ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 2140/1717/18
адміністративне провадження № К/9901/13700/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя - доповідач - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області про зобов'язання вчинити дії.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Управління виконавчої дирекції поновити йому нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2016 по 01.06.2017 включно.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є інвалідом 3-ї групи безстроково за професійним захворюванням, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (серії АА), проживав в м. Кіровське, Донецької області, отримував страхові виплати з 24.07.2006.
З початком проведення антитерористичної операції позивач перемістився з тимчасово окупованої території у в смт. Покровське Дніпропетровської області.
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Покровського району Дніпропетровської облдержадміністрації від 02.12.2014 № 1229001294 позивача взято на облік з 10.10.2014, позивач є внутрішньо переміщеною особою. Довідка неодноразово продовжувалась з 03.06.2015 по 03.12.2015, з 04.12.2015 по 01.06.2016.
В період з 01.10.2014 по лютий 2016 року позивач перебував на обліку в Покровському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, отримував щомісячно страхові виплати в Покровському відділені, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та у зв'язку з тимчасовим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ).
29.02.2016 позивач звернувся до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про припинення йому виплат з 01.03.2016 у зв'язку зі зміною його місця проживання.
31.05.2017 позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно довідки Управління соціального захисту населення Новокаховської міської ради №0000225097 від 01.06.2017 позивача взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, йому виплачувались страхові виплати з 01.06.2017.
У зв'язку із вказаною реєстрацією, Покровським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області була скерована справа позивача відповідачу.
Станом на час розгляду справи, позивач перебуває на обліку в Новокаховському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області.
За період 01.03.2016 по 31.05.2017 позивачу страхові виплати не виплачені, на запити позивача щодо отримання заборгованості по страховим виплатам за цей період відповідач пояснив, що на даний час, на законодавчому рівні не визначено, яким саме чином вони зможуть погасити соціальні виплати за період, коли особа не обліковувалась в Управлінні соціального захисту населення Новокаховської міської ради, через відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивач звертався до відділення Фонду соціального страхування України, яке виплачувало страхові виплати до 01.03.2016, а саме до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Покровському районі Дніпропетровської області, яке надало відповідь на звернення позивача, в якому вказало, що з жовтня 2014 року по лютий 2016 року включно йому виплачені всі соціальні виплати.
Також, суду надано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі від 25.02.2016 № 0418/329/2002.1/38 про припинення щомісячної страхової виплати позивачу з 01.03.2016 у зв'язку із скасуванням 15.02.2016 довідки тимчасово переміщеної особи № 1229001294.
20.07.2018 Новокаховське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Херсонській області направило позивачу відповідь на його заяву від 09.07.2018, в якій зазначило, що станом на 19.07.2018 наразі обліковується сума не виплачених страхових виплат за минулий період, але відсутня можливість поновити страхові платежі за період з 01.03.2016 по 31.05.2017 та провести виплату заборгованості, яка виникла з березня 2016 року по травень 2017 року.
Не погодившись із відмовою відповідача у поновлені та виплаті заборгованості по страховим виплатам за період з березня 2016 року по травень 2017 року, позивач звернувся до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 позов задоволено.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (73034, м.Херсон, вул. Рєпіна, 1, код ЄДРПОУ 41313410) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за місцем проживання : АДРЕСА_2 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2016 по 01.06.2017 включно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, не є підставою для припинення страхових виплат позивачу, оскільки не передбачено ст. 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як підставу для припинення страхових платежів. Виплата страхових платежів позивачу була припинена не з підстав, передбачених вказаною статтею Закону, що свідчить про неправомірність таких дій відповідача.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 17 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак на даний час такого порядку Кабінетом Міністрів України не прийнято.
Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не оспорюється право позивача на отримання таких страхових виплат з березня 2016 року по травень 2017 року, а лише вказується на неможливість здійснення такої виплати саме через відсутність визначеного Кабінетом Міністрів України порядку.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, скаржник покликається на те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження наявності підстав для припинення виплати страхових платежів. При цьому, скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення страхових виплат, оскільки не передбачено ст. 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також, позивач покликається на те, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 відповідно до якої, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України є помилковими, оскільки така постанова не є Законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує його права на отримання призначеної соціальної виплати.
Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 1105-XIV (тут і надалі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) робочі органи виконавчої дирекції Фонду (далі - управління) та їх відокремлені підрозділи в районах і містах (далі - відділення) провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду, а згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 9 цього Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування та надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Згідно із статтею 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (частина перша), а щомісячна страхова виплата включена до наведеного у частині сьомій цієї норми переліку страхових виплат, як виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, яка застрахованій особі проводяться Фондом протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV). Водночас, інформація про право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки зазначаються в Рішенні Фонду оформленому постановою (стаття 44 Закону № 1105-XIV), а припинення страхових виплат може відбуватися лише у передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV випадках.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 185/3733/17(касаційне провадження №К/9901/6690/19) викладено наступний висновок:
«…скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення соціальних виплат, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання утримання позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від неї на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення (соціального страхування), зокрема ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Зазначена правова позиція висловлена у Рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу соціальних виплат. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення соціальних виплат.
Крім того, як зазначено відповідачем в касаційній скарзі 11.11.2016 позивачу видано нову довідку №0000029107 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
З огляду на наведене, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 46 Закону №1105-XIV, оскільки з вересня 2016 року позивачу припинено соціальні виплати за відсутності законодавчо встановлених підстав».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для припинення позивачу щомісячних страхових виплат з 01.03.2016 слугувало скасування довідки тимчасово переміщеної особи від 15.02.2016.
Враховуючи сформовані висновки Верховного Суду та той факт, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності законних підстав для припинення позивачу з 01.05.2016 соціальних виплат, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо припинення таких виплат.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 343, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі № 2140/1717/18 скасувати.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 2140/1717/18 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук