УХВАЛА
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа №520/1163/22
адміністративне провадження № К/990/35086/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року
у справі №520/1163/22
за позовом ОСОБА_1
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, грошової компенсації,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу», грошової компенсації за невикористану основну відпустку та невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби;
- визнати протиправними дії відповідача в частині порушення установленого законодавством порядку розрахунку кількості днів невикористаної позивачем при звільненні основної відпустки за період роботи з 28 грудня 2019 року по 28 вересня 2020 року та щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби;
- стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» у розмірі 12245,53грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з розрахунку середньої заробітної плати позивача за день у розмірі 345,72 грн, починаючи з 28 вересня 2020 року по дату повного розрахунку;
- зобов'язати відповідача перерахувати кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 28 грудня 2019 року по 28 вересня 2020 року;
- зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 28 грудня 2019 року по 28 вересня 2020 року;
- зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну додаткову відпустку у кількості 15 днів за стаж державної служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» грошової компенсації за невикористану основну відпустку та невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби;
- визнано протиправними дії відповідача в частині порушення встановленого законодавством порядку розрахунку кількості днів невикористаної позивачем при звільненні основної відпустки за період роботи з 28 грудня 2019 року по 28 вересня 2020 року та щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби;
- стягнуто з відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» у розмірі 12245,53 грн;
- стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з розрахунку середньої заробітної плати позивача за день у розмірі 345,72 грн, починаючи з 28 вересня 2020 року по дату повного розрахунку;
- зобов'язано відповідача перерахувати кількість днів невикористаної позивачем щорічної основної відпустки за період роботи з 28 грудня 2019 року по 28 вересня 2020 року;
- зобов'язано відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 28 грудня 2019 року по 28 вересня 2020 року;
- зобов'язано відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну додаткову відпустку у кількості 15 днів за стаж державної служби;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині: визнання протиправними дій відповідача щодо порушення встановленого законодавством порядку розрахунку кількості днів невикористаної позивачем при звільненні основної відпустки за період роботи з 19 серпня 2020 року по 28 вересня 2020 року; стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні з розрахунку середньої заробітної плати позивача за день у розмірі 345,72 грн, починаючи з 28 вересня 2020 року по дату повного розрахунку; зобов'язання відповідача перерахувати кількість днів невикористаної щорічної основної відпустку за період роботи з 19 серпня 2020 року по 28 вересня 2020 року; зобов'язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 19 серпня 2020 року по 28 вересня 2020 року, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалами Верховного Суду від 28 липня 2023 року, від 29 серпня 2023 року та від 03 жовтня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №520/1163/22 були повернуті на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
19 жовтня 2023 року до Суду вчергове надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №520/1163/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року вирішено здійснювати розгляд справи №520/1163/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд зауважує, що доведення зазначених виняткових обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що в ухвалах Верховного Суду від 28 липня 2023 року та від 29 серпня 2023 року скаржнику наголошувалось на необхідності посилань на конкретний підпункт пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України із наведенням відповідних обґрунтувань.
У касаційній скарзі, знову ж таки, не обґрунтовано належним чином фактів наявності значного суспільного інтересу, а також не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу, що позбавляє суд можливості відкрити касаційне провадження в цій категорії справ.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №520/1163/22.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко