_53 , ОСОБА_34 , ОСОБА_40 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та ОСОБА_47 зауважили, що ОСОБА_12 робив односельчанам шкоду, однак звернення у поліцію були безрезультатними, натомість після таких звернень ОСОБА_12 ще більше висловлював погроз. Зазначені свідки зауважили, що у ОСОБА_12 з собою був саморобний ніж, а свідок ОСОБА_45 у судовому засіданні пояснив, що за день до події він косив траву у себе в дворі, повз проходив ОСОБА_12 та сказав, що йде різати ОСОБА_13 , продемонструвавши при цьому ножі, приховані під курткою. Згодом він розповів про почуте ОСОБА_8 , на що останній повідомив йому, що ОСОБА_12 отруїв їхнього пса, спалив сарай, потравив дерева.

Отже, показання обвинувачених в частині того, що ОСОБА_12 робив їм шкоду узгоджуються з показаннями зазначених вище свідків. Крім того, показання свідка ОСОБА_54 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що ОСОБА_12 в обідній час висловив їй погрози у зв'язку з цим вона зателефонувала до чоловіка та повідомила йому про це.

В якості доказу винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм діяння орган досудового розслідування та прокурор у судовому засіданні посилалась на показання свідка ОСОБА_14 , яка стверджувала про те, що обвинувачені очікували на ОСОБА_12 у засідці. Однак свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні про здійснення нападу із засідки не повідомляла. Натомість зазначений свідок повідомила, що на ОСОБА_12 напав ОСОБА_8 , а згодом - ще двоє невідомих чоловіків, які були у масках або капюшонах. За клопотанням сторони захисту суд прослухав показання свідка ОСОБА_14 , які остання надала під час її первинного допиту в Калинівському районному суді Вінницької області. Однак показання, надані свідком під час її первинного допиту, узгоджуються з показаннями, наданими під час її допиту в судовому засіданні - напад на ОСОБА_12 мав місце на стежці.

Суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з протоколом огляду місця події від 13.06.2018 подія мала місце на прилеглій території до будинку АДРЕСА_1 . З цього протоколу випливає, що предмет, ззовні схожий на ніж, гумове взуття та сумка з предметами, ззовні схожими на ліхтар з електрошоком та лазерним вказівником, а також труп були виявлені неподалік стежки, розташованій на прилеглій території до зазначеного домоволодіння. За результатами судового розгляду суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 до його затримання проживав у будинку АДРЕСА_1 . Крім того, 13.06.2018 був проведений огляд домоволодіння АДРЕСА_1 , за результатами якого була вилучена господарська лопата. Також суду наданий протокол огляду місця події, зі змісту якого випливає, що на прилеглій території до домоволодіння АДРЕСА_5 були виявлені стріляні гільзи.

З наданих суду матеріалів випливає, що під час досудового розслідування був проведений огляд домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки за підписом сільського голови власником зазначеного домоволодіння є ОСОБА_55 , власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_56 .

При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердила факт наявності у ОСОБА_12 на час виникнення події, яка є предметом судового розгляду, ножа, зауваживши, що він завжди носив ніж із собою. Також свідок ОСОБА_57 у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_12 перед подією вживав спиртні напої, а на підпитку він був агресивним. Щодо стану ОСОБА_12 на час події свідок суду нічого не повідомила, натомість з висновку проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 випливає, що ознаки, які б свідчили про перебування останнього у стані сп'яніння, виявлені не були.

Тому, аналізуючи наведені вище обставини, суд вважає, що показання обвинувачених в частині того, що вони не створювали засідок узгоджуються між собою і наведеними вище доказами. Крім того, суд вважає, що твердження обвинуваченим в частині того, що вони приїхали додому до обвинуваченого ОСОБА_8 і побачили ОСОБА_12 , у зв'язку з чим ОСОБА_8 повідомив, що підійде до ОСОБА_12 переговорити, також узгоджуються між собою і наведеними вище доказами. Саме тому суд вважає, що твердження у пред'явленому обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинуваченні щодо раптового нападу на ОСОБА_19 не були доведені в судовому засіданні. Натомість за результатами судового розгляду був підтверджений факт неодноразово висловлювання ОСОБА_12 погроз як Горупашенкам, так і іншим односельчанам. Крім цього, захисниками обвинувачених під час досудового розслідування були надані копії документів на підтвердження факту пожежі в домогосподарстві обвинуваченого ОСОБА_8 .

Суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечували факту нанесення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, однак зауважили, що такі їхні дії були зумовлені тим, що батько, повідомивши, що переговорить з ОСОБА_12 , довго не повертався, тому вони вирішили перевірити, де батько. Пішовши у напрямку, в якому йшов від них батько, як стверджували обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , останні побачили, що ОСОБА_12 тримав батька - обвинуваченого ОСОБА_8 - та наносив останньому удари ножем.

Факт спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень за допомогою колюче-ріжучого предмета був підтверджений у судовому засіданні. Більш того, наданими суду матеріалами була підтверджена і та обставина, що внаслідок спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень останній був госпіталізований і йому було проведене оперативне втручання. Ця обставина підтверджена наданими суду копіями медичних документів, а також висновком проведеної судово-медичної експертизи, згідно з якою виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В якості доказу підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм діяння прокурор посилався на аналіз з'єднань мобільних телефонів обвинувачених. Згідно з наданим суду аналізом підтверджений факт здійснення з'єднання їхніх мобільних телефонів, а також рух з м. Вінниці в напрямку с. Мізяків. Однак обвинувачені цієї обставини не спростовували і підтвердили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поїхали з ОСОБА_8 саме на прохання свідка ОСОБА_35 - дочки обвинуваченого ОСОБА_8 - у зв'язку з висловлюванням погроз ОСОБА_11 - дружині ОСОБА_8 - померлим ОСОБА_12 . Факт висловлювання такої погрози опосередковано був підтверджений, як суд зазначив вище, і свідком ОСОБА_58 .

В якості доказу винуватості обвинувачених представник сторони обвинувачення також надав суду висновок проведеної судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_14 були виявлені тілесні ушкодження. Однак з обвинувального акта випливає, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не обвинувачуються у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_14 . Тому суд вважає, що зазначений висновок не може бути використаний як доказ винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм діяння (неналежний доказ). При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що показання свідка ОСОБА_14 в частині використання при нападі на ОСОБА_12 масок суд вважає такими, що не знайшли своє підтвердження іншими доказами у кримінальному провадженні.

Отже, наданими суду матеріалами був підтверджений факт нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_12 за допомогою металевої труби, ОСОБА_9 - за допомогою пістолета, а ОСОБА_8 - за допомогою господарської лопати.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння обвинувачених, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У абзаці четвертому пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (далі - Постанова № 2) надані роз'яснення, згідно з якими вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якість, конкретні обставини, які могли б його відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачати).

Зі змісту роз'яснень, наданих у пункті 22 Постанови № 2, випливає, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

У постанові від 25.04.2019 (справа №163/353/17) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що відповідно до частини першої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом статті 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Суд касаційної інстанції роз'яснив, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. А питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Визначальним при цьому, як зазначив ВС, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

У постанові від 26.06.2014 (справа № 5-10кс14) ВСУ зазначив, що вирішуючи в справах про злочини проти життя та здоров'я особи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий, суд має виходити із сукупності всіх обставин справи й ураховувати не тільки поведінку винуватого, потерпілого і їх взаємостосунки до злочину, під час і після його вчинення, але й спосіб учинення злочину, застосовані засоби і знаряддя, сам характер заподіяних потерпілим поранень. Про наявність саме прямого умислу можуть свідчити, зокрема, діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілих і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Аналогічний висновок зроблений і ВС у постанові від 21.06.2018 (справа № 263/8377/16-к).

У постанові від 17.12.2019 (справа № 756/10059/17-к) ВС зазначив, що питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями та наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб та засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів та наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Крім цього, у постанові від 09.10.2018 (справа № 760/4968/15-к) ВС зазначив, що відповідно до частини першої статті 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Визначальним при цьому є, як зазначив ВС, спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

ВС роз'яснив, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 21.05.2020 (справа № 604/546/16-к) та від 25.03.2021 (справа № 428/11944/19).

В постанові від 15.09.2019 (справа № 750/3256/17) ВС зауважив, що за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (стаття 24 КК). Кримінальна відповідальність за частиною другою статті 121 КК настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, як зазначив ВС у згаданій постанові, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за статтею 119 КК чи статтею 128 КК.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (частина друга статті 121 КК), і вбивство, вчинене через необережність (частина перша статті 119 КК), згідно з наведеним висновком ВС, здійснюється як за об'єктивною, так і за суб'єктивною сторонами цих злочинів.

З приводу зазначеного ВС неодноразово висловлював свою позицію (провадження №№ 51-6829 км 18, 51-649 км 18, 51-2941 км 18).

У постанові від 29.10.2020 (справа № 263/15874/17) ВС зазначив, що з об'єктивної сторони злочин, передбачений частиною другою статті 121 КК, характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та двома суспільно небезпечними наслідками, що настали: первинні - тяжкі тілесні ушкодження, похідні - смерть. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю щодо настання смерті потерпілого.

Разом із цим, як зазначив ВС у згаданій постанові, питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, їх стосунки.

У постанові від 09.10.2018 (справа № 760/4968/15-к) ВС звернув увагу на те, що склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Суд вказав, що визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

А у постанові від 19.11.2019 (справа № 689/332/18) ВС зауважив, що розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Зміст інтелектуального та вольового критеріїв вини в зазначених злочинах із матеріальним складом зумовлюються усвідомленням особи характеру вчиненого діяння, передбаченням або свідомим припущенням його негативних наслідків та ставленням до них. Тому, на переконання ВС, у кримінальному провадженні має надати оцінку протиправній діяльності винуватої особи, оскільки незалежно від того, є умисел прямим чи непрямим, особа має нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду.

У постанові від 15.06.2021 (справа № 570/1055/19) ВС нагадав, що відповідно до частини першої статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту: охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи; суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.

У постанові від 07.12.2021 (справа № 154/215/19) ВС звернув увагу на те, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії, як зазначив ВС, за своїми ознаками не становлять необхідної оброни, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

В постанові від 04.04.2023 (справа 544/73/20) ВС зауважив, що застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані оборони.

Зокрема, як зазначив ВС, відповідно до частини першої статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною другою статті 36 КК передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту від суспільно небезпечного посягання.

Водночас, як зазначив ВС, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

При цьому ВС зауважив, що положення статті 36 КК передбачають, що використання при обороні засобів, які явно не відповідають обстановці посягання, виключає звільнення від відповідальності. Однак така явна невідповідність не виключає стану оборони від посягання, а дає підстави для притягнення до відповідальності за перевищення меж необхідності при обороні у випадках, передбачених частиною третьою статті 36 КК.

Також у постанові від 19.09.2023 (справа № 204/647/20) ВС зауважив зробив аналогічні висновки щодо зміни правової кваліфікації діяння особи, обвинуваченої у вчиненні умисного вбивства на вчинення злочину з перевищенням меж необхідної оборони, зауваживши, що вирішуючи питання щодо того, чи діяла винувата особа у стані необхідної оборони, суд має враховувати вимоги про те, що усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

У постанові від 05.04.2018 (справа № 658/1658/16-к) ВС зазначив, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

У постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) ВС звернув увагу, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

У постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) ВС зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання, як зауважив ВС, має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постановах від 08.10.2019 (справа № 195/1563/16-к), 01.04.2020 справа (№ 750/11509/18), 21.01.2020 (справа № 754/17019/17), 16.09.2020 (справа № 760/23459/17).

За результатами судового розгляду кримінального провадження суд встановив, що поведінка ОСОБА_12 містила ознаки вчинення продовжуваного насильства психологічного характеру, а також вчинення діянь, які свідчать про висловлювання неодноразових погроз заподіяти шкоду як майну, так і здоров'ю родини ОСОБА_13 . Натомість надані суду матеріали свідчать, що в день, коли мала місце подія, ОСОБА_12 повідомив, що має намір вчинити діяння, з метою заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_11 . При цьому надані суду матеріали поза розумним сумнівом не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли з умислом, спрямованим саме на заподіяння смерті ОСОБА_12 . Натомість, як встановив суд діяння обвинувачених в частині заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень були зумовлені наміром захисту. При цьому суд також встановив, що обвинуваченими були застосовані для захисту засоби, що не відповідають обстановці посягання. Однак, як зазначив суд вище, ВС зауважив, що їх застосування не спростовує перебування особи у стані оборони.

Вище суд навів висновки ВС, викладені у постанові від 05.04.2018 (справа № 658/1658/16-к) щодо кваліфікації злочину. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що частиною другою статті 17 КПК визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При розкритті змісту поняття розумного сумніву суд вважає за доцільне звернути увагу на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, при оцінці доказів ЄСПЛ керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161). Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростовних презумпцій (рішення у справі «Салман проти Туреччини», п. 100; рішення у справі «Єрохіна проти України», п. 52). При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ під час провадження на підставі Конвенції необхідно застосовувати принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження) (рішення у справі «Ушаков та Ушакова проти України»).

Також при розкритті поняття стандарту доведення поза розумним сумнівом суд вважає за доцільне звернути увагу, що ВС у постанові від 21.01.2020 (справа № 754/17019/17) зауважив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) ВС зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

У постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) ВС зазначив, що законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Крім того, у справі «Жупнік проти України» (пункт 43) ЄСПЛ зазначив, що зміна правової кваліфікації (перекваліфікація) судом діяння обвинуваченого не свідчить про порушення статті 6 Конвенції щодо гарантій справедливого судового розгляду.

Зі змісту частини третьої статті 337 КПК випливає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У постанові від 13.01.2021 (справа № 243/1573/17) ВС зазначив, що суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що прокурор поза розумним сумнівом не довів наявності в обвинувачених умислу на умисне позбавлення ОСОБА_12 життя. Натомість за результатами судового розгляду суд встановив, що обвинуваченими при вчиненні діяння, яке є предметом судового дослідження, були застосовані для захисту засоби, що не відповідають обстановці посягання, однак, як зауважив ВС, це не спростовує перебування особи у стані оборони.

Саме тому суд вважає, що діяння обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід кваліфікувати за статтею 118 КК, за ознаками умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони.

Окрім цього, з пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення випливає, що з метою вчинення інкримінованого йому діяння останній використав пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , споряджений набоями.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження встановлено, що у подальшому в місці, на яке вказав ОСОБА_9 був вилучений зазначений пістолет і під час досудового розслідування була проведена відповідна судова експертиза, якою підтверджено, що пістолет є вогнепальною зброєю - переробленим саморобним способом з (сильно-шумового) стартового пістолету моделі «Stalker 914-S», калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , виробництва Туреччини, шляхом видалення перетинки (заглушки) з каналу ствола. За результатами проведеної судової експертизи також встановлено, що вилучені разом з пістолетом патрони є бойовими припасами, які придатні для стрільби.

Зі змісту відповіді від 23.08.2018 за № 1053/27/02-2018 за підписом заступника начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_48 випливає, що станом на 23.08.2018 за ОСОБА_9 зброя не зареєстрована.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_9 у цій частині суд приймає до уваги, що пунктом 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.10.2012 за № 576, регламентовано, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини тощо.

Суд враховує, що ВС у постанові від 31.05.2018 (справа № 127/27182/15-к) зазначив, що норма статті 263 КК є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. При цьому поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого статтею 263 КК.

Аналогічний висновок ВС зробив і у постанові від 04.12.2018 (справа № 161/3885/16-к). Зокрема, ВС зауважив, що поняття «закон», яке використав законодавець у статті 263 КК, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого цією статтею кримінального закону.

У постанові від 21.05.2019 (справа № 299/1530/16-к) ВС зауважив, що диспозицію частини першої статті 263 КК не можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті. Відповідно до цього положення забороняються: «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв».

Власне ця заборона і є диспозицією частини першої статті 263 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.

А відсилка до іншого «закону» міститься не в диспозиції цієї норми, а у формулюванні умови, яка визначає, коли її диспозиція може бути застосована: «без передбаченого законом дозволу». Якщо «дозвіл» відсутній - умова виконана, і діє диспозиція частини першої статті 263 КК, тобто заборона «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Навпаки, наявність відповідного дозволу свідчить про відсутність передбаченої законом умови, за якої диспозиція цього положення може бути застосована.

Умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у частині першій статті 263 КК «без передбаченого законом дозволу» визначають один із елементів гіпотези норми, який - поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України - визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції частини першої статті 263 КК.

Отже, суд вважає, що діяння ОСОБА_9 охоплюється складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК, за ознаками незаконного носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання, як зазначив ВС, виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже суд зазначив вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як зауважив ВС, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» згідно з висновком ВС означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020 (справа № 716/1224/19).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

У постанові від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19) ВС зауважив, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

В ході судового розгляду кримінального провадження суд встановив, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вчинили нетяжкий злочин, а обвинувачений ОСОБА_9 - нетяжкий злочин (на момент розгляду справи судом та злочин середньої тяжкості на момент його вчинення) та тяжкий злочин. Суд враховує, що обвинувачені раніше до кримінальної відповідальності притягнуті не були, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають.

Під час досудового розслідування були проведені судово-наркологічні та судово-психіатричні експертизи обвинувачених.

Зокрема, з висновку судово-психіатричної експертизи від 08.10.2018 № 320 випливає, що ОСОБА_10 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, та на час проведення експертизи на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_10 не потребує.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 08.10.2018 № 322 ОСОБА_9 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, та на час проведення експертизи на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_9 не потребує.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 08.10.2018 № 321 ОСОБА_8 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, та на час проведення експертизи на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_8 не потребує.

Зі змісту висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 02.10.2018 № 191 випливає, що ОСОБА_9 не виявляє ознаки наркоманії та алкоголізму, примусового лікування не потребує.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 02.10.2018 № 192 ОСОБА_8 не виявляє ознак наркоманії та алкоголізму, примусового лікування не потребує.

Згідно з висновком амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 02.10.2018 № 190 ОСОБА_10 не виявляє ознак наркоманії та алкоголізму, примусового лікування не потребує.

Вирішуючи питання щодо наявності такої ознаки, як щире каяття, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачені винуватість у вчиненні інкримінованого їм діяння - умисного вбивства ОСОБА_19 - не визнавали. Однак, суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 05.08.2020 (справа № 334/5670/18) ВС зазначив, що щире каяття як обставина, що пом'якшує покарання, має місце і в тому випадку, коли засуджений не погоджується з кваліфікацією своїх дій. Однак, вище суд наводив висновки ВС та відповідні роз'яснення щодо ознак, які свідчать про наявність щирого каяття. Крім того, у постанові від 23.12.2021 (справа № 182/1539/19) ВС зауважив, що щире каяття насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані збитки та бажанні виправити наслідки вчиненого.

За результатами судового розгляду суд встановив, що обвинувачені не визнавали факту умисного вбивства ОСОБА_12 , однак не заперечували факту спричинення йому тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, висловили у судовому засіданні щирий жаль щодо вчиненого та засудили свої дії, а також відшкодували потерпілій збитки, про що остання повідомила під час її допиту. Тому суд вважає, що за результатами судового розгляду встановлено, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинувачених, є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставини, які обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлені.

Суд враховує, що потерпіла, висловлюючи свою думку щодо виду та міри кримінального покарання, яке необхідно призначити обвинуваченим, покладалась на розсуд суду. Суд вважає за доцільне зауважити, що ВС у постанові від 21.02.2019 (справа № 742/584/18) роз'яснив, що позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Також така висловлена позиція не обмежує потерпілого у можливостях подальшого оскарження до суду вищого рівня законності й обґрунтованості вироку у частині вирішення вказаних питань у тому числі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, осіб обвинувачених, їхнього ставлення до вчиненого, думки потерпілої щодо міри покарання, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинувачених, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо тривалості застосованого кримінального покарання (його міри), суд враховує таке.

Санкцією кримінального закону (стаття 118 КК) тривалість такого виду кримінального покарання як позбавлення волі визначена до 2 років.

Як вже суд зазначив вище, в ході судового розгляду кримінального провадження суд встановив, що обвинувачені вчинили умисний нетяжкий злочин, винуватість у в частині кримінально-правової кваліфікації не визнали, однак не заперечували фактичних обставин справи, висловили жаль щодо вчиненого. Разом з тим, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що призначення обвинуваченим мінімально допустимого санкцією кримінального закону покарання не здатне виконати завдань кримінального покарання. За результатами судового розгляду суд також не встановив наявності правових підстав для застосування приписів статті 69 КК. Вище суд звертав увагу на висновок, викладений ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к), щодо презумпції призначення більш м'якого покарання.

При цьому суд вважає за доцільне також зауважити таке.

Вище суд зазначив, що злочин, передбачений статтею 118 КК, відповідно до приписів частини четвертої статті 12 КК є нетяжким злочином.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Інкриміноване обвинуваченим діяння останніми було вчинене 12.06.2018. Тобто на час вирішення справи судом (на час ухвалення відповідного судового рішення) з моменту вчинення цього діяння пройшло більше 5 років.

Відповідно до частини п'ятої статті 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Як суд зазначив вище, строк давності, визначений пунктом 3 частини першої статті 49 КК, за вчинення кримінально караного діяння, передбаченого статтею 118 КК, сплинув, тому обвинувачені мають бути звільнені від кримінального покарання, передбаченого цією нормою кримінального закону.

Разом з тим, санкцією кримінального закону (частина перша статті 263 КК) тривалість такого покарання як позбавлення волі встановлена від 3 до 7 років. Вище суд наводив обставини, які суд має врахувати під час призначення обвинуваченому кримінального покарання. Зважаючи на ту обставину, що прокурор в судовому засіданні не довів, що призначення ОСОБА_9 іншого, ніж максимально дозволене покарання у виді позбавлення волі, не здатне забезпечити виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за недоцільне призначати ОСОБА_9 максимально дозволене санкцією кримінального закону покарання.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що 13.06.2018 були затримані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а 18.07.2018 - ОСОБА_8 . У подальшому після їх затримання до них був застосований запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, який в судовому порядку був продовжений. Тому відповідно до частини п'ятої статті 72 КПК строк перебування обвинувачених під вартою з моменту затримання має бути зарахований їм до строку призначеного покарання. Зважаючи на ту обставину, що строк перебування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 під вартою перевищує максимально дозволений строк кримінального покарання згідно із санкцією кримінального закону, останні мають бути звільнені від відбування призначеного їм покарання. При цьому за результатами судового розгляду суд вирішив за недоцільне призначати обвинуваченому ОСОБА_9 максимально дозволене санкцією кримінального закону покарання. Саме тому суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 має бути звільнений від відбування призначеного йому покарання у зв'язку з його фактичним відбуттям.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються також рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Зважаючи на ту обставину, що обвинувачені фактично відбули призначене їм покарання, суд вважає, що застосований до них запобіжний захід має бути скасований.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (далі - Закон № 3352-XII) визначено, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень статті 100 КПК. Разом з тим, з наданих суду матеріалів випливає, що на підставі ухвали слідчого суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2018на речові докази був накладений арешт, який потрібно скасувати.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі. Частиною третьою зазначеної статті визначено, що, якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані у пункті 8 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відповідно до яких у разі вчинення злочину групою осіб витрати на стаціонарне лікування потерпілого стягуються відповідно до частини другої статті 93 КПК з кожного засудженого окремо з урахуванням ступеня їх вини та майнового стану.

Аналогічний висновок міститься у постанові ВС від 01.10.2019 у справі № 555/551/17.

З огляду на викладене, суді вважає за доцільне, відповідно до частини другої статті 124 КПК процесуальні витрати покласти на обвинувачених в рівних частинах.

Суд також враховує позицію ВС, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Однак, у постанові від 12.09.2022 (справа № 203/241/17) ВС зауважив, що у разі, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Отже, зважаючи на ту обставину, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 судовим рішенням звільнені не від кримінальної відповідальності, а саме від кримінального покарання на підставі статті 49 КК, суд вважає, що правові підстави для їх звільнення від обов'язку відшкодувати процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, відсутні.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 118 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати до строку призначеного ОСОБА_8 покарання строк його перебування під вартою з 18.07.2018 по 07.11.2023 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49, частини п'ятої статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 118 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати до строку призначеного ОСОБА_10 покарання строк його перебування під вартою з 13.06.2018 по 07.11.2023 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49, частини п'ятої статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 118 та частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

- за статтею 118 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років позбавлення волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі пункту 3 частини першої статті 49, частини п'ятої статті 74 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності;

- за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Відповідно до частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати до строку призначеного ОСОБА_9 покарання строк його перебування під вартою з 13.06.2018 по 07.11.2023 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного йому покарання у зв'язку з його фактичним відбуттям.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Речові докази:

-предмет, ззовні схожий на кинджал, трап'яну наплічну сумку чорного кольору з ліхтариком та електрошокером, лазерний ліхтарик та тепловізор, шльопанці чоловічі чорного кольору, мобільний телефон марки Nokia в корпусі чорного кольору, змиви РБК з трави біля кинджалу, з рук трупа, лопату з дерев'яним держаком, одяг ОСОБА_8 зі слідами РБК, зразки крові, зразки букального епітелію, змиви з рук, зразки на продукти пострілу, зразки піднігтьового вмісту, одяг ОСОБА_12 , 2 гільзи від набоїв, системний блок Asus та системний блок типу відеореєстратора, полімерний пакет з картонною коробкою, пакет з металевими кулями круглої форми, 9 набоїв травматичної дії з гумовими кулями чорного кольору, 7 куль набоїв травматичної дії з вмістом металевих куль, 1 гільза металева, які передані до кімнати зберігання речових доказів Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

-пістолет Stalker 914-S калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , 2 патрона, 23 гільзи, 1 гумова куля, 73 металеві кульки, протяжка каналу ствола та первинні упаковки, які передані до камери зберігання речових доказів ЛВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області (склад озброєння) - знищити;

-мобільний телефон марки НТС з сім-картою № НОМЕР_11 , який переданий до кімнати зберігання речових доказів Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_10 ;

-мобільний телефон марки Samsung з сім-картою без зазначення номеру, який переданий до кімнати зберігання речових доказів Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_8 ;

-мобільний телефон марки Doogee з сім-картами № НОМЕР_8 та № НОМЕР_12 , який переданий до кімнати зберігання речових доказів Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_9 ;

Арешт, накладений на речові докази, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2018, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у рівних частинах на користь держави 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Попередній документ

114735883

Наступний документ

114735885

Інформація про рішення:

№ рішення:	114735884
№ справи:	132/4253/18
Дата рішення:	07.11.2023
Дата публікації:	09.11.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано судді (02.12.2025)
Дата надходження:	02.12.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (87)

28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
28.01.2026 15:43	Вінницький міський суд Вінницької області
30.01.2020 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
11.02.2020 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
18.02.2020 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
26.02.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.02.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
08.04.2020 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
30.04.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.05.2020 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
03.06.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
17.06.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
24.06.2020 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
08.07.2020 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
16.07.2020 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
10.09.2020 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
01.10.2020 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.10.2020 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
03.12.2020 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
17.12.2020 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
24.12.2020 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
03.02.2021 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
10.02.2021 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
26.02.2021 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
16.03.2021 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
06.04.2021 17:00	Вінницький міський суд Вінницької області
21.04.2021 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
18.05.2021 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
27.05.2021 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
06.07.2021 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
21.07.2021 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
14.09.2021 17:00	Вінницький міський суд Вінницької області
19.10.2021 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
26.10.2021 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
03.12.2021 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
16.12.2021 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
08.02.2022 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
17.02.2022 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
24.02.2022 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.09.2022 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
13.10.2022 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
10.11.2022 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
24.11.2022 14:00	Вінницький міський суд Вінницької області
22.12.2022 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
02.02.2023 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
16.02.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
14.03.2023 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
06.04.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
23.05.2023 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
01.06.2023 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
07.06.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
20.06.2023 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
14.07.2023 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
11.09.2023 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
06.11.2023 16:30	Вінницький міський суд Вінницької області
07.11.2023 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
30.01.2024 09:30	Вінницький апеляційний суд
27.02.2024 10:00	Вінницький апеляційний суд
26.03.2024 13:00	Вінницький апеляційний суд
16.04.2024 13:00	Вінницький апеляційний суд
21.05.2024 09:00	Вінницький апеляційний суд
31.05.2024 09:00	Вінницький апеляційний суд
27.06.2024 14:00	Вінницький апеляційний суд
18.07.2024 15:30	Вінницький апеляційний суд
26.09.2024 11:00	Вінницький апеляційний суд
17.10.2024 11:00	Вінницький апеляційний суд
28.11.2024 10:00	Вінницький апеляційний суд
06.12.2024 15:00	Вінницький апеляційний суд
20.12.2024 13:00	Вінницький апеляційний суд
17.01.2025 13:30	Вінницький апеляційний суд
11.02.2025 16:00	Вінницький апеляційний суд
13.03.2025 13:00	Вінницький апеляційний суд
03.04.2025 13:00	Вінницький апеляційний суд
15.05.2025 10:00	Вінницький апеляційний суд
05.06.2025 16:00	Вінницький апеляційний суд
12.06.2025 09:30	Вінницький апеляційний суд
05.09.2025 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
08.09.2025 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.09.2025 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області